Постановление суда № 136707745, 20.05.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/19973/25

УХВАЛА

20 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб з донарахованого грошового забезпечення.

Служба безпеки України подала заяву про роз`яснення рішення суду, покликаючись на його незрозумілість. Відповідач просить роз`яснити рішення в частині зобов`язання провести ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.07.2025 у справі №560/9937/25, якщо згідно з розрахунково-платіжною відомістю позивачу такий податок було компенсовано.

Розгляд заяви здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши зміст заяви та матеріали справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд може роз`яснити рішення, не змінюючи його змісту по суті.

Незрозумілість судового рішення є оціночним поняттям, а доцільність роз`яснення судового рішення визначається на розсуд суду, який відштовхується від раціональних критеріїв. При вирішенні заяви про роз`яснення судового рішення суд не вирішує питання виконання чи невиконання рішення.

Отже, необхідність роз`яснення судового рішення зумовлюється його незрозумілістю. Незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення, або таке, що є незрозумілим для осіб, які мають його виконувати, чи містить неоднакове тлумачення висновків суду.

Рішенням від 30.01.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав Службу безпеки України провести ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.07.2025 у справі №560/9937/25.

Як видно зі змісту постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026, суд апеляційної інстанції не встановив порушення судом першої інстанції норм закону під час розгляду справи, оцінки обставин та доказів, залишивши рішення без змін.

Суд вважає, що резолютивна частина вказаного рішення викладена чітко, однозначно, не містить положень, які б припускали множинне тлумачення або ускладнювали його виконання. Обов`язок відповідача сформульовано конкретно і зрозуміло.

Обґрунтовуючи заяву про роз`яснення судового рішення, відповідач фактично не вказує на незрозумілість тексту рішення або труднощі у розумінні його резолютивної частини.

Натомість відповідач посилається на розрахунково-платіжну відомість за листопад 2025, зазначаючи, що згідно з цим документом суму компенсації ПДФО у розмірі 15467,02 грн. позивачу вже було нараховано та враховано у загальній сумі виплати.

Надаючи оцінку цим доводам у межах повноважень, визначених статтею 254 КАС України, суд звертає увагу на таке.

Надана відповідачем розрахунково - платіжна відомість є виключно внутрішнім документом бухгалтерського обліку органу/установи. Згідно з нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» її призначення полягає у фіксації процесу математичних обчислень: нарахування індексації/грошового забезпечення, визначення розміру податків та зборів, що підлягають утриманню, а також розрахунку сум компенсації. Зазначений документ відображає алгоритм формування кінцевої суми до виплати ("нарахування на папері"), однак за своєю правовою природою не є розрахунковим чи платіжним документом, який посвідчує факт руху коштів від боржника до отримувача.

Належними та допустимими доказами, які підтверджують фактичний рух коштів, є первинні платіжні документи (платіжні доручення, платіжні інструкції) з обов`язковою відміткою органу Державної казначейської служби України про їх виконання, а також банківські чи казначейські виписки з особових рахунків.

Суд звертає увагу на юридичну суть утримання податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та його компенсації військовослужбовцям (зокрема, відповідно до вимог Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, затвердженого постановою КМУ №44). Податковий агент зобов`язаний фактично перерахувати утриманий податок до відповідного бюджету (окремим платежем), що і становить факт "утримання". Лише за умови реального стягнення коштів до бюджету виникає обґрунтована підстава для їх "компенсації". Зазначення сум у колонках розрахунково - платіжної відомості "Утримано: Податок з доходів" та "Компенсація податку" демонструє лише застосування бухгалтерією методу взаємозаліку (плюс-мінус однакова сума). Це не дає суду та учасникам справи об`єктивних підстав вважати, що: а) перерахування податку до державного бюджету дійсно відбулося; б) після утримання цього податку була сформована окрема та реально виконана транзакція з його повернення (компенсації) на рахунок позивача.

Відсутність у матеріалах справи відповідних казначейських виписок або платіжних інструкцій щодо перерахування ПДФО до бюджету унеможливлює ототожнення внутрішнього бухгалтерського розрахунку відповідача з фактом реального виконання грошового зобов`язання. У зв`язку з цим, посилання на вказану відомість не спростовує встановленого судом факту відсутності належних доказів виплати компенсації. Інакше кажучи, відсутність у матеріалах справи відповідних банківських чи казначейських виписок або платіжних доручень, які б відображали відокремлений рух саме цих сум коштів, унеможливлює ототожнення внутрішнього бухгалтерського розрахунку з фактом реального виконання грошового зобов`язання перед позивачем.

Окремо суд вважає необхідним звернути увагу на розподіл обов`язків щодо доказування у справах адміністративної юрисдикції та стандарт якості доказів. Відповідно до норм КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Реалізація цього обов`язку означає, що суб`єкт владних повноважень повинен надати суду такі докази, які є зрозумілими, належними, допустимими та однозначно підтверджують факт вчинення ним певної дії (у даному випадку - виплати конкретної суми компенсації).

Водночас, ні суд під час розгляду справи, ні позивач як отримувач коштів, не зобов`язані здійснювати самостійний судово-бухгалтерський чи арифметичний аналіз внутрішніх документів боржника, зіставляти колонки, вираховувати різницю між нарахованими та утриманими сумами чи "домислювати" наявність факту компенсації податку шляхом математичних звірок. Надання відповідачем зведеної розрахунково-платіжної відомості, яка містить масив певних неочевидних для неспеціаліста числових даних, кодів та взаємозаліків, без супроводу чіткими платіжними документами, є намаганням перекласти тягар доведення на інших осіб.

Виплата коштів на виконання рішення суду є юридичним фактом, який має доводитись прямо і беззаперечно (наприклад, окремим платіжним дорученням із призначенням платежу "компенсація ПДФО", випискою з казначейського рахунку тощо). Доведення факту повного розрахунку з позивачем у зрозумілий та прозорий спосіб є виключною процесуальною відповідальністю відповідача.

З огляду на вказане вище, доводи заявника, якими обґрунтовано необхідність роз`яснення рішення суду, фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом під час розгляду справи по суті. Суд вважає, що процедура роз`яснення судового рішення (ст. 254 КАС України) не може бути використана як механізм для перегляду встановлених судом обставин щодо відсутності належних доказів виплати, так само як і для встановлення факту виконання чи невиконання рішення суду відповідачем.

Отже, враховуючи те, що рішення суду є зрозумілим, а заява відповідача за своїм змістом не спрямована на роз`яснення рішення у розумінні норм процесуального закону, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 248, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду від 30.01.2026 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя І.С. Козачок