Решение № 136802586, 14.05.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/5573/25 Провадження 2/636/462/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Золотоверхої О.О.,

за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з останньої заборгованість за кредитними договорами №2001213451801 від 29.12.2018, №1001852898101 від 08.04.2021 у загальному розмірі 86235.42 грн. та судовий збір у розмірі 2422.40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: 29.12.2018 кредитний договір №2001213451801, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 24463 грн.; 08.04.2021 кредитний договір №1001852898101, за яким Позичальнику кредит у сумі 40000 грн.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 09.04.2025 склала:

1) по кредитному договору від 29.12.2018 № 2001213451801 - 52031.41 грн., з яких: 24462.48 грн. заборгованість за кредитом; 27568.93 грн. заборгованість процентами; 0 грн. заборгованість за комісією;

2) по кредитному договору від 08.04.2021 № 1001852898101- 34204.01 грн., з яких: 16258.69 грн. заборгованість за кредитом; 4.52 грн. заборгованість процентами; 17940.8 грн. заборгованість за комісією.

Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 09.04.2025 склала 86235.42 гривень.

Таким чином представник позивача просила стягнути на користь позивача заборгованість відповідача за вказаними кредитними договорами.

Представник позивача в позові просила розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила їх задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач 02.03.2026 надала заперечення, в яких зазначила наступне. Нею було взято кредит у сумі 40000.00 грн.; з сумою боргу не згодна; заборгованість виникла через воєнний стан внаслідок перебуває на простої; нею за договором №1001852898101 сплачено 10000.00 грн.; щодо договору №2001213451801 зазначила, що строк дії картки закінчився 06/25, карткою вона не користується з початку вторгнення рф. У запереченнях просила розглянути справу без її участі.

Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

29.12.2018 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) власноручно підписано заяву №2001213451801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (копія а.с.17), згідно якої підписанням цієї заяви беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті банку; просить відкрити на її ім`я поточний рахунок та надати Кредитну картку, встановити на картці ліміт у розмірі 3000.00 грн.; розрахунковий день 30 число місяця; строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО; реальна річна процентна ставка 47.88 %.

До заяви додано Паспорта споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в якому зазначено наступні умови кредитування: тип кредиту кредитна лінія, сума 3000.00 грн., строк 12 місяців з автоматичним продовженням в разі відсутності заперечень сторін, мета загальні споживчі цілі, спосіб надання кредиту шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на картковий рахунок, процентна ставка 47.88 % річних; на документі наявні ознаки власноручного підпису позичальника (а.с.17/2); довідку про збільшення кредитного ліміту, згідно якої сума кредиту збільшувалася з 3000.00 грн. до 24463.00 грн. (останній раз 15.06.2023) (а.с.32/2).

08.04.2021 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) власноруч підписала заяву №1001852898101 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (копія а.с.16), згідно якої підписанням цієї заяви беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті банку; просить надати йому споживчий кредит на наступних умовах: найменування кредитного продукту Кредит на загальні цілі GP X-cell ВСЕЯСНО2.99 (24) без довідки, цільове призначення: цільове призначення: загальні споживчі цілі, сплату разової комісії банку; сума 40000.00 грн. (на загальні цілі); строк 24 місяці; комісія за обслуговуванням кредитної заборгованості 2.99 %; процентна ставка 0.01 % річних; спосіб видачі банківський переказ; спосіб повернення ануїтетний (рівними платежами); наявний графік платежів з 08.04.2021 по 08.04.2023 (загальна сума платежу 68708.05 грн.).

До заяви додано Паспорта споживчого кредиту Кредит на загальні цілі GP X-cell ВСЕЯСНО2.99 (24) Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.16/2) з аналогічними заяві умовами кредитування, підписаний ОСОБА_1 власноруч.

На підтвердження видачі коштів надано копію платіжної інструкції від 08.04.2021 на суму 40000.00 грн. «Надання кредитних коштів за договором № 1001852898101 від 08/04/2021 за позикою ОСОБА_1 » (а.с.33).

Відповідачем до суду надано копії квитанцій від 15.10.2025 та 05.07.2025 (а.с.55) на загальну суму 10000.00 грн. «погашення заборгованості за кредитами» (згідно заперечень а.с.54, в якості погашення заборгованості за договором №1001852898101).

Надано до суду і виписки з особових рахунків ОСОБА_1 за період з 29.12.2018 по 09.04.2025, з 08.04.2021 по 09.04.2025 (а.с.36-40), з яких вбачається надання коштів, погашення заборгованості.

Надано до суду і копії Публічних пропозицій ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції від 06.03.2018 (а.с.19-24) та від 15.03.2021 (а.с.25-30) без ознак підпису ОСОБА_1 .

Щодо наданих пропозицій суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Ураховуючи вимоги статей 207, 1055 ЦК України кредитні договори, у тому числі які укладаються відповідно до ст. 634 (договір приєднання), мають містити підписи сторін на всіх формулярах або інших стандартних формах, які містять умови такого договору.

До цих правовідносин не можна застосувати правила договору приєднання, передбачені ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до яких договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Правила, що розміщені на офіційному сайті первинного кредитодавця неодноразово змінювалися самим кредитодавцем, тобто банк міг додати до позовної заяви Правила у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Ці докази повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (кредитодавця), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Окрім цього, Правила відповідно до вимог статей 207, 634, 1055 ЦК України мають містити підпис відповідача, оскільки законодавством установлені вимоги щодо письмової форми до всіх форм кредитних договорів, у тому числі договорів приєднання.

