Решение № 136748652, 22.05.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/43/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2026 с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Каліберди В.А.,

з участю секретаря судового засідання Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області, Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор ВБДР УПП в Харківській області Півненко Ігор Валентинович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Харківській області, Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор ВБДР УПП в Харківській області Півненко І.В., в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 6482049 від 08.01.2026, винесену інспектором ВБДР Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Півненком І.В. відносно ОСОБА_1 за ст. 127-3 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.127-3 КУпАП закрити, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 665,60 грн.

На обґрунтування позову зазначив, що постановою інспектора роти ВБДР Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Півненко І.В. від 08.01.2026 серії ЕНА № 6482049 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 13600 грн за те, що, як зазначено у постанові, 19.12.2025 об 11 год 42 хв у м. Богодухів, вул. Троїцька, 18 гр. ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, а саме директором навчального закладу Краснокутський РСТК ТСОУ допустив до практичної підготовки водіїв транспортний засіб ВАЗ 111830 д.н.з. НОМЕР_1 , на якому атестований спеціаліст з підготовки водіїв ОСОБА_2 об 11 год 42 хв за адресою: Харківська область, м. Богодухів, вул. Троїцька, 18 здійснював практичну підготовку гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому транспортний засіб було обладнано з порушенням вимог правил дорожнього руху, а саме попереду транспортного засобу був відсутній розпізнавальний знак «Навчальний транспортний засіб» (рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори й каймою червоного кольору, в який вписано літеру «Н» чорного кольору), обов`язковість обладнання яким спереду і ззаду передбачена ПДР, чим порушив п.24.8, п.30.3.к ПДР України, чим порушив п.24.8 ПДР - Транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки «Учбовий т/з».

Позивач вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, з наступних підстав.

