Решение № 136739633, 11.05.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 334/6157/25

Провадження № 2/202/928/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання недійсними умов договорів споживчого кредиту та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2025 року представник АТ «ПУМБ» Анохіна О.О. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулась до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя з позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1010486061 від 15.08.2022 року в розмірі 60635,32 гривень та за кредитним договором № 1010940007 від 15.12.2022 року в розмірі 50013,25 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1010486061 від 15.28.2022 року, за яким відповідачу видано кредит у сумі 60635,32 гривень та кредитний договір № 1010940007 від 15.12.2022 року, за яким відповідач отримала кредит у сумі 50013,25 гривень. Відповідно до умов кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, зокрема, заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, сторони погодили, що позичальник зобов`язується сплачувати відсотки за користування кредитами та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідач довготривалий строк належним чином не виконує свої кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 09.04.2025 року за нею утворилась заборгованість в розмірі 128564,52 гривень, з яких: за кредитним договором № 1010486061 від 15.08.2022 року в розмірі 67789,50 гривень, що складається з: 45381,26 гривень - заборгованість за кредитом; 8,54 гривень - заборгованість процентами; 22399,70 гривень - заборгованість за комісією; за кредитним договором № 1010940007 від 15.12.2022 року в розмірі 60775,02гривень, що складається з: 50013,25 гривень - заборгованість за кредитом; 10,54 гривень - заборгованість процентами; 10751,23 гривень - заборгованість за комісією. Позивач, засобом поштового зв`язку направив на адресу відповідача письмові вимоги (Повідомлення), однак у наданий строк заборгованість відповідачем не погашена.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 07 серпня 2025 року цивільну справу № 334/6157/25 за позовом АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 передано за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпра.

28 серпня 2025 року цивільна справа № 334/6157/25 надійшла до Індустріального районного суду міста Дніпра та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 року для її розгляду визначено суддю Мачуського О.М.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 01 вересня 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

06 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Малишева М.В. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву в якому просила відмовити АТ «ПУМБ» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 та зазначила, що позивач надав лише заяву №1010486061 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписану електронним підписом відповідача (ОТП-пароль). Водночас, представник відповідача вказує, що договори не містять відомостей про їх підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме ОСОБА_1 , оскільки саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача, без отримання копій її особистих документів (електронних чи паперових), не підтверджує проходження нею верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства. При цьому, сам договір у матеріалах справи відсутній, а публічна пропозиція Банку на укладення договору надана лише вибірково. Паспорт споживчого кредиту та інша інформація, надана позивачем, не підтверджують фактичні умови договору, а також не містять детального графіку платежів, нарахованих комісій та відсотків. В матеріалах справи взагалі відсутній договір № 1010940007, а вимоги щодо стягнення основної суми, процентів та комісій не підтверджені підписом відповідача та фактичними операціями. Таким чином, позивач не довів укладення належного договору, що робить вимоги щодо стягнення кредитних сум, процентів та комісій необґрунтованими та незаконними.

Крім того, відповідач категорично заперечує факт отримання кредитних коштів у сумі, зазначеній у позовній заяві. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджували б фактичне перерахування коштів на рахунок відповідача - розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру) або виписки з банківського рахунку. Позивач не надав деталізованого графіка нарахувань, не пояснив методику розрахунку процентів та комісій, а також не підтвердив їх бухгалтерськими/фінансовими документами або будь-якими доказами реального виконання зобов`язань, що ставить під сумнів їх достовірність та законність, а також унеможливлює перевірку правильності нарахувань. В матеріалах справи взагалі відсутній договір № 1010940007, а вимоги щодо стягнення основної суми, процентів та комісій не підтверджені підписом Відповідача та фактичними операціями, що робить їх незаконними.

Також представник відповідача вказує, що всі розрахунки позивача є недостовірними, містять явні розбіжності та суперечності між різними документами, які подані як докази в матеріалах справи, а вимоги щодо стягнення процентів, комісій є абстрактними та такими, що не підлягають задоволенню, а судовий збір у сумі 2422,40 грн. є надмірним та необґрунтованим.

