Решение № 136751601, 21.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/36204/25

2-а/760/609/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовною заявою представника позивача Пустового Богдана Вікторовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий виклад обставин справи, позиції сторін.

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява представника позивача Пустового Богдана Вікторовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування доводів позовної заяви зазначено, що постановою серії ЕНА № 5640958 від 04.09.2025 року, складеною поліцейським 2-го взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області сержантом поліції Сузік Д.В., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в 3400,00 грн. Постанову мотивовано тим, що 04.09.2025 року о 00 год. 26 хв. у с. Кіпті по вул. Слов`янській, 88, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 (а) ПДР та скої адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Позивач вважає таку постанову незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Позивач заперечує перебування його у вказаних у постанові місці та час, оскільки за змістом протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 442981 від 04.09.2025 року він о 00 год. 26 хв. перебував на 97-му кілометрі автошляху М 01, сполученням Київ - Чернігів - Нові Яриловичі, а отже зміст оскаржуваної постанови не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Крім того, під час розгляду справи його було затримано відповідачем більше ніж на три години, що суперечить вимогам ст.ст. 261 - 263 КУпАП та порушує його права та свободи , гарантовані Законом. Крім того, відповідачем не доведено належними доказами правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності. За змістом складеної відповідачем довідки, позивач має посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 21.08.2003 року. Факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, відповідачем жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодними допустимими та належними доказами. Відповідачем порушено принципи всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітника поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відео фіксація тощо). При розгляді справи не знайшов своє підтвердження факт вчинення позивачем правопорушення. В матеріалах справи такі підтвердження відсутні, наявна лише постанова, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень ПДР. У силу принципу презумпції невинуватості факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП є недоведеним. Дії позивача не містять події та складу адміністративного правопорушення в розумінні ст. 9 КУпАП, а винесена відповідачем постанова не відповідає вимогам ст. 7 КУпАП. Позивач просить визнати протиправної та скасувати постанову серії ЕНА № 5640958 від 04.09.2026 року

