Решение № 136751073, 21.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6267/26

пр. № 2-а/759/126/26

21 травня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

09.03.2026 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної полвіції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №46678145 від 17.02.2026 року, у якому просив постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4667845 від 17 лютого 2026 року, прийняту поліцейським УПП в м. Києві Рупчевим Русланом Дмитровичем, згідно з якою на нього за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400,00 грн, визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що 17 лютого 2026 року відносно нього поліцейським УПП в м. Києві Рупчевим Р.Д. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6678145 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 17.02.2026 р. о 00 год. 01 хв., за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога Зодчих, 62, керував транспортним засобом "Honda" д.н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування рішенням Святошинського районного суду м. Києва №759/27862/25 від 12.12.2025 чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.

Вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних доказів, що встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини.

Постанова містить посилання на нагрудну портативну відеокамеру (470163), відеозапис на якому починаються о 17.02.2026 року 00:20:42, де поліцейський Рупчев Р.Д. підходить до пасажирської передньої дверцяти "Honda" д.н.з. НОМЕР_1 , з якого з заднього сидіння встає та виходить чоловік в сірій кофті та жилетці, за ним ОСОБА_1 та з пасажирського сидіння виходить ще одна особа. Час вчинення адміністративного правопорушення, згідно з постановою, 00:01. Отже, в матеріалах відеозаписи не містять записів подій, що мали місце о 00:01 та записів подій, де б ОСОБА_1 перебував за кермом. Ніхто з працівників поліції навіть не опитує інших учасників та не відбирає ні усні ні письмові пояснення, відсутні будь які докази (відео записи, пояснення свідків, тощо) того, що ОСОБА_1 дійсно перебував за кермом та керував транспортним засобом. Сам по собі лише протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, запис розпочинається з того, що працівники поліції підходить до автомобіля, з якого з заднього сидіння виходить ОСОБА_1 , після чого, працівник поліції запропонував йому пройти огляд на стан сп`яніння, ніби то він керував транспортним засобом, на що ОСОБА_1 неодноразово повідомляє, що він не керував транспортним засобом. З самого відеозапису з бодікамери не встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 17.02.2026 року, як про це зазначено у протоколі. Розгляд справи за ч. 4 ст. 126 КУпАП взагалі відбувся без його участі та про складання вказаної постанови йому стало відомо від працівника поліції після того, як зазначену постанову вже було винесено.

На думку позивача, матеріали справи не підтверджують керування позивачем транспортним засобом, оскільки відеозаписи з нагрудних камер фіксують знаходження ОСОБА_1 на задньому сидінні транпортного засобу та в подальшому на вулиці. Позивач знаходився у транспортному засобі як пасажир.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 березня 2026 року визначено головуючого суддю Бабич Н.Д. (а.с.24).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2026 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.25).

07 квітня 2026 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому Департамент патрульної поліції просить у задоволенні позову відмовити, мотивуючи це тим, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було з`ясовано всі фактичні обставини, враховано пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийнято відповідне рішення про накладення адміністративного стягнення. Незгода позивача із притягненням його до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП не є підставою для скасування постанови та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності (а.с.29-35).

08 квітня 2026 року адвокат Бреус Є.В. в інтересах ОСОБА_1 направив відповідь на відзив та наголосив на відсутності будь-яких доказів факту керування позивачем транспортним засобом. Відповідач не надав доказів руху транспортного засобу, перебування ОСОБА_1 за кермом та порушив процедуру розгляду справи і провів розгляд справи без участі ОСОБА_1 , а лише після складання постанови повідомив про це ОСОБА_1 , не забезпечив право на правову допомогу, роз`яснивши права вже після складання постанови (а.с.49-55).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 17 лютого 2026 року поліцейським УПП в м. Києві Рупчевим Р.Д. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП України та винесено постанову серії ЕНА № 6678145 від 17 лютого 2026 року.

Згідно з постановою від 17 лютого 2026 року серії ЕНА № 6678145, водій 17.02.2026 р. о 00 год. 01 хв., за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога Зодчих, 62, керував транспортним засобом "Honda" д.н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування рішенням Святошинського районного суду м. Києва №759/27862/25 від 12.12.2025, чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2025 року у справі № 759/27862/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 2.1 а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Частиною 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Суб`єктом адміністративних правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.

Об`єктивна сторона правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП полягає, зокрема, у керуванні транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами.

Тобто, для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, що позивач керував транспортним засобом, будучи особою позбавленою права керування транспортними засобами.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Із змісту ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.

З доводів, зазначених позивачем у позові, він категорично заперечує факт керування ним транспортним засобом, вказуючи на відсутність його вини.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, представником відповідача в якості доказу було надано - відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який було досліджено. Надаючи оцінку вказаному відеозапису суд зазначає, що такий не містить доказів факту керування позивачем транспортним засобом 17 лютого 2026 року за обставин зазначених в оскаржуваній постанові. Крім того, відповідно до вказаного відеозапису не зафіксовано як ОСОБА_1 керує транспортним засобом чи перебуває за кермом, інспектором не було повідомлено ОСОБА_1 про початок розгляду справи, не роз`яснено права ОСОБА_1 переб початком розгляду справи та під час розгляду справи, а фактично вже після складання постанови повідомлено про це ОСОБА_1 .

Суд не може визнати зазначений відеозапис беззаперечним доказом, який спростовує пояснення позивача та поза розумним сумнівом доводить факт керування останнім транспортним засобом та рух останнього в момент часу, коли він був виявлений працівниками поліції.

У постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 26.02.2026 у справі № 572/4907/24 (провадження № 51-1594км25) вказано, що «Держава не може обходити процесуальні гарантії, використовуючи позапроцесуальні розмови з поліцією як докази. Допит працівника правоохоронного органу про зміст таких бесід є недопустимим способом отримання доказів, оскільки це порушує право на захист. Легалізація судами попередніх інстанцій позапроцесуального зізнання обвинуваченого, всупереч наявному конфлікту інтересів, є прямим порушенням принципу змагальності та конституційної гарантії особи не свідчити проти самої себе».

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач не надав суду жодних належних, достатніх та достовірних доказів вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, тобто не довів законність постанови про накладання адміністративного стягнення.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні жодні належні та достовірні докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, суд дійшов до висновку, що постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 665,60 грн.

Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 665,60 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 19, 72-77, 246, 250, 255, 262, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову від 17 лютого 2026 року серії ЕНА № 6678145 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення, - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч частиною 4 статті 126 КУпАП, - закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. понесених судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Суддя: Бабич Н.Д.