Також, 06 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Малишева М.В. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала до суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «ПУМБ» в якій просить: визнати умови договорів №1010486061 від 15.08.2022 року та №1010940007 від 15.12.2022 року щодо обов`язку сплачувати комісії та інші платежі недійсними; визнати договори у частині незаконних нарахувань недійсними; зобов`язати АТ «ПУМБ» надати розгорнутий розрахунок заборгованості, зокрема розрахунок сплаченої комісії; стягнути з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 суму незаконно сплаченої комісії (згідно наданого розрахунку); стягнути з АТ «ПУМБ» моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначено, що між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» були укладені кредитні договори: №1010486061 від 15.08.2022 року, №1010940007 від 15.12.2022 року. Договори укладалися на споживчі потреби ОСОБА_1 , однак остання не отримувала повну та достовірну інформацію щодо умов кредитування, зокрема, відсутні: детальний графік нарахування платежів; підтвердження фактичної сплати комісій та інших платежів; письмове підтвердження про ознайомлення з усією інформацією щодо кредит, а паспорт споживчого кредиту містить лише орієнтовні загальні суми без детальної розбивки комісій та супутніх платежів. Отже, ОСОБА_1 не мала можливості перевірити законність нарахованих сум, що порушує правильне та документально підтверджене виконання зобов`язань

Паспорт споживчого кредиту та інші документи банку не пояснюють природу комісій та їх обґрунтування. При цьому, встановлення комісій та інших платежів за дії споживача на користь банку є суперечливим з принципами справедливості та добросовісності. Недотримання обов`язку надання споживачеві інформації про всі платежі та комісії створює підстави для визнання нікчемності окремих положень договору та/ або всього договору.

Вимогу про стягнення моральної шкоди, представник ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що незаконні дії АТ «ПУМБ» призвели до: душевних страждань та емоційного стресу, приниження честі та гідності ОСОБА_1 , порушення звичного способу життя, витрати часу на судові процеси, а також необхідності доводити неправомірність вимог банку та відновлювати порушені права. Відповідно до ст. 23 ЦК України та ст. 4, 22 Закону «Про захист прав споживачів», моральна шкода підлягає компенсації, а Верховний Суд у постанові від 01.09.2020 р. №216/3521/16-ц підтвердив право споживача на стягнення моральної шкоди навіть якщо це прямо не передбачено договором

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 грудня 2025 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , об`єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом АТ «ПУМБ» та присвоївши об`єднаній справі № 334/6157/25. Розгляд об`єднаної справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 02 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну до судового розгляду по суті.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) АТ «ПУМБ» у судове засідання не з`явилась, натомість в прохальній частині позову зазначила, що просить розглянути справу без її участі.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, натомість її представник адвокат Малишева М.В. подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача (позивача за зустрічним позовом).

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спорів по суті, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 15 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» із заявою № 1010486061 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 15.08.2022 року (далі Заява № 1010486061), підписанням якої беззастережно підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані мені в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку).

Згідно з п.п. 1.-10. Заяви № 1010486061, ОСОБА_1 просить Банк надати їй і Споживчий кредит на наступних умовах: 1.Найменування кредитного продукту Кредит на загальні цілі RS GP on GP рефінансування online (36); 2. Цільове призначення а) погашення заборгованості, б) сплата Разової комісії Банку; 3. Сума: 60 635,32 гривень, в т.ч. з метою погашення заборгованості 60 635,32 гривень, для сплати разової комісії 0.00 гривень; 4. Строк 36 місяців; 5. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 1,4%; 6. Розмір процентної ставки: 0,01% річних; 7. Разова комісія - 0% від суми кредиту + 0 гривень; 8. Схема повернення кредиту: ануїтетна (рівними платежами); 9. Спосіб надання Споживчого кредиту на загальні споживчі цілі - банківський переказ (за реквізитами зазначеними у п.10); 10. Заборгованість: кредитор - АТ «Перший український міжнародний банк», основний договір 1001890405501, сума заборгованості - 60 635,32 грн., реквізити для погашення - 29093114273118. Підписуючи цю Заяву, ОСОБА_1 уповноважує Банк здійснити переказ суми Споживчого кредиту з цільовим призначенням на погашення заборгованості за реквізитами, зазначеними в п. 10 цієї Заяви.

