Решение № 136759294, 21.05.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/277/26

Номер провадження 2/167/405/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») Романенко М. Е. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 26 січня 2016 року між публічним акціонерним товариством «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (далі - ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ») укладено угоду № 200442607 щодо кредитування (далі - Договір), відповідно до умов якої банк надав позичальнику у користування кредитні кошти з встановленим строком користування з 26 січня 2016 року, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі Договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за Кредитним договором укладеним з відповідачем ОСОБА_1 .

Зазначає, що станом на 14 березня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 27209,27 грн, з яких: 9033,30 грн тіло кредиту та 18175,97 грн - відсотки.

Вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) до складу грошового зобов`язання входить також сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у розмірі 5949,70 грн та 3% річних 2446,60 грн.

Покликаючись на наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби, введення воєнного стану на території України позивач вказує на продовження стоків позовної давності та одночасно з цим клопоче про поновлення строку позовної давності для подання позову.

Ураховуючи вищенаведене, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Договором № 200442607 від 26 січня 2016 року у загальному розмірі 35605,57 грн, з яких: 27209,27 грн заборгованість за кредитом, 5949,70 грн - інфляційні втрати та 2446,60 грн - 3% річних, а також оплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

30 квітня 2026 року представником відповідача Наумчуком І. П. через підсистему «Електронний суд» надіслано відзив на позовну заяву в якому зазначає, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є необґрунтованими та до задоволення не підлягають. Зазначає, що позов подано з пропуском строку позовної давності, оскільки Кредитний договір укладено 26 січня 2016 року, а прострочення виконання зобов`язання виникло щонайменше у 2019 році, а позов подано у 2026 році. Наведені позивачем причини поновлення строку (судові спори, відсутність документів, карантин, воєнний стан) не є поважними причинами у розумінні ст. 267 Цивільного кодексу України. Вказує, що позивач також не довів розмір заборгованості, оскільки відсутній детальний розрахунок, первинні бухгалтерські документи та повна виписка руху коштів, а надані розрахунки містять суперечності, зокрема використання різних сум при нарахуванні 3% річних, що свідчить про їх недостовірність. Зазначає, що позивачем не надано належних доказів укладення Кредитного договору, отримання відповідачем коштів та погодження істотних умов Договору, а надані копії документів не підтверджують належним чином виникнення зобов`язань. Вказує, що також не доведено правонаступництва позивача, оскільки відсутні належні докази передачі права вимоги та повний реєстр кредитних договорів. З урахуванням вищенаведеного просив застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив проводити судове засідання у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, 15 травня 2026 року представник позивача на електронну адресу суду надіслав заяву в якій просив судове засідання проводити у його та відповідача відсутності.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 19 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 20 квітня 2026 року за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено.

Згідно з ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

26 січня 2016 року між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір у формі заяви (оферти) № 200442607 про надання та використання платіжної картки Visa Platinum, з кредитним лімітом 5100 грн, з максимальним кредитним лімітом 50000 грн; максимальною ставкою по ліміту: 58,8% річних; реальною процентною ставкою по кредиту 90,02%.

Також, ОСОБА_1 підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Visa Platinum CashBack(неіменна)/зарплатна» та реквізити для зарахування заробітної плати, соціальних та інших виплат.

Копією анкети № 2270630 від 26 січня 2016 року підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 своїм особистим підписом погодив згоду на обробку банком його персональних даних

26 січня 2016 року відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений з Тарифами по продукту «Visa Platinum CashBack/Зарплатна».

Довідкою про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту «Visa Platinum CashBack/Зарплатна» строк дії картки 3 роки, процентна ставка за кредитом 58,8 % річних, комісія за зняття готівки 4,9 %.

Згідно розписки про отримання платіжної картки та/або пін-коду 26 січня 2016 року ОСОБА_1 отримав платіжну картку ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» № НОМЕР_1 .

Між товариством з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «М-ЛАЙФ» (як страховиком) та ОСОБА_1 (як страхувальником) укладений Договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» № NSK 200442607 від 26 січня 2016 року. Предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи, котра уклала з ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» договір про надання та використання платіжної картки № 200442607від 26 січня 2016 року (п. 2.1 Договору).

Банк є вигодонабувачем за цим договором у межах страхової суми та у розмірі встановленої заборгованості страхувальника за Договором про картку на момент настання страхового випадку (п. 3.2Договору).

20 липня 2020 року ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за Договором.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. від 29 грудня 2022 року, виконавче провадження № 66483131 з примусового виконання наказу № 910/11298/16, виданого 12 липня 2021 року Господарським судом міста Києва закінчене.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А. М. від 17 січня 2023 року, виконавче провадження № 66491947 з примусового виконання наказу № 910/11298/16, виданого 12 липня 2021 року Господарським судом міста Києва закінчене.

Для забезпечення отримання заробітної плати ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_2 у ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", з реквізитами клієнт ОСОБА_1 ознайомлений 26 січня 2016 року про що свідчить його підпис.

На підтвердження заборгованості та її розміру позивач надав виписку по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року сформовану 08 грудня 2025 року.

Відповідно до Витягу боржником значиться ОСОБА_1 за Договором № 200442607 від 26 січня 2016 року, сума кредиту 14184,77 грн, загальний залишок заборгованості - 9033,30 грн, заборгованість по тілу кредиту 18175,97 грн, заборгованість за доходами 27209,27 грн.

Згідно з розрахунком наведеним в позовній заяві - інфляційні втрати становлять 5949,70 грн, 3% річних - 2446,60 грн.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») за Договором № 200442607 від 26 січня 2016 року, внаслідок чого утворилаась заборгованість.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних),у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами(багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 цього Кодексу встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з приписами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Щодо вимоги позивача про поновлення строку позовної давності для подання позову.

