Решение № 136780765, 20.05.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Музичук В.В.

справа № 569/4671/26,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 15.08.2023-100001798 від 15.08.2023 в розмірі 8469 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 15.08.2023 укладено кредитний договір № 15.08.2023-100001798. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4500 грн, строком на 42 дні, з процентною ставкою у розмірі 2,1% за 1 день користування кредитом.. Крім того, кредитний договір від 15.08.2023 було переоформлено 29 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" та ОСОБА_1 № 23.08.2023-100000588. ТОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 8469 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ "Споживчий центр".

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

У позовній заяві представник позивача просить проводити розгляд справи за відсутністю представника ТОВ "Споживчий центр".

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого просять позов задовольнити частково в межах заборгованості по тілу кредиту та відсотків нарахованих згідно облікової ставки НБУ в загальному розмірі 4614,23 грн. Вказала, що з доданих до позовної заяви документів неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних про здійснені операції. Надані позивачем докази не є розрахунковими документами та не підтверджують переказу коштів, операцій по банківському рахунку, не містять відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містять повного номера картки, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідача.

Також, у наданому позивачем кредитному договорі відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. Більш того, реквізити повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не міститься.

Ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах оформлених при наданні кредитних коштів, всупереч викладених вище вимог Закону, реквізити повного карткового рахунку відповідачки не зазначено.

Надана до суду позивачем квитанція не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання відповідачем кредитних коштів.

Крім того, слід зазначити, що за Кредитним договором № 29.08.2023-010000588 від 29.08.2023 року не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме ОСОБА_1 , оскільки саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідачки не підтверджує проходження нею верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача.

Відомості про те, що відповідачка пройшла ідентифікацію та верифікацію особи (заповнила анкету клієнта із зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначила реквізити картки для отримання кредиту) підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснила акцептування кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та підписала договір одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та Закону України «Про платіжні послуги», належними, допустимими, достатніми доказами не доведено і факту укладання кредитного договору саме відповідачкою не підтверджує.

Будь-які документи, що підтверджують особу позичальника в матеріалах справи відсутні. Позивачем зазначено лише регламентований порядок заповнення анкети та укладання кредитного договору на веб-сайті надавача платіжних послуг.

Саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача.

Крім того, за змістом виниклих правовідносин щодо надання відповідачці фінансовою установою кредиту та з огляду на вимоги Глави 48 та параграфу 2 Глави 71 ЦК України, а також вимог Закону України «Про платіжні послуги», беручи до уваги вимоги ч. 3 ст. 12, п. 1 ч. 1 ст. 81 ЦПК України, під час виконання кредитором своїх забов`язань по наданню кредитних коштів позичальнику, самим кредитором здійснюються такі дії, які повинні достатньо підтверджуватися договорами в тій формі і в тому змісті, в якому укладено між сторонами договірні правовідносини. Отже, докази про них мають бути вже створеними і саме сторона позивача повинна доводити обставини, на які посилається в позові.

До того ж, звертає увагу суду на те, що номер платіжної картки є частково зашифрованим і всіх позначень 16 значного номеру картки не містить. Банківські реквізити позичальника, згідно матеріалів справи є невизначеними. У той же час, наявної у кредитора інформації щодо карткового рахунку позичальника свого часу було достатньо для виникнення спірних правовідносин та здійснення відповідних платіжних операції з переказу кредиту, докази про що вже мають існувати у кредитора згідно вимог Закону України «Про платіжні послуги».

Як вбачається з копій наданих до первісного позову, ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про захист прав споживачів».

Сума заборгованості за відсотками, які заявлені за Кредитним договором № 29.08.2023-010000588 від 29.08.2023 в розмірі 3969 гривень, є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитодавця, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Вимога про нарахування та сплату процентів за договором фінансового кредиту, які є завищеними, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч.1, ч. 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як нараховані проценти за невиконання умов договору спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання нараховані проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 року по справі №754/6091/18.