Зазначив, що на момент вчинення інкримінованого правопорушення (19.12.2025) ОСОБА_1 перебував у черговій щорічній відпустці на підставі наказу №7 від 31.10.2025, виданого Краснокутським районним спортивно-технічним клубом Товариства сприяння обороні України. Згідно вказаного наказу ОСОБА_1 надано чергову щорічну відпустку тривалістю 56 календарних днів, з 03.11.2025 по 28.12.2025. На термін відпустки виконання обов`язків директора було покладено на заступника директора ОСОБА_4 . Тобто, перебуваючи у відпустці, позивач фактично не міг здійснювати організаційно-розпорядчі функції та контролювати процес практичної підготовки водіїв. Таким чином, позивач не є належним суб`єктом адміністративної відповідальності за ст.127-3 КУпАП, оскільки на момент вчинення інкримінованого правопорушення не виконував обов`язки директора навчального закладу. Також вказав, що на момент зупинки транспортного засобу ВАЗ 111830 д.н.з. НОМЕР_1 19 грудня 2025 року автомобіль був обладнаний двостороннім розпізнавальним знаком «Навчальний транспортний засіб», встановленим на даху легкового автомобіля, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Окрім того вважає, що працівниками поліції порушено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, докази вини позивача є непереконливими та суперечать наявним у справі матеріалам, оскільки працівниками поліції при складанні постанови не з`ясовано, чи перебував ОСОБА_1 на робочому місці в день інкримінованого правопорушення; хто фактично виконував обов`язки директора навчального закладу 19.12.2025 року; чи дійсно транспортний засіб був обладнаний з порушенням вимог ПДР. З урахуванням вищевикладеного, просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 02 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року продовжено Департаменту патрульної поліції процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представником відповідача - Департаментом патрульної поліції 24.02.2026 подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги ОСОБА_1 не визнають, вказавши, що 19.12.2025 об 11:42 за адресою: м. Богодухів, вул. Троїцька, 18, екіпажем управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції виявлено рух транспортного засобу ВАЗ 111830, р.н. НОМЕР_1 , водій якого проводив практичну підготовку водія з використанням транспортного засобу, обладнаного з порушенням вимог Правил дорожнього руху. Зазначені дії водія об`єктивно були юридичною підставою для реалізації поліцейських заходів, встановлених діючим законодавством. За наявності обставин, зазначених в частині першій статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», працівниками патрульної поліції подано вимогу про зупинку водію вищезазначеного транспортного засобу. Поліцейськими під час здійснення перевірки встановлено особу водія транспортного засобу атестованого спеціаліста з підготовки водіїв ОСОБА_2 , а також особу, якій здійснювалась практична підготовка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У межах розгляду справи відповідачем, з метою належного захисту інтересів суб`єкта владних повноважень та збирання доказів, що мають значення для правильного вирішення справи, було направлено офіційні запити до РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, а також до Краснокутського районного СТК ТСОУ. РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях надав офіційну відповідь за результатами перевірки відомостей ЄДР МВС станом на 26.12.2025 року, з якої вбачається, що: транспортний засіб марки ВАЗ 111830, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить навчальному закладу Краснокутський районний СТК ТСОУ (код ЄДРПОУ 05405026); гр. ОСОБА_2 здійснює практичну підготовку водіїв у навчальному закладі Краснокутський РСТК ТСОУ та станом на 26.12.2025 року має чинний атестат спеціаліста серії АА № 058149 від 19.12.2024 року; спеціаліст з практичного керування ОСОБА_2 проводить практичну підготовку у Краснокутському РСТК ТСОУ, керівником якого є ОСОБА_1 ; гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру МВС станом на дату надання відповіді навчання з практичної підготовки не проходила та теоретичний іспит у сервісному центрі МВС не складала. Станом на момент подання відзиву відповідь на запит, направлений до директора Краснокутського районного СТК ТСОУ Корби Р.В., до УПП в Харківській області ДПП не надходила. На підставі отриманої інформації 08.01.2026, у присутності позивача відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення, за результатами якого інспектором винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6482049 від 08.01.2026 з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 13600 гривень. Зазначеною постановою дії позивача кваліфіковані за ознаками статті 127-3 КУпАП. Позивач не погоджується із вищезазначеною постановою, наголошуючи на тому, що він є не належним суб`єктом адміністративної відповідальності за статтею 127-3 КУпАП, оскільки на момент вчинення інкримінованого правопорушення не виконував обов`язки директора навчального закладу. Крім того, позивач стверджує, що на момент зупинки транспортного засобу ВАЗ 111830 д.н.з. НОМЕР_1 19.12.2025 року він був обладнаний двостороннім розпізнавальним знаком «Навчальний транспортний засіб», встановленим на даху легкового автомобіля, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідач, дослідивши аргументи позовної заяви, вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та повністю заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Об`єктом правопорушення, передбаченого статтею 127-3 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідачем до відзиву додано медіа-файли, засвідчені електронно-цифровим підписом з інформацією, що є істотною для доказування вини позивача. Зокрема, на відеофайлі «IMG_7460 (відеозапис із реєстратора 70маі)» зафіксовано факт руху транспортного засобу ВАЗ 111830, д.н.з. НОМЕР_1 . Даний відеозапис отримано із відеореєстратора, встановленого у службовому транспортному засобі. Також відповідачем долучено відеофайли «export-ab9ov (відео з БК 477632) від 19.12.2025» та «export-yf4p7(відео з БК 471186) від 19.12.2025», отримані із нагрудних портативних відеореєстраторів працівників поліції, на яких зафіксовано відсутність на транспортному засобі ВАЗ 111830, д.н.з. НОМЕР_1 , на якому здійснювалось навчання, розпізнавального знаку «Навчальний транспортний засіб» (рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори та каймою червоного кольору, в який вписано літеру «Н» чорного кольору) спереду та ззаду транспортного засобу. Відомості про застосування технічних засобів відеозапису, із зазначенням назви відеореєстратора «70маі» та ідентифікаційних номерів нагрудних камер, відображено у графі № 7 оскаржуваної постанови, відповідно до вимог статті 283 КУпАП, у зв`язку з чим зазначені відеозаписи є належними та допустимими доказами вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення. Крім того, офіційні відомості, отримані з Єдиного державного реєстру МВС, об`єктивно підтверджують, що керівником Краснокутського районного СТК ТСОУ є Корба Роман Вікторович. Надана РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях відповідь є належним та допустимим доказом у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки отримана від уповноваженого державного органу, до компетенції якого належить ведення відповідних державних реєстрів, відомості з яких безпосередньо стосуються предмета доказування у даній справі та мають значення для правильного встановлення її фактичних обставин. Таким чином, з урахуванням офіційних відомостей Єдиного державного реєстру МВС, якими встановлено, що керівником Краснокутського районного СТК ТСОУ є Корба Роман Вікторович, який, як керівник навчального закладу, здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, пов`язані з організацією та забезпеченням процесу підготовки водіїв, позивач є посадовою особою суб`єкта господарювання, на якого покладено обов`язок щодо організації та контролю за дотриманням вимог законодавства під час здійснення підготовки водіїв. Відтак, у розумінні статті 127-3 КУпАП, позивач є належним суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення встановленого порядку підготовки водіїв транспортних засобів. Наведені обставини у своїй сукупності, з урахуванням відеозаписів, а також офіційних відомостей Єдиного державного реєстру МВС, підтверджують фактичні обставини, викладені в оскаржуваній постанові, та свідчать про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127-3 КУпАП. Тому вважає, що оскаржувана постанова була винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та у спосіб, визначений КУпАП, із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Позивачем ОСОБА_1 10 березня 2026 року подані заперечення на відзив відповідача у справі, в яких зазначив, що категорично не погоджується з викладеними у відзиві аргументами та вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права. Зазначив, що відповідач свідомо або помилково ігнорує ключову норму права, яка безпосередньо стосується предмета доказування у цій справі. Відповідно до пункту 30.3 «к» Правил дорожнього руху знак «Навчальний транспортний засіб» розміщується спереду і ззаду транспортних засобів. При цьому, та сама норма прямо встановлює: «допускається встановлення двостороннього знака на даху легкового автомобіля». Таким чином, для легкового автомобіля, яким є ВАЗ 111830, законодавець прямо передбачив альтернативний спосіб розміщення знаку двосторонній знак на даху. Це є рівнозначним способом виконання вимог ПДР, а не його порушенням. Транспортний засіб ВАЗ 111830 д.н.з. НОМЕР_1 на момент зупинки 19.12.2025 був обладнаний саме таким двостороннім розпізнавальним знаком, встановленим на даху. Відповідач у відзиві не наводить жодного обґрунтування того, чому двосторонній знак на даху не відповідає вимогам ПДР. На наданих відповідачем відеозаписах зафіксована наявність знаку на даху. Твердження відповідача про відсутність розпізнавального знаку спереду та ззаду є формально коректним лише в тому сенсі, що знак не був розміщений окремо спереду і ззаду, однак це не є порушенням, оскільки законодавець прямо передбачив альтернативу у вигляді двостороннього знаку на даху. Також вказав, що відповідач стверджує, що ОСОБА_1 є належним суб`єктом відповідальності за ст. 127-3 КУпАП лише на підставі відомостей Єдиного державного реєстру МВС про те, що він є керівником Краснокутського районного СТК ТСОУ. Такий підхід є формальним та суперечить принципу індивідуальної відповідальності, закріпленому в статті 61 Конституції України. Наявність особи на посаді керівника в реєстрі МВС сама по собі не свідчить про те, що вона фактично здійснювала організаційно-розпорядчі функції в конкретний день 19.12.2025 року. Позивач ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого правопорушення перебував у щорічній оплачуваній відпустці згідно з наказом № 7 від 31.10.2025 та фізично не міг здійснювати організаційно-розпорядчі функції та контролювати процес практичної підготовки водіїв. Відповідач у відзиві жодним чином не спростував цей факт та не надав доказів того, що ОСОБА_1 у день правопорушення виконував службові обов`язки.

