Постановление суда № 136772934, 07.05.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4051/23

Провадження № 1-кп/0203/265/2026

УХВАЛА

іменем України

07 травня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі колегії суддів:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023040000000480 від 06.07.2023 року, № 12022041030002359 від 08.12.2022 року стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.111, ч.1 ст.263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Центрального районного суду міста Дніпра знаходиться кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_8 за ч.2 ст.28, ч.2 ст.111, ч.1 ст.263 КК України.

Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що на теперішній час не зникли ризики, зазначені у п. п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час застосування та подальшого продовження запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення клопотання. Послалась на зменшення ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу, відсутність доказів наявності в діях підзахисного складу інкримінованих правопорушень. Заначила, що будь-якої шкоди в результаті дій ОСОБА_9 не завдано. Крім того, вказала на наявність міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно. Просила змінити запобіжний захід на домашній арешт або застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Захисник ОСОБА_6 також заперечував проти клопотання прокурора, ризики, на які послався прокурор, вважав необґрунтованими та недоведеними. Просив вирішити питання застосовування альтернативного запобіжного заходу, врахувати особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше не судимий, має сталі сімейні зв`язки, а також взяти до уваги тривалість перебування обвинуваченого під вартою.

Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали захисників, просили врахувати тривале тримання під вартою та відсутність в матеріалах провадження доказів їх вини. Крім того ОСОБА_8 просив враховувати судове рішення Шевченківського районного суду м.Києва, ухвалене у резонансному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_10 за аналогічним обвинуваченням, яким було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Вислухавши заявлені клопотання прокурора, думку учасників провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Судом встановлено, що ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 12.03.2026 року обвинуваченим продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10.05.2026 року включно.

Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинувачених переховуватись від суду існує, оскільки і ОСОБА_8 , і ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, і з врахуванням тяжкості пред`явленого обвинувачення і суворості покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності їх вини, обвинувачені можуть змінити місце фактичного мешкання, перетнути державний кордон поза пунктами пропуску, виїхати на тимчасово окуповану територію України, тому реально існує обґрунтований ризик, що вони будуть переховуватися від суду.

Також, оскільки на теперішній час агресивні дії держави-агресора, Російської Федерації, продовжуються, враховуючи характер кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, яке інкримінується обвинуваченим, вчиненого під час воєнного стану в Україні, наявний ризик, що останні продовжать кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються та вчинять інші протиправні дії проти основ національної безпеки України, тобто наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Доводи сторони захисту про те, що матеріали провадження не містять доказів на підтвердження винуватості обвинувачених, не можуть бути взяті до уваги, оскільки на даному етапі судового розгляду не оцінюються докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, суд лише визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Тривалість судового розгляду в даному випадку не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а викликана складністю кримінального провадження, суспільним інтересом до злочину, великим обсягом доказів, що належить дослідити, процесуальною поведінкою учасників кримінального провадження, зміною складу суду, що об`єктивно узгоджується з критеріями розумності строків кримінального провадження, визначеними ст. 28 КПК України, та саме по собі не утворює підстав для звільнення з-під варти та не свідчить про неможливість подальшого застосування даного виду запобіжного заходу.

Суд вважає, що наявні ризики, враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінальних правопорушень, характер та обставини протиправних діянь, в якому вони обвинувачуються, їх особистість,виправдовують продовження раніше обраного відносно обвинувачених запобіжного заходу, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Крім того, ризик втечі має оцінюватися у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Вирішуючи питання щодо необхідності продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинувачених, відомості щодо соціальних та сімейних зв`язків.

Об`єктивні дані, які б безперечно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в умовах тримання під вартою відсутні.

При цьому наведені обставини на підтвердження міцних соціальних звязків не є достатньо вагомими і не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки існували на час вчинення інкримінованого злочину та не слугували стримуючим фактором від протиправних дій.

Посилання на наявність рішення суду першої інстанції є недоречним, оскільки не наведено підстав прийняття такого рішення. Більш того, слід зазначити, що рішення судів першої інстанції до системи правових джерел не відносяться, тому не мають обов`язкового характеру для інших судів.

Доводи захисників про можливість зміни запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, яким є тримання під вартою.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність продовжити обвинуваченим тримання під вартою строком на 60 днів.

У відповідності до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 111 КК України.

Суд, враховуючи перелічені вище підстави вважає, що альтернативний запобіжний захід у виді застави не зможе гарантувати належну поведінку обвинувачених, тому не визначає розмір застави у вказаному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 199, 331, 369-372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 05 липня 2026 року включно.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 05 липня 2026 року включно.

Повний текст ухвали складено та оголошено 08 травня 2026 року о 16.40 годині.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення, а обвинуваченим - з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Суддя: ОСОБА_3