Решение № 136800913, 19.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/23719/25

Провадження № 2/344/2719/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Бабій О.М.

секретаря Семенюка А.В.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 64 824 грн. 65 коп. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори:

01.07.2020 кредитний договір №1001615759602, за яким Позичальнику надано кредит у сумі 39189.44 грн.;

30.11.2023 кредитний договір №1013610106, за яким Позичальнику надано у сумі 35766.57 грн.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.10.2025 склала:

по кредитному договору від 01.07.2020 № 1001615759602 - 27082.65 грн., з яких: 6024.82 грн. заборгованість за кредитом; 1.34 грн. заборгованість процентами; 21056.49 грн. заборгованість за комісією;

по кредитному договору від 30.11.2023 № 1013610106 - 37742 грн., з яких: 29801.16 грн. заборгованість за кредитом; 2.91 грн. заборгованість процентами; 7937.93 грн. заборгованість за комісією. Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 30.10.2025 склала 64824.65 гривень. Позивач направив письмові вимоги (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Відповідно до умов кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, зокрема, заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1001615759602 від 01.07.2020, сторони погодили, що позичальник зобов`язується сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості. Ці умови були узгоджені позичальником шляхом підписання відповідних документів. Підписавши вказану заяву позичальник беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua.

03 березня 2026 року відповідачка надала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що позовні вимоги визнає частково на загальну суму 25225,91 грн. (38,91%) з яких:

6026,16 грн. (0%) по договору №1001615759602 від 01.07.2020 р., а саме: 0 грн. із 6024,82 грн. кредиту; 0 грн. із 1,34 грн. процентів за період 01.07.2020 30.10.2025 р.; 0,00 грн. із 21056,49 грн. комісії за період 01.07.2020 30.10.2025 р.

25225,91 грн. (66,84%) по договору №1013610106 від 30.11.2023 р., а саме: 25223,00 грн. із 29801,16 грн. кредиту; 2,91 грн. із 2,91 грн. процентів за період 30.11.2023 30.10.2025 р.; 0,00 грн. із 7937,93 грн. комісії за період 30.11.2023 30.10.2025 р.

Умова кредитного договору із АТ «ПУМБ» щодо комісії є нікчемною. Відтак заявлена сума комісії по кожному із кредитних договорів задоволенню не підлягає за безпідставністю. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Пунктом 5 кредитного договору №1013610106 від 01.07.2020 р., п.1 паспорту споживчого кредиту, п.5.1.7, 5.7.3. Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного обслуговування фізичних осіб, затвердженої рішенням правління від 11.06.2019 встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена й у графіку щомісячних платежів, який є частиною кредитного договору.

Однак, надана банком Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного обслуговування фізичних осіб не є належними доказом у справі. Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може самостійно вносити відповідні зміни в такі Правила споживчого кредитування» - означена правова позиція викладена у постановах постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 та установленою практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 704/1023/16- ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 322/1220/16, від 03 грудня 2019 року у справі № 876/42/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 876/68/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 876/46/20, від 04 листопада 2020у справі № 876/49/20. При цьому, Верховний суд наголошував, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 24вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14), щодо форми кредитного договору, зазначивши, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання. За висновком Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Як видно із розрахунку заборгованості наданого банком станом на 30.10.2025 по кредитному договору №1001615759602 від 01.07.2020 відповідачкою фактично сплачено 16377,27 грн. комісії, по кредитному договору №013610106 від 30.11.2023 фактично сплачено 4578,16 грн. комісії. Внаслідок встановлення нікчемності умов кредитного договору про сплату комісії ці суми підлягають зарахування в рахунок сплати тіла кредиту. Тому, встановлення факту нікчемності відповідного пункту договору є не тільки підставою для відмови у задоволення заявлених позовних вимог у відповідній частині, а й зменшення заборгованості по кредиту на відповідну суму фактично сплаченої комісії. За таких обставин із відповідачки не підлягає стягненню заявлена сума заборгованості по договору №1001615759602 від 01.07.2020 р., оскільки сума фактично сплаченої комісії (16377,27 грн.) перевищує заявлену суму боргу по кредиту та процентам за цим кредитним договором (6024,82 грн. кредит та 1,34 грн. проценти). Заявлена сума боргу по договору №1013610106 від 30.11.2023 підлягає стягненню в сумі 25225,91 грн. (68,84 % від заявленої суми заборгованості по кредитному договору 1013610106) з яких: 25223,00 грн. кредит (29801,16 фактично сплачена комісія 4578,16 грн.); 2,91 грн. проценти. Таким чином, позов підлягає задоволенню на 38,91% від заявленої суми.

Судовий збір відповідно до ст.141 ЦПК України належало б розподілити пропорційно до задоволених позовних вимог, шляхом стягнення із відповідача на користь позивача 942,65 грн. (2422,40 х 38,91%). Однак, відповідачка є інвалідом ІІ групи та звільнена від сплати судового збору. Тому сплачений судовий збір слід залишити за позивачем.