Окрім того вказав, що відповідач кваліфікує дії ОСОБА_1 за ст. 127-3 КУпАП, а саме за складом проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху. Проте, така кваліфікація є хибною ОСОБА_1 формально обіймає посаду директора, однак 19.12.2025 перебував у щорічній оплачуваній відпустці та на цей період обов`язки директора були покладені на заступника директора ОСОБА_4 . Отже, особою, яка здійснювала організаційно-розпорядчі функції керівника закладу в день, що розглядається, був саме ОСОБА_4 . Притягнення до відповідальності особи, яка на момент вчинення правопорушення фактично не виконувала обов`язки посадової особи у зв`язку з перебуванням у відпустці, суперечить принципу індивідуальної відповідальності. Також зазначив, що практичну підготовку Лук`яненко В.О. 19.12.2025 безпосередньо проводив атестований спеціаліст з підготовки водіїв ОСОБА_2 , який особисто перебував у транспортному засобі та здійснював керівництво навчанням. Саме він, як особа, що безпосередньо проводила практичну підготовку, зобов`язаний був контролювати відповідність транспортного засобу вимогам ПДР, зокрема наявність розпізнавальних знаків. Відповідальність за стан транспортного засобу під час навчальної їзди лежить на тому, хто цю їзду безпосередньо здійснює. Таким чином, навіть, якби порушення дійсно мало місце, відповідальність за ст. 127-3 КУпАП мала б нести інша особа, а не позивач.

