Постановление суда № 136751640, 21.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3894/18

Провадження № 8/761/10/2026

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарів: Широковій С.Е., Каніковському Б.А.,

за участі:

представника заявника: Буняк В.С.,

представника Державного підприємства

"Поліграфічний комбінат "Україна"

по виготовленню цінних паперів": Гончар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів", третя особа: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

09.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про перегляд судового рішення від 25 вересня 2018 року за нововиявленими обставинами по справі № 761/3894/18 за позовом ОСОБА_1 до ДП ?Поліграфічний комбінат ?Україна?, третя особа - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання незаконним наказу про звільнення з займаної посади.

Заява обгрунтована тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2019 року у справі №826/9898/18 за позовом ОСОБА_1 до СБУ визнано протиправним та скасовано рішення Служби безпеки України щодо відмови ОСОБА_1 в доступі до державної таємниці, а тому, дана обставина є нововиявленою, оскільки не досліджувалась при ухваленні рішення.

Крім того, 8 лютого 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про доповнення, які розширюють коло нововиявлених обставин та зазначила, що в основу рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року, яким звільнення ОСОБА_1 було визнано законним, покладено лист СБУ до відповідача № 8/2/4-11019 від 13 грудня 2017 року, в якому нібито містилось повідомлення про те, що їй, станом на вказану дату, відмовлено у наданні допуску до державної таємниці на підставі статей 23, 24 Закону України ?Про державну таємницю?. Однак, вказаний лист ніколи не приєднувався до матеріалів справи і в судових засіданнях не досліджувався.

В судовому засіданні представник заявника вимоги заяви підтримав та просив її задовольнити.

Представник ДП ?Поліграфічний комбінат ?Україна? в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Представник Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, пояснення на заяву до суду не направив.

Оскільки неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для подальшого розгляду заяви, суд продовжив розгляд заяви за відсутності представника третьої особи.

Вивчивши матеріали заяви та справи, суд приходить до висновку, що подана заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.09.2018 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), п. 61). Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти росії» («Ryabykh v/ russia»), п. 52), рішення ЄСПЛ від 29 січня 2016 року у справі «Устименко проти України», п. 46).

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Порядок перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільних справах врегулювано главою 3 розділ 5 ЦПК України.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Відповідно до положень статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Правєдная проти Росії» від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості надати цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду у вказаній цивільній справі, у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.

Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів», третя особа Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

В позовній заяві позивач просила: визнати незаконним наказ директора Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» №1452-к від 26.12.2017 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з інформаційних технологій та персоналізації на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» з інформаційних технологій та персоналізації з 27.12.2017 року; зобов`язати Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 ; стягнути з Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» на користь ОСОБА_1 494 802,76 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнути з Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» на користь ОСОБА_1 200 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 25 вересня 2018 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 не погодилась із зазначеним рішенням та подала апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 20.12.2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року - без змін.

Як вбачається, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2019 року (справа №826/9898/18) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Служби безпеки України щодо відмови ОСОБА_1 в доступі до державної таємниці у зв`язку з повідомленням недостовірних відомостей про себе.

Рішення набрало законної сили.

В подальшому, 17.01.2019 року ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою та ухвалою Верховного Суду від 28.01.2019 року було відкрито касаційне провадження.

30.07.2019 року, під час перебування справи в провадженні суду касаційної інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Буняк В.С. подав копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2019 року (справа №826/9898/18) та просив дослідити його в якості письмового доказу.

02.10.2019 року за клопотанням представника ОСОБА_1 до матеріалів справи було приєднано короткий текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 року, якою залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2019 року (справа №826/9898/18).

Постановою Верховного Суду від 29.01.2020 року постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

05.03.2020 року представник позивача направив до суду апеляційної інстанції доповнення до апеляційної скарги та просив врахувати при перегляді рішення першої інстанції рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2019 року (справа №826/9898/18).

Постановою Київського апеляційного суду від 23.07.2020 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Буняка Валерія Сергійовича задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів», третя особа: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Визнано незаконним наказ Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» №1452-к від 26.12.2017 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з інформаційних технологій та персоналізації на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України з 26.12.2017 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з інформаційних технологій та персоналізації Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» з 27.12.2017 року. Зобов`язано Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 . Стягнуто з Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» (код ЄДРПОУ - 16286441) по виготовленню цінних паперів» на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) 1 839 144,38 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з утримання підприємством з цієї суми податків й інших обов`язкових платежів та 5000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

З тексту постанови суду вбачається, що судом було взято до уваги при вирішенні заявлених вимог, зокрема, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2019 року (справа №826/9898/18).

Відповідач не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції та звернувся до суду з касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду від 22.09.2021 року касаційну скаргу Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року скасовано, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року залишено в силі.

Суддями, як вбачається, була надана оцінка рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2019 року (справа №826/9898/18).

