Решение № 136756763, 22.05.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/3435/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом Приватного підприємства «Гепард» до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

27.03.2026 Приватне підприємство (далі ПП) «Гепард» звернулось до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.03.2026 № UA102000/2026/000023/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102020/2026/000029.

На обґрунтування позовних вимог ПП «Гепард» з посиланням на правові висновки Верховного Суду вказує на протиправність оспорюваних рішень відповідача, оскільки висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеним; при цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом; формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 16.04.2026 позовну заяву ПП «Гепард» прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник Чернігівської митниці заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказує, зокрема, на те, що у митного органу були сумніви щодо заявленої митної вартості на підставі опрацьованих документів, що подані позивачем до митного оформлення, оскільки в порушення вимог частини четвертої пункту 2 статті 53 Митного кодексу України (далі МК України) серед наданих товаросупровідних документів відсутні банківські платіжні документи, які підтверджували б сплату коштів за оцінюваний товар; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, до митного оформлення не надано, а тому неможливо перевірити його заявлену вартість; наданий інвойс від 04.02.2026 № 2026-02-04-1 підписаний лише зі сторони постачальника (продавця), його печатка відсутня, а підпис продавця значно відрізняється від підпису в контракті; для підтвердження заявленої вартості митну декларацію країни відправлення не надано; довідка про транспортні витрати від 11.03.2026 № 12 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу; а збільшення маршруту перевезення товару територією України впливає на розмір розподілу витрат з транспортування як до, так і після кордону України; також до митного оформлення не було подано заявку, в якій конкретизуються деталі доставки товару: вид послуги, найменування вантажу, відправник, отримувач, пункт відправлення та призначення вантажу, розмір плати та інші погоджені умови, хоча вона належить до транспортних (перевізних) документів і відповідно до частини другої статті 53 МК України є одним із документів, які підтверджують митну вартість товарів (її складову: витрати на транспортування, маршрут та пов`язані з цим супутні послуги). Відповідачем належним чином обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів. Крім того, декларанта повідомлено про те, що відповідно до частини шостої статті 53 МК України він має право за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Листом декларанта від 17.03.2026 додатково було подано до митниці: експортну декларацію країни відправлення 26DE715381123888B2; банківський платіжний документ від 03.03.2026; заявка від 05.03.2026 № 05/03/2026 на організацію транспортування та експедицію вантажу. Інші запитувані документи декларантом не надано у зв`язку з його відсутністю, про що декларантом повідомлено у вищевказаному листі. За результатами опрацювання додатково наданих документів посадовою особою митниці було встановлено, що копія митної декларації країни відправлення від 05.03.2026 № 26DE715381123888B2 не містить відомостей щодо вартості товару. Керуючись статтею 64 МК України відповідачем митну вартість оцінюваного товару скориговано за резервним методом шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості від 18.03.2026 № UA102000/2026/000023/2; митну вартість скориговано відповідно до наявної у митного органу інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено. На підставі вказаного рішення митницею відмовлено декларанту у митному оформленні (випуску) спірного товару, про що оформлена картка відмови від 17.03.2025 № UA102020/2026/000029.