Відповідач стверджує, що докази у справі є «взаємоузгодженими та достатніми». Однак позивач наполягає на тому, що відеозаписи не можуть беззаперечно підтверджувати відсутність знаку, оскільки: нагрудні камери фіксують огляд ззовні автомобіля на рівні очей з такого ракурсу знак на даху може бути не в полі зору або не видимий на відео, що не означає його відсутність; відеозаписи не містять крупного плану даху транспортного засобу, що унеможливлює однозначний висновок про відсутність знаку саме на даху; протокол перевірки технічного стану транспортного засобу з фотофіксацією, доданий позивачем, прямо підтверджує наявність знаку. У цій справі наявний очевидний розумний сумнів: є протокол технічного стану та свідчення двох свідків, які підтверджують наявність знаку на даху. Відповідач не спростував ці докази жодним чином. За наявності такого сумніву, відповідно до принципу презумпції невинуватості, він має тлумачитися на користь позивача. Також зазначив, що відповідач у відзиві, посилаючись на відповідь РСЦ ГСЦ МВС, стверджує, що ОСОБА_3 навчання з практичної підготовки не проходила та теоретичний іспит у сервісному центрі МВС не складала, подаючи це як доказ неналежної організації навчального процесу в Краснокутському районному СТК ТСОУ. Однак, зазначене твердження є фактично хибним та спростовується документальними даними. Позивач звертає увагу на розбіжність дат народження ОСОБА_3 : у запиту до РСЦ ГСЦ МВС та відповіді РСЦ ГСЦ МВС зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як у постанові про адміністративне правопорушення 21.02.1994 р.н., а РНОКПП ідентифікує особу 1994 р.н. Зазначена розбіжність свідчить про те, що РСЦ ГСЦ МВС при обробці запиту міг ідентифікувати іншу особу або не ідентифікував її взагалі, що повністю знецінює отриману відповідь як доказ. Позивач звертає увагу, що відповідь РСЦ ГСЦ МВС, на яку відповідач спирається як на «належний та допустимий доказ», виявилась недостовірною у ключовому фактичному твердженні. Також зазначає, що відсутність запису в реєстрі МВС стосовно конкретного навчального закладу не означає, що особа фактично не проходила підготовку. Крім того, навіть якби ОСОБА_3 дійсно не пройшла теоретичного іспиту це обставина, що стосується порядку допуску особи до практичного навчання, а не питання наявності чи відсутності розпізнавального знаку на транспортному засобі. Ці два питання є незалежними. Враховуючи вказане, просить долучити заперечення на відзив до матеріалів справи та взяти їх до уваги при розгляді. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

