Решение № 136707474, 21.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 травня 2026 року № 520/297/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Павлової К.Є,

представника позивача - Ашурової А.Р., представника відповідача - Логвінова О.Б., Іванюк Т.І.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 15.10.2025 №00480422410; податкове повідомлення-рішення від 15.10.2025 №00480402410; податкове повідомлення-рішення від 30.12.2025 №00583542410; податкове повідомлення-рішення від 30.12.2025 №00583582410; податкове повідомлення-рішення від 30.12.2025 №00583562410; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2025 №Ф-00471772410; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.10.2025 № 00471892410.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він не погоджується із спірними податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою, оскільки укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_1 договір поворотної фінансової допомоги №01/12-18, не мав на меті отримання прибутку та відповідно не може розцінюватись як надання послуг з фінансового посередництва. Також позивач не погоджується із висновком податкового органу стосовно надання в оренду вантажних автомобілів ФОП ОСОБА_2 , яка не є платником єдиного податку, а перебуває на системі інших податків і зборів. З цього приводу позивачем зазначено, що транспортні засоби передавались ним як фізичною особою, а не як фізичною особою-підприємцем, безоплатно, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , за договором позички транспортного засобу, у зв`язку з чим висновки податкового органу про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування є не обґрунтованими.

Ухвалою суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито справу у порядку загального позовного провадження.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Відповідачем наголошено, що ФОП ОСОБА_2 при здійсненні діяльності застосовує загальну систему оподаткування, з огляду на що, на переконання відповідача, позивачем порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки позивачем надавались фінансові послуги та послуги з оренди транспортних засобів суб`єкту господарювання, який не є платником єдиного податку.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій вона заперечувала проти доводів викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву. На переконання позивача, такий висновок є помилковим, оскільки ГУ ДПС у Харківській області безпідставно ототожнює надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги з діяльністю у сфері фінансового посередництва. Стосовно передачі вантажних транспортних засобів, представником позивача з посиланням на постанову Верховного Суду від 07.03.2024 по справа №480/293/20, зазначено, що «фізична особа-підприємець» та «фізична особа» мають різний правовий статус, в тому числі, і у сфері оподаткування. Оскільки, передача у позичку вантажних транспортних засобів, що належать на праві власності ОСОБА_1 , та передавались позивачем його дружині ОСОБА_2 , без мети отримання доходу та у статусі фізичної особи, то на переконання представника позивача такі дії не можна кваліфікувати як систематичну підприємницьку діяльність, а отже і не можуть слугувати перешкодою для застосування обраної ним системи оподаткування, оскільки така діяльність за своєю суттю не є підприємницькою. У зв`язку із чим просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін та оцінивши надані ними докази, судом встановлено таке.

У період з 08.09.2025 по 12.09.2025 Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України та наказу ГУ ДПС у Харківській області № 3457-п від 01.08.2025 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2018 по 28.05.2025, про що складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 від 19.09.2025 року № 37133/20-40-24-10-08/ НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом в ході проведення звірки з контрагентами та аналізом даних про рух коштів на банківському рахунку НОМЕР_2 , відкритого в АТ "Райффайзен Банк" на ім`я позивача встановлено, що позивачем перераховувались кошти з призначенням платежу поворотна фінансова допомога за договором № 01/12- 18 від 12.12.2018, за період з березня по грудень 2019 року на загальну суму 335 200 грн, у 2020 році - 767 000 грн, у 2021 році - 872 900 грн, у 2022 році - 10 602 000 грн.

Так, згідно Договору поворотної фінансової допомоги № 01/12-18 від 12.12.2018 ФОП ОСОБА_1 (позикодавець) і ФОП ОСОБА_2 (позичальник) уклали договір, за умовами якого позичальник зобов`язується передати на строк позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. При цьому, позичальник перераховує на поточний рахунок позичальника грошові кошти на усний запит останнього.

Такий договір, як зазначає відповідач, є порушенням відповідно до Національного класифікатора України ДК009:2010 Класифікація видів економічної Діяльності, затвердженого наказом, Держспоживстандарту України від 11.10.2010р. № 457, надання фінансової допомоги належить, до коду 64 Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення та є забороненим для здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Окрім цього, відповідачем встановлено, що позивачем використовується у господарській діяльності автомобіль ISUZU NOR 7IP, номерний знак НОМЕР_3 , вид права на об`єкт - право, власності, дата взяття на облік - 14.07.2020, дата зняття з обліку - 28.05.2025; стан об`єкта оподаткування - здається в оренду та автомобіль ISUZU NOR 71Р, номерний знак НОМЕР_4 , вид права на об`єкт - право власності, дата взяття на облік - 14.07.2020, дата зняття з обліку - 28.05.2025; стан об`єкта оподаткування - здається в оренду.

Позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, яка забороняє надання послуг суб`єкту господарювання, який не є платником єдиного податку.

Отже, за висновками акту перевірки, в результаті допущених порушень податкового законодавства, ФОП ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2019 втратив право перебування на спрощеній системі оподаткування та був зобов`язаний перейти на сплату інших податків і зборів.

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено наступні порушення:

1) п.п.2 п. 291.4 ст. 291, підпункту 9 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в частині порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування та не здійснення переходу на сплату інших податків і зборів;

2) п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4, п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, за 01.04.2019-28.05.2025 в частині заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльністю за період 01.04.2019-28.05.2025 на загальну 3 236 283,41 грн., в т.ч. 2019 рік - 239 674,46 грн, 2020 рік - 182 432,62 грн; 2021 рік - 177 684,10 грн, 2022 рік - 816 640,38 грн, 2023 рік - 396 131,33 грн, 2024 рік - 1 034 981,10 грн, 2025 рік -388 739,43 грн;

3) ст. 168, ст. 176, п.п. 1.2, п.п. 1.6 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями в частині заниження податкового зобов`язання з військового збору період 01.04.2019- 28.05.2025 на загальну суму 345 278,51 грн. в т.ч. 2019 рік - 19972,87 грн, 2020 рік 15202,72 грн, 2021 рік - 14807,01 грн, 2022 рік - 68053,37 грн, 2023 рік - 33010,94 грн, 2024 рік 86248,42 грн, 2025 рік 107983,17 грн;

4) п.п. 49.18.4 п. 49.18. ст. 49, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в частині не надання декларацій про майновий стан і доходи за 2019 рік, за 2020 рік 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, 2025 рік;

5) п.44.1, п. 44.3, п.44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в частині не надання документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) та іншої звітності, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

6) п.181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в частині заниження податку на додану вартість за період 11.01.2020 по 28.05.2025 в сумі 3 463 725,00 грн., т.ч. за 2020 рік - 236 214,00 грн, за 2021 рік - 233 968,00 грн, за 2022 рік - 929 300,00 грн, за 2023 рік - 457 649,00 грн, за 2024 рік -1 168 098,00 грн, за 2025 рік - 438 496,00 грн.

7) п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст. 7, ч. 5 ст.8, ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI зі змінами та доповненнями «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження єдиного внеску за період з 01.04.2019 по 28.05.2025 на загальну суму 405 861,54 грн. в т.ч. за 2019 рік - 115675,56 грн, 2020 рік -131217,02 грн, 2021 рік - 241414,96 грн, 2022 рік - 242088,00 грн, 2023 рік -247632,00 грн, 2024 рік -260634,00 грн, 2025 рік - 167200,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, Головним управлінням ДПС у Харківській області винесені наступні податкові повідомлення рішення:

1) податкове повідомлення-рішення від 15.10.2025 №00480422410, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання із податку на додану вартість на суму 3 463 725,00 грн., у тому числі донараховано штрафних санкцій на суму 865 931,00 грн, всього на загальну суму 4 329 656, 00 грн.

2) податкове повідомлення-рішення від 15.10.2025 №00480402410, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за не надання документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) та іншої звітності, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів на суму 1 020, 00 грн.

3) податкове повідомлення-рішення від 30.12.2025 №00583542410 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання із військового збору на суму 345 278,51 грн, у тому числі донараховано штрафних санкцій на суму 78 817,20 грн, всього на загальну суму 424 095, 71 грн.

4) податкове повідомлення-рішення від 30.12.2025 №00583582410, яким збільшено суму грошового зобов`язання із податку на доходи фізичних осіб на суму 3236283,41 грн, у тому числі донараховано штрафних санкцій на суму 719 041,69 грн., всього на загальну суму 3 955 325, 10 грн.

5) податкове повідомлення-рішення від 30.12.2025 №00583562410, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за не надання декларацій про майновий стан і доходи за 2019 - 2025 роки на суму 1 700, 00 грн.

Також податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2025 №Ф-00471772410, відповідно до якою позивачу необхідно сплатити єдиний внесок у сумі 1 405 861,54 грн, та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.10.2025 №00471892410 про застосування штрафної санкції у розмірі 702 930,77 грн.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлений у статті 177 ПК України.

Згідно з пунктом 177.1 статті 177 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Положеннями п. 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.6 статті 177 ПК України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

За змістом пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно приписів пункту 291.4 статті 291 ПК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку.