В Заяві № 1010486061 узгоджений Графік платежів, який містить Дату видачі кредиту / дати платежів (до 15 числа кожного календарного місяця), Чисту сума кредиту / сума платежу за розрахунковий період (грн.) - 2 533,46 щомісяця та 2 533,42 (останній платіж), Платіжні періоди з 15.08.2022 року по 15.08.2025 року, усього за 36 місяців (періодів). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 848,89 щомісячно, за весь період кредитування 30560,04 гривень. Реальна річна процентна ставка 32,844 %, Загальні витрати за споживчим кредитом 30569,20 гривень, Загальна вартість кредиту 91204,52 гривень. Реквізити № НОМЕР_1 у АТ «ПУМБ», ІПН 3382510481.

Підписанням цієї Заяви Клієнтом, крім викладених в ДКБО, надано наступні підтвердження та запевнення, що: 1. ознайомлений(а) з ДКБО , Тарифами Банку та цілком згодний/згодна, в тому числі з умовами ДКБО щодо надання права Банку на здійснення договірного списання з усіх відкритих в Банку рахунків Клієнта; всі умови ДКБО мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; 2. Розуміє всі наслідки підписання Заяви електронним підписом або цифровим власноручним підписом, а також підтверджує, що підписання електронним підписом або цифровим власноручним підписом має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на паперовому носії, і що електронні документи, створені та підписані відповідно до умов ДКБО не можуть бути заперечені, відмінені, розірвані, визнані недійсними, відкликані тощо лише на тій підставі, що вони підписані/ вчинені в електронній формі; 3. отримав від Банку повідомлення про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права суб`єкта персональних даних та іншу інформацію згідно Закону України «Про захист персональних даних»; 4. До підписання Заяви отримав(ла) в письмовій формі інформацію згідно до ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі шляхом надання доступу до такої інформації на Сайті Банку. В дату підписання цієї Заяви, мені надано ДКБО (як публічну частину договору) за посиланням: ДКБО, а також шляхом розміщення на Сайті Банку, зокрема у розділі «Звернення та безпека» за закладкою «Документи». 5. Підтверджує спосіб отримання від Банку примірнику Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування № 1010486061 від 15.08.2022 р. (та інших документів щодо послуг, зазначених у цій Заяві) шляхом розміщення та відображення в особистому кабінеті Клієнта в системі «Інтернет-банкінг», зокрема у мобільному додатку «ПУМБ Online», та погоджується, що додаткове підтвердження одержання цих електронних документів не вимагається, такі документи вважаються одержаними Клієнтом з часу розміщення Банком та відображення в особистому кабінеті Клієнта. За відсутності повідомлення від Клієнта про неотримання примірнику Заяви (інших документів щодо послуг, зазначених у цій Заяві), примірник договору вважається наданим Банком Клієнту.

Цього ж дня ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У наведеній нормі закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Презумпція може бути спростована у двох випадках: якщо правочини за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються недійсними законом з моменту їх вчинення (нікчемні правочини) або недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку - АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону №675-VIII.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

На офіційному веб-сайті АТ «ПУМБ» https://www.pumb.ua, у вільному доступі для всіх клієнтів АТ «ПУМБ» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме за посиланнями www.pumb.ua/credit/p-credit-online, https://about.pumb.ua/support/archive, наявні документи, що містять, зокрема, Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, Типову форму заяви на приєднання до ДКБО (картки для власних та кредитних коштів, Загальні умови договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, Інформацію для ознайомлення споживачів фінансових послуг, Тарифи на обслуговування фізичних осіб (в різних редакціях за датами дії, в тому числі й чинних на момент укладання кредитних договорів).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20 (№ 61-11504св21), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21).

Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що 15.08.2022 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «ПУМБ» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № 1010486061 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно з якою погодилась на запропоновані банком умови Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування.

Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.

Відповідно до п. 5.1.4. Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.

Згідно з п. 5.1.7. Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Банк відкриває Клієнту Картковий рахунок після здійснення його ідентифікації та верифікації. Ідентифікація Клієнта Банку не є обов`язковою під час відкриття рахунку, якщо клієнт банку вже має рахунки в Банку і був раніше ідентифікований та верифікований відповідно до вимог законодавства з питань фінансового моніторингу та відсутні підстави для належної перевірки/ актуалізації інформації щодо Клієнта (п.1.1 Розділу ІІ Публічної пропозиції АТ «ПУМБ»).

Підписуючи Заяву № 1010486061 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України, добровільно погодилась на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Крім того, факт укладення договору у вищевказаній формі, фактично не заперечується відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), яка не оспорює підписання нею Заяви № 1010486061.

Відповідач пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Банку, надала всі необхідні дані для встановлення особи й оформлення договору, та шляхом використання одноразового ідентифікатора (OTP-пароля), підписала Заяву № 1010486061 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 15.08.2022 року, який містив умови щодо приєднання, і з якими відповідач ознайомилась до моменту укладання.

Отже, Договір укладений між сторонами шляхом ідентифікації, верифікації позичальника ОСОБА_1 та використання нею електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій, кредитні договори не були б укладеними.

Посилання представника відповідача на те, що саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача, без отримання копій її особистих документів (електронних чи паперових), не підтверджує проходження нею верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, є безпідставними, оскільки банком долучено до позовної заяви копії сторінок паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 та картки платника податків, виданих на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що були надані останньою під час укладення ДКБО в АТ «ПУМБ».

При цьому, доказів того, що персональні дані та документи відповідача, були використані незаконно, відповідачем не надані. Також відповідачем не надано доказів щодо звернення нею до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій чи до банку з метою розірвання укладених договорів.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що Договір комплексного банківського обслуговування фізичних укладений у спосіб визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Між сторонами у справі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису ОСОБА_1 у зв`язку із чим відсутність підпису останньої безпосередньо на екземплярі ДКБО, Тарифах на обслуговування фізичних осіб, не свідчить про непогодження між сторонами істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Після підписання Заяви № 1010486061 та приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які є складовими частинами кредитних договорів, у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виник обов`язок надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача, у разі використання наданих коштів, виникло зобов`язання повернути кредитні кошти й сплатити інші погоджені сторонами платежі, що виникають в результаті укладеного між сторонами договору.

Відповідно до платіжних інструкцій:

- № TR.56351256.77686.2464 від 15.08.2022 року АТ «ПУМБ» перерахувало отримувачу ОСОБА_1 на кредитний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ПУМБ» грошові кошти в розмірі 60635,32 гривень, призначення платежу: Надання кредитних коштів за договором № 1010486061 від 15.08.2022 за позикою ОСОБА_1 ;

- № TR.61885978.67419.25578 від 15.12.2022 року АТ «ПУМБ» перерахувало отримувачу ОСОБА_1 на кредитний рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ПУМБ» грошові кошти в розмірі 50013,25 гривень, призначення платежу: Надання кредитних коштів за договором № 1010940007 від 15/12/2022 за позикою ОСОБА_1 .