Встановлення кредитодавцями процентів у кредитних договорах не може бути свавільним, а має бути обґрунтованим в залежності від показників згідно ст. 1056-1 ЦК України та має бути наближеним до облікової ставки НБУ. З офіційної інформації НБУ станом на час укладення спірного кредитного договору вбачається, що облікова ставка НБУ становила 22,00%. А вказана у договорі реальна річна процентна ставка за користування кредитом - 102013.0 % значно перевищує облікову ставку, встановлену НБУ. Крім того, кредит є споживчим, договір має укладатись із дотриманням вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» і продавець не повинен використовувати умови, які є несправедливими, такими, що шкодять інтересам споживача.

Відповідно, умови про нарахування та сплату відсотків, які явно завищені, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Оскільки тіло кредиту 4500,00 грн, а заборгованість по несплаченим відсоткам за користуванням кредитом становить 3969 грн., що майже як тіло кредиту, то це порушує критерії справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності, є несприятливою для споживача, порушує інтереси споживача.

Кредитний договір укладено 15.08.2023 року, відповідно до Договору строк кредитування становить 42 дні, виходячи з облікової ставки на момент укладення договору, сума заборгованості за тілом кредиту та несплаченими відсотками повинна становити 4500 (тіло кредиту) * 22% (облікова ставка НБУ на момент укладення договору) / 364 (к-сть днів у році) * 42 (днів становить строк кредитування)= 114, 23 грн. Тіло кредиту+ заборгованість за несплаченими відсотками = 4500+114,23= 4614,23 грн.

4 травня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Суд встановив, що 15 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 15.08.2023-100001798, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С121, що підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору (офертою), паспортом споживчого кредиту, додатком до анкети позичальника, заявою позичальника, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцептом), підтвердженням укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит в сумі 4500 грн строком на 42 дні з дати його надання зі сплатою процентів в розмірі 2,1 % за один день користування кредитом, які нараховуються протягом всього строку кредитування. Також нарахована неустойка та комісія згідно умов договору.

Крім того, кредитний договір від 15.08.2023 було переоформлено 29 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" та ОСОБА_1 № 23.08.2023-100000588, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С756, що підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору (офертою), паспортом споживчого кредиту, додатком до анкети позичальника, заявою позичальника, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцептом), підтвердженням укладення кредитного договору.

За розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 29.08.2023-100000588 від 23.08.2023 становить 8469 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4500 грн, заборгованості по процентах в розмірі 3969 грн.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За нормами до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.08.2022 р. у справі №3757/37126/18 (61-406св21), загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосується зокрема грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).

Відтак, розрахунок заборгованості за кредитним договором проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру відсотків, визначених в кредитному договорі. Твердження відповідача про надання товариством неналежного розрахунку про стан заборгованості, є необґрунтованими, оскільки відповідачем не було надано на спростування доводів позивача власного контр-розрахунку у відповідності до умов договору. Натомість сторона відповідача взяла для розрахунку власні умови.

Посилання представника відповідача на встановлення в спірному договорі несправедливих умов договору щодо відсотків за користування кредитними коштами судом не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору. Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

Так, за умовами договору про споживчий кредит - сума (загальний розмір) кредиту становить 4500 грн, кредит надається строком на 42 дні. Процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 2,1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами, погодилась зі своєї сторони на такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Отже умови договору, в тому числі і щодо сплати відсотків, є обов`язковими для виконання позичальником.

Підписавши кредитний договір, позичальник погодилася з усіма його умовами, зокрема, й щодо сплати процентів, розмір яких визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору. Позивачка мала можливість не вступати у кредитні відносини із товариством, якщо дійсно вважав певні умови договору несправедливими. Натомість, ОСОБА_1 погодилася, зі своєї сторони, на такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень, визнаючи його умови, в тому числі і щодо розміру процентів за користування кредитними коштами. Таким чином, суд дійшов висновку, що умови договору щодо розміру відсотків є законними та не є нікчемнити.

Всупереч умовам укладеного між сторонами договору та наведеним нормам закону відповідач порушила строки погашення заборгованості за кредитом, про що свідчить розрахунок заборгованості за договором, що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за спірним договором.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 29.08.2023 -10000588 від 29.08.2023 у розмірі 8469 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) суму сплачену позивачем судового збору у розмірі 2 662 грн., 40 коп. .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

Суддя -