При цьому відповідно до підпункту 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у випадку та в строк, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Згідно з пунктом 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Приписами пункту 292.11 статті 292 ПК України визначено, що до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Як встановлено судом, у період з 08.09.2025 по 12.09.2025 Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України та наказу ГУ ДПС у Харківській області № 3457-п від 01.08.2025 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2018 по 28.05.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом в ході проведення звірки з контрагентами та аналізом даних про рух коштів на банківському рахунку НОМЕР_2 , відкритого в АТ "Райффайзен Банк" на ім`я позивача встановлено, що позивачем перераховувались кошти з призначенням платежу поворотна фінансова допомога за договором № 01/12- 18 від 12.12.2018, за період з березня по грудень 2019 року на загальну суму 335 200 грн, у 2020 році - 767 000 грн, у 2021 році - 872 900 грн, у 2022 році - 10 602 000 грн.

Так, згідно Договору поворотної фінансової допомоги № 01/12-18 від 12.12.2018 ФОП ОСОБА_1 (позикодавець) і ФОП ОСОБА_2 (позичальник) уклали договір за умовами якого, позичальник зобов`язується передати на строк позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. При цьому, позичальник перераховує на поточний рахунок позичальника грошові кошти на усний запит останнього.

На переконання відповідача такий договір, є порушенням відповідно до Національного класифікатора України ДК009:2010 Класифікація видів економічної Діяльності, затвердженого наказом, Держспоживстандарту України від 11.10.2010р. № 457, надання фінансової допомоги належить, до коду 64 Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення та є забороненим для здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

З цього приводу суд зазначає таке.

Разом із тим, відповідно до розділу 3 Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 (наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 (надалі - КВЕД-2010) КВЕД побудовано за ієрархічною системою кодування із застосуванням літерно-цифрового коду. Літерні познаки секцій використовують як рубрикатор і їх не використовують у кодуванні. Подальшу деталізацію секцій КВЕД - розділ, група, клас - позначають цифровими кодами.

Розділом 5 КВЕД-2010 «Структура класифікації видів економічної діяльності» передбачено: фінансова та страхова діяльність (секція - К), надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (розділ - 64), грошове посередництво (група - 64.1), інші види грошового посередництва (клас - 64.19).

Отже, лише визначене коло суб`єктів господарювання із зареєстрованим відповідним видом діяльності, можуть надавати фінансові послуги.

Як вбачається з акту перевірки (п.1.7), серед обраних позивачем видів діяльності, не значились такі її види, як надання фінансових послуг чи здійснення інших видів грошового посередництва.

Зі змісту дослідженої копії договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, який був предметом податкової перевірки, встановлено, що за його умовами ФОП ОСОБА_1 , як позикодавець, надавав позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов`язувався повернути надані грошові кошти в строки, передбачені договором.

Крім того, вищезазначений договір передбачав, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування коштами не стягується; поворотна фінансова допомога надається позичальникові на термін до 31.12.2018. Строк повернення коштів за погодженням сторін до 31.12.2026.

Відповідно до пункту 4.2 сторонами договору визначено, що строк повернення коштів може бути продовжено за погодженням сторін, що оформляється додатковою угодою до Договору.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що укладення такого договору не мало на меті отримання позивачем доходу та, виходячи з наведених вище положень чинного законодавства, не може розцінюватись як надання позивачем фінансових послуг чи послуг з фінансового посередництва.

Податковою перевіркою не встановлено випадків отримання позивачем плати за надання поворотної фінансової допомоги позичальникам, так само, як і не виявлено випадків порушення позичальниками строків повернення коштів, отриманих як поворотна фінансова допомога.

При цьому, залучені до матеріалів справи копії виписок про рух коштів на рахунках містять відомості про надходження коштів на рахунки позивача з призначенням платежу: повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору.

Отже, суд не погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та необхідність застосування ним 01.04.2019 року загальних умов оподаткування. Отримання позивачем наданих ним сум поворотної фінансової допомоги не можна вважати доходом, а тому відсутні правові підстави для здійснення відповідних донарахувань.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.07.2025 у справі №320/46646/23.

Щодо передачі транспортних засобів відповідно до договору позички транспортного засобу № НОМЕР_5 від 20.07.2020, суд зазначає таке.

Як встановлено в ході проведення перевірки, що ФОП ОСОБА_1 надавались послуги суб`єктам господарювання (надання в оренду вантажних автомобілів ISUZU NQR 71P, номерний знак НОМЕР_3 , право власності 17.08.2018 № НОМЕР_6 , 17.07.2019 № НОМЕР_7 , та ISUZU NOR 71P, номерний знак НОМЕР_8 , право власності 17.07.2019 № НОМЕР_7 ), що не є платниками єдиного податку, а саме: ФОП ОСОБА_2 , податковий номер НОМЕР_9 , яка перебуває на системі інших податків і зборів (не є платником єдиного податку).

