Решение № 136729237, 20.05.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3164/26

Провадження №2/367/4952/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Мерзлого Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

установив:

І. Короткий зміст позовних вимог

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС», Позивач) через підсистему «Електронний суд» подано указаний позов, який мотивовано таким. 23.10.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено кредитний договір № 331866136 (далі - Кредитний договір) на суму 2 000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Згідно з умовами Кредитного договору. Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 5 950,00 грн. Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

31.07.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 31/0724-01.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е (далі - Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 30 445,17 грн, яка складається з: 5 940,29 грн - заборгованість по тілу кредиту; 24 504,88 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Покликаючись на положення Закону України «Про електронну комерцію», Цивільного кодексу України, позивач просив позовні вимоги задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 331866136 від 23.10.2023 у розмірі 30 445,17 грн., а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати - судовий збір та витрати на правничу допомогу.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано в АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570) інформацію про те, чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка (платіжні карти) маска карти НОМЕР_2 . Витребувано в АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570) інформацію про факт зарахування коштів на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_2 , за період з 23.10.2023 року по 28.10.2023 року у сумі 2000,00 грн, емітент карти - АТ КБ «Приватбанк»; на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_2 , за період з 27.10.2023 року по 01.11.2023 року у сумі 3950,00 грн, емітент карти - АТ КБ «Приватбанк». Витребувано в АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570) інформацію про те, чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за платіжною картою - маска картки НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Як вбачається із Довідки про доставку електронного документа до Електронного кабінету позивача, його представника копію ухвали про відкриття провадження доставлено 24.03.2026.

20.03.2026 копію ухвали про відкриття провадження направлено засобами поштового зв`язку відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання.

Ухвалою суду від 05.05.2026 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін відмовлено.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд розглядає справу в порядок спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (частина п`ята статті 279 ЦПК України).

01.04.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає про таке. Щодо недоведеності факту укладення договору та отримання кредитних коштів. Як вбачається з ухвали від 20.03.2026, Позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів у АТ КБ «Приватбанк» щодо встановлення факту емітування на ім`я відповідача платіжної картки № НОМЕР_2 та зарахування на неї коштів. Зазначене прямо свідчить про те, що на момент звернення до суду ТОВ «ФК «ЕЙС» не володіло та не надало суду належних та достовірних доказів (зокрема, виписок по рахунку або меморіальних ордерів), які б підтверджували факт реального отримання відповідачем грошових коштів. Сама по собі наявність позову без доказів передачі грошей не є підставою для стягнення. Щодо необґрунтованості та безпідставності суми нарахувань. Заявлена ціна позову становить 30 445,17 грн. При цьому Позивач намагається перевірити через банк зарахування лише двох сум: 2 000,00 грн та 3 950,00 грн (разом 5 950,00 грн). Жодного документального обґрунтування виникнення решти суми (яка становить понад 24 000 грн) до позовної заяви не додано. Наголошує, що згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (Закон № 2120-IX), у період дії воєнного стану та у 30 денний строк після його припинення, позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, а штрафні санкції (штраф, пеня) підлягають списанню. Будь-які нарахування штрафного характеру за цей період є незаконними. Процесуальні заперечення щодо збору доказів. Позивач є професійною фінансовою установою. Подача позову за відсутності первинних фінансових документів та намагання зібрати докази вже після відкриття провадження суперечить принципу змагальності сторін та обов`язку Позивача надати всі докази разом із позовною заявою. У задоволенні позову ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 просить відмовити в повному обсязі. Здійснити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судові витрати покласти на Позивача.

03.04.2026 та 07.04.2026 представник позивача - ОСОБА_2 направляла до суду відповіді на відзив, у яких, посилаючись на обставини, зазначені у позові, просила вимоги позову задовольнити, вважаючи їх обґрунтованими та доведеними належними доказами.

