Решение № 136807874, 25.05.2026, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/1158/25

Провадження №2/547/94/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року с-ще Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Самойленко Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Вареник К.А.,

учасники судового провадження:

позивачка ОСОБА_1 ,

представник позивачки - адвокат Чубенко Ж.А. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі судових засідань Семенівського районного суду Полтавської області № 1 цивільну справу за позовом представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Чубенко Жанни Анатоліївни до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення авансу,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Чубенко Жанна Анатоліївна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення авансу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивачка ОСОБА_1 у лютому 2023 року уклала угоду з відповідачкою ОСОБА_2 щодо купівлі житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,361 га кадастровий номер 5324581201:01:001:0034, 5324581201:01:001:0035. Дана угода була укладена між сторонами в усній формі, оскільки відповідачка посилалася на постійну її зайнятість та відсутність за місцем проживання. В подальшому сторони домовилися оформити угоду в нотаріальному порядку. Згідно домовленості відповідачка передає у власність позивачці житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 без будь-яких боргових зобов`язань чи обтяжень за ціною 80000,00 грн, а позивачка сплачує вартість будинку в наступному порядку: у період з лютого по травень 2023 року передає відповідачці кошти готівкою частинами всього на суму 80000,00 грн. Сторони домовилися провести нотаріальне оформлення угоди після повної сплати вартості будинку. На виконання вказаної вище домовленості у лютому 2023 року відповідачка передала позивачці оригінали правовстановлюючих документів на будинок, а саме: 1) договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони, посвідчений 23.08.2016 приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Трембач Н.В., зареєстрований в реєстрі за №602; 2) договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони, посвідчений 23.08.2016 приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Трембач Н.В., зареєстрований в реєстрі за №603; 3) договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони, посвідчений 23.08.2016 приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Трембач Н.В., зареєстрований в реєстрі за №604; 4) технічний паспорт на будинок станом на 15.05.1992; 5) робочий проект на житловий будинок станом на червень 1993 року; 6) технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки. Також відповідачка дозволила позивачці володіти, користуватися домоволодінням на правах повноправної господарки, проводити ремонтні роботи у будинку (ставити огорожу, міняти вікна, тощо), проживати у ньому. Позивачка також виконала свою частину зобов`язань: в рахунок майбутнього укладення договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями в якості попередньої оплати (авансу) передала відповідачці всього 80000,00 грн, а саме: 06 лютого 2023 року - 7 000,00 грн; 15 лютого 2023 року 13000,00 грн, 16 лютого 2023 року 13 000,00 грн, 23 лютого 2023 року - 13 000,00 грн, 31 березня 2023 року 12000,00 грн, на початку квітня 2023 року - 10 000,00 грн; 30 квітня 2023 року 7500,00 грн; 18 травня 2023 року залишок коштів в розмірі 4500,00 грн. Зазначені дії та наміри сторін доводяться оригіналами розписок, наданих у лютому, березні, квітні та травні 2023 року ОСОБА_2 . З моменту усних домовленостей між сторонами та виплати коштів за будинок в повному обсязі (травень 2023 року) пройшло більше двох років, однак відповідачка не вчинила ніяких дій для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості. Тому позивачка втратила інтерес до придбання цього будинку, про що повідомила відповідачку. Враховуючи проведення у період з лютого по травень 2023 року позивачкою на користь відповідачки попередньої оплати за будинок авансу в розмірі 80000,00 грн, позивачка звернулася до відповідачки з проханням повернути сплачені кошти. Відповідачка пообіцяла, але до цього часу, не дивлячись на неодноразові звернення позивачки, так і не повернула їй увесь аванс сплачений за будинок. Так, після довгих перемовин, позивачка отримала від відповідача ОСОБА_3 - чоловіка ОСОБА_2 , кошти в розмірі 20000,00 грн в рахунок погашення частини авансу за будинок: 16 квітня 2025 року 10000,00 грн та 23 травня 2025 року 10000,00 грн, що доводиться відповідними квитанціями. Залишок неповернутого авансу складає 60000,00 грн. Тому просить суд стягнути вказану суму з відповідачів в солідарному порядку. Крім того, вказала, що внаслідок неправомірних дій відповідачів позивачці завдано також значної моральної шкоди, наявність якої обґрунтовується: 1) душевними стражданнями та нервово-психологічними переживаннями, які позивачка відчуває у зв`язку із ганебним відносно неї ставленням зі сторони відповідачів; 2) відсутністю тривалий час нормальних комфортних умов проживання у власному будинку; 3) розумінням того, що скільки часу пройшло, а надії на власне житло так і не справдилися. Кошти, які позивачка могла б направити на інші цілі, понад два роки були вилучені із обігу. З моменту передачі авансу відповідачці ОСОБА_2 минуло понад два роки, але станом на сьогодні позивачка так і не отримала від відповідачів жодної реакції для врегулювання ситуації. Відповідачі продовжують користуватися коштами позивачки, ігноруючи будь-які звернення позивачки про вирішення проблеми. Позивачка в розпачі, відчуває себе безпомічною, безпорадною. Осягнути в повній мірі рівень моральних страждань останньої, що стали наслідком протиправних дій відповідачів, а тим більше оцінити в грошовому виразі надзвичайно важко. Враховуючи всі перелічені вище фактори, позивачка оцінює заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.