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначив, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 5640958 від 04 вересня 2025 року є законною, обґрунтованою та такою, що повністю відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. Насамперед відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем без поважних причин пропущено передбачений частиною другою статті 286 КАС України десятиденний строк на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень. Постанову було винесено 04 вересня 2025 року у присутності водія, який ознайомився зі своїми правами та отримав копію документа під розписку, про що свідчить його особистий підпис, і не висловив на місці жодних зауважень чи клопотань. Посилання позивача на поважність причин пропуску строку через попередні звернення до Козелецького та Ріпкинського районних судів Чернігівської області є безпідставними, оскільки в обох випадках позовні заяви були повернуті позивачу ухвалами судів виключно через його власну пасивну процесуальну поведінку та невиконання вимог судів щодо усунення недоліків. Оскільки позивач користувався послугами професійного адвоката Пустового Б.В. та брав активну участь у супутніх судових засіданнях за статтею 130 КУпАП у той самий період, він мав процесуальну можливість вчасно подати належним чином оформлений позов, а недбалість або бездіяльність представника, згідно з правовою позицією Верховного Суду, є внутрішніми відносинами між довірителем та адвокатом і не може вважатися об`єктивною перешкодою для поновлення строків. З огляду на це, відповідач заявляє клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України. По суті виявленого правопорушення відповідач зазначає, що 04 вересня 2025 року о 00 годині 26 хвилин у селі Кіпті по вулиці Слов`янській, 68 (що відповідає 97-му кілометру автодороги М-01 «Київ - Чернігів - Нові Яриловичі»), під час дії комендантської години поліцейськими було зупинено автомобіль Renault Megane, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 . На законну вимогу працівника поліції пред`явити документи водій категорично відмовився надати посвідчення водія, висуваючи власні умови та посилаючись на те, що він є військовослужбовцем, хоча жодних підтверджуючих документів не надав. Його особу було встановлено за допомогою баз даних ІКС «Інформаційний портал Національної поліції», де також було виявлено, що водій взагалі не має права керування транспортними засобами відповідної категорії. Належна перевірка за інформаційними системами МВС підтвердила, що постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2020 року, яка набрала законної сили після апеляційного перегляду 13 квітня 2020 року, ОСОБА_1 було позбавлено права керування строком на один рік за частиною першою статті 130 КУпАП. Відповідно до пункту 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого Постановою КМУ № 340, після закінчення строку позбавлення водійського права особа набуває його виключно після успішного складання теоретичного та практичного іспитів у сервісному центрі МВС та отримання нового посвідчення. Оскільки позивач іспитів не складав і право керування не поновив, він помилково вважав, що строк позбавлення закінчився автоматично. За керування автомобілем без наявності такого права сержант поліції Сузік Д.В. , діючи в межах своїх повноважень за статтею 222 КУпАП, правомірно виніс постанову за частиною другою статті 126 КУпАП та наклав на водія штраф у розмірі 3400 гривень. Відповідач також спростовує твердження представника позивача щодо нібито невірно зазначеної адреси вчинення правопорушення, вказуючи, що поштова адреса селища та лінійна прив`язка до кілометражу траси є паралельними і цілком логічними способами ідентифікації однієї й тієї самої географічної точки на місцевості. Процедура розгляду справи патрульними була повністю дотримана, водію роз`яснили його права та оголосили суть порушення, що детально зафіксовано на відеозаписі з портативного відеореєстратора поліцейського, який додано до заперечень як беззаперечний доказ. На підставі частини другої статті 77 КАС України відповідач вважає, що повністю довів правомірність свого рішення, тоді як позивач не надав жодних належних доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного проступку, а його позовні вимоги є суто суб`єктивним намаганням уникнути відповідальності. З огляду на викладене, Департамент патрульної поліції просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі, якщо не буде прийнято рішення про залишення позову без розгляду через пропуск процесуальних строків.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Вказаною ухвалою задоволено клопотання представника позивача Пустового Богдана Вікторовича про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та поновлено позивачу такий строк. Також цією ухвалою у Департамента патрульної поліції витребувано матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року клопотання представника позивача Пустового Б.В. було задоволено та строк звернення до суду з цим позовом поновлено. З огляду на те, що питання пропуску процесуального строку вже вирішено судом на стадії відкриття провадження у справі, суд не вбачає підстав для повторного розгляду клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з цих самих підстав, а тому здійснює розгляд справи по суті позовних вимог.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву та витребувані судом докази.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

04 вересня 2025 року поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області сержантом поліції Сузіком Дмитром Володимировичем прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5640958, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Відповідно до оскаржуваної постанови суть правопорушення полягає у тому, що04 вересня 2025 року о 00 годин 26 хвилин в с. Кіпті пу вул.. Слов`янська, 68 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 (а) ПДР України (керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом) та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, до постанови додано відео п/в 470698 .

Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження постанови за статтею 289 КУпАП позивачу роз`яснено, копію постанови вручено, про свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 в оскаржуваній постанові.

Судом був досліджений відеозапис з п/в 470698, наданий представником відповідача. Як вбачається з відеозапису, процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була повністю дотримана працівниками патрульної поліції. На відеофіксації чітко відображено момент зупинки транспортного засобу Renault Megane, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням позивача у селі Кіпті на автомобільній дорозі М-01 під час дії комендантської години. Також на відео підтверджується безпосереднє керування ОСОБА_1 вказаним автомобілем та його повна обізнаність щодо наявності рішення суду про позбавлення його права керування транспортними засобами. Записом підтверджується, що поліцейський належним чином представився, оголосив водію суть правопорушення, роз`яснив його процесуальні права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, а також виніс постанову про накладення адміністративного стягнення безпосередньо на місці вчинення проступку. Крім того, на відеозаписі зафіксовано категоричну відмову ОСОБА_1 виконати законну вимогу працівника поліції щодо пред`явлення посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, його особисті усні пояснення та факт добровільного підписання ним бланку оскаржуваної постанови у відповідних графах про ознайомлення з правами та отримання копії рішення без висловлення будь-яких зауважень, заперечень чи клопотань.

