№ 136685166, 19.05.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/1480/26

Провадження №3/452/692/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області та Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина республіки Молдова, що має середню освіту, одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), -

В С Т А Н О В И В :

20 квітня 2026 року до суду від Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області надійшли для розгляду два протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, яким після автоматизованого розподілу було присвоєно номер справи: №452/1480/26 (провадження №3/452/692/2026) та №452/1481/26 (провадження №3/452/693/2026), відповідно, та які згідно постанови суду від 22 квітня 2026 року було об`єднано в одне провадження під №452/1480/26 (провадження №3/452/692/2026).

Розгляд об`єднаної справи вперше було призначено на 04 травня 2026 року о 10 год. 30 хв. та було в подальшому відкладено на 19 травня 2026 року об 11 год. 00 хв. за клопотанням ОСОБА_1 ..

Зі змісту протоколів про адміністративні правопорушення та матеріалів справи судом встановлено наступне.

11 квітня 2026 року о 23 год. 25 хв. ОСОБА_1 біля будинку №86 по вул. Шухевича у м. Самборі Львівської області керував транспортним засобом - автомобілем марки «BMW-318», державний реєстраційний номерний знак на іноземній реєстрації НОМЕР_1 , при цьому перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується тестуванням на алкоголь до протоколу приладом «Drager Alkotest 6820», який проведено 11 квітня 2026 року о 23 год. 28 хв. за адресою: Львівська область, м. Самбір, вул. Шухевича, буд.86, та за результатами якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння 0,27 проміле, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).

Крім того, 12 квітня 2026 року о 00 год. 10 хв. ОСОБА_1 біля будинку №86 по вул. Шухевича у м. Самборі Львівської області керував транспортним засобом - автомобілем марки «BMW-318», державний реєстраційний номерний знак на іноземній реєстрації НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння обличчя, при цьому на пропозицію працівників поліції відмовився від проходження в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager Alkotest» та в медичному закладі, чим порушив п.2.5 ПДР України.

За протоколами про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 від надання письмових пояснень відмовився, в кожному випадку окремо. Разом з тим, про наявність будь-яких заперечень щодо

інкримінованих йому адміністративних правопорушень як у протоколах про адміністративні правопорушення, так і окремо не зазначив.

Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 , не оспорюючи дату, час та місце вчинення правопорушень, свою вину у кожному із скоєних адміністративних правопорушень визнав та пояснив, що він є громадянином Молдови, певний час живе на території України, оскільки його дружина є громадянкою України, відтак він розуміє українську мову та може нею спілкуватись. Зазначив, що 11 квітня 2026 року ввечері він випив пиво та сів за кермо автомобіля марки «BMW-318», державний реєстраційний номерний знак на іноземній реєстрації НОМЕР_1 , оскільки не відчував, що може перебувати у стані сп`яніння. По дорозі його зупинили працівники поліції та на пропозицію останніх він погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, з результатами такого тестування погодився та не наполягав на проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Разом з тим пояснив, що змушений був повторно сісти за кермо автомобіля, оскільки не було поряд тверезого водія, який би зміг припаркувати автомобіль, а тому в подальшому знову був зупинений іншими працівниками поліції, проте він вже відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, оскільки розумів, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння. У вчиненому щиро розкаявся, прохав його суворо не карати.

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності всі докази, дійшов наступного висновку.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

З п.1 ч.1 ст.247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і

обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно роз`яснень, наданих у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року (далі Постанова), при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз, тощо.

Із роз`яснень, що містяться у абз.3 п.27 Постанови, під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

При цьому, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ч.1 ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

В частині другій статті 266 КУпАП зазначено, що під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а у разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з вимогами стст.31,40 Закону України «Про Національну поліцію», Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03 лютого 2016 року №100, яким затверджено «Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них» та Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України «Про порядок зберігання, використання відеозапису та відеореєстраторів патрульних» від 24 листопада 2015 року №14/1, кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера, вказаними актами передбачено також порядок її використання.

Враховуючи те, що відеозаписи, долучені до матеріалів справи, продовжуються тривалий час, відображаючи як об`єктивну сторону правопорушення, а саме як керування транспортним засобом та

проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, в одному випадку, та відмову від проходження такого огляду в іншому випадку, так і процесуальну послідовність складання протоколів про адміністративні правопорушення, в кожному випадку окремо, суд вважає, що додані до протоколів про адміністративні правопорушення DVD-диск із відеозаписами зі службового відеореєстратора та службової нагрудної камери є належним доказом у справі.

Крім того, відеозапис здійснено працівниками поліції на підставі п.1 ст.40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення. На переконання суду, вказаний відеозапис має високу інформативність, безсторонній характер, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення, надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і береться судом до уваги, оскільки, виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться щодо особи правопорушника, в даному конкретному випадку щодо ОСОБА_1 , і в межах, встановлених протоколами про адміністративні правопорушення.

