Постановление суда № 136789609, 21.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 759/425/26

Провадження № 2/761/11604/2026

У Х В А Л А

21 травня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Осаулов А.А., розглянувши матеріали позовної заяви ПАТ «СК «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 р. ПАТ «СК «Уніка» звернулось до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Підставою для звернення саме до Святошинського районного суду м. Києва та визначення підсудності цьому суду стало місце проживання відповідача у справі на території Святошинського району м. Києва.

Відповідно до ст. 187 ч.6,7 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

В матеріалах справи міститься відповідь з ІТС «Реєстр територіальної громади м. Києва», за якою ОСОБА_1 не знайдено.

Вказане стало підставою для передачі справи за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва за ухвалою судді від 13.01.2026 р. за місцем заподіяння шкоди відповідно до ст. 28 ч.6 ЦПК України.

При цьому, як зазначено в ухвалі від 13.01.2026 р. судом неможливо встановити місце реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, при формуванні запиту щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи було допущено помилку в даті народження відповідача ОСОБА_1 , зазначено ІНФОРМАЦІЯ_1 , замість ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ст. 187 ч.8 ЦПК України)

За даними Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з відповіді з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери про внутрішньо переміщену особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має діючу довідку ВПО, фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Вказана фактична адреса відповідача співпадає з адресою, яка зазначена позивачем при зверненні до Святошинського районного суду м. Києва.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно положень ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Разом із цим, згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Зазначені норми вказують на те, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на певний період. Положеннями ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зазначену довідку віднесено до документів, що підтверджують місце проживання особи.

Відповідно до Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого Постановою КМУ № 646 від 22.09.2016 база даних - автоматизований банк відомостей, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які є внутрішньо переміщеними.

Власником бази даних та виключних майнових прав інтелектуальної власності на її програмне забезпечення є держава в особі Мінсоцполітики. Володільцем інформації, що обробляється в базі даних, є Мінсоцполітики (п. 1).

Адміністратор бази даних забезпечує організацію контролю за доступом до бази даних і проводить аналіз внесеної до неї інформації про внутрішньо переміщених осіб (п. 8).

Одержувати інформацію з бази даних мають право Мінфін, Мінреінтеграції, Мін`юст, Міноборони, інші центральні органи виконавчої влади, Державне бюро розслідувань, Пенсійний фонд України та його територіальні органи, Державний центр зайнятості, Центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські центри зайнятості та їх філії, міські, районні та міськрайонні центри зайнятості, ДСА, органи державної виконавчої служби та приватні виконавці, уповноважені органи з питань пробації з метою запровадження електронної взаємодії шляхом інформаційного обміну з дотриманням вимог Законів України Про інформацію і Про захистперсональних даних (п. 9).

Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначені підсудності розгляду справ за ч. 1ст. 27 ЦПК України.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі №607/5535/22 (провадження №61-17499св23).

Відтак, ПАТ «СК «Уніка» правомірно у передбачений ЦПК України спосіб звернулось саме до Святошинського районного суду м. Києва з позовом.

Між тим, з огляду на допущену помилку в даті народженні відповідача при здійсненні запиту про місце проживання (перебування) відповідача під час передачі справи за підсудністю не враховано наявність фактичного місця проживання відповідача саме на території Святошинського району м. Києва.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Позивач у даній категорії справ дійсно має право вибору між декількома судами, як застосування альтернативної підсудності розгляду справи. Саме таким своїм правом скористався позивач, звернувшись до Святошинського районного суду м. Києва з даним позовом на підставі ст. 27 ч.1 ЦПК України за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 серпня 2024 року у справі №607/5535/22, ст. 28 ЦПК України встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох і більше судів. Суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді.

За правилами ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього кодексу.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України, якщо суддя вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, передає справу на розгляд іншому суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, передача справи на розгляд іншому суду здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

За таких обставин, враховуючи, що, суд постановляє ухвалу про передачу цивільної справи за позовною заявою ПАТ «СК «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва за місцем проживання відповідача.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 4, 27, 28 31, 32, 187 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом ПАТ «СК «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,- передати для розгляду за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя: Осаулов А.А.