Решение № 136807115, 20.05.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа 536/293/26

Провадження № 2/524/3294/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді Колеснікової О.М.,

секретар судового засідання Мирошніченко А.В.,

учасники справи та їх представники:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

представник відповідача адвокат Карабаш Ю.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив :

13.02.2026 до Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором №741928 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 24.04.2023 у розмірі 24333,86 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4299,06 грн, заборгованість за процентами в розмірі 20034,80 грн., судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 24.04.2023 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір №741928 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», відповідно до умов якого, відповідачці були надані кредитні кошти в розмірі 4500,00 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором.

ТОВ «Селфі кредит» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. Відповідач умови Кредитного договору не виконала, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернула, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 24333,86 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4299,06 грн, заборгованість за процентами в розмірі 20034,80 грн..

21.06.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №21062024, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі за Договором №741928 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 24.04.2023.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26.02.2026 року вказану позовну заяву було направлено до Автозаводського районного суду м. Кременчука за підсудністю.

20.03.2026 шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Автозаводського районного суду м. Кременчука справу було передано на розгляд судді Колесніковій О.М.

Ухвалою судді від 26.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

20.04.2026 від представника відповідача адвоката Карабаш Ю.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами відмовити. В обґрунтування відзиву посилалася на те, що ОСОБА_1 26.03.2024 прийнята на військову службу за контрактом і по сьогоднішній день перебуває на службі. Позивачці не могли нараховувати проценти за Кредитним договором, починаючи з 26.03.2024, а отже підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту, процентами які були нараховані від дати укладення Кредитного договору до дати прийняття її на військову службу.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду в судове засідання не прибув, у матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні визнала позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, в іншій частині у задоволенні позовних вимог просила відмовити з підстав, викладених у відзиві. Крім того, вказала, що розмір заявлених до стягнення позивачем витрат на правничу допомогу непропорційний до розміру позовних вимог та необґрунтований.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, заслухавши представника відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що 24.04.2023між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір №741928 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» (далі Кредитний договір) (а.с.8-18).

Вказаний договір укладено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), про що зазначено у самому договорі після реквізитів сторін.

Суд враховує, що Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронних договорів. При цьому, згідно із ст.12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За умовами укладеного договору товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. (п. 1.2. Кредитного договору) Сума кредиту(загальний розмір) складає: 4500,00 грн (п. 1.3. Кредитного договору). Строк кредиту 360 дні (в)(день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. (п. 1.4. Кредитного договору). Стандартна процентна ставка становить 2,2% на день. (п. 1.5.1 Кредитного договору)

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . Дата надання кредиту: 24.04.2023 або 25.04.2023. (п. п. 2.1., 2.2. Кредитного договору)

ТОВ «Селфі кредит» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» № 20251020-5011 від 20.10.2025 та листом АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260429/57528-БТ від 04.05.2026.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти не повернула.

Станом 21.06.2024 заборгованість відповідача за Кредитним договором становила 24333,86 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4299,06 грн, заборгованість за процентами в розмірі 20034,80 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Селфі кредит», наданим позивачем. (а.с. 23-30)

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

21.06.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №21062024, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі за Договором №741928 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 24.04.2023. (а.с.30-35)

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №21062024 від 21.06.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24333,86 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4299,06 грн, заборгованість за процентами в розмірі 20034,80 грн.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч. 1ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на законних підставах.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави..

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

За статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Відповідно до військового квитка ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 відповідач з 26.03.2024 на підставі контракту прийнята на військову службу у Збройні Сили України.

Згідно з довідкою т.в.о. командира військової частини НОМЕР_3 №1526/890/Двих від 20.05.2026 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 .

У зв`язку із наведеним відповідачці як військовослужбовцю, яка перебуває на військовій службі штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідачки нарахованих їй відсотків після її прийняття на військову службу з 26.03.2024 задоволенню не підлягають. Разом з тим, з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором в розмірі 22063,94 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4299,06 грн, заборгованість за процентами в розмірі 17764,88 грн., що були нараховані до 26.03.2024.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд виходить з такого.

При звернені до суду ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було сплачено 2662 грн. 40 коп. судового збору.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. суду надано: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; акт наданих послуг №68 від 12.01.2026; детальний опис наданих послуг до акту №68 від 12.01.2026.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 6 вказаної статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позивачем розміру судових витрат заперечувала.

Враховуючи наведене, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, суд звертає увагу на той факт, що поданий позов про стягнення заборгованості за кредитним договором є типовим та має шаблонний характер з огляду на вид діяльності позивача. За таких обставин суд доходить висновку про неспівмірність заявленої вартості витрат на правничу допомогу і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача з 8000,00 грн. до 3000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено частково на 90,67% з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2414,00 грн. на відшкодування сплаченого позивачем судового збору та 2720,10 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених відносно нього позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 10,12,81,141,258,259,263 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за Договором №741928 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 24.04.2023 у розмірі 22063,94 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4299,06 грн, заборгованість за процентами в розмірі 17764,88 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» судовий збір в розмірі 2414,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2720,10 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 25 травня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», адреса місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя О.М.Колеснікова