Як вбачається з наданої представником відповідача картки протоколу ДПР 18 № 381617 від 01.02.2020 року, постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.03.2020 року у справі № 748/278/20 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 10200,00 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік.

Як вбачається з довідки, виданої старшим інспектором відділу адміністративної практики управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції від 11.02.2026 року, ОСОБА_1 на підставі постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.03.2020 року був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 12 місяців до 13.04.2021 року, але станом на 04.09.2025 року своє право не поновив, тобто в територіальному сервісному центрі практичний та теоретичний іспити не складав та фактично на момент винесення оскаржуваної постанови не мав права керування транспортними засобами. Також, згідно Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України ОСОБА_1 21.08.2003 року отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 .

ІV. Застосовані норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями пункту 8 частини 1 статті 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, четверта статті 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз.1 п.4 розділ 1 Інструкції).

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з частинами 2 та 4 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.20.2001 №1306 (далі - ПДР).

Згідно з пунктом 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як слідує зі змісту положень пункту 2.1 (а) ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до частини 2 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

V. Мотиваційна оцінка та висновки суду.

Оцінивши в сукупності належність, допустимість та достовірність кожного дослідженого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на таке.

Щодо тверджень позивача про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, а також про недоведеність його вини належними доказами, суд зазначає, що вони повністю спростовуються матеріалами справи. Достатнім і беззаперечним доказом у справі є досліджений у судовому засіданні відеозапис з п/в 470698. З його змісту чітко встановлено факт безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 , у селищі Кіпті на автодорозі М-01 під час дії комендантської години. На відеозаписі зафіксовано, що на законну та чітко сформульовану вимогу працівника поліції пред`явити посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, позивач категорично відмовився надати такий документ, висуваючи власні умови. Особу водія було встановлено поліцейським на місці за допомогою офіційних баз даних Національної поліції.

Вказаний відеозапис у розумінні статті 251 КУпАП є належним, допустимим та об`єктивним доказом події правопорушення, оскільки фіксація адміністративного правопорушення здійснювалася на підставі статті 40 Закону України «Про Національну поліцію». Згідно з положеннями цієї норми, органам поліції для забезпечення публічної безпеки, охорони прав і свобод громадян, а також для попередження, виявлення та фіксації правопорушень надано законне право застосовувати технічні засоби відеозапису, зокрема портативні відеореєстратори (бодікамери), які закріплюються на форменому одязі поліцейських.

Досліджений відеозапис є правомірним цифровим доказом, оскільки він отриманий уповноваженою посадовою особою під час виконання службових обов`язків за допомогою технічного засобу, який перебуває на балансі органу Національної поліції. Процедура фіксації відбувалася відкрито, у межах законних повноважень інспектора та у зоні дії Дорожньої станції патрульної поліції (інформаційно-вказівний знак 6.10), що повністю відповідає вимогам щодо завчасного інформування осіб про здійснення відеоконтролю.

Саме за допомогою цього технічного засобу зафіксовано не лише сам факт безпосереднього керування водієм ОСОБА_1 автомобілем, а й його особисті усні висловлювання, які свідчать про повну обізнаність щодо наявності відносно нього чинного судового рішення про позбавлення права керування транспортними засобами. Оскільки відеозапис безпосередньо, безперервно та об`єктивно відображає хронологію подій, поведінку учасників та матеріальні обставини виявленого порушення, він повністю спростовує твердження позивача про нібито застосування поліцією «спрощеного підходу» чи формування вини лише на суб`єктивних даних сприйняття інспектора. Таким чином, наданий відповідачем відеозапис є беззаперечним підтвердженням наявності в діях водія події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП.