При порушенні суб`єктивного цивільного права кожна особа може звернутися з позовом до суду за його захистом. Необхідно розрізняти право на позов у матеріальному розумінні і право на позов у процесуальному розумінні.

У матеріальному розумінні право на позов - це право вимагати від суду винесення рішення про захист порушеного суб`єктивного права і право отримати такий захист. В свою чергу, закінчення строку позовної давності позбавляє сторону можливості вимагати примусового здійснення права через суд, але не позбавляє права звернутися за захистом до суду взагалі, оскільки для подачі позовної заяви до суду про захист порушеного суб`єктивного права законодавець ніяких строків у даній справі не встановлює.

Право на позов у процесуальному розумінні - це право на подачу позовної заяви з метою захисту порушеного права, не обмежене строками позовної давності у даних правовідносинах. Вимоги щодо захисту порушеного права розглядаються судом незалежно від строку позовної давності.

Таким чином, у даній справі судом не вирішується питання поновлення строку позовної давності для подання позову до суду.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 26 січня 2016 року між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір у формі заяви (оферти) № 200442607 про надання та використання платіжної картки Visa Platinum, з кредитним лімітом 5100 грн, з максимальним кредитним лімітом 50000 грн; максимальною ставкою по ліміту: 58,8% річних; реальною процентною ставкою по кредиту 90,02%.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заборгованості та її розміру ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надав до суду заяву (оферту) № 200442607 від 26 січня 2016 року, анкету № 2270630 від 26 січня 2016 року, тарифи по продукту «Visa Platinum CashBack/Зарплатна», довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Visa Platinum CashBack(неіменна)/зарплатна», Договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» № NSK 200442607 від 26 січня 2016 року, реквізити для зарахування заробітної плати, соціальних та інших виплат, договір № 7_БМ про відступлення права вимоги від 20 липня 2020 року між ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" та Витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року.

Водночас, доказів, які б підтверджували, що відповідачем були отримані кредитні кошти, розмір наданого кредиту, графіку погашення заборгованості, а також детального розрахунку заборгованості суду позивачем не надано. Встановлений кредитний ліміт є лише максимальним можливим розміром кредитування, а не доказом факту видачі-отримання коштів у кредит.

Суд зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність кредитної заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

На підтвердження заборгованості та її розміру позивач надав виписку по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року сформовану 08 грудня 2025 року.

Водночас із наданих виписок неможливо встановити який розмір кредитного ліміту було встановлено відповідачу, чи були перераховані кошти банком відповідачу за умовами укладеного Договору, а також, доказів користування відповідачем зазначеними коштами.

До аналогічного висновку щодо необхідності доведення позивачем розміру заборгованості дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 334/1746/15-ц, від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20

Разом з цим, надані копії виписок по особових рахунках (форма № 281), з посиланням на код банку 380935 ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», не відповідають вимогам до первинних бухгалтерських та фінансових документів, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, передбачених законодавством України, зокрема підписів уповноважених посадових осіб банку, відбитків печатки фінансової установи або будь-якого іншого належного засвідчення компетентним органом. Відсутність таких реквізитів унеможливлює ідентифікацію особи, яка сформувала документ, а також перевірку його достовірності та походження.

Водночас, у наданій виписці окрім номера рахунку НОМЕР_2 , який був відкритий ОСОБА_1 для забезпечення отримання заробітної плати зазначені інші рахунки, а саме, № 24583025276843, № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , проте доказів того, що вказані рахунки належать саме відповідачу та відкриті на виконання Договору № 200442607 від 26 січня 2016 року суду не надано.

Також у виписка у графі призначення платежу зазначається про нарахування доходів та відсотків за Кредитним договором № 200442607_КІ від 26 січня 20216 року, однак 16 січня 2016 року між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ та ОСОБА_1 був укладений Договір № 200442607 (без зазначення _КІ).

Необхідно зазначити, що передача права вимоги за договором відступлення на певну суму сама по собі не підтверджує обґрунтованість та фактичну наявність такої заборгованості.

Таким чином, передача права вимоги між кредиторами не звільняє нового кредитора від обов`язку довести належними та допустимими доказами наявність і розмір заборгованості, що підлягає стягненню.

Відтак, жодних належних, достатніх та достовірних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що заборгованість відповідача за Договором № 200442607 від 16 січня 2016 року становить 35605,57 грн матеріали справи не містять.

В обґрунтуваннях позовної заяви позивачем наведено лише розрахунок суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, проте такий розрахунок не містить інформації про складові частини заборгованості, що позбавляє суд перевірити правильність нарахування заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».

За таких обставин, враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами обставин, на які ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» посилався як на підставу своїх вимог, на підставі ст. 12, 81, 263 ЦПК України, за змістом яких рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і має бути ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, суд доходить висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Згідно з усталеною судовою практикою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У разі, коли суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

У постанові по справі № 755/13805/16-ц від 14 червня 2023 року, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (зокрема, постанови від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).

У даній справі суд доходить висновку про необхідність відмови у позові з підстав недоведеність належними та допустимими доказами обставин, на які ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» посилався як на підставу своїх вимог, а тому суд не вбачає необхідності у вирішенні питання щодо пропуску строку позовної давності.

Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 21 травня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, код ЄДРПОУ 42649746.

Представник позивача: Романенко Михайло Едуардович, адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Представник відповідача: Наумчук Іван Петрович, адреса: вул. Набережна, 4, офіс 113, м. Луцьк, РНОКПП НОМЕР_7 .

Головуючий суддя І. Т. Гармай