Постановление суда № 136790786, 20.05.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Ст. 1 із 5

Справа № 303/1093/25

1-кп/303/158/25

У Х В А Л А

20 травня 2026 року м. Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі головуючого - судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_4 про призначення додаткової експертизи у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.07.2024 року за № 12024071040000897 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Суходоли Володимир-Волинського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

з участю: прокурора ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження, яке внесене 10.07.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071040000897, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

У ході судового розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала письмове клопотання, згідно якого просила призначити додаткову інженерно-транспортну експертизу з дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням вихідних даних, наведених в мотивувальній частині клопотання, та доручити проведення слідчих експериментів з потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , яке вмотивувала наступним.

Відповідно до пред`явленого обвинувачення досудовим розслідуванням встановлено, що 10 липня 2024 року близько 11 години 20 хвилин ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Fiat Talento», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись прямо зі сторони м. Львів у напрямку м. Ужгород на автодорозі М06 сполученням «Київ-Чоп» 771 км+400 м, що в межах м. Мукачево, в світлу пору доби, в ясну погоду, проявив неуважність та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , 1954 року народження, який переходив дорогу у невідведеному для цього місці з лівої сторони на праву по ходу руху автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_6 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вказане повідомлення про підозру ґрунтується на висновку інженерно-транспортної експертизи Закарпатського НДЕКЦ за № СЕ-19/107-24/12152-ІТ від 26 листопада 2024 року.

У вступній частині вказаного висновку експерта зазначається: «Редакція запитань відкорегована судовим експертом з огляду на вимоги нормативних і методичних документів у сфері судової інженерно-транспортної експертизи, компетенції та комплекс спеціальних знань експерта». При цьому, права судового експерта визначаються, зокрема ст. 13 Закону України «Про судову експертизу», в якій відсутні повноваження експерта щодо корегування питань, постановлених на вирішення експертизи.

Відповідно до абз. 4 п. 2.1 Розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5

Ст. 2 із 5

від 08.10.1998 року (у редакції наказу Міністерства юстиції України №1950/5 від 26.12.2012 року) (далі Інструкція), у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт має право невідкладно заявляти клопотання органу (особі), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив (ла) експерта), щодо уточнення постановлених експертові питань. Отже, експерт не має права змінювати поставлені на вирішення експертизи питання, а мав невідкладно заявити клопотання до слідчого для уточнення поставлених питань. Корегуючи питання слідчого, експерт ОСОБА_8 порушив принцип неупередженості, внаслідок чого у сторони підозрюваного наявні обґрунтовані сумніви у правильності та об`єктивності наданого висновку.

Відповідно до абз. 4 п. 2.3 Розділу ІІ Інструкції, експерту забороняється самостійно збирати матеріали, що підлягають дослідженню, а також самостійно вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені йому в матеріалах неоднозначно.

Вихідні дані, на підставі яких зроблені висновки експерта, отримані ним з постанови про призначення експертизи від 28 жовтня 2024 року, з протоколів слідчих експериментів від 05 вересня 2025 року та схем до них. При цьому на експертизу надано копії матеріалів кримінального провадження на 35 арк. Очевидно, що серед вказаних матеріалів було надано і протокол огляду місця події від 09 липня 2024 року зі схемою до нього. Однак, експертом при надані висновків не було взяті до уваги вихідні дані, які містилися в схемі до протоколу огляду місця події від 09 липня 2024 року, які відрізнялися від даних Протоколів слідчих експериментів від 05 вересня 2024 року та не наведено обґрунтування надання переваги одним даним над іншим. Перш за все, відрізняється розташування місця наїзду. На схемі до Протоколу ОМП місце наїзду розташовано на відстані 4,2 м від правого (за рухом ТЗ) краю дороги, тобто, з огляду на ширину проїзної частини, на відстані 4,9 м від лівого краю. У свою чергу, на схемі до протоколу слідчого експерименту за участі ОСОБА_3 такі відстані становлять 2,2 м та 6,9 м відповідно. У дослідницькій частині висновку експертизи при відповіді за запитання № 1 експертом наводиться п. 12.3 Правил дорожнього руху з покликанням на термін «небезпека для руху», однак експертом не вказується, який момент визнається виникнення небезпеки для руху, що є визначальним для відповіді на запитання № 2, а саме про наявність у водія можливості уникнути даної пригоди.

Відповідно до абз. 2,3 п. 1.1.3 Розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, момент виникнення небезпеки для руху, як правило, має зазначатися у документі про призначення експертизи (залучення експерта). Якщо у документі про призначення експертизи (залучення експерта) момент виникнення небезпеки не зазначений, то експерт, виходячи з аналізу дорожньої обстановки, може визначити його за даними, що містяться в матеріалах справи. Коли експерт вважає, що небезпека для руху виникла не в той момент, який зазначено в документі про призначення експертизи (залучення експерта), у висновку він має вказати мотиви незгоди з позицією органу (особи), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив (ла) експерта), і дати відповідні варіанти розв`язання постановленого питання.