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зазначає таке: щодо відсутності банківських документів, які б підтверджували факт передоплати, то такий документ було надано у рамках консультацій (підтверджено у рішенні, що листом від 17.03.2026 такий документ надано); щодо того, що підпис в інвойсі від 04.02.2026 № 2026-02-04-1 відрізняється від підпису в контракті, то відповідачем не надано жодного експертного документу, який би підтверджував факт підробки підписів, чи те, що підписи відрізняються, посадові особи відповідача не є експертами у почеркознавчій експертизі, а необхідність підпису отримувача товару не є обов`язковою умовою для заповнення інвойсу і не дає причини сумніватись в його справжності; щодо митної декларації країни відправлення, то така була надана листом від 17.03.2026, що підтверджується у рішенні; щодо транспортних витрат та їх непропорційність позивач зазначає, що по-перше, товар транспортується двома окремими перевізниками, а по-друге, від м. Wiehl до м/п Ягодин, товар транспортувався разом з групою інших товарів, а не окремо, що відповідно вплинуло на ціну поставки, оскільки така поставка значно здешевлює вартість, ніж коли товар поставлявся б в одному екземплярі та спеціально замовленим для нього транспортом. Від м/п Ягодин до м. Харків товар транспортується окремо, на підставі іншого договору з вітчизняним перевізником, який перевозить не групу товарів, а лише вказаний у митній декларації, тому вартість доставки є значно вищою. Різниця в ціні не є значною і встановлена за домовленістю сторін; той факт, що в гр. 3 CMR вказано місце розвантаження м. Чернігів, ніяк не впливає на визначення митної вартості, оскільки це лише описка, що нівелюється іншими наданими відповідачу документами, а сама по собі реєстрація позивача у м. Чернігів, не доводить, що розвантаження має відбуватися саме у цьому місці; заявку на перевезення було надано листом від 17.03.2026, що підтверджується у тексті рішення та самим відповідачем. Вибраний для використання резервного методу верстат відрізняється за маркою, роком випуску, технічними характеристиками, розміром робочого столу, швидкістю обертання шпинделя. Резервний метод ґрунтується на раніше визначених митних вартостях подібних товарів. За МД № 25UA209170086023U3, на яку посилався відповідач, не митний орган, а особа, яка ввезла на територію України верстат, визначила його митну вартість за резервним методом, при цьому не застосувавши інші методи. Тому, покликатися на той факт, що за МД № 25UA209170086023U3 товар є подібним, як за ціною, так і за характеристиками не можна, оскільки митна вартість визначена не за основним методом, а за резервним. Відповідно ціна верстату за МД № 25UA209170086023U3 не є ринковою або договірною, це лише середньоарифметична сукупність цін на подібні товари.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача вказує на те, що в оскаржуваному рішенні митний орган наводить причини, за яких неможливо було визнати заявлену позивачем митну вартість спірного товару, підстави для витребування додаткових документів, а також причини невизнання заявленої позивачем митної вартості спірного товару, а наведене позивачем цитати із судової практики, яка, на його думку, повинна застосовуватись при розгляді цієї судової справи, не є доречним, оскільки правовідносини у справах не є подібними. Митний орган при здійсненні контролю заявленої декларантом митної вартості товару, крім складових митної вартості, також перевіряє подані до митного оформлення документи та співставляє дані, які у них зазначені. За наявності невідповідності даних або їх непідтвердження митний орган наділений повноваженнями витребовувати додаткові документи для того, щоб декларант підтвердив заявлену ним митну вартість та спростував сумніви митного органу, оскільки саме на декларанта покладений обов`язок доведення митному органу правильності заявленої митної вартості товару. Щодо зазначення представником позивача про те, що в МД, яка слугувала ціновою інформацією, митна вартість товару визначена за резервним методом, то варто зазначити, що при використанні цінової інформації має значення не метод визначення митної вартості, а факт самостійного заявлення декларантом митної вартості у даному випадку факт самостійного заявлення митної вартості за резервним методом підтверджується заповненням декларантом у графі 43 МД лівого поля, в той час як праве поле залишається порожнім.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

17.03.2026 позивачем до митного оформлення було подано митну декларацію (далі МД) № 26UA102020001472U3 та заявлено товар за кодом згідно з УКТЗЕД 8459611000: «Верстат металорізальний, інструментальний фрезерний, універсальний, з ЧПК: фрезерний верстат MAHO MH 600 E, бувший у використанні. Рік виробництва 1988. Торговельна марка: Виробник: MAHO Aktiengesellschaft, DE. Країна виробництва: DE (Німеччина)». MAHO. Поставка цього товару здійснювалася з Німеччини на умовах FCA DE Wieh в рамках зовнішньоекономічного контракту від 31.01.2026 № 31/01, укладеного з WTS Maschinenhandels GmbH&Co.KG (Німеччина). Митну вартість транспортного засобу було заявлено за основним методом (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) з розрахунку 2600 Євро (або 1,22 USD/кг).

За результатами проведеного аналізу документів, поданих разом з МД №26UA102020001472U3 посадовими особами відповідача було встановлено наступне:

1. Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 «Умови оплати» контракту від 31.01.2026 № 31/01 та інвойсу від 04.02.2026 № 2026-02-04-1 оплата за товар здійснюється на умовах 100% передоплати; в порушення вимог частини четвертої пункту статті 53 МК України серед наданих товаросупровідних документів відсутні банківські платіжні документи, які підтверджували б сплату коштів за оцінюваний товар. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, до митного оформлення не надано, а тому неможливо перевірити його заявлену вартість.

2. Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 «Предмет контракту» контракту від 31.01.2026 № 31/01 вартість товару, його асортимент та кількість погоджується в інвойсі до контракту. Оскільки наданий інвойс може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, то такий документ підлягає погодженню шляхом підписання сторонами. Однак наданий інвойс від 04.02.2026 № 2026-02-04-1 підписаний лише зі сторони постачальника (продавця), його печатка відсутня. Окремо необхідно зазначити, що підпис продавця значно відрізняється від підпису в контракті.

