Постановление суда № 136795717, 25.05.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про закриття провадження у справі)

25 травня 2026 року м. Житомир

справа № 240/7311/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А. В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, заяву представника позивача про відмову від позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо вирішення питання про зміст рішення, прийнятого за результатом розгляду моєї заяви в інтересах ОСОБА_1 від 06 лютого 2026 року з пред`явленням виконавчого листа про примусове виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в адміністративній справі № 240/4229/25;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вирішити питання щодо прийняття до примусового виконання виконавчий лист з виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в адміністративній справі № 240/4229/25, та надіслати на мою адресу рекомендованим поштовим відправленням відповідний документ про зміст рішення, прийнятого за результатом розгляду заяви від 06 лютого 2026 року з пред`явлення виконавчого листа про примусове виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в адміністративній справі №240/4229/25.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Відповідно до ухвали суду від 30 квітня 2026 року замінено відповідача, що вибув - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на його правонаступника - Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

19 травня 2026 року від представника позивача - Сокирка Ігоря Івановича (діє на підставі ордеру серії АН №1923131 від 26.02.2026, відповідно до якого договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються), через систему "Електронний суд", надійшла заява (за вх. №36555/26) про відмову від позову (всіх або частини позовних вимог).

Вказує, що відповідачем на адресу представника позивача надіслано копію постанови про відкриття виконавчого провадження №80324184, що свідчить про виконання вимоги ст.28 ч.1 Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII. Зазначений документ в рекомендованому поштовому відправленні №1001400391602 отримано 17.05.2026.

Зазначає, що в даному випадку відповідач, задовольняючи позов, самостійно усунув негативні наслідки своєї протиправної бездіяльності, а тому предмет спору в цій справі став відсутнім.

У зв`язку з цим повідомляє, що подальше підтримання пред`явлених позовних вимог позивач вважає безпідставним та зайвим, через що наполягає на відмові від позову та закритті провадження у справі.

Перевіривши повноваження представника позивача, розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про її обґрунтованість, зважаючи на наступне.

Згідно з ч.3 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Положеннями частини 1 та 3 статті 189 КАС України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Частиною 2 ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Розглянувши заяву представника позивача про відмову від позову, суд зазначає, що вона не суперечить закону, не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів.

З огляду на викладене, суд приймає відмову представника позивача від позову та закриває провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії.

Щодо вирішення питання про повернення судового збору, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.142 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади щодо справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI).

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону №3674-VI у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Пунктом 6 частини третьої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення справляється судовий збір в розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 3674-VІ при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Матеріали справи свідчать, що при зверненні до суду з адміністративним позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору №FMRA-9U72-RZ5E від 26.02.2026 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

З урахуванням положень ч.1 ст.142 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу слід повернути з Державного бюджету України п`ятдесят відсотків сплаченого ним судового збору за подання до адміністративного суду даного позову.

Водночас, суд зазначає, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8, тобто звертаючись до суду з даним адміністративним позовом через систему "Електронний суд" позивач за одну вимогу немайнового характеру мав сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Оскільки розмір судового збору за подання представником позивача до адміністративного суду даного позову складає 1064,96 грн, то поверненню підлягає судовий збір у розмірі 532,48 грн = ((1064,96 грн х 50 % ).

Частиною 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Крім цього, згідно з ч.1 ст.140 КАС України визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем і адвокатом Сокирком Ігорем Івановичем укладено Договір про надання правової допомоги від 19.01.2025.

Відповідно до змісту вказаного договору сторонами обумовлено, що Клієнт зобов`язаний компенсувати Адвокату витрати, понесені у зв`язку з необхідністю виконання його обов`язків за цим Договором.

Суд звертає увагу позивача, що у випадку, коли позивачем не доведено обставин надання йому адвокатом правової допомоги саме за даною справою та обставин здійснення ним оплати послуг по наданню правової допомоги в зазначеному розмірі саме в якості оплати послуг адвоката, зазначені витрати не є судовими витратами. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 15 листопада 2016 року у справі №908/1051/16.

Крім того, суд вказує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зважаючи на те, що на момент подання представником позивача заяви про відмову від позову останнім не надано доказів які б підтверджували фактичне понесення позивачем заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної адміністративної справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення з відповідача.

Керуючись статтями 32, 47, 183, 189, 238, 239, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

ухвалив:

1. Заяву представника позивача про відмову від позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

2. Прийняти відмову представника позивача від позову та закрити провадження у справі №240/7311/26 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії.

3. Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

4. Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України п`ятдесят відсотків судового збору, сплаченого відповідно до квитанції про сплату судового збору №FMRA-9U72-RZ5E від 26.02.2026 у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 (сорок вісім) коп.

Для виконання ухвали суду та повернення судового збору платнику необхідно звернутися до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою про повернення сплаченого судового збору за судовим рішенням по справі №240/7311/26 із обов`язковим зазначенням інформації, передбаченої пунктом 5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

5. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

6. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко