Постановление суда № 136751550, 15.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/26992/25 2-др/760/137/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання відповідача ОСОБА_1 про визнання зловживання процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської РДА в місті Києві про відібрання дитини та повернення її за місцем проживання,

В С Т А Н О В И В:

На адресу суду від представника позивача надійшла письмова заява про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат після ухвалення рішення у справі на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10.04.2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської РДА в місті Києві про відібрання дитини та повернення її за місцем проживання - задоволено.

У квітні 2026 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Андрєєв М.А. звернувся до суду з заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення на користь позивача з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 19 000 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 08.05.2026 та подано клопотання про визнання зловживання процесуальними правами, про що постановити окрему ухвалу, та застосування заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу у сумі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб до позивача та представника позивача.

Мотивуючи подану заяву ОСОБА_1 вказує, що останні подали безпідставний та протиправний позов, свідомо зловживали своїми процесуальними правами, свідомо вводять суд в оману, свідомо створюють затягування розгляду справи, свідомо створюють перешкоди опоненту та правосуддю. Повідомляє про розслідування шодо Андрєєва М.А. та ОСОБА_2 низки кримінальних справ та долучає дві копії витягів з ЄРДР, згідно яких на підставі ухвал слідчих суддів, якими задоволено скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, внесено відомості до ЄРДР за заявами ОСОБА_1 про вчинення кримінальних правопорушень Андрєєвим М.А. за ч.1 ст. 111 КК України та ч. 2 ст. 111 КК України.

Суд, дослідивши матеріали заяви дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що під час вирішення питання про постановлення окремої ухвали суд має керуватися тим, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року в справі №800/500/16 (провадження № 11-115бзаі18) зазначено, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

У суду є право, коли він встановив порушення закону, постановити окрему ухвалу. Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала (див. пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року в справі № 990/131/22 (провадження № 11-137заі23).

За змістом ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами передбачена в статті 44 ЦПК України, відповідно до якої учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Так, згідно ч. 1 ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Статтею 144 ЦІІК України визначено, що заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦПК України,суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями ст. 148 ЦПК України регламентовано підстави для застосування судом процесуального примусу у вигляді штрафу, а також його розміри, залежно від суті зловживання процесуальними правами учасником провадження, його тривалості та обставин конкретної справи.

Враховуючи вищевказані положення, вбачається, що застосування заходів процесуального примусу належить до виключної компетенції суду та можливе виключно за його ініціативи, а не за клопотанням учасника справи.

Застосування судом заходів процесуального примусу є правом суду, а не обов`язком. Крім того, слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4ст.12 ЦПК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 30 травня 2025 року в справі № 380/22793/23 зробив висновок, що суд повинен встановити в сукупності такі ознаки зловживання процесуальними правами: наявність намірів перешкодити судочинству (суб`єктивний елемент); недобросовісний характер дій (об`єктивний елемент); відсутність потреби у відповідній дії в рамках справи; наслідки для процесу у формі затягування, плутанини, перешкоджання іншій стороні.

Відповідно до норм цивільного процесуального закону для визнання дій зловживанням процесуальними правами необхідно встановити наявність умислу на перешкоджання судочинству.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що в межах обставин даної справи суд не встановив таких порушень закону, які б зумовлювали постановлення окремої ухвали, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 13, 12, 43, 44, 143,144,146,258,261,353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про визнання зловживань процесуальними правами, постановлення окремої ухвали та застосування заходів процесуального примусу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської РДА в місті Києві про відібрання дитини та повернення її за місцем проживання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Верещінська