В протоколах про адміністративні правопорушення серії серії ЕПР1 №638250 від 11 квітня 2026 року та серії ЕПР1 №638299 від 12 квітня 2026 року, в кожному окремо, зафіксовано день, час та місце вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку із порушенням останнім п.2.5 та п.2.9 (а) ПДР України. Вказані протоколи складені уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку та містять певну інформацію відповідно до вимог ст.256 КУпАП.

Згідно положень п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.9 (а) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.130 КпАП України, визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.9 Розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941 (далі Інструкція з оформлення матеріалів), вимагається викладення у протоколі суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

Згідно п.12 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року за №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції (наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Положеннями ч.2 ст.266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення оглядуосіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною третьою статті 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного чи іншого сп`яніння та оформлення результатів такого огляду визначена в Інструкції.

Відповідно до п.п.2,6,7 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.

Згідно результатів тестування на алкоголь до протоколу приладом «Drager Alkotest 6820», який проведено 11 квітня 2026 року о 23 год. 28 хв. за адресою: Львівська область, м. Самбір, вул. Шухевича, буд.86, ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння 0,27 проміле.

З рапортів посадових осіби Самбірського РВП ГУНП у Львівській області Качмара В.В. та Воробеля І.А. встановлено, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , в кожному випадку окремо, в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук у першому випадку та запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови в іншому випадку, відтак в кожному випадку водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або ж у найближчому медичному закладі.

Разом з тим, ОСОБА_1 в одному випадку погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager Alkotest 6820», результати тестування не оспорював та не виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в найближчому медичному закладі, а в іншому випадку ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у найближчому медичному закладі.

Суд враховує, що рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення (позиція ВС КАС у справі №524/5741/16-а, постанова від 20 травня 2020 року), але разом з тим суд приймає до уваги, що вказані рапорти за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність та обґрунтованість дій поліцейських під час встановлення обставин, які стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому, вказаний документ містить дані, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх.

До того ж, як вбачається із переглянутих судом технічних відеозаписів із реєстратора та нагрудної камери працівників поліції, на них зафіксована як зупинка транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , в кожному випадку окремо, так і проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу в одному випадку, а також відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у найближчому медичному закладі в іншому випадку.

Крім того, відповідно до п.12 Інструкції з оформлення матеріалів, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення ОСОБА_1 щодо інкримінованих йому адміністративних правопорушень.

На переконання суду, протоколи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 складені уповноваженою особою з дотриманням вимог стст.254-256 КУпАП та містять всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при їх складанні, які б тягли за собою визнання цих протоколів недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколах про адміністративні правопорушення, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до них. У протоколах про адміністративні правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснені його процесуальні права та обов`язки.

При дослідженні матеріалів справи, в тому числі при перегляді відеозаписів, істотних порушень з боку працівників поліції, які оформлювали адміністративні матеріали, не встановлено, а тому суд доходить висновку, що працівники поліції діяли в межах наданих їм повноважень, в кожному випадку окремо.

З відеозаписів цілком зрозуміло, що події відносяться саме до цієї справи та відбулися саме в той день, час та за тих обставин, які зазначені в кожному протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що обставини, які мали місце і стали підставою для складання протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , є достатніми для повного розуміння суті правопорушення.

Статтею 16 КУпАП передбачено, що іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець, - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом; особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Положення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлює відповідно до положень КУпАП особливості відповідальності іноземців та осіб без громадянства за правопорушення. Згідно загальної норми ст.23 Закону, а також норми ст.16 КУпАП, іноземці та особи без громадянства, які вчинили адміністративні правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону в загальному порядку, тобто на рівні з громадянами України.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У розумінні Європейського Суду з прав людини справа про адміністративні правопорушення (проступки) є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що ст. 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).

Очевидно, що право і покарання в одній державі можуть складатись інакше, ніж в іншій державі. Держава вправі встановлювати на своїй території будь-які норми закону, для регулювання суспільних відносин. Позбавлення спеціального права наданого громадянину, є адміністративним стягненням, яке застосовується на особу, не залежно від юрисдикції органу який його видав. Тобто форма видачі спеціального права та орган який його видав, не можуть впливати на покарання (стягнення), яке застосовує суд від імені держави, оскільки у такий спосіб влада будь-якої держави виконує свій обов`язок по забезпеченню безпеки та правопорядку на своїй території незалежно від того, хто вчиняє правопорушення. Для позбавлення права

керування транспортним засобом не встановлено у законі застереження, щодо можливості застосування такої санкції у випадках коли спеціальне право видане лише внутрішніми органами, установами або організаціями України. Головним критеріями для такого стягнення повинно бути наявність відповідного спеціального права і можливість ним вільно користуватись. Порушення правопорядку в України за допомогою спеціального права виданого поза межа держави України, вимагає припинення такого порушення від відповідних правоохоронних органів та в подальшому від правосуддя законної реакції на встановлене порушення на умовах і в порядку передбаченому законом для громадян України.