19 березня 2026 року представником Департаменту патрульної поліції подані заперечення на відповідь на відзив, які просять долучити до матеріалів справи та врахувати при розгляді, зазначивши, що викладені у відповіді на відзив доводи є безпідставними, такими, що ґрунтуються на вибірковому тлумаченні норм права та фактичних обставин справи, і не спростовують встановлених матеріалами справи обставин вчинення адміністративного правопорушення. Фактично доводи відповіді на відзив зводяться до переоцінки доказів та висловлення припущень, які не підтверджені належними та допустимими доказами. Позивач стверджує, що транспортний засіб ВАЗ 111830, номерний знак НОМЕР_1 був обладнаний двостороннім розпізнавальним знаком «Навчальний транспортний засіб», встановленим на даху автомобіля. Разом із тим зазначені доводи не спростовують встановленого факту правопорушення. Аналіз підпункту «к» пункту 30.3 Правил дорожнього руху свідчить, що він не передбачає альтернативності способів розміщення таких знаків, оскільки не містить сполучника «або», а лише допускає додаткову можливість встановлення двостороннього знаку на даху транспортного засобу. Отже, розміщення знаку виключно на даху транспортного засобу без його встановлення спереду та ззаду не відповідає вимогам Правил дорожнього руху. Водночас, із відеозаписів, отриманих із нагрудних портативних відеореєстраторів працівників поліції, чітко встановлено відсутність передбачених розпізнавальних знаків спереду та ззаду транспортного засобу. Більше того, сам позивач фактично підтверджує, що відповідний знак був встановлений лише на даху автомобіля, що, у свою чергу, не спростовує зафіксованого інспектором факту порушення. Таким чином, доводи позивача щодо належного обладнання транспортного засобу розпізнавальними знаками не підтверджуються матеріалами справи. Щодо твердження позивача, що він не є належним суб`єктом адміністративної відповідальності за статтею 127-3 КУпАП, посилаючись на перебування у відпустці, зазначає, що наказ Краснокутського районного СТК ТСОУ від 31.10.2025 № 7 «Про надання відпустки», який виданий самим позивачем, як керівником установи, щодо самого себе. Зазначений документ має характер внутрішнього розпорядчого акту та не підтверджується жодними об`єктивними зовнішніми даними. Натомість відповідачем отримано та надано до суду офіційну інформацію Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідно до якої за даними звітності щодо нарахування та сплати єдиного внеску відомості про перебування позивача у відпустці у період листопад - грудень 2025 року відсутні. Вказана інформація є офіційними даними державного органу, отриманими у встановленому законом порядку, ґрунтується на даних персоніфікованого обліку та має вищу доказову силу, ніж внутрішній документ, складений самим позивачем. Таким чином, зазначені відомості безпосередньо спростовують доводи позивача щодо його перебування у відпустці на момент вчинення адміністративного правопорушення. Отже, надані відповідачем докази підтверджують, що у відповідний період позивач продовжував обіймати посаду директора Краснокутського районного СТК ТСОУ та здійснювати організаційно-розпорядчі функції керівника. Також вказала, що ОСОБА_2 є атестованим спеціалістом з підготовки водіїв, однак не є посадовою особою Краснокутського районного СТК ТСОУ, оскільки не здійснює організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, тому він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127-3 КУпАП. Окрім того, позивач у відповіді на відзив ставить під сумнів достовірність наданої відповідачем інформації РСЦ ГСЦ МВС, посилаючись на розбіжність у даті народження особи, зазначеної у відповіді, та особи, яка фігурує у матеріалах справи. Разом із тим, такі доводи на думку відповідача є необґрунтованими та не впливають на доказове значення наданої інформації. Відповідь РСЦ ГСЦ МВС отримана від уповноваженого державного органу у межах його компетенції та на підставі офіційних реєстрів, що відповідно до вимог процесуального законодавства надає їй статус належного та допустимого доказу. Вказана позивачем розбіжність у даті народження має характер технічної неточності та жодним чином не спростовує змісту отриманої інформації, а саме відомостей щодо організації процесу підготовки водіїв у відповідному закладі. Ключовим у даному випадку є не ідентифікація окремої особи (учня), а встановлення обставин, пов`язаних із діяльністю посадової особи закладу, яка організовує та контролює процес підготовки водіїв транспортних засобів. Отже, навіть за наявності формальної неточності у персональних даних (учня), зміст отриманої відповіді не змінюється та не втрачає свого доказового значення, оскільки підтверджує обставини, які входять до предмета доказування у справі. Фактично доводи позивача спрямовані на формальне дискредитування доказу без Документ сформований в системі «Електронний суд» 18.03.2026 4 спростування його суті та встановлених ним обставин, що не може бути підставою для визнання такого доказу недопустимим або недостовірним. Підсумовуючи наведене відповідач вважає, що у сукупності відеозаписи з технічних засобів та офіційні відомості державних органів підтверджують наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127-3 КУпАП. Таким чином, оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та прийнятою на підставі належних доказів щодо належного суб`єкта адміністративної відповідальності

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подачу пояснень та долучення доказів задоволено. Долучено до матеріалів адміністративної справи №627/43/26 письмові пояснення та докази.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково. Витребувано від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції належним чином засвідчені матеріали справи про адміністративне правопорушення.