3. Згідно із підпунктом 6.5 пункту 6 «Інші умови» контракту від 31.01.2026 № 31/01 для виконання процедур по розмитненню продавець надає покупцю митну декларацію країни відправлення, але її для підтвердження заявленої вартості не надано.

4. У довідці про транспортні витрати від 11.03.2026 № 12 розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу маршруту: - відстань іноземною територією Wiehl (Німеччина) м/п Ягодин (Україна) 1 387 км, а вартість 30 000 грн, що становить 21,60 грн/км; - відстань територією України м/п Ягодин Козелець Харків приблизно 1 050 км, а вартість 41 454 грн, що становить 39,48 грн/км. Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі Методичні рекомендації-2), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу V «Облік і калькулювання собівартості перевезень» Методичних рекомендацій-2 визначено, що вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень, включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального. Пунктом 51 Методичних рекомендацій-2 аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що довідка про транспортні витрати від 11.03.2026 № 12 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.

5. В довідці про транспортні витрати від 11.03.2026 № 12 вказано такий маршрут перевезення вантажу: Wiehl (Німеччина) м/п Ягодин/Дорогуськ смт. Козелець, Чернігівська обл. м. Харків (Україна). Але відповідно до графи 3 «Місце розвантаження вантажу» CMR від 09.03.2026 № 477942 місцем розвантаження оцінюваного товару є м. Чернігів. Окремо необхідно зазначити, що місце знаходження вантажоодержувача ПП «Гепард» також в м. Чернігові (графа 8 митної декларації № 26UA102020001472U3). Збільшення маршруту перевезення товару територією України впливає на розмір розподілу витрат з транспортування як до, так і після кордону України.

6. Відповідно до договору про надання транспортних послуг від 05.03.2026 № 05032026 послуги з перевезення вантажу з Німеччини до України надавалися на підставі заявки, в якій конкретизуються деталі доставки товару: вид послуги, найменування вантажу, відправник, отримувач, пункт відправлення та призначення вантажу, розмір плати та інші погоджені умови. Але до митного оформлення заявку надано не було, хоча вона належить до транспортних (перевізних) документів і відповідно до частини другої статті 53 МК України є одним із документів, які підтверджують митну вартість товарів (її складову: витрати на транспортування, маршрут та пов`язані з цим супутні послуги).

Посадовими особами відповідача, керуючись частиною третьою статті 53 МК України декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи: експортну декларацію країни відправлення; банківські платіжні документи щодо передплати за товар; висновок експертної організації щодо визначення вартісних характеристик; заявка щодо транспортних витрат. Крім того, декларанта повідомлено про те, що відповідно до частини шостої статті 53 МК України він має право за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Позивач листом від 17.03.2026 додатково було подано до митниці: експортну декларацію країни відправлення 26DE715381123888B2; банківський платіжний документ від 03.03.2026; заявка від 05.03.2026 № 05/03/2026 на організацію транспортування та експедицію вантажу.

За результатами опрацювання додатково наданих документів посадовою особою митниці було встановлено, що копія митної декларації країни відправлення від 05.03.2026 № 26DE715381123888B2 не містить відомостей щодо вартості товару.

Електронне повідомлення про проведення консультації додається до митної декларації від 17.03.2026 № 26UA102020001472U3 (надіслано 17.03.2026 о 19:02:37, отримано декларантом 17.03.2026 19:03:06).

За наслідками консультації відповідачем митну вартість оцінюваного товару скориговано за резервним методом шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості від 18.03.2026 № UA102000/2026/000023/2.

Митну оцінку товару здійснено за резервним методом з розрахунку 2,27 USD/ кг, що в перерахунку на курс валют, який діє на момент подання митної декларації № 26UA 102020001472U3, 1,9784 EUR/кг. Скоригована митна вартість становить 300 549,38 грн.