Позивач відповідь на відзив не надав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив справу розглянути за відсутності представника позивача. Проти винесення судом заочного рішення в справі не заперечує.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, у відзиві зазначили, що просять розгляд справи проводити без їх участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори:

01.07.2020 кредитний договір №1001615759602, за яким Позичальнику надано кредит у сумі 39189.44 грн.;

30.11.2023 кредитний договір №1013610106, за яким Позичальнику надано у сумі 35766.57 грн.

Банк, взяті на себе зобов`язання, виконав у повному обсязі, та надав відповідачці кредитні кошти за договорами.

Відповідачка факт укладення кредитних договорів визнає, не погоджується із пунктами про сплату комісії.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка має заборгованість за кредитними договорами:

від 01.07.2020 № 1001615759602 - 27082.65 грн., з яких: 6024.82 грн. заборгованість за кредитом; 1.34 грн. заборгованість процентами; 21056.49 грн. заборгованість за комісією;

від 30.11.2023 № 1013610106 - 37742 грн., з яких: 29801.16 грн. заборгованість за кредитом; 2.91 грн. заборгованість процентами; 7937.93 грн. заборгованість за комісією.

Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 30.10.2025 склала 64824.65 гривень.

Позивач направив письмові вимоги (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Відповідно до умов кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, зокрема, заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1001615759602 від 01.07.2020, сторони погодили, що позичальник зобов`язується сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Позивач вважає, що підписавши вказану заяву позичальник беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Приписами ч.1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умова кредитного договору із АТ «ПУМБ» щодо стягнення комісії є нікчемною. Відтак заявлена сума комісії по кожному із кредитних договорів задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування") кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України "Про споживче кредитування" від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. У зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Пунктом 5 кредитного договору №1013610106 від 01.07.2020 р., п.1 паспорту споживчого кредиту, п.5.1.7, 5.7.3. Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного обслуговування фізичних осіб, затвердженої рішенням правління від 11.06.2019 встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена й у графіку щомісячних платежів, який є частиною кредитного договору.

Однак, надана банком Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного обслуговування фізичних осіб не є належними доказом у справі. Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може самостійно вносити відповідні зміни в такі Правила споживчого кредитування» - означена правова позиція викладена у постановах постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 та установленою практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 704/1023/16- ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 322/1220/16, від 03 грудня 2019 року у справі № 876/42/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 876/68/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 876/46/20, від 04 листопада 2020у справі № 876/49/20. При цьому, Верховний суд наголошував, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 24вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14), щодо форми кредитного договору, зазначивши, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання.

За висновком Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».

Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12- 80гс20). Для застосування наслідків нікчемності правочину достатньо встановлення відповідної обставини судом у мотивувальній частині рішення. У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного від 18 травня 2022 року по справі № 697/302/20 визнано правильним зарахування раніше безпідставно отриманих банком від позичальника платежів (зокрема й по комісії) в рахунок сплати кредиту.

Як вбачається із розрахунку заборгованості наданого банком станом на 30.10.2025 по кредитному договору №1001615759602 від 01.07.2020 відповідачкою фактично сплачено 16377,27 грн. комісії, по кредитному договору №013610106 від 30.11.2023 фактично сплачено 4578,16 грн. комісії. Внаслідок встановлення нікчемності умов кредитного договору про сплату комісії ці суми підлягають зарахування в рахунок сплати тіла кредиту. Тому, встановлення факту нікчемності відповідного пункту договору є не тільки підставою для відмови у задоволення заявлених позовних вимог у відповідній частині, а й зменшення заборгованості по кредиту на відповідну суму фактично сплаченої комісії.

За таких обставин із відповідачки не підлягає стягненню заявлена сума заборгованості по договору №1001615759602 від 01.07.2020 р., оскільки сума фактично сплаченої комісії (16377,27 грн.) перевищує заявлену суму боргу по кредиту та процентам за цим кредитним договором (6024,82 грн. кредит та 1,34 грн. проценти).

Заявлена сума боргу по договору №1013610106 від 30.11.2023 підлягає стягненню в сумі 25225,91 грн. (68,84 % від заявленої суми заборгованості по кредитному договору 1013610106) з яких: 25223 грн. кредит (29801,16 фактично сплачена комісія 4578,16 грн.); 2,91 грн. проценти. Таким чином, позов підлягає задоволенню на 38,91% від заявленої суми.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачка є інвалідом ІІ групи та звільнена від сплати судового збору.

Позов задоволено частково, тому судовий збір в сумі 942 грн. 65 коп., що є пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід компенсувати позивачу за рахунок Держави.

На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 - в користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829; адреса: вул. Андріївська, буд. 4., м. Київ, 04070) заборгованість за кредитним договором №1013610106 від 30.11.2023 в сумі 25 233 грн.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бабій О.М.