Ухвалою Семенівського району суду Полтавської області від 28.11.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачка ОСОБА_1 , у судовому засіданні просила задовольнити позов та стягнути з відповідачів на її користь 50000,00 грн авансу, сплаченого в рахунок плати за будинок, 20000,00 грн моральної шкоди та понесені судові витрати.

Представник позивачки - адвокат Чубенко Ж.А. просила задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідачів на користь позивачки 50000,00 грн авансу, сплаченого в рахунок плати за будинок, 20000,00 грн моральної шкоди та понесені судові витрати.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином, поштове повідомлення отримала особисто 01.05.2026, причини неявки суду не повідомила, клопотань не направила (а.с. 133).

Відзивом від 19.12.2025 просила залишити вказаний позов без задоволення. Зазначила що між нею та ОСОБА_1 було укладено усну угоду щодо купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їй та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності. Згідно умов зазначеної угоди ОСОБА_1 зобов`язувалась передати їй кошти в розмірі 80000 гривень за вищевказаний житловий будинок. На підтвердження отримання зазначених коштів вона писала розписки, які знаходились на зберіганні у ОСОБА_1 . Додані до позовної заяви розписки, на які посилається ОСОБА_1 , як на доказ виконання домовленостей про оплату вартості житлового будинку в розмірі 80000 гривень спростовують твердження позивачки про повну оплату вартості житлового будинку, оскільки позивачка додала до позовної заяви розписки на суму 55000 гривень. При цьому, розписка на суму 13000 грн від 15.02.2023 написана не нею, а ОСОБА_1 (зі змісту не зрозуміло, хто із вказаних осіб підписав розписку), а отже не може бути доказом отримання останньою зазначеної суми. Розписка від 30.04.2023 написана також не нею та в ній стоїть не її підпис. Тому, вимога позовної заяви про стягнення з неї та ОСОБА_3 нібито виплаченого ОСОБА_1 авансу в розмірі 60000,00 грн з урахуванням виплачених ними 20000 грн є безпідставною. Крім цього, після відмови ОСОБА_1 від купівлі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачка не заперечувала щодо повернення виплачених ОСОБА_1 в рахунок оплати вартості вказаного житлового будинку, коштів, про що свідчить часткове повернення коштів в розмірі 20000 гривень в квітні та травні 2025 року. Зазначені виплати були здійснені відповідачами за рахунок отриманого відповідачем ОСОБА_3 грошового забезпечення за проходження служби по мобілізації в лавах ЗСУ. Але в серпні 2025 року під час виконання бойового завдання ОСОБА_3 отримав поранення та тривалий час знаходився на лікуванні та реабілітації. Відповідачі повідомили ОСОБА_1 про обставини, які виникли та зазначили, що як тільки ОСОБА_3 повернеться на службу, вони повернуть залишок коштів, які сплатила ОСОБА_1 в рахунок вартості житлового будинку. На даний час ОСОБА_2 не заперечує щодо повернення ОСОБА_1 авансу в розмірі 50000 гривень, а отже відсутній предмет спору та підстави для примусового стягнення з неї та ОСОБА_3 зазначеної суми. Таким чином, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення в повному обсязі (а.с. 62-63).