На виконання ухвали Краснокутського районного суду Харківської області 11 травня 2026 року Департаментом патрульної поліції надано копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6482049 від 08.01.2026 відносно ОСОБА_1 за статтею 127-3 КУпАП та копію відповіді від РСЦ.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві, та зазначив, що винесену відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення від 08.01.2026 вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки транспортний засіб ВАЗ 111830 д.н.з. НОМЕР_1 на момент зупинки 19.12.2025 був обладнаний двостороннім розпізнавальним знаком «Навчальний транспортний засіб», розміщеним на даху автомобіля. Таке обладнання прямо передбачено підпунктом «к» пункту 30.3 ПДР, як допустимий (рівнозначний) спосіб маркування легкового автомобіля, що використовується для навчання. Наявність знаку підтверджується протоколом перевірки технічного стану ТЗ з фотофіксацією, показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також самими відеозаписами з нагрудних камер поліцейських. Окрім того, 19.12.2025 позивач перебував у черговій щорічній відпустці та на цей період виконання обов`язків директора було покладено на заступника ОСОБА_4 , а тому позивач в цей день не здійснював організаційно-розпорядчих функцій і не міг впливати на дотримання відповідних правил, що виключає його відповідальність за ст. 127-3 КУпАП. Зазначив, що відсутність відомостей у ПФУ про виплату відпускних до початку відпустки пояснюється умовами контракту, яким передбачено таку виплату протягом самої відпустки у зв`язку зі складним фінансовим станом закладу, окрім того вказав, що відсутність у відповіді ПФУ відомостей про перебування ОСОБА_1 у відпустці є закономірним, оскільки жодна форма звітності, яка подається роботодавцем до ПФУ, не містить показника «перебування у відпустці». Також зазначив, що відповідь РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 26.12.2025 р., яка стверджувала про не проходження ОСОБА_3 практичної підготовки та теоретичного іспиту, є недостовірною, оскільки у запиті була зазначена невірна дата народження особи - ІНФОРМАЦІЯ_2 замість ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично ОСОБА_3 пройшла практичну підготовку у ТОВ «ЗА КЕРМОМ 2018» та отримала посвідчення водія 02.01.2026 року, через 7 днів після дати відповіді РСЦ, що фізично унеможливлює проходження навчання за цей проміжок часу. Тому, враховуючи викладене, просив скасувати постанову серії ЕНА № 6482049 від 08.01.2026 відносно нього за ст.127-3 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 13600 гривень; провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 665,60 грн.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Ільченко Є.С. у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві, посилаючись на те, що на відеозаписах з нагрудних камер зафіксована відсутність знаків «Н» спереду та ззаду ТЗ. Зазначила, що норма п. 30.3 «к» ПДР передбачає обов`язкове розміщення знаків спереду і ззаду, а знак на даху є лише додатковою можливістю, а не альтернативою. Також вказала, що офіційні дані ПФУ не підтверджують перебування позивача у відпустці. Окрім того зазначила, що технічна неточність в даті народження ОСОБА_3 не впливає на доказове значення відповіді РСЦ.

Представник Управління патрульної поліції в Харківській області, третя особа - інспектор ВБДР УПП в Харківській області Півненко І.В. у судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи були належним чином повідомлені.

В призначене судове засідання 22 травня 2026 року сторони не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 у поданому до суду 07.04.2026 клопотанні прохав розглядати в подальшому справу у його відсутність. Позовні вимоги підтримує повністю.

Від представника відповідача Ільченко Є.С. 22 травня 2026 року надійшла телефонограма, в якій просить розгляд справи, призначеної на 22.05.2026, проводити без участі представника у зв`язку із зайнятістю.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному їх дослідженні, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР ).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ст. 127-3.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 24.8 ПДР транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки "Навчальний транспортний засіб" відповідно до вимог підпункту "к" пункту 30.3 цих Правил. Транспортні засоби (за винятком автобусів), які використовуються для навчання, також повинні бути обладнані додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція транспортного засобу допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв.

Суд враховує, що в ст. 14 КУпАП визначено відповідальність посадових осіб і зазначено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Відповідно до ст. 127-3 КУпАП порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами - підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме:

здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів особою, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів;

допуск осіб, які не склали теоретичний іспит, до практичної підготовки водіїв;

проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, -

тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, суд зазначає, що відповідальність за проведення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів покладена саме на посадових осіб закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів та фізичних осіб - підприємців.