Також позивачем надано Виписки/Особові рахунки ОСОБА_1 в яких відображені всі банківські операції по рахункам, зокрема:

- НОМЕР_1 за період з 15.08.2022 року по 09.04.2025 року, згідно з якою клієнту надано грошові кошти в сумі 60635,32 гривень, платіж 15.08.2022 року, номер документа TR.56351256.77686.2464, призначення: Перерахування кредитних коштів за договором № 1001890405501 від 07/06/2021 за позикою ОСОБА_1 /Надання кредитних коштів за договором № 1010486061 від 15/08/2022 за позикою ОСОБА_1 ; кредит 60635,32 гривень;

- НОМЕР_3 за період з 15.12.2022 року по 09.04.2025 року, згідно з якою платежем від 15.12.2022 року за номером документа TR.61885978.67419.25578, клієнту надано грошові кошти в сумі 50013,25 гривень, призначення: Надання кредитних коштів за договором № 1010940007 від 15/12/2022 за позикою ОСОБА_1 , а платежем від 16.12.2022 року за документом 2464_4, перераховано грошові кошти в сумі 50013,25 гривень, призначення: Перерахування кредитних коштів за договором № 1010940007 від 15/12/2022 за позикою ОСОБА_1 1F60B11093E017B8C225891A00319960.

Відповідно до ч. 1ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).

Вимоги щодо форми виписок з особових рахунків закріплені у п. 51, 52, 61 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку в банках України».

Зокрема, це вимоги назви документа, дати складання, змісту та обсягу операцій, номера клієнтського рахунку, тощо.

Надані АТ «ПУМБ» Виписки/Особові рахунки ОСОБА_1 відповідають вимогам, закріпленим у п. 51, 52, 61 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку в банках України», оскільки містять назву документа, дату складання, найменування банку та клієнта, дати та час операцій, деталі операцій, тощо.

Отже, позивач довів факт відкриття відповідачу рахунків, надання кредитних коштів за кредитними договорами - 15.08.2022 року в розмірі 60635,32 гривень, та 15.12.2022 року в розмірі 50013,25 гривень, на запропонованих банком умовах, що узгоджені сторонами.

Посилання сторони відповідача на відсутність доказів укладення кредитного договору № 1010940007 від 15.12.2022 року, є безпідставними, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 15.08.2022 року приєдналась до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних, погоджуючись з умовами Публічної пропозиції АТ «ПУМБ», в п.5.2 Розділу ІІ якого визначено про погодження сторонами, що зобов`язання Банку надати Споживчий кредит виникає виключно після звернення Клієнта щодо надання йому Споживчого кредиту та наданні Клієнтом всіх передбачених законодавством документів.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 отримала від позивача кредитні кошти за кредитним договором № 1010940007 від 15.12.2022 року, що свідчить про те, що відповідач, згідно з умовами Публічної пропозиції АТ «ПУМБ», 15.12.2022 року зверталась до банку щодо надання їй споживчого кредиту.

Отже, відсутність окремо оформленого кредитного договору № 1010940007 від 15.12.2022 року, з урахуванням комплексу інших, наявних в матеріалах справи доказів, не спростовує факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 50013,25 гривень за кредитним договором № 1010940007 від 15.12.2022 року, на умовах, визначених сторонами в Договорі комплексного банківського обслуговування фізичних, Тарифах банку.

Крім того, в ході розгляду справи відповідач хоч і заперечувала факт отримання кредитних коштів у зазначеному в позові розмірі, однак доказів на підтвердження своїх заперечень не надала.

Водночас, за наявними в матеріалах справи доказами, ОСОБА_1 отримала кредитні кошти та частково погашала заборгованість, що свідчить при визнання останньою правовідносин між нею та Банком.

Згідно з розрахунками заборгованості за кредитним договором № 1010486061 від 15.08.2022 року, станом на 09.04.2025 року (включно) заборгованість за кредитним договором становить 67789,50 гривень, з яких: 45381,26 гривень - заборгованість по сумі кредиту; 8.54 гривень - заборгованість за відсотками; 22 399,70 гривень - заборгованість по комісії.

Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитним договором № 1010940007 від 15.12.2022 року, станом на 09.04.2025 року (включно) заборгованість за кредитним договором становить 60755,02 гривень, з яких: 50013,25 гривень - заборгованість по сумі кредиту; 10,54 гривень - заборгованість за відсотками; 10751,23 гривень - заборгованість по комісії.