У судовому засіданні 12.03.2026 не заперечила той факт, що дійсно ще неповернула кошти позивачці, але не погоджується з тим, що позивачка сплатила їй 80000,00 грн, зазначила, що позивачкою було сплачено 70000,00 грн, з яких 20000,00 грн їй повернуто. Крім того, вказала, що відповідач ОСОБА_3 перебуває на службі в ЗСУ, був поранений, наразі повернувся на службу і при отриманні заробітної плати позивачці будуть повернуті кошти.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином 01.05.2026 (а.с. 132). Причини неявки суду не повідомив, клопотань не направляв.

19.05.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, відклавши ухвалення та оголошення рішення на 5 днів до 25.05.2026.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 у лютому 2023 року усно домовилась з відповідачкою ОСОБА_2 щодо купівлі житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами, розташованог за адресою: АДРЕСА_1 на земельних ділянках площею 0,361 га кадастровий номер 5324581201:01:001:0034, 5324581201:01:001:0035 належних відповідачам на праві спільної сумісної власності як подружжю.

Згідно з ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Такі положення законодавства свідчать про солідарний характер відповідальності подружжя за неналежне виконання обов`язків за таким договором.

Угода була укладена між сторонами лише в усній формі, але в подальшому сторони мали оформити угоду в нотаріальному порядку. Згідно домовленості відповідачка ОСОБА_2 передала у власність позивачці житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , без будь-яких боргових зобов`язань чи обтяжень, за ціною, як було уточнено у судовому засіданні - 70000,00 грн, а позивачка мала оплатити вартість будинку в наступному порядку: у період з лютого по травень 2023 року передає відповідачці кошти готівкою частинами, всього на суму 80000,00 грн. Сторони домовилися провести нотаріальне оформлення угоди після повної оплати вартості будинку.

На виконання вказаної вище домовленості у лютому 2023 року відповідачка ОСОБА_2 передала позивачці оригінали правовстановлюючих документів на будинок та земельні ділянки. Також відповідачка дозволила позивачці володіти, користуватися домоволодінням на правах повноправної господарки, проводити ремонтні роботи у будинку (ставити огорожу, міняти вікна, тощо), проживати у ньому, про що підтвердила у судовому засіданні.

Позивачка на виконання своєї частини зобов`язань в рахунок майбутнього укладення договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями в якості попередньої оплати (авансу) передала відповідачці 70000,00 грн, а саме: 06 лютого 2023 року - 7 000,00 грн; 15 лютого 2023 року 13000,00 грн, 16 лютого 2023 року 13 000,00 грн, 23 лютого 2023 року - 13 000,00 грн, 30 березня 2023 року 12 000,00 грн, 10 000,00 грн; 30 квітня 2023 року 7500,00 грн; 10 000,00 грн без встановленої дати та 18 травня 2023 року підтверджено сплату коштів у повному обсязі, що підтверджується розписками, копії яких долучені до позовної заяви (а.с. 28-35).

З моменту усних домовленостей між сторонами та сплати коштів позивачкою за будинок в узгодженій сумі (травень 2023 року) пройшло близько трьох років, однак відповідачка не вчинила ніяких дій для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості. Тому позивачка втратила інтерес до придбання цього будинку, про що повідомила відповідачку та звернулася до неї з проханням повернути сплачені кошти. Відповідачка до цього часу кошти у повному обсязі не повернула, повернуто її чоловіком, відповідачем у справі ОСОБА_3 , лише 20000,00 грн, що підтверджується відповідними квитанціями №23232 від 16.04.2025 та №40957 від 23.05.2025 (а.с. 36, 37).

Залишок неповернутого авансу складає 50000,00 грн.