Позивач в обґрунтування своїх вимог надав суду Правила, які не містять підпису відповідача, який би свідчив про те, що саме ці Умови розуміла відповідач та ознайомилася й погодилася з ними, підписуючи Заяву позичальника та відповідний договір, а також те, що Умови в подальшому не змінювались без її відома.

Суд наголошує, що позивачем не надано копій примірників Правил, які відповідно до ст. ст. 207, 1055 ЦК України як складові частини кредитного договору мають містити підпис відповідача.

З наданих суду матеріалів убачається, що сторони уклали кредитний договір шляхом підписання відповідачем лише анкети-заяви, кредитного договору, паспорту кредиту.

На підставі викладеного суд вважає, що оскільки Правила, які надані позивачем на підтвердження своїх вимог, не містять підпису відповідача, а позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розуміла відповідач підписуючи Договір, а також те, що Умови в подальшому не змінювались без її відома, то їх не можна розцінювати як частину Договорів, укладених 29.12.2018 та 08.04.2021. Отже, суд відхиляє умови Договору, викладені у Правилах через недостовірність таких доказів, а при вирішенні справи керується лише тими умовами Договору, які сторони узгодили шляхом підписання відповідачем заяв та паспортів споживчого кредиту.

Вказане вище узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм статей 207, 633, 634, 638, 1054, 1055 ЦК України в аналогічній справі, викладеними в постанові від 3 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З положень частини 1, 2ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Заст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідност.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування»(далі також -Закон України № 1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За статтею 11ЗаконуУкраїни«Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Додатком 2 до Правил про споживчий кредит до платежів за додаткові та супутні послуги банку віднесено, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону № 1734-VIIIтапідтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21),

Відповідно до частини 4 статті 263ЦПКУкраїни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215ЦКУкраїни визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтями 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12ЗаконуУкраїни«Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Сторони строк договору визначили, погодили строк договору, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов`язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 (н/п 4-10 цс 18).

З розрахунків заборгованості (а.с.33/2-35) вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 09.04.2025 становить:

- за кредитним договором №2001213451801 від 29.12.2018 - 52031.41 грн., з яких: 24462.48 грн. заборгованість за кредитом; 27568.93 грн. заборгованість процентами (нарахування процентів вбачається з 28.02.2019 по 30.11.2024); 0.00 грн. заборгованість за комісією; вбачається погашення зі сторони позичальника за тілом кредиту (останній раз 31.01.2022) та за відсотками (останній раз 30.07.2024), наявні ознаки часткового погашення заборгованості.

- за кредитним договором № 1001852898101 від 08.04.2021 34204.01 грн., з яких: 16258.69 грн. заборгованість за кредитом; 4.52 грн. заборгованість процентами (проценти нараховано за період з 08.04.2021 по 09.04.2025); 17940.80 грн. заборгованість за комісією; погашено зі сторони позичальника 23741.31 грн. за тілом кредиту, 4.01 грн. за процентами, за комісією 10145.90 грн. (комісію нараховано за період з 08.05.2021 по 23.03.2023);

При цьому суд зазначає, що:

- щодо договору №2001213451801 відповідно до заперечень відповідача строк дії картки 06/24, позивачем вказаний факт не оспорено, інших відомостей (взагалі ніяких відомостей) щодо виданої картки до суду не надано; відповідно до розрахунку заборгованості станом на 30.06.2024 заборгованість по відсоткам становить 22859.24 грн.; відомостей щодо видачі ОСОБА_1 іншої картки матеріали справи не містять;

- щодо договору № 1001852898101 - до суду не надано доказів на підтвердження надання позичальнику ОСОБА_1 послуг та перелік таких послуг, за які передбачено комісію (у зв`язку з чим у стягненні заборгованості за комісією слід відмовити); відповідачем надано докази сплати за цим договором суми у розмірі 10000.00 грн.

Таким чином суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за договором №2001213451801 у розмірі 47321.72 грн. (24462.48 грн. за тілом кредиту, 22859.24 грн. за процентами), за договором № 1001852898101 у розмірі 6263.21 грн. (з розрахунку 16258.69 грн. + 4.52 грн. 10000.00 грн.), загалом 53584.93 грн.

Частиною 1 статті 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань, суду не надано.

Суд розподіляє судові витрати згідно зі статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Керуючись ст.ст.4,5,13,76-81,178,141,258-259,263-265,268,279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (Код ЄДРПОУ 14282829, адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4) заборгованість за кредитними договорами №2001213451801 від 29.12.2018, №1001852898101 від 08.04.2021 у загальному розмірі 53584.93 грн. (п`ятдесят три тисячі п`ятсот вісімдесят чотири гривні 93 копійки).

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (Код ЄДРПОУ 14282829, адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4) суму судових витрат у розмірі 1505.28 грн. (одна тисяча п`ятсот п`ять гривень 28 копійок), судовий збір.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: АТ «Перший український міжнародний банк» (Код ЄДРПОУ 14282829, адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення суду виготовлено 25.05.2026.

Суддя О.О. Золотоверха