Постановление суда № 136751026, 14.04.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/8952/26

ун. № 759/9126/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження

14 квітня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «ПроКредит банк» (код ЄДРПОУ 21677333, адреса місцезнаходження: м. Київ, пр-т. Берестейський, 107-А), третя особа: ПП «Вей Ту Транс» (код ЄДРПОУ 37515430, адреса місцезнаходження: м. Суми, вул. Миргородська, 6) про визнання відсутності права вимоги та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 адвокат Василюк Н.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просить визнати відсутнім право вимоги Акціонерного товариства ПроКредит Банк (ЄДРПОУ 21677333) за Договором поруки №294989-ДП1, який укладено 31 травня 2013 року між Акціонерним товариством ПроКредит Банк (ЄДРПОУ 21677333) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), стягнути з Акціонерного товариства ПроКредит Банк (ЄДРПОУ 21677333) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму переплати у розмірі 1 246 039,54 грн. (один мільйон двісті сорок шість тисяч тридцять дев`ять грн. 54 коп.), стягнути з Акціонерного товариства ПроКредит Банк (ЄДРПОУ 21677333) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати за проведення Висновку №26/01-2024 від 26.01.2024р. у розмірі 42 460,00 грн. (сорок дві тисячі чотириста шістдесят грн. 00 коп.), стягнути з Акціонерного товариства ПроКредит Банк (ЄДРПОУ 21677333) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати за проведення консультаційного письмового роз`яснення судового експерта від 11.07.2024р. у розмірі 8 000,00 грн. (вісім тисяч грн.), стягнути з Акціонерного товариства ПроКредит Банк (ЄДРПОУ 21677333) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 13 312,00 грн. (тринадцять тисяч триста дванадцять грн. 00 коп.), стягнути з Акціонерного товариства ПроКредит Банк (ЄДРПОУ 21677333) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 60 000,00 грн. (шістдесят тисяч грн.).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2026 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Суддя, вивчивши зміст позовної заяви та долучених до неї документів, доходить висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження, з огляду на таке.

За змістом ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

У свою чергу, Господарським процесуальним кодексом України обмежено участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо правочинів, укладених з фізичними особами для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП (статті 1, 12 Кодексу).

За положеннями статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до цього суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 ГПК України в названій редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Тобто як предметна, так і суб`єктна юрисдикція господарських судів була значно обмежена участю у спорі лише юридичних осіб чи ФОП, а предметна правовідносинами, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Положеннями ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

У постанові від 17.06.2020 у справі №296/10616/18 Верховний Суд витлумачив, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" - спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов`язання є тільки юридичні особи та (або) ФОП. Іншими словами, до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем.

Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається з урахуванням суб`єктного складу сторін основного зобов`язання, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №753/12916/15-ц (провадження №14-409цс18).

Правова позиція з приводу того, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці, у цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/1733/18 (провадження №12-170гс18) та від 19 березня 2019 року у справі №904/2530/18 (провадження №12-253гс18).

Як вбачається із матеріалів справи, 02.04.2026 адвокат Василюк Н.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом. Зі змісту позову суддею встановлено, що між АТ «ПроКредит Банк» (що є повним правонаступником ПАТ «ПроКредит Банк») та Приватним підприємством «ЮВ ТРАНС», яке змінило своє найменування на Приватне підприємство «ВЕЙ ТУ ТРАНС», було укладено Рамкову угоду №FW115.3 від 30.05.2013 року, на підставі якої між вказаними сторонами було укладено Договір про надання траншу №106.43428/FW115.3 від 30.05.2013 року. Відповідно до вказаного договору АТ «ПроКредит Банк» зобов`язався надати грошові кошти (кредит) Приватному підприємству «ЮВ ТРАНС» у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти. Між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АТ «ПроКредит Банк» був укладений Договір поруки №294989-ДП1 від 31.05.2013, згідно з яким поручитель взяв на себе зобов`язання забезпечити виконання умов Рамкової угоди та Кредитного договору.

Із аналізу наведених положень закону, а також вимог позовної заяви ОСОБА_1 , які тісно пов`язані із основним зобов`язанням, що виникло між суб`єктами господарювання, можна дійти висновку, що позовна заява ОСОБА_1 про визнання відсутності права вимоги за Договором поруки від 31.05.2013 №294989-ДП1 та стягнення коштів в сумі 1246039, 54 грн. не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки підлягає розгляду у порядку саме господарського судочинства.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 186, 187, 258-261, 353ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «ПроКредит банк» (код ЄДРПОУ 21677333, адреса місцезнаходження: м. Київ, пр-т. Берестейський, 107-А), третя особа: ПП «Вей Ту Транс» (код ЄДРПОУ 37515430, адреса місцезнаходження: м. Суми, вул. Миргородська, 6) про визнання відсутності права вимоги та стягнення грошових коштів.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.