Як встановлено судом, постановою інспектора роти ВБДР Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Півненко І.В. від 08.01.2026 серії ЕНА № 6482049 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 13600 грн.

Згідно з постановою, 19.12.2025 об 11 год 42 хв у м. Богодухів, вул. Троїцька, 18 гр. ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, а саме директором навчального закладу Краснокутський РСТК ТСОУ, допустив до практичної підготовки водіїв транспортний засіб ВАЗ 111830 д.н.з. НОМЕР_1 , на якому атестований спеціаліст з підготовки водіїв ОСОБА_2 об 11 год 42 хв за адресою: Харківська область, м. Богодухів, вул. Троїцька, 18 здійснював практичну підготовку гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому транспортний засіб було обладнано з порушенням вимог правил дорожнього руху, а саме попереду транспортного засобу був відсутній розпізнавальний знак «Навчальний транспортний засіб» (рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори й каймою червоного кольору, в який вписано літеру «Н» чорного кольору), обов`язковість обладнання яким спереду і ззаду передбачена ПДР, чим порушив п.24.8, п.30.3.к ПДР України, чим порушив п.24.8 ПДР - Транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки «Учбовий т/з».

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 17 Порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20 травня 2009 р. № 487, транспортні засоби, які використовуються в процесі практичної підготовки, повинні бути обладнані відповідно до вимог Правил дорожнього руху та зареєстровані в уповноваженому органі МВС.

Відповідно до п. 24.8 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки «Навчальний транспортний засіб» відповідно до вимог підпункту «к» пункту 30.3 цих Правил. Транспортні засоби (за винятком автобусів), які використовуються для навчання, також повинні бути обладнані додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція транспортного засобу допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв.

Згідно з п. 30.3 "к" ПДР на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки: Розпізнавальний знак "Навчальний транспортний засіб" рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори й каймою червоного кольору, в який вписано літеру «Н» чорного кольору (сторона не менше 200 мм, ширина кайми 1/10 цієї сторони). Знак розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах, що використовуються для навчання водіння (допускається встановлення двостороннього знака на даху легкового автомобіля).

Таким чином, для легкового автомобіля, яким є ВАЗ 111830, передбачено альтернативний спосіб розміщення знаку двосторонній знак на даху. Транспортний засіб ВАЗ 111830 д.н.з. НОМЕР_1 на момент зупинки 19.12.2025 був обладнаний саме таким двостороннім розпізнавальним знаком, встановленим на даху, що підтверджується відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.

Відповідачем не наведено жодних обґрунтувань того, чому саме двосторонній знак на даху не відповідає вимогам ПДР. Наявність знаку на даху зафіксована на відео відповідача є беззаперечним підтвердженням того, що транспортний засіб був обладнаний відповідно до вимог п. 30.3 «к» ПДР. Відповідач стверджує про відсутність розпізнавального знаку окремо спереду та ззаду автомобіля, однак суд зазначає, що це не є порушенням, оскільки законодавець прямо передбачив альтернативу у вигляді двостороннього знаку на даху для легкового автомобіля.

Окрім того, згідно долученого до позовної заяви протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу ВАЗ 111830, н.з. НОМЕР_1 від 25.01.2024, даний транспортний засіб після технічного контролю визнано технічно справним. Дата чергового проходження не пізніше 25.01.2026. Також долучено фото від 25.01.2024, на якому зображено транспортний засіб ВАЗ 111830, н.з. НОМЕР_1 , на якому зверху встановлений знак 30.3 к, ззаду нанесена велика буква «У».

Отже, суд приходить до висновку, що розпізнавальний знак "Навчальний транспортний засіб" у вигляді трикутника білого кольору з вершиною догори й каймою червоного кольору, в який вписано літеру «У» чорного кольору, встановлений на автомобілі ВАЗ 111830 д.н.з. НОМЕР_1 з дотриманням вимог п. 30.3 "к" ПДР.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП є посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичні особи - підприємці, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.

В постанові серії ЕНА № 6482049 від 08.01.2026 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі зазначено, що до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП притягається до відповідальності ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, а саме директором навчального закладу «Краснокутський РСТК ТСОУ».