Щодо незалучення перекладача особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд враховує таке.

Відповідно до вимог ст.274 КУпАП, перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, в даному випадку таким органом є суд (суддя), оскільки саме суди (судді) розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ст.130 КУпАП.

Що ж стосується забезпечення права особи, в тому числі іноземця, на захист, то як прямо передбачено положеннями ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи, а не при складанні протоколу про адміністративне правопорушення користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.

Тобто, виходячи з наведених вище положень законодавства, обов`язок щодо забезпечення реалізації прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та яка не володіє мовою, якою ведеться провадження, покладається на орган (посадову особу), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, в даному випадку таким органом є суд (суддя), а не орган поліції (поліцейський), який оформив та направив до суду відповідні матеріали.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вимоги щодо необхідності залучення до участі у розгляді справи перекладача не заявляв.

З дослідженого відеозапису вбачається, що після встановлення працівниками поліції, що ОСОБА_1 є громадянином Молдови, та з`ясувавши, що останній розуміє українську і російську мови, такі переконались, що останній розуміє суть пред`явленого правопорушення, при цьому ОСОБА_1 особисто підтвердив факт вживання алкогольних напоїв.

Отже, ОСОБА_1 розумів характер вимог працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки комунікував з поліцейськими.

Таким чином, за наслідками дослідження відеозаписів з нагрудних камер поліцейських не встановлено обставин, які б свідчили про обмеження за мовними ознаками ОСОБА_1 у його правах під час проведення огляду на стан сп`яніння та інших дій працівників поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, відтак порушень Інструкції з оформлення матеріалів не встановлено.

Слід врахувати, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року).

ОСОБА_1 реалізував своє право володіти транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно з встановленими нормами чинного законодавства.

Будь-яких переконливих доводів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих дій та/або могли б бути підставами для закриття провадження в справі за відсутністю в діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення, при розгляді даної справи судом не встановлено.

Відтак, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується складеними відносно нього протоколами про адміністративні правопорушення, тестуванням на алкоголь до протоколу приладом «Drager Alkotest 6820», який проведено 11 квітня 2026 року о 23 год. 28 хв. за адресою: Львівська область, м. Самбір, вул. Шухевича, буд.86, та за результатами яких ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння 0,27 проміле, актами огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відеозаписами, відтвореними в суді під час розгляду справи, на яких, в кожному випадку окремо, зафіксовано як зупинка транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , його проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, в одному випадку, а також його відмова від проходження огляду в установленному законом порядку в іншому випадку. Крім того, судом враховано те, що ОСОБА_1 у жодному з випадків не висловлював будь-яких заперечень щодо факту керування ним транспортними засобами та не виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в найближчому медичному закладі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ознаками правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер правопорушень, вчинених ОСОБА_1 , його особу та ступінь вини, сімейний та майновий стан, а також те, що він раніше протягом року не піддавався адміністративному стягненню за вчинення аналогічного правопорушення.

Щире розкаяння ОСОБА_1 суд визнає обставиною, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.

Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративні правопорушення, суд не вбачає.

Згідно з вимогами ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адмiнiстративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним i тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

За такої сукупності обставин у справі суд вважає за необхідне піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді та розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.

Разом з тим, санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення штрафу у відповідному розмірі з позбавленням права керування транспортним засобом.

Пунктом 1.10 розділу першого ПДР України встановлено, що водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія.

Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Маліга проти Франції» від 23 вересня 1998 року визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачено санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом. Також, у п.21 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023року по справі №702/301/20 зазначено наступне.

Відповідно до положень ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об`єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею ПДР України в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Відтак, у зазначеній постанові від 04 вересня 2023 року по справі №702/301/20 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла наступного висновку: суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

За такої сукупності обставин у справі суд вважає за необхідне піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк, межі якого визначені санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись стст.36,40-1,ч.1 ст.130,ст.ст.283,284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення правопорушень, передбаченихо ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, на користь держави, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шестисот шістдесяти п`яти) гривень 60 (шістдесяти) копійок (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету 22030106) .

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно ст.307 КУпАП штраф ним має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст.308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції Самбірський міськрайонний суд Львівської області.

Суддя Т.М. Кущ