У постанові від 28 жовтня 2024 року, моментом небезпеки для водія ОСОБА_3 слідчим вважається момент, коли водій мав об`єктивну можливість виявити пішохода на проїзній частині. При цьому на слідчих експериментах таке місце об`єктивної можливості виявити пішохода не встановлювалося. Вже з відповіді на запитання № 2 можна зробити висновок, що моментом виникнення небезпеки для руху експертом прийнято початок руху пішохода з лівого відносно руху водія узбіччя. Однак, це не відповідає обставинам справи та протоколу слідчого експерименту від 05 вересня 2024 року. Щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 неодноразово пояснював, що потерпілий ОСОБА_6 вибіг із-за вантажного мікроавтобуса, який рухався назустріч підозрюваному. При цьому, в абзаці № 5 описової частини слідчого експерименту встановлено, що відстань між місцем, з якого ОСОБА_3 побачив пішохода до місця наїзду становить 3,2 м. У свою чергу експертом не досліджувалася можливість уникнення наїзду за вищевказаних обставин дорожньо-транспортної пригоди, що на думку сторони захисту свідчить про упередженість експерта та вказує на обвинувальну спрямованість цього дослідження.

Враховуючи вищевикладене, для повного та всебічного з`ясування обставин кримінального правопорушення, вважає за необхідне провести додаткову інженерно-транспортну експертизу, надавши експерту додаткові вихідні дані, зокрема:

- місце наїзду згідно протоколу огляду місця події від 09 липня 2024 року;

- оглядовість (об`єктивна можливість бачити дорожню обстановку з місця водія) та конкретна видимість за відсутності перешкод визначити шляхом проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_3 ;

момент виникнення небезпеки для руху розглянути два варіанти:

Ст. 3 із 5

1. Згідно з даними слідчого експерименту від 05 вересня 2024 року за участю ОСОБА_3 ;

2. З моменту початку руху пішохода ОСОБА_6 з лівого (відносно руху водія) краю проїзної частини, або за визначеної конкретної видимості пішохода, якщо вона є меншою.

швидкість руху пішохода визначити шляхом проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_6 .

На вирішення експертизи захисник просила поставити наступні питання:

Чи мав технічну можливість водій ОСОБА_3 у зазначеній дорожній обстановці уникнути даної пригоди шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху?

З метою встановлення вихідних даних для проведення експертного дослідження:

Доручити старшому слідчому СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_9 провести слідчий експеримент з потерпілим ОСОБА_6 щодо встановлення його швидкості руху під час події кримінального правопорушення, а також провести слідчий експеримент з обвинуваченим ОСОБА_3 щодо встановлення конкретної видимості потерпілого ОСОБА_6 відповідно до темпу руху пішохода та допустимої швидкості автомобіля на даній ділянці дороги.

Враховуючи обґрунтовані, викладені у клопотанні сумніви щодо об`єктивності та та неупередженості судового експерта ОСОБА_8 , проведення додаткової експертизи доручити іншому судовому експерту.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 підтримала клопотання про призначення додаткової інженерно-транспортної експертизи у даному кримінальному провадженні, просила його задовольнити з наведених у ньому підстав, та зазначила, що стороною захисту було звернено клопотання до органу досудового слідства в межах провадження досудового слідства кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 про проведення додаткової інженерно-технічної експертизи, на що отримала безпідставну відмову старшого слідчого СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області в її призначенні, що викликало необхідність звернення сторони захисту з даного питання до суду. При проведенні слідчих експериментів під час досудового розслідування не було встановлено об`єктивних обставин, не встановлено відстань між пішоходом і автомобілем. Тому, оскільки у сторони захисту є сумніви щодо правильності первинного висновку експерта при виконанні інженерно-транспортної експертизи, з метою спростування доказів винуватості ОСОБА_3 , є необхідним призначити у даному кримінальному провадженні додаткову експертизу, доручити слідчому провести слідчі експерименти з обвинуваченим та потерпілим, врахувати при проведенні експертизи отримані вихідні дані та поставити експерту зазначені у клопотання питання.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника та просив призначити додаткову інженерно-транспортну експертизу у даному провадженні.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про призначення додаткової інженерно-транспортної експертизи з тих підстав, що органом досудового розслідування проведено інженерно-транспортну експертизу, висновок експерта № СЕ-19/107-24/12152-ІТ від 26.11.2024 року є повним, в ньому враховані всі обставини справи, тому на думку сторони обвинувачення, заявлене клопотання є лише спробою затягування розгляду даного кримінального провадження.