Суд критично оцінює намагання позивача апелювати розбіжностями у зазначенні адреси події (с. Кіпті, вул. Слов`янська та 97-й кілометр автошляху М-01). Як підтверджується географічними характеристиками та паспортом автомобільної дороги загального користування державного значення М-01 «Київ - Чернігів - Нові Яриловичі», вказана траса проходить безпосередньо через населений пункт с. Кіпті по вулиці Слов`янській, і ця ділянка лінійно відповідає 97-му кілометру відліку від міста Києва. Відтак, зазначення у процесуальних документах поштової адреси поруч із кілометражем автошляху є взаємодоповнюючими і цілком логічними способами ідентифікації однієї й тієї самої точки на місцевості, що виключає будь-яку двозначність чи невідповідність вимогам статті 283 КУпАП.

Щодо наявності чи відсутності у позивача права керування транспортними засобами станом на 04.09.2025 року суд зазначає таке.

Судом встановлено, що постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.03.2020 року у справі № 748/278/20 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вказане судове рішення набрало законної сили 13.04.2020 року після апеляційного перегляду.

Позивач та його представник помилково вважають, що після закінчення річного строку позбавлення право керування автомобілем поновилося автоматично. Порядок повернення посвідчення водія особам, які позбавлені такого права судом, чітко врегульований пунктом 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340.

Відповідно до цієї норми, повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.

Таким чином, до моменту виконання умов, передбачених пунктом 20 Положення, особа юридично вважається такою, що не має права керування транспортними засобами.

Згідно з офіційною довідкою Управління патрульної поліції в Чернігівській області від 11.02.2026 року та відомостями з Національної автоматизованої інформаційної системи (НАІС) Головного сервісного центру МВС України, ОСОБА_1 після закінчення строку позбавлення водійського права до сервісних центрів МВС не звертався, теоретичного та практичного іспитів не складав і право керування у встановленому законом порядку не поновив. Таким чином, керуючи автомобілем 04.09.2025 року, позивач достовірно знав про відсутність у нього чинного права керування транспортним засобом, що повністю підтверджується його висловлюваннями та поведінкою на дослідженому відеозаписі. Доказів зворотного позивачем не надано.

Посилання позивача на наявність у нього посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 21.08.2003 року не спростовує факту вчинення правопорушення, оскільки наявність самого бланка посвідчення, виданого раніше, за умови неперескладання іспитів після позбавлення права керування транспортними засобами в судовому порядку, не відновлює у особи законного права керування транспортними засобами.

Щодо доводів позивача про затримання його понад три години, судом не виявлено жодних належних доказів на підтвердження цих обставин. З відеозапису бодікамери вбачається, що розгляд справи відбувався безперервно, динамічно та виключно в межах часу, необхідного для встановлення особи, перевірки її за інформаційними системами МВС та безпосереднього оформлення матеріалів. Процедура розгляду справи повністю відповідала вимогам Інструкції, затвердженої наказом МВС України № 1395. Сержант поліції Сузік Д.В. діяв у межах компетенції, передбаченої статтею 222 КУпАП, роз`яснив водію його права за статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України. ОСОБА_1 особисто підписав постанову у графі про ознайомлення з правами та у графі про отримання копії рішення, не зазначивши у бланку жодних скарг на дії поліцейських чи клопотань про відкладення розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що в адміністративних справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Суд вважає, що Департамент патрульної поліції покладений на нього обов`язок доказування виконав у повному обсязі, надавши вичерпні письмові та цифрові докази, які беззаперечно підтверджують вину водія у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП. Натомість позивачем не надано жодного доказу, який би спростовував факт керування автомобілем або підтверджував успішне складання ним іспитів у ТСЦ МВС для поновлення права керування після позбавлення.

За таких обставин, оскаржувана постанова серії ЕНА № 5640958 від 04.09.2025 року є законною, прийнятою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Права позивача при її винесенні порушені не були, а накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн відповідає санкції частини 2 статті 126 КУпАП. З огляду на вищезазначене, правові підстави для скасування рішення суб`єкта владних повноважень відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

VІ. Розподіл судових витрат.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу відповідно до статті 139 КАС України відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 55, 62 Конституції України, статтями 38, 210, 247, 288, КУпАП, статтями 2,7, 139, 243, 286, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову представника позивача Пустового Богдана Вікторовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Дата складення повного судового рішення - 21 травня 2026 року.

Головуюча суддя Н.В. Сердюк