На підставі вказаного рішення митницею відмовлено декларанту у митному оформленні (випуску) спірного товару, про що оформлена картка відмови від 17.03.2025 № UA102020/2026/000029

Також судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено як саме визначалася митна вартість спірного товару, після прийняття рішення про невизнання заявленої позивачем митної вартості спірного товару та визначення митної вартості самостійно, відповідач відповідно до норм статті 64 МК України проаналізував митні оформлення товарів згідно з ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби та встановив наступне: 06.10.2025 за МД № 25UA209170086023U3 було оформлено товар «верстат вертикально-фрезерний EMCO VMC 200 з числовим програмним управлінням з оснащенням, серійний номер F5A D7 D8 006, рік виготовлення 1989, такий, що був у використанні. Верстат призначений для обробки металів фрезерування, свердління, Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.04.2026 8 розточування і нарізування різьби, а також для виготовлення деталей з високою точністю і повторюваністю у серійній або одиничній обробці. Технічні характеристики: хід по осях X/Y/Z - 420/330/400мм; робочий стіл - 850*230 мм; максимальне навантаження на стіл 200 кг; магазин інструментів 24 шт; конус шпинделя SK-40; оберти шпинделя 20-6 000 об/хв; потужність приводу шпинделя 15 кВт; загальні габарити 2 400*200*2 200 мм». Поставка здійснювалася з Німеччини на умовах FСА. Митну вартість товару декларантом самостійно (без прийняття рішення про коригування митної вартості товарів) визначено за резервним методом з розрахунку 2,27 USD/кг (розрахунок рівня митної вартості: графа 45 «Коригування» митної декларації поділити на графу 38 «Маса нетто (кг)», отриманий результат поділити на обмінний курс USD на дату подання митної декларації до оформлення 06.10.2025 1 USD = 41,2286 грн). Митну вартість скориговано відповідно до наявної у митного органу інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

За зверненням декларанта оцінюваний товар було випущено у вільний обіг за МД від 18.03.2026 № 26UA102020001495U0 шляхом надання забезпечення сплати митних платежів на суму 34 444,35 грн.

Вважаючи протиправними рішення Чернігівської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.03.2026 № UA102000/2026/000023/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102020/2026/000029, а свої права порушеними, ПП «Гепард» звернувся до суду з цим позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

МК України від 13.03.2012 №4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частин першої та другої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята та сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 МК України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України).

Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу

У свою чергу суд зазначає, що відповідно до частин першої- - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 МК України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) обмінюватися інформацією, що стосується митної вартості товарів, в електронній формі у форматі міжнародних стандартів обміну електронною інформацією з митними органами іноземних держав із використанням інформаційних технологій, за умови дотримання вимог щодо її конфіденційності;

7) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі - ГАТТ) оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом. Під «дійсною вартістю» розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Тобто, митний орган, в першу чергу, цікавить кон`юнктура ринку відповідного товару та відповідність оцінюваного товару кон`юнктурі цього ринку. При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується саме на дійсній вартості.

Зазначені положення цілком ґрунтуються на нормі статті 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, згідно з якою ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Відповідно до статті 337 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України здійснюється візуальна перевірка документів та відомостей, які подані до митного оформлення, в тому числі із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато логічного контролю, контролю співставлений, контролю із застосуванням системи управління ризиками та іншими способами, передбаченими цим Кодексом.

Як передбачає стаття 320 МК України форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

У справі, яка розглядається судом встановлено що за вищевказаною митною декларацією автоматизованою системою управління ризиками (далі АСУР) в напрямку контролю правильності визначення митної вартості були згенеровані форми митного контролю за кодами: 105-2 «Контроль правильностi визначення митної вартості товарів підрозділом митного оформлення» та 106-2 «Витребування документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товарів» з коментарем: «По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1). Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ».

Суд наголошує на тому, що єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 813/1229/16.

При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

За встановлених у справі обставин, суд констатує, що у митного органу були сумніви щодо заявленої митної вартості на підставі опрацьованих документів, що подані позивачем до митного оформлення, враховуючи виявлені розбіжності в наданих документах, які можуть свідчити про викривлення дійсної вартості товару, та у зв`язку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, керуючись частиною третьою статті 53 МК України декларанту було запропоновано надати додаткові документи, які позивачем було частково надано, проте сумніви щодо вартості не було усунуто.

При цьому, суд враховуєте, що за правилами пункту 2 частини другої статті 52 та частини другої статті 58 МК України на декларанта покладено обов`язок подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних.

Тобто повноваження посадової особи митниці, а також обов`язки декларанта при митному контролі та митному оформленні чітко визначені МК України.

Разом із цим, у зв`язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, враховуючи розбіжності в документах, відсутність усіх складових митної вартості товарів, а також враховуючи вимоги частини шостої статті 54, пункту 2 частини другої статті 52 та частини другої статті 58 МК України у митниці були підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості (за ціною договору) та для визначення митним органом митної вартості товарів самостійно.

Судом встановлено, що з декларантом проведена консультація з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією.