Потерпілий ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення клопотання захисника про призначення додаткової експертизи, зазначив, що інших відомостей, крім тих, які є у матеріалах кримінального провадження, здобуто не може бути, це є лише способом затягування судового розгляду.

Представник потерпілого ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання захисника про призначення у даному кримінальному провадженні додаткової інженерно-транспортної експертизи, вважає, що при проведенні первинної експертизи у розпорядженні експерта були всі вихідні дані і їм було дано об`єктивну оцінку, а сторона захисту намагається навмисно затягувати розгляд даного провадження.

Вивчивши клопотання захисника та заслухавши доводи, заперечення учасників судового розгляду з приводу даного клопотання, суд прийшов до наступного.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Ст. 4 із 5

Вимогами статті 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 69 КПК України, експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

У відповідності до вимог ч.1 ст.242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Згідно положення, викладеного у ч.1 ст.332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 332 КПК України, суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року (у редакції Наказу МЮУ №1950/5 від 26 грудня 2012 року), згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи (п.1.2.13 Інструкції).

Первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше.

Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

У роз`ясненнях, викладених у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», визначено, що додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку

первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.

Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неявним, або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження.

Проведення додаткової експертизи може бути доручено тому самому або іншому експертові. У випадках, коли виникає необхідність провести дослідження

нових об`єктів або щодо інших обставин справи, суд призначає нову експертизу, яка не є додатковою.

При цьому сторона захисту не клопотала перед судом про виклик і допит експерта в суді.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, сторона обвинувачення надала суду докази, здобуті в ході досудового розслідування, зокрема: висновок експерта про проведення інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-24/8106-ІТ від 30.08.2024 року та висновок експерта про проведення інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-24/12152-ІТ від 26.11.2024 року.

Відповідно до оспорюваного стороною захисту висновку експерта №СЕ-19/107-24/12152-ІТ від 26.11.2024 року:

Ст. 5 із 5

у даній дорожній ситуації, для забезпечення безпеки дорожнього руху, водій автомобіля марки «Fiat Talento» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) громадянин ОСОБА_3 повинен був діяти згідно технічних вимог п. 12.3 чинних Правил дорожнього руху України з посиланням на термін «небезпека для руху»;

із технічної точки зору, при заданих вихідних даних, в умовах даної дорожньо-транспортної ситуації, водій автомобіля «Fiat Talento» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) громадянин ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода громадянина ОСОБА_6 , шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування та зупинки керованого транспортного засобу до місця наїзду, з заданого моменту небезпеки;

у даній дорожній обстановці, пішохід ОСОБА_6 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був керуватися вимогами розділу 4 чинних Правил дорожнього руху України;

у діях водія автомобіля марки «Fiat Talento» (державний номерний знак НОМЕР_1 громадянина ОСОБА_3 убачаються невідповідності технічним вимогам п. 12.3 чинних Правил дорожнього руху України з посиланням на термін «небезпека для руху», які з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено, що як підставу для призначення додаткової інженерно-транспортної експертизи у даному кримінальному провадження захисник обвинуваченого заявляє про наявність порушень експерта вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 року (у редакції наказу Міністерства юстиції України №1950/5 від 26.12.2012 року), який вийшов за межі своїх повноважень, що свідчить про його некомпетентність, тому наданий ним висновок за №СЕ-19/107-24/12152-ІТ від 26.11.2024 року не може бути допустимим доказом обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Проте, в підтвердження недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи захисник суду не навела переконливих обставин, які б давали підстави вважати, що експерт в порушення вимог Розділу ІІ Інструкції, провів експертизу або вийшов за межі своїх спеціальних знань (провів власні дослідження), що свідчить про те, що проведена експертом ОСОБА_8 інженерно-транспортна експертиза є неповною або не незрозумілою, а його висновок необґрунтованим.

Тому доводи, на які посилається сторона захисту у своєму клопотанні, полягають лише у не згоді із результатом даного висновку проведеної інженерно - транспортної експертизи, сумніви які не були усунені стороною захисту шляхом допиту експерта у судовому засіданні щодо роз`яснення наданого ним висновку (таке клопотання сторони захисту відсутнє).

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні клопотання захисника про призначення у даній справі додаткової інженерно-транспортної експертизи з цих питань та доручення проведення слідчих експериментів з потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 242, 332, 371, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_4 про призначення у кримінальному провадженні № 12024071040000897, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, додаткової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням вихідних даних, наведених в мотивувальній частині клопотання, та доручення проведення слідчих експериментів з потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1