Постановление суда № 136804872, 25.05.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/532/26

Провадження по справі 2-ві/276/1/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Бобра Д.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Збаражського А.М. від розгляду цивільної справи №276/532/26,-

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 та Новоборівської селищної ради Житомирського району про визнання права користування житловим приміщенням, визнання протиправним та скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 головуючим суддею визначено суддю Збаражського А.М.

02.04.2026 ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 27.04.2026.

Також, ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області Збаражського А.М. від 01.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, в якій вона просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 або будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо виселення позивача з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , винесення її особистих речей, зміни замків на вхідних дверях квартири або іншого обмеження позивачу доступу до вказаного житлового приміщення до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

27.04.2026 представником позивача адвокатом Трофімовим А.В. подано заяву про відвід головуючого судді.

В обгрунтування відводу зазначено, що ухвалою судді Збаражського А.М. від 01.04.2026 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено. При цьому у мотивувальній частині ухвали суддя Збаражський А.М. виклав у формі усталеного фактичного твердження саме ті обставини, які становлять предмет основного спору. У сукупності зазначені судження мають характер не процесуальної мотивації, а попереднього рішення по суті спору викладеного на стадії підготовчого провадження, без дослідження доказів та без заслуховування повних правових позицій сторін у судовому засіданні. Заявник зазначає, що формулювання ухвали від 01.04.2026 мають категоричний, безумовний характер, зокрема: «закріплено принцип непорушності», «безперешкодне користування», «незалежно від волі інших осіб», «не є співвласником», «знята з реєстрації за цією адресою», «доказів правомірності проживання у цій квартирі суду не надає». У такому формулюванні висловлені судження утворюють сформовану позицію суду щодо ключових елементів спору.

Суддя ствердив правомірність дії щодо зняття з реєстрації позивача, про відсутність у позивача правових підстав для користування («не є співвласником», «доказів правомірності проживання… суду не надає»), про переважання «непорушного» права власності над будь-якими іншими правами, що здійснюється «незалежно від волі інших осіб». Тим самим, імпліцитно вирішив питання, щодо якого заявлено основну позовну вимогу про визнання права користування.

Суддя не провів тест пропорційності між правом власності (ст. 1 Першого протоколу) і правом на повагу до житла (ст.8 ЄКПЛ), не врахувавши практику ЄСПЛ та Верховного Суду.

Таким чином, на думку представника позивача, висловлені у мотивувальній частині ухвали від 01.04.2026 матеріально-правові судження є саме тими установленими фактами, які створюють обгрунтовані сумніви в неупередженості судді.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч. 2 ст. 40 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно з частиною 8 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (частина 7 статті 40 ЦПК України).

З огляду на обставини справи суд не вбачає необхідності у вирішенні питання відводу судді у судовому засіданні. Розгляд відводу можливо провести без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно зі ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Пунктом 5 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Як визначено частиною третьою ст.39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим, обставини, вказані в пунктах 1-5 ст.36 цього Кодексу, мають бути доведеними та встановленими.

Разом із тим, в частині четвертій ст.36 ЦПК України зазначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, пункт 46).

Щодо об`єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клейн та інші проти Нідерландів»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Зміст заяви про відвід головуючого судді Збаражського А.М. дає підстави для висновку, що представник позивача висловлює незгоду з процесуальним рішенням судді, зокрема, щодо постановлення ухвали від 01.04.2026 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову і з викладеними у ній мотивами прийняття такого рішення, що не може свідчити про упередженість та/чи необ`єктивність судді при розгляді цієї справи.

Водночас, законність даної ухвали, а також викладені в ній мотиви, можуть бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Суд відхиляє твердження представника позивача про те, що суддею Збаражським А.М. при постановленні ухвали від 01.04.2026 викладено судження, що за своїм характером свідчать про попередньо сформовану позицію щодо рішення по суті спору.

Так, зміст ухвали від 01.04.2026 про відмову у забезпеченні позову не містить висновків про правомірність рішень та дій Новоборівської селищної ради щодо зняття з реєстрації позивача, а також про відсутність у позивача правових підстав для користування квартирою.

Зазначення суддею в ухвалі від 01.04.2026 про те, що «позивачка не є співвласником квартири та з 23.03.2026 знята з реєстрації за цією адресою» є констатацію фактичних обставин справи, які зазначені самою позивачкою у позові та не є тотожними висновкам про правомірність рішень та дій Нвоборівської селищної ради щодо зняття з реєстрації позивача, а також про відсутність у позивача правових підстав для користування квартирою, про що зазначає представник позивача у заяві про відвід судді.

Такі висновки зроблені самим представником позивача на підставі власної оцінки ухвали судді Збаражського А.М. від 01.04.2026 та є його суб`єктивними міркуваннями.

Окрім того, як вбачається зі змісту ухвали від 01.04.2026 під час вирішення питання про забезпечення позову суддею Збаражським А.М. не досліджувались докази у повному обсязі, не викладено мотиви щодо врахування або відхилення аргументів сторін по суті спору та не сформовано висновків стосовно пріоритету норм права, а вирішено лише питання про наявність підстав для забезпечення позову, виходячи із принципів співмірності заявлених вимог та доведення клопотання позивача про забезпечення позову належними доказами.

При цьому посилання представника позивача про те, що судом не проведено тест пропорційності між правом власності (ст. 1 Першого протоколу) і правом на повагу до житла (ст.8 ЄКПЛ) суд вважає безпідставними, оскільки такий тест проводиться за наслідками повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а не до відкриття провадження у справі під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, доводи представника позивача - адвоката Трофімова А.В., викладені в заяві про відвід судді від 27.04.2026, є необгрунтованими, будь-які підстави для відводу, які б вказували на упередженість чи необ`єктивність головуючого судді Збаражського А.М. відсутні, а тому в задоволенні вказаної заяви необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 від 27.04.2026 про відвід головуючого судді Збаражськогго А.М. від розгляду цивільної справи №276/532/26 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Д.О. Бобер