Щодо коригування відповідачем митної вартості товару суд враховує те, що у разі якщо неможливо визначити митну вартість товару шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 63 МК України, митна вартість визначається із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до положень статті 64 МК України. При цьому, митну вартість скориговано відповідно до наявної у митного органу інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

При цьому, суд враховує те, що в оспорюваних рішеннях відповідача останнім зазначено, що посадовими особами відповідача проаналізовано митні оформлення товарів та встановлено, що згідно з ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби за митною декларацією 06.10.2025 № 25UA209170086023U3 було оформлено схожий товар «верстат вертикально-фрезерний EMCO VMC 200 з числовим програмним управлінням з оснащенням, серійний номер F5A D7 D8 006, рік виготовлення 1989, такий, що був у використанні. Верстат призначений для обробки металів- фрезерування, свердління, розточування і нарізування різьби, а також для виготовлення деталей з високою точністю і повторюваністю у серійній або одиничній обробці. Технічні характеристики: хід по осях X/Y/Z- 420/330/400мм; робочий стіл- 850*230 мм; максимальне навантаження на стіл- 200 кг; магазин інструментів- 24шт; конус шпинделя- SK-40; оберти шпинделя- 206000 об/хв; потужність приводу шпинделя- 15 кВт; загальні габарити- 2400*200*2200 мм.Кількість- 1шт.». Поставка здійснювалася з Німеччини на умовах FСА. Митну вартість товару декларантом самостійно (без прийняття рішення про коригування митної вартості товарів) визначено за резервним методом з розрахунку 2,27 USD/кг (розрахунок рівня митної вартості: графа 45 «Коригування» митної декларації поділити на графу 38 «Маса нетто (кг)», отриманий результат поділити на обмінний курс USD на дату подання митної декларації до оформлення 06.10.20251USD = 41,2286 грн. Відповідачем зроблено висновок про те, що оскільки митну вартість оцінюваного товару скориговано відповідно до статті 64 МК України за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, митна декларація від 06.10.2025 № 25UA209170086023U3 (митну вартість визначено за резервним методом, що виключає можливість застосування до оцінюваного товару методу за ціною договору щодо ідентичних товарів та методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів). Митну оцінку товару здійснено за резервним методом з розрахунку 2,27 USD/кг, що в перерахунку на курс валют, який діє на момент подачі митної декларації № 26UA102020001472U3,- 1,9784 EUR/кг.

Суд враховує, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МК України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у статті 59 МК України.

При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів не застосовано, так як відсутня можливість ідентифікувати товари, що оцінюються за всіма ознаками ідентичних товарів.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 МК України за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовано, так як відсутня можливість ідентифікувати товари, що оцінюються, за ознаками подібних (аналогічних) товарів: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 МК України їх митна вартість визначається згідно з положеннями статті 62 МК України на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов`язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: 1) витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду; 2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов`язаних з такими операціями витрат; 3) сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв`язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів.

Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів.

Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

При цьому відповідачем в оспорюваних рішеннях зазначено про причини незастосування попередніх методів визначення митної вартості: 1) за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з наведених вище причин; 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів митне оформлення ідентичного товару здійснено за резервним методом, що виключає можливість застосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів митне оформлення подібного (аналогічного) товару здійснено за резервним методом, що виключає можливість застосування методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості відсутність достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України); 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість) відсутність інформації щодо обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (статті 63 МК України).

Зазначене унеможливлювало визначення митної вартості товару шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 63 МК України, а тому його митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до положень статті 64 МК України.

З наведеного слідує, що відповідачем зазначено як саме визначалася митна вартість товару, а тому у суду відсутні підстави для висновку про те, що Чернігівською митницею не було дотримано відповідної процедури.

Тобто з урахуванням норм чинного законодавства посадові особи відповідача діяли з чітким дотриманням норм МК України.

При цьому, позивач у позовній заяві посилається на загальну судову практику Верховного Суду, не враховуючи конкретних обставин справи, що розглядається, що свідчить про її нерелевантність.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що оспорюване у цій справі рішення відповідача відповідає критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, відповідачем доведено правомірність свого рішення, натомість позовна заява є необґрунтованою та не містить доказів протиправності прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості, що оскаржуються.

Судом також враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Крім того, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші аргументи сторін, з урахуванням викладеного, не є суттєвими, а тому суд не надає правової оцінки таким.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення цього позову.

Керуючись статтями 2, 139, 227, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Гепард» до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Марія ДУБІНА