Як вбачається з договору позички транспортного засобу №07202020 від 20.07.2020, ОСОБА_1 іменований далі Позичкодавець, з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_2 , що діє на підставі свідоцтва про держану реєстрацію, з другої сторони, іменований далі "Користувач", уклали цей договір про таке: Позичкодавець безоплатно передає Користувачу в користування транспортні засоби марки ISUZU NOR 71P, реєстраційний номер НОМЕР_10 , ISUZU NOR 71P, реєстраційний номер НОМЕР_11 , MERSEDES - BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_12 .

Відповідно до умов договору транспортні засоби, що передаються, належить Позичкодавцю. По закінченню строку договору Користувач зобов`язаний передати транспортні засоби в належному стані з урахуванням нормального його зносу. Користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного стану транспортних засобів. Користувач зобов`язаний, за свій рахунок, своєчасно здійснювати необхідні профілактичні заходи, проводити поточний ремонт транспортних засобів, вчиняти інші необхідні дії, пов`язані з його належною експлуатацією і збереженням. Користувач має право здійснювати будь-які поліпшення транспортних засобів, зміну фарби, вузлів лише за письмовою згодою Позичкодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, Користувач має право на їх вилучення.

Отже, як встановлено судом, зі змісту договору позички транспортного засобу №07202020 від 20.07.2020, по-перше, цей договір укладено між ОСОБА_1 , як фізичною особою, а не як фізичною особою-підприємцем, по-друге, позивачем безоплатно передано ФОП ОСОБА_2 в користування транспортні засоби.

Відповідно до ст. 292 ПКУ для фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку доходом є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

У постанові Верховного суду від 07.03.2024 року по справі №480/293/20 вказано, що «фізична особа-підприємець» та «фізична особа» мають різний правовий статус, в тому числі, і у сфері оподаткування.

Відповідно до приписів статті 42 Конституції України, кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право закріплено також у статті 50 Цивільного кодексу України. При цьому, визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації у порядку, встановлену законом.

Юридичний статус «фізична особа-підприємець» сам по собі ніяким чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, які випливають з її цивільної право - та дієздатності. Тобто, фізична особа перебуваючи у статусі суб`єкта підприємницької діяльності може здійснювати договірні відносини від свого імені, як фізична особа, разом з тим, слід враховувати наступне.

За своєю правовою природою підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України).

Відтак, підприємницькою діяльністю можна вважати сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку.

Аналізуючи ознаки, притаманні підприємницькій діяльності, можна зробити висновок про те, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків, що пов`язані з такою діяльністю.

Отже, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах передачу у позичку транспортних засобів, що належать на праві власності ОСОБА_1 , іншій особі, у цьому випадку - ФОП ОСОБА_2 , не можна кваліфікувати як систематичну підприємницьку діяльність.

Відповідно, такі дії ОСОБА_1 не можуть слугувати перешкодою для застосування обраної ним системи оподаткування, оскільки така діяльність за своєю суттю не є підприємницькою, здійснювалася позивачем без мети отримання доходу та у статусі фізичної особи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 15.10.2025 №00480422410, від 15.10.2025 №00480402410, від 30.12.2025 №00583542410, від 30.12.2025 №00583582410, від 30.12.2025 №00583562410, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2025 №Ф-00471772410 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.10.2025 року №00471892410 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду не спростовують.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.10.2025 № 00480422410 про збільшення суми грошового зобов`язання із податку на додану вартість на суму 3 463 725,00 (три мільйони чотириста шістдесят три тисячі сімсот двадцять п`ять) грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.10.2025 №00480402410 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за не надання документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) та іншої звітності, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів на суму 1 020 (одна тисяча двадцять) грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2025 №00583542410 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 345 278,51 грн, у тому числі штрафних санкцій на суму 78 817,20 грн, всього на загальну суму 424 095 (чотириста двадцять чотири тисячі дев`яносто п`ять) грн. 71 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2025 №00583582410 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 3236283,41 грн, у тому числі штрафних санкцій на суму 719 041,69 грн, всього на загальну суму 3 955 325 (три мільйона дев`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч триста двадцять п`ять) грн 10 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2025 №00583562410 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за не надання декларацій про майновий стан і доходи за 2019 - 2025 роки на суму 1 700 (одна тисяча сімсот) грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2025 №Ф-00471772410 про стягнення єдиного внеску у сумі 1 405 861 (один мільйон чотириста п`ять тисяч вісімсот шістдесят одна) грн 54 коп.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 08.10.2025 №00471892410 про застосування штрафної санкції у розмірі 702 930 (сімсот дві тисячі дев`ятсот тридцять тисяч) грн 77 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у сумі 13 312 (тринадцять тисяч триста дванадцять) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мороко А.С.