Цей факт не заперечила у судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно розписок, наданих ОСОБА_2 у лютому, березні, квітні та травні 2023 року, позивачка виконала свою частину зобов`язань: в якості попередньої оплати (авансу) передала відповідачці 70000,00 грн, а саме: 06 лютого 2023 року - 7 000,00 грн; 15 лютого 2023 року 13000,00 грн, 16 лютого 2023 року 13 000,00 грн, 23 лютого 2023 року - 13 000,00 грн, 30 березня 2023 року 12 000,00 грн, 10 000,00 грн; 30 квітня 2023 року 7500,00 грн; 10 000,00 грн без встановленої дати та 18 травня 2023 року підтверджено сплату коштів у повному обсязі Зазначені дії та наміри сторін свідчить про виникнення між ними зобов`язальних правовідносин щодо наміру укладення договору купівлі-продажу нерухомості. Це не заперечувалося і відповідачкою ОСОБА_2 у судовому засіданні, крім суми, за яку було досягнуто продаж будинку з надвірними будівлями. У судовому засіданні сторони підтвердили, що продаж відбувся за 70000,00 грн і саме таку суму позивачка передала відповідачці.

Доказів виконання домовленостей або повернення отриманих коштів у повному обсязі відповідачка суду не надала. Відповідачем ОСОБА_3 було повернуто грошові кошти лише в сумі 20000,00 грнв рахунок повернення авансу за будинок: 16 квітня 2025 року 10000,00 грн та 23 травня 2025 року 10000,00 грн, що підтверджується відповідними квитанціями №23232 від 16.04.2025 та №40957 від 23.05.2025 (а.с. 36, 37).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст.655 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Судом враховується, що договір купівлі-продажу будинку з надвірними будівлями та земельних ділянок, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі не укладено, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, тому передана позивачем грошова сума відповідачу є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

В постанові Верховного Суду України від 17 січня 2024 року у справі № 545/1272/22-ц викладений правовий висновок щодо того, що аванс - це визначена грошова сума (попередній платіж) або цінності, які покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги (яка включається до загальної ціни товару). У разі розірвання договору за домовленістю сторін або у зв`язку з невиконанням однією із сторін договору своїх обов`язків сума коштів, сплачена як аванс, має бути повернута покупцю. Отже, у разі розірвання договору з будь-яких причин аванс має бути повернутий у повному розмірі. Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов`язання. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов`язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути. І якщо продавець чи виконавець послуг (робіт) отримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то, незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши в сукупності надані докази, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, враховуючи узгоджену у судовому засіданні суму переданих позивачкою коштів в рахунок вартості будинку 70000,00 грн, часткове повернення коштів позивачці в розмірі 20000,00 грн, відсутність заперечень з боку відповідачки ОСОБА_2 щодо неповернення позивачці грошових коштів в сумі 50000,00 грн, а також беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачами грошових коштів та невиконання ними взятих на себе зобов`язань, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення грошових коштів як авансу сплаченого в рахунок придбання будинку у сумі 50000,00 грн.

Що стосується стягнення на користь позивачки з відповідачів моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн, суд зазначає наступне.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 212/7628/21 (провадження № 61-7265св22) зазначено, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення, право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц)».

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Суд вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу завдано моральних страждань. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності та справедливості, розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Позивачем оцінено компенсацію за нанесену їй моральну шкоду відповідачем у розмірі 20000,00 грн, однак нею в повній мірі не доведено відповідними доказами зазначеного грошового виразу заподіяння моральної шкоди.

Таким чином, аналізуючи норми чинного законодавства з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які враховуються при вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, а також, виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідів на користь позивачки 5000,00 грн грошової компенсації за завдану моральну шкоду.

Окрім цього, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею судові витрати, які складаються з судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 832,70 грн (1211,20*55000,00/80000,00).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Чубенко Жанни Анатоліївни до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення авансу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , солідарно на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 аванс в розмірі 50000,00 грн (п`ятдесят тисяч 00 гривень 00 коп).

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , солідарно на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч 00 гривень 00 коп) .

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , 416,35 грн сплаченого позивачкою судового збору.

Стягнути із ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , 416,35 грн сплаченого позивачкою судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідачка - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Рішення ухвалене та складене 25.05.2026.

Суддя Л.М. Самойленко