№ 136806036, 25.05.2026, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/663/26

Номер провадження № 3/371/198/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2026 р. м. Миронівка

Суддя Миронівського районного суду Київської області Геліч Т.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від військової частини НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: квартира під номером АДРЕСА_1 ,

за ч.3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, що призваний під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, 16.04.2026 о 16 год. 30 хв., під час виконання службових обов`язків на території військової частини НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду, під час повернення до військової частини, після самовільного залишення частини, перебував на службі у стані сп`яніння, що підтверджується актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу Алкофор № В2406300467, чим вчинив порушення, за яке передбачена відповідальність за ч.3 ст.172-20 КУпАП та Законом України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Для визначення факту та причини стану, в якому перебував під час несення військової служби, солдату ОСОБА_1 було здійснено огляд на предмет виявлення стану алкогольного сп`яніння у присутності свідків.

За результатами огляду, було встановлено, що старший сержант ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп`яніння, за результатами якого становив 0,69 проміле.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав, просив суворо не карати, а також просив розстрочити виплату штрафу на три платежі.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст. 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Також вимогами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 3 ст.172-20 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинені в умовах особливого періоду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Указ Президента України від 26 вересня 2016 року № 411/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15", не містить положень, які скасовують дію особливого періоду в Україні (Постанова від 25.04.2018 № 205/1993/17 Верховний Суд, Касаційний цивільний суд).

Згідно із нормами ч. 1 ст. 241 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).

Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України передбачений обв`язко кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП повністю доведена та підтверджується даними, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення серії А5179 № 11 від 17.04.2026, письмовими поясненнями від 17.04.2026 заступника командира військової частини з психологічної підтримки персоналу ОСОБА_2 , командира роти -старшого викладача навчальної роботи ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 , актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу від 16.04.2026 №7 для встановлення факту стану алкогольного сп`яніння, декларацією про відповідність засобів вимірювальної техніки, який призначений для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології (газоаналізатор АлкоФор 105 серійний номер В2406300467), витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2026 №12 про порядок обліку та використання спеціального технічного засобу для встановленнґ стану сп`яніння.

Отже, у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно статті 17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

За змістом статті 23 КУпАП стягнення є мірою відповідальності і застосування з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинених нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

На підставі статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставною що пом`якшує покарання є щире каяття.

Обставини, що обтяжують правопорушення не встановлено.

Враховуючи характер скоєного, особу правопорушника, ступінь вини, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, матеріали справи, та те, що тяжких наслідків не настало, суд дійшов висновку, що на правопорушника має бути накладено стягнення у виді штрафу, в межах санкції статті, за якою він притягується до відповідальності.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір у справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Щодо розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст.298 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

У відповідності дост.304 КУпАП, питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.

Згідно з ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті цього Кодексу та зазначений у постанові про стягнення штрафу.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Згідно ч. 2 ст. 301 КУпАП, відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу здійснюється в порядку, встановленому законом.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 33, 40-1, ч. 3 ст. 172-20, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та піддати стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Розстрочити ОСОБА_1 сплату штрафу строком на три місяці зі сплатою штрафу щомісячно рівними частинами по 5666 (п`ять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп., починаючи з дня набрання постанови законної сили.

Штраф підлягає сплаті на рахунок отримувача: UA628999980313080106000010748, Код класифікації доходів бюджету: 21081100, Банк отримувача:Казначейство України(ел. адм. подат.), Код отримувача (код за ЄДРПОУ):37955989, Отримувач коштів:ГУК уКиїв.обл/Миронівська міс/21081100.

Зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти суд про сплату відповідної частини штрафу, шляхом пред`явлення до суду документу (квитанції) про сплату.

Після закінчення строку встановленої відстрочки строк пред`явлення до примусового виконання постанови в частині накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу протягом трьох місяців.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 гривень. Судовий збір перераховувати на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ /22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувач Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету22030106.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення постанови до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанову звернути до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Суддя Тетяна ГЕЛІЧ