Разом з тим, суд не бере до уваги відповідь на відзив, подану позивачем, оскільки матеріали справи містять дві відповіді на відзив різного змісту, подані від імені позивача. Подання процесуальних документів із суперечливими доводами та різним змістом унеможливлює встановлення остаточної правової позиції позивача щодо заперечень відповідача, а також позбавляє суд можливості належним чином оцінити такі пояснення як послідовні та достовірні.

Позивач не надав суду пояснень щодо причин подання двох різних за змістом відповідей на відзив та не зазначив, яка саме з них підлягає врахуванню судом як остаточна редакція процесуального документа. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для врахування зазначених відповідей на відзив під час вирішення спору по суті.

За частиною четвертою статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

IІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосував суд, мотивована оцінка і висновки суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, представником позивача у позовній заяві зазначено про те, що 23.10.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» на суму 2 000,00 грн та в подальшому збільшено суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 5 950,00 грн.

Зазначено про те, що для підтвердження факту отримання Відповідачем грошових коштів (кредиту) до позовної заяви долучено всі наявні у Позивача докази, які були отримані при отриманні права грошової вимоги до Відповідача.

В подальшому за договорами факторингів право вимоги за зазначеним договором відступались на користь нових стягувачів, в тому числі і ТОВ «ФК «ЕЙС».

Відповідно до умов Договору кредитної лінії від 23.10.2023 №331866136 кредит надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5457-08хх-хххх-0087, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Виходячи з наведених умов договорів, передумовою надання кредиту шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта є його заява із зазначенням банківського карткового рахунку, на який товариство має перерахувати необхідні позичальнику кошти.

Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження заявлених позовних вимог ТОВ «ФК«ЕЙС» надано: копію Кредитного договору № 331866136 від 23.10.2023 (оригінал знаходиться у Первісного кредитора); копію Правил надання грошових коштів у позику (оригінал перебуває у вільному доступі на сайті Первісного кредитора); копію Заявки на отримання грошових коштів в кредит (оригінал знаходиться у Первісного кредитора); копію Алгоритму (Порядку) дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора (оригінал знаходиться у Первісного кредитора); копію Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора (оригінал знаходиться у Первісного кредитора); копія Алгоритму (Порядку) дій Первісного кредитора (оригінал знаходиться у Первісного кредитора); копію платіжного доручення про перерахування коштів Відповідачу (оригінал знаходиться у Первісного кредитора).

12.05.2026 до суду з АТ "ПриватБанк" на виконання ухвали суду від 20.03.2026 надійшла інформація стосовно рахунків ОСОБА_1 , а саме зазначено про те, що на ім`я ОСОБА_3 в банку не емітовано карту № НОМЕР_4 , у зв`язку з чим відсутня можливість надати запитувану інформацію, оскільки картка № НОМЕР_4 в банку не обслуговується за клієнтом - ОСОБА_1 . Але клієнт ОСОБА_1 має інші карти станом на 07.04.2026: НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10.

Станом на 20.05.2026 до суду від позивача жодних пояснень щодо відповіді АТ «КБ «ПриватБанк» не надходило.

Таким чином, наданими суду доказами спростовуються доводи позивача про те, що карту № НОМЕР_4 емітовано на ім`я відповідача ОСОБА_1 та на вказану карту було зараховано кредитні кошти відповідачу за кредитним договором №331866136 від 23.10.2023.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Виписки з рахунків позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, проте вони суду надані не були, в зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача.

Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові, не є первинними документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належними доказом наявності заборгованості.

Розрахунок заборгованості, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд зазначає про те, що доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за договором не є належним доказом надання відповідачу кредитних коштів, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.05.2020 у справі №219/1704/17.

За вказаних обставин, а саме у зв`язку з не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов вищенаведеного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

ІV. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.uа

Рішення складено та підписано 20.05.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (ідентифікаційний код 42986956, юридична адреса: 02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

Суддя: Л.В. Мерзлий