Судом встановлено, що позивач у період з 03.11.2025 по 28 грудня 2025 року перебував у черговій щорічній відпустці та на час його відпустки обов`язки директора виконував заступник Торяник Ю.В., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією наказу «по особовому складу» Краснокутського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України від 31жовтня 2025 року за №7, а також копією заяви на ім`я в.о. голови Харківської обласної організації ТСОУ Довбні М. про надання чергової відпустки ОСОБА_1 , а також табелем обліку робочого часу товариства за листопад-грудень 2025 року.

Представник Департаменту патрульної поліції у своїх поясненнях та запереченнях стверджує про те, що суб`єктом правопорушення є саме ОСОБА_1 , який, як керівник навчального закладу - Краснокутського районного СТК ТСОУ, здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, пов`язані з організацією та забезпеченням процесу підготовки водіїв, є посадовою особою суб`єкта господарювання, на якого покладено обов`язок щодо організації та контролю за дотриманням вимог законодавства під час здійснення підготовки водіїв з посиланням на інформацію з Єдиного державного реєстру МВС, а також з ГУ ПФУ, відповідно до якої за даними звітності щодо нарахування та сплати єдиного внеску відомості про перебування позивача у відпустці у період листопад - грудень 2025 року, відсутні. Однак, суд критично відноситься до вказаного з наступних підстав.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відпустка є формою відпочинку, гарантованою усім працівникам ст. 45 Конституції України. У період відпустки працівник не несе обов`язку виконувати роботу, обумовлену трудовим договором, і підлягати внутрішньому трудовому розпорядку. Відтак, працівник повинен бути увільненим від виконання повноважень за посадою на час відпустки. Тобто працівники, які перебувають у відпустці чи на лікарняному, у розумінні трудового законодавства не можуть вважатися такими, що виконують в цей період роботу, обумовлену трудовим договором.

З долученої представником відповідача відповіді начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вбачається, що станом на 26.02.2026 від органів ДПС України наявні відомості щодо надання звітів про нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_5 за період з листопада по грудень 2025 року від страхувальника Краснокутського РСТК ТСОУ, код ЄДРПОУ 05405026. Інформація щодо перебування у відпустці у поданих звітах відсутня. , відповідно до якої за даними звітності щодо нарахування та сплати єдиного внеску відомості про перебування позивача у відпустці у період листопад - грудень 2025 року відсутні. Проте це не є доказом відсутності відпустки. Відповідно до п. 3.5 Контракту від 20.01.2025 в редакції Додаткової угоди № 1 від 26.05.2025, заробітна плата за час відпустки могла виплачуватись протягом самої відпустки у зв`язку зі складним фінансовим станом закладу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором, що і передбачено Контрактом.

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період перебування у щорічній відпустці не виконував повноважень за посадою, оскільки особа у відпустці фізично позбавлена можливості здійснювати організаційно-розпорядчі функції та контролювати навчальний процес, під час складання протоколу особисто повідомляв співробітників поліції про перебування у відпустці, що зафіксовано на відеозаписах нагрудних камер поліцейських, надав заяву про відпустку з резолюцією вищестоячого керівника та табелі обліку використання робочого часу за вказаний період, а тому не підлягав адміністративній відповідальності, як посадова особа у розумінні ст. 14 КпАП, згідно чого не може бути суб`єктом правопорушення, передбаченого ст.127-3 КУпАП.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем, який заперечував проти позову, не доведено наявності адміністративного правопорушення, не доведено, що позивач на момент вчинення адміністративного правопорушення являвся суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП, не надано доказів правомірності прийнятого ним рішення, а тому суд, враховуючи положення ст. 286 КАС України, дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження в справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності - закриттю.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути судові витрати у виді судового збору в сумі 665 грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.72 77, 79, 90, 241, 246, 271, 286 КАС України, ст.ст.9, 127-3, 245, 247, 251 КУпАП, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області, Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор ВБДР УПП в Харківській області Півненко Ігор Валентинович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 6482049 від 08.01.2026, винесену інспектором ВБДР Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Півненком І.В. по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 127-3 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247-1 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.127-3 КУпАП -закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ: 40108073, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 315-А, м. Харків, 61033.

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048.

Третя особа: інспектор ВБДР УПП в Харківській області Півненко Ігор Валентинович, місцезнаходження: вул. Шевченка, 315-А, м. Харків, 61033.

СуддяВ. А. Каліберда