Решение № 136752459, 22.05.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 травня 2026 р. Справа № 120/3440/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльності відповідача у невиконанні власного рішення від 23 лютого 2022 за №2161 (23 сесія 8 скликання) "Про включення в перелік земельних ділянок комунальної власності, продаж яких реалізується на конкурсних умовах (земельних торгах)".

Ухвалою від 25.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

31.03.2025 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 04.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

23.04.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позову. Зазначає, що посилання позивача на порушення його прав є безпідставним, оскільки рішення безпосередньо його не стосується. Крім того, враховуючи висновок Верховного Суду від 13.01.2021 до юрисдикції суду в широкому розумінні не входить зобов`язання органу місцевого самоврядування приймати на сесії будь-яке конкретне рішення, оскільки відповідно до чинного законодавства України суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції, зокрема, органів місцевого самоврядування.

Також відповідач повідомляє, що на підставі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.02.2023 у справі №991/941/23 було проведено обшук 21.02.2023 та вилучено документи Агрономічної сільської ради, зокрема, матеріали 23 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради від 23.02.2022, в тому числі і рішення.

23.04.2025 від представника позивача надійшла заява, в якій просить залишити відзив відповідача без розгляду, оскільки такий поданий з пропуском строку встановленого ухвалою суду.

Так, частиною 5 статті 162 КАС України передбачено, що строк для подання відзиву не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, законодавець визначив 15-денний строк як мінімальну процесуальну гарантію, необхідну відповідачу для підготовки належним чином обґрунтованої правової позиції та збору доказів.

Суд зазначає, що за загальним правилом процесуальні строки призначені для забезпечення належного здійснення правосуддя та дисциплінування учасників процесу. Проте, суворе дотримання цих строків не повинно призводити до порушення права на справедливий суд та принципу змагальності.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Sotiris and Nikos Koutras Attee v. Greece", "Perez de Rada Cavanilles v. Spain"), суди при застосуванні процесуальних норм мають уникати надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість процедури. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається Верховним Судом нелегітимним обмеженням прав учасників справи.

Враховуючи, що дана справа розглядається у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (у письмовому провадженні), відзив є єдиним способом для відповідача донести свої аргументи до суду.

За таких обставин, залишення відзиву без розгляду виключно з формальних причин незначного пропуску строку (який законом визначено як мінімально допустимий) свідчило б про надмірний формалізм суду, призвело б до порушення балансу інтересів сторін та нівелювало б право відповідача на справедливий судовий розгляд.

З метою повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, забезпечення принципу змагальності та недопущення надмірного формалізму, суд вважає за необхідне прийняти відзив до розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши подані сторонами документи, суд встановив наступне.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Рішенням Агрономічної сільської ради 23 сесії 8 скликання №1261 від 23.02.2022 "Про включення в перелік земельних ділянок комунальної власності, продаж яких реалізується на конкурсних умовах (земельних торгах)" вирішено, зокрема:

1. Включити, до переліку земельних ділянок для продажу, які підлягають продажу на земельних торгах, згідно додатку №1.

2. Уповноважити голову Агрономічної сільської ради укласти договір на підготовку лотів до продажу земельних ділянок зазначеному у додатку №1, на земельних торгах.

3. Уповноважити голову Агрономічної сільської ради на укладення договору про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, згідно додатку №1, з подальшим затвердженням звіту рішенням сесії Агрономічної сільської ради.

4. Фінансування з підготовки земельних торгів покласти на виконавця земельних торгів з наступним відшкодуванням йому витрат за рахунок коштів, що сплачуються покупцем.

28.11.2024 адвокат Корнійчук С.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Агрономічної сільської ради із заявою, в якій просив виставити на земельні торги (аукціон) всі земельні ділянки (вісім земельних ділянок, які мають кадастрові номера та площу), які включені згідно рішення Агрономічної сільської ради від 23 лютого 2022 року №2161 до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які пропонуються для продажу на конкурсних умовах (земельних торгах), які розташовані на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області на "Прозорро.Продажі".

Листом від 03.01.2025 №270-запит відповідач повідомив заявника, що експертна грошова оцінка земельних ділянок з кадастровими номерами 0520680200:01:007:0864, 0520680200:01:010:0206, 0520680200:01:007:0205, 0520680200:01:007:0863, 0520680200:01:004:2630, 0520680200:01:004:2631, 0520680200:01:004:2627, 0520680200:01:004:2626 не проводилась, а тому станом на момент надання відповіді в Агрономічної сільської ради відсутні повноваження щодо проведення земельних торгів по вказаних лотах.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 за №2768-ІІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 статті 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Разом із тим, порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону, сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 17 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету з числа депутатів ради обираються постійні комісії ради (ч. 1 ст. 47 України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 10 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Глава 20 ЗК України регулює питання продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів.