Крім того, Верховним Судом в постанові зазначено: "...задовольнивши позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутній лист СБУ від 13 грудня 2017 року № 8/2/4-11019, на підставі якого грунтуються висновки суду першої інстанції, суд першої інстанції не надав оцінки суперечності щодо дати надіслання СБУ листа відповідачу з відмовою у наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, рішення про відмову у наданні допуску до державної таємниці СБУ прийняла за вмотивованим запитом ДП Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» від 26 грудня 2017 року, а позивача звільнено 20 грудня 2017 року, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до СБУ про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення СБУ щодо відмови ОСОБА_1 в доступі до державної таємниці у зв`язку з повідомленням недостовірних відомостей про себе.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у матеріалах справи є доповідна записка начальника режимно-секретної групи від 15 грудня 2017 року, у якій повідомлено директора ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів», що згідно з листом СБУ було повідомлено про відмову у наданні допуску до державної таємниці громадянці ОСОБА_1 , яка займає посаду заступника директора з інформаційних технологій та персоналізації (т. 2, а. с. 132).

У доповідній записці начальника режимно-секретної групи від 01 червня 2018 року зазначено, що 27 листопада 2017 року СБУ повернула документи ОСОБА_1 без надання допуску до державної таємниці. Листом СБУ від 13 грудня 2017 року ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» повідомлено про відмову у наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці на підставі статей 23, 24 Закону України «Про державну таємницю», про що повідомлено відділ кадрів підприємства та ОСОБА_1 . Листи СБУ мають гриф обмеження доступу «для службового користування» (т. 1, а. с. 127).

Згідно з доповідною запискою начальника режимно-секретної групи від 06 червня 2018 року всі нормативні документи та листування щодо оформлення допуску до державної таємниці мають гриф обмеження доступу «для службового користування» і не можуть бути надані для оприлюднення (т. 1, а. с. 156).

Верховний Суд зазначає, що з огляду на зазначені вище норми матеріального права начальник режимно-секретної групи відповідача надавав інформацію, викладену у доповідній записці, в межах своєї компетенції та відповідно до вимог закону. Доповідна записка начальника режимно-секретної групи є письмовим доказом, який не суперечить іншим доказам у справі. Викладена інформація начальником режимно-секретної групи про відмову ОСОБА_1 у допуску до державної таємниці надана з урахуванням листа СБУ, якому присвоєно гриф «для службового користування», у ній викладена інформація, доступ до якої необмежений, а саме щодо дат направлення листа до СБУ та отримання відповіді підприємством, а також результат розгляду СБУ запиту підприємства щодо надання ОСОБА_1 допуску до державної таємниці.

Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України ні лист СБУ від 13 грудня 2017 року, ні доповідні записки начальника режимно-секретної групи не мають для суду зазделегідь встановленої сили, суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі доповідних записок начальника режимно-секретної групи у сукупності з іншими доказами у справі можна встановити дійсні обставини щодо наявності на дату звільнення позивача рішення СБУ про відмову їй у наданні допуску до державної таємниці.

З матеріалів справи відомо, що в cудових засіданнях суду першої інстанції 25 вересня 2018 року та суду апеляційної інстанції 20 грудня 2018 року був оглянутий лист СБУ від 13 грудня 2017 року за вихідним № 8/2/4-11019.

Посилання ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу, що відповідач протягом трьох років приховує копію листа СБУ є безпідставними, оскільки в судовому засіданні при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, який ухвалив рішення 20 грудня 2018 року, що було скасовано Верховним Судом, згідно з протоколом судового засідання від 20 грудня 2020 року (12:06:19): (т. 2, а. с. 147 ) суд оглянув оригінал листа від 13 грудня 2017 року, а в постанові від 20 грудня 2018 року зазначив, що в судовому засіданні при розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача надав для огляду оригінал листа СБУ від 13 грудня 2017 року за вихідним № 8/2/4-11019, який надійшов відповідачу 14 грудня 2017 року та зареєстрований за вхідним № 83-03 ДСК, в якому відмовлено ОСОБА_1 у наданні допуску до державної таємниці. Оскільки вказаний лист містить гриф «для службового користування», то копія цього листа до матеріалів справи не приєднана.

Згідно з протоколом судового засідання від 20 грудня 2020 року (12:07:53) представник позивача ОСОБА_2 заперечував щодо огляду оригіналу листа СБУ від 14 грудня 2017 року та взяття його до уваги при розгляді справи (т. 2, а. с. 147).

Отже, посилання ОСОБА_1 про приховування відповідачем протягом трьох років копії листа СБУ спростовуються матеріалами справи...".

Заявник звертаючись до суду з цією заявою зазначав, що нововиявленими обставинами є те, що суду не було відомо про рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2019 року (справа №826/9898/18) та в матеріалах справи відсутній лист СБУ до відповідача № 8/2/4-11019 від 13 грудня 2017 року.

Системний аналіз заяви, доданих до неї документів з огляду на зазначені норми права дає підстави для висновку, що наведені заявником обставини, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки:

- зазначені обставини існували на час перегляду рішення першої інстанції апеляційною та касаційною інстанцією рішення суду першої інстанції та оцінені як докази.

Таким чином, обставини, на які посилається заявник, в розумінні вимог процесуального закону не є нововиявленими та не впливають на вирішення справи судом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018року.

Керуючись ст. 423 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів", третя особа: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди- відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя: Н.Г. Притула