Наведені розрахунки узгоджуються з наданими банком виписками по рахункам ОСОБА_1

АТ «ПУМБ» направив на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу (повідомлення) Вих.№ KHO-44.2.2/580 від 10.04.2025 року про повернення заборгованості за договором №1010486061 (Рахунок IBAN НОМЕР_1 ) в сумі 67789,50 гривень та за договором №1010940007 (Рахунок IBAN НОМЕР_3 ) в розмірі 60775,02 гривень.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договорів кредиту, які регулюються Цивільним кодексом України.

На думку АТ «ПУМБ», ОСОБА_1 неналежно виконує свої зобов`язання, а тому має перед позивачем заборгованість, загальниц розмір якої станом на 09.04.2025 року складає 102297,75 гривень (тіло кредиту).

В свою чергу, на думку ОСОБА_1 , умови договорів №1010486061 від 15.08.2022 року та №1010940007 від 15.12.2022 року щодо обов`язку сплачувати комісії та інші платежі, а також договори у частині незаконних нарахувань необхідно визнати недійсними та стягнути з АТ «ПУМБ» на користь її користь суму незаконно сплаченої комісії й моральну шкоду.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

АТ «ПУМБ» виконав свої зобов`язання, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вирішуючи наявні між сторонами спори за договором про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець, на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19, провадження № 61-7416св20.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes).

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу /набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених ст. 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер і в них поряд із приватно - правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно - правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно - правових нормах.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі №613/1436/17.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

В кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «ПУМБ» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 5 Заяви № 1010486061 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 15.08.2022 року, встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена й п. 5.7.3 Розділу II Публічної пропозиції AT «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якою передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за Споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо Споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту.

При цьому, з аналізу змісту зазначеного пункту вбачається, що сплату відповідної комісії банк покладає на позичальника попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь банку, зокрема, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що положення п. 5 Заяви № 1010486061 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 15.08.2022 року та п. 5.7.3 Розділу II Публічної Пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, як складових укладених між сторонами кредитних договорів №1010486061 від 15.08.2022 року, № 1010940007 від 15.12.2022 року про зобов`язання позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,4% щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором та Тарифами банку, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Відтак, нарахування позивачем заборгованості по комісії за кредитними договорами №1010486061 від 15.08.2022 року, № 1010940007 від 15.12.2022 року, є безпідставними, а тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по комісії в сумі 33150,93 гривень (22399,70 гривень за кредитним договором №1010486061 від 15.08.2022 року, 10751,23 гривень за кредитним договором № 1010940007 від 15.12.2022 року), є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19, зроблені наступні висновки: якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Отже, вимоги зустрічного позову про визнання недійсними умов договорів №1010486061 від 15.08.2022 року, №1010940007 від 15.12.2022 щодо обов`язку сплачувати комісії й інші платежі недійсними, а також визнання недійсними даних договорів у частині незаконних нарахувань не є належним способом захисту прав ОСОБА_1 , а тому відсутні правові підстави для задоволення цієї частини зустрічних позовних вимог.

Також відповідачем (позивачем за зустрічною позовною заявою) заявлено вимоги про зобов`язання АТ «ПУМБ» надати розгорнутий розрахунок заборгованості, зокрема, розрахунок сплаченої комісії, та стягнення з АТ «ПУМБ на користь ОСОБА_1 суму незаконно сплаченої комісії, згідно наданого розрахунку.

Водночас, позивачем долучено до позовної заяви розрахунки заборгованості, які повністю узгоджуються з наданими позивачем виписками по рахункам, що містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій,зокрема, й нарахованої і сплаченої комісії, а тому відсутня необхідність у зобов`язанні АТ «ПУМБ» надавати розрахунок повторно.