При цьому, Глава 21 ЗК України передбачає продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Так, відповідно до частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як передбачено частинами першою - третьою статті 135 ЗК України, земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Організатором земельних торгів є, у разі продажу земельної ділянки - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частинами 5 статті 136 ЗК України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Таким чином, відповідач як розпорядник земель комунальної власності є організатором земельних торгів. При цьому, законодавцем чітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Відповідно до частини четвертої статті 135 ЗК України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.

Із аналізу вказаних норм вбачається, що заборона відчужувати та надавати у користування земельні ділянки розпочинає свою дію не з моменту включення цієї ділянки до переліку земельних ділянок, а саме з моменту, коли конкретна ділянка або права на неї вже виставлені на торги.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові №816/2119/16 від 27.01.2020 року перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

Відповідно до частини 1 статті 136 ЗК України, підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення дати проведення земельних торгів.

Один лот складається виключно з однієї земельної ділянки або прав на неї (ч. 2 ст. 136 ЗК України).

Отже, саме після закінчення етапу із підготовки лоту до торгів та вчинення всіх вище перерахованих дій, зокрема, визначення дати та місця проведення земельних торгів, на переконання суду, можна стверджувати, що земельна ділянка виставлена на торги.

Поряд з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2021 р. № 1013 «Деякі питання підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису)», відповідно до частин другої, третьої, п`ятої, шостої та десятої статті 135, частин першої, другої, сьомої - дев`ятої, шістнадцятої, двадцять другої та двадцять четвертої статті 137 Земельного кодексу України затверджено Вимоги щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису).

У свою чергу, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту субєктивного права; б) є самостійним обєктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Таким чином, позивач на власний розсуд стверджує про порушення його прав та інтересів рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, а наявність чи відсутність такого порушення підлягає перевірці судом.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із частинами першою та п`ятою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Так, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що рішення Агрономічної сільської ради № 2161 від 23.02.2022 року є актом розпорядчого, внутрішньо-організаційного характеру та визначає лише стратегічні наміри органу місцевого самоврядування щодо подальшого розпорядження комунальним майном на конкурентних засадах.

Разом з тим, вказане рішення не є актом індивідуальної дії стосовно позивача, не наділяє його будь-якими індивідуальними правами та не покладає на нього обов`язків.

Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач є розробником документації із землеустрою щодо зазначених 8 ділянок, поніс витрати на підготовку лотів або до моменту звернення до суду подавав до Агрономічної сільської ради заяви про намір взяти участь у земельних торгах. Позивач не набув статусу потенційного учасника (заявника) торгів у порядку, визначеному Постановою КМУ № 1013 від 22.09.2021 року.

За таких обставин, інтерес позивача щодо обов`язкового виконання радою процедури торгів є виключно абстрактним, теоретичним та загальним. Сама по собі зацікавленість особи у правомірній поведінці органу влади або прагнення примусити орган місцевого самоврядування розпорядитися землею за відсутності попередньо зафіксованого у встановленому законом порядку правового зв`язку з об`єктом спору не породжує права на судовий захист, оскільки відповідно до частини 1 статті 5 КАС України право на звернення до суду має особа, яка вважає, що порушено саме її права, свободи або законні інтереси.

Разом з тим, адміністративний суд захищає лише порушені суб`єктивні права конкретної особи, а не законність як таку. КАС України не передбачає можливості звернення до суду з «публічним позовом» (actio popularis) в інтересах громади або задля загального контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування, якщо особа не доведе індивідуального порушення її прав.

Водночас, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові.

Щодо позовної вимоги про «зобов`язання виконати рішення у відповідності до Глави 20 ЗКУ та Постанови КМУ №1013», суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача вчинити лише конкретні дії. Процедура підготовки лотів є складним багатоетапним процесом. Суд не може зобов`язати орган влади виконати цілий комплекс нормативно-правових процедур без визначення конкретних дій, які підлягають вчиненню, оскільки це є передчасним втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування та його внутрішні управлінські процеси, а саме судове рішення у такому формулюванні призведе до правової невизначеності та унеможливить контроль за його виконанням.

Оскільки позивачем не доведено, а судом не виявлено фактів порушення його особистих прав чи законних інтересів оскаржуваною бездіяльністю відповідача, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права чи законного інтересу позивача в розумінні ст. 5 КАС України. Відсутність порушеного права особи є самостійною, безумовною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Центральна, 12, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227, код ЄДРПОУ 04525998)

Суддя Віятик Наталія Володимирівна