Згідно з наданих суду розрахунків та виписок банку ОСОБА_1 було частково сплачено грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1010486061 від 15.08.2022 року, з яких 1697,78 банк зарахував у рахунок погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості (848,89 гривень 15.09.2022 року, 849,89 гривень 15.10.2022 року). За кредитним договором № 1010940007 від 15.12.2022 року, оплати, які б зараховувались банком в рахунок погашення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, відсутні.

Враховуючи, що АТ «ПУМБ» звернулось до суду із вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі (стягнення боргу за кредитними договороми) й судом встановлено, що ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем, то в даному випадку, належним способом захисту прав є застосування наслідків недійсності правочину, шляхом зарахування фактично сплаченої суми комісії в рахунок погашення заборгованості.

Сума сплаченої відповідачем комісії, що нарахована банком на підставі нікчемних положень п. 5 Заяви № 1010486061 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 15.08.2022 року та п. 5.7.3 Розділу II Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення ДКБОФО, склала 1697,78 гривень яка, з урахуванням наслідків недійсності правочину, підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості по кредиту, наданого на підставі договору №1010486061 від 15.08.2022 року.

Саме таких спосіб застосування наслідків недійсності правочину буде відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечить відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, а тому зустрічна позовна вимога про стягнення АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 суми сплаченої комісії, задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладених судом доводів, проаналізувавши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 яка підлягає стягненню на користь АТ «ПУМБ» складає 93 715,81 гривень, з яких:

- за кредитним договором № 1010486061 від 15.08.2022 року 43692,02 гривень (45381,26 гривень (заборгованість за сумою кредиту) + 8,54 гривень (заборгованість по відсоткам) 1697,78 гривень (сплачена відповідачем комісія за п. 5 Заяви, який є нікчемним));

- за кредитним договором № 1010486061 від 15.08.2022 року 50023,79 гривень (50013,25 гривень (заборгованість за сумою кредиту) + 10,54 гривень (заборгованість за відсотками).

Щодо вимоги зустрічного позову про стягнення з АТ «ПУМБ» моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, суд зазначає наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року, заява № 68490/01).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 372/2085/16-ц (провадження № 61-18385св19).

Суд оцінено доводи позивача за зустрічним позовом, в цій частині вимог, зокрема, відсутність обґрунтувань, у чому саме відображено приниження честі та гідності ОСОБА_1 , як саме виражались її душевні страждання й емоційний стрес, порушення звичного способу життя, а також суму комісії, сплата якої на думку ОСОБА_1 й призвела до спричинення їй моральної шкоди.

Наведене, з урахуванням відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди, вказує на недоведеність даних вимог, у зв`язку з чим суд доходить висновку про необхідність відмови у їх задоволенні.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, скільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на вищезазначені висновки суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договорами, та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «ПУМБ» про визнання недійсними умов договорів споживчого кредиту та стягнення моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

За звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем АТ «ПУМБ» були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 178 від 11.12.2024 року.

Суд звертає увагу відповідача (позивача за зустрічним позовом), що розмір судового збору, який підлягає сплаті за звернення до суду з позовною заявою, визначений ЗУ «Про судовий збір», а тому посилання представника відповідача на надмірність й необґрунтованість витрат АТ «ПУМБ» на сплату судового збору, є безпідставними.

Доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги АТ «ПУМБ» підлягають частковому задоволенню, то згідно з вимогами ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1765,78 гривень.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, заборгованість станом на 09.04.2025 року в сумі 93715,81 гривень, з яких:

- за кредитним договором № 1010486061 від 15.08.2022 року - 43692,02 гривень (тіло кредиту);

- за кредитним договором № 1010486061 від 15.08.2022 року в розмірі 50023,79 гривень, що складається з: 50013,25 гривень - заборгованість за сумою кредиту, 10,54 гривень - заборгованість за відсотками.

У задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовити.

У задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання недійсними умов договорів споживчого кредиту та стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1765,78 гривень.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський