Постановление суда № 136676612, 20.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

20 травня 2026 р. справа № 520/9729/26Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_5 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі №520/9729/26 адміністративний позов залишено без руху та запропоновано позивачу з метою усунення недоліків позовної заяви надати до суду протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали:

1) заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку, з наданням до суду відповідних доказів;

2) уточнену позовну заяву із зазначенням:

- обґрунтування протиправної бездіяльності ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , в чому вона полягає, на думку позивача;

- суб`єкта владних повноважень, якого позивач просить зобов`язати прийняти рішення про призначення та проведення повторного медичного огляду ОСОБА_1 : ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 чи ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- точних реквізитів наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , який оскаржується: з адміністративно-господарської діяльності від 23.01.2026 №50 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" чи з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації від 05.01.2026 №50 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період";

- номеру та дати наказу командира Військової частини НОМЕР_5 , який оскаржує позивач в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_5 ;

3) належним чином засвідчену копію наказу командира Військової частини НОМЕР_5 (витягу з нього), який оскаржує позивач в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_5 ;

4) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: докази, що підтверджують бездіяльність ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

5) копію позовної заяви та доданих до неї документів для четвертого відповідача.

14.05.2026 до суду надійшла заява представника позивача від 09.05.2026, до якої додано уточнений адміністративний позов із додатками на виконання вимог ухвали суду від 27.04.2026 у справі №520/9729/26.

Перевіривши документи, що надійшли до суду на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, судом встановлено усунення наступних недоліків:

В уточненій позовній заяві зазначено: суб`єкта владних повноважень, якого позивач просить зобов`язати прийняти рішення про призначення та проведення повторного медичного огляду ОСОБА_1 : ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 чи ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 ; точні реквізити наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , який оскаржується: з адміністративно-господарської діяльності від 23.01.2026 №50 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" чи з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації від 05.01.2026 №50 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період". Також в уточненому позові міститься клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду надано копію позовної заяви та доданих до неї документів для четвертого відповідача.

Разом із тим позивачем не виконано вимоги ухвали суду щодо: зазначення в уточненій позовній заяві обґрунтування протиправної бездіяльності ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , в чому вона полягає, на думку позивача, та не надано доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, щодо бездіяльності ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 ; щодо зазначення номеру та дати наказу командира Військової частини НОМЕР_5 , який оскаржує позивач в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_5 та не надано належним чином засвідчену копію наказу командира Військової частини НОМЕР_5 (витягу з нього), який оскаржує позивач в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_5 .

Відповідно до положень пунктів 5, 8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, прохальна частина уточної позовної заяві, як і первісного позову, містить позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проте, жодних обґрунтувань такої вимоги текст позову не містить. Відповідних доказів суду також не надано.

Частиною 7 ст. 161 КАС України встановлено, що до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Суд зазначає, що позивач зокрема оскаржує наказ командира Військової частини НОМЕР_5 в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , до списків особового складу Військової частини НОМЕР_5 .

Однак, оскаржуваного наказу не додано до позовної заяви. А в позовній заяві відсутній виклад обставин щодо того, який саме наказ оскаржується позивачем (дата, номер).

Таким чином, до позовної заяви не долучено жодного доказу, який би свідчив про видання командиром Військової частини НОМЕР_5 наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_5 .

Разом із тим, до уточненої позовної заяви додано клопотання про витребування доказів, в якій позивач просить суд витребувати:

1) у Військовій частині НОМЕР_5 - належним чином завірену копію наказу командира Військової частини НОМЕР_5 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_5 та докази ознайомлення його з цим наказом;

2) у ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 копію рішення щодо розгляду скарги ОСОБА_1 про скасування постанови військово-лікарської комісії, оформленої у вигляді довідки військово-лікарської комісії від 05.01.2026 №2026-0105-1842-3223-0 за результатами проведеного 05.01.2026 медичного огляду ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що на звернення позивача та його представника вказані документи не були надані.

Розглядаючи заявлене клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.

В силу ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

За приписами статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Суд зазначає, що представником позивача пропущено строки подання клопотання про витребування доказів, визначені у ч. 2 ст. 79 КАС України, оскільки , звертаючись до суду із позовною заявою 22.04.2026, позивачем не подавалось клопотання про витребування доказів.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Тобто, заявляючи клопотання про витребування доказів особа повинна зазначити причини, з яких вона не може одержати цей доказ самостійно, до клопотання обов`язково долучаються письмові докази (відомості), які підтверджують неможливість одержання таких доказів самостійно. При цьому, необхідним є обґрунтування, які саме обставини можуть бути підтверджені витребуваними доказами, а також їх значення для правильного розгляду та вирішення справи.

Як вбачається з клопотання представника позивача не відповідає вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 80 КАС України.

Так, заявлене клопотання не містить обґрунтування, які саме обставини можуть бути підтверджені витребуваною у ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 копією рішення щодо розгляду скарги ОСОБА_1 про скасування постанови військово-лікарської комісії, оформленої у вигляді довідки військово-лікарської комісії від 05.01.2026 №2026-0105-1842-3223-0 за результатами проведеного 05.01.2026 медичного огляду ОСОБА_1 , враховуючи, що позивачем не оскаржується рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , прийняте за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 про скасування постанови військово-лікарської комісії, оформленої у вигляді довідки військово-лікарської комісії від 05.01.2026 №2026-0105-1842-3223-0.

Щодо витребування у Військової частини НОМЕР_5 належним чином завіреної копії наказу командира Військової частини НОМЕР_5 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_5 та доказів ознайомлення позивача з цим наказом, суд зазначає, що приписами ч. 1 ст. 80 КАС України встановлено, що учасник справи вправі подати клопотання про витребування доказів судом лише у разі неможливості самостійно надати докази.

Судом встановлено, що позивачем не надано доказів неможливості самостійного отримання копії наказу командира Військової частини НОМЕР_5 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_5 та доказів ознайомлення позивача з цим наказом, оскільки до звернення із позовом до суду заходів на отримання цих доказів позивачем та його представником не вживалось.

Судом встановлено, що представником позивача надіслано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_5 щодо надання копії наказу командира Військової частини НОМЕР_5 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_5 лише 08.05.2026, тобто вже після залишення позовної заяви без руху (рекомендований лист №3120000161752).

Згідно даних АТ "Укрпошта", рекомендований лист №3120000161752 прибув до відділення 12.05.2026 та наразі ще не отриманий адресатом.

Тобто, Військова частина НОМЕР_5 наразі не отримала адвокатський запит і строки розгляду останнього не сплили.

Таким чином, до звернення з позовною заявою до суду позивачем та його представником не вживалось заходів для отримання цього доказу самостійно та позивачем не доведено неможливості самостійного отримання копії наказу командира Військової частини НОМЕР_5 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_5 .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про витребування доказів не підлягає задоволенню.

Суд наголошує на тому, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі №520/9729/26 не вимагав від позивача доказування правомірності бездіяльності ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , правомірності винесення наказу командира Військової частини НОМЕР_5 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_5 , що в силу ч. 2 ст. 77 КАС України покладається на відповідача.

Натомість, суд зазначає, що обов`язок надання доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладається саме на позивача, що передбачено положеннями ч. 4, ч. 7 ст. 161 КАС України.

Зазначена норма спрямована на те, щоб не допускати тривалі долучення доказів під час розгляду справи разом з додатковими поясненнями. Також ця вимога створена з метою забезпечення процесуальної економії та уникнення затягування розгляду справи. Винятком із цього правила є випадки, коли особа обґрунтує неможливість подання доказів у вказаний строк з причин, що від неї не залежали.

При цьому на стадії відкриття провадження суд не надає оцінку самим доказам, а перевіряє позовну заяву та додані до неї докази на відповідність положенням ст.ст. 160, 161 КАС України.

У свою чергу, подання позовної заяви без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, має наслідком залишення позовної заяви без руху. А не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк тягне за собою повернення позовної заяви позивачу.

Розглядаючи клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

В позовній заяві позивач зазначає, що з 06.01.2026 перебував на військовій службі, фактично був обмежений волі, а представник позивача вживала заходи для з`ясування обставин. Крім того, позивач зазначає, що ним не пропущено шестимісячний строк звернення до суду для даної категорії справ.

Суд зазначає, що частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини 1 статті 4 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232-ХІІ одним із видів військової служби - є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Предметом оскарження у даній справі є прийняття позивача на публічну службу, її проходження, і для звернення до суду у вказаній категорії справ встановлено місячний строк.

Таким чином, суд відхиляє доводи представника позивача щодо звернення до суду з даним позовом в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого для даної категорії справ.

Як вбачається із доданих до позовної заяви документів, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації від 05.01.2026, надано представнику позивача 28.01.2026 на її адвокатський запит від 19.01.2026.

З даним позовом, позивач звернувся до адміністративного суду 17.04.2026 (згідно дати на поштовому конверті), тобто з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку звернення до суду.

Підставою поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач у заяві зазначає що з 06.01.2026 перебував на військовій службі, фактично був обмежений волі, а представник позивача вживала заходи для з`ясування обставин. Крім того, позивач зазначає, що ним не пропущено шестимісячний строк звернення до суду для даної категорії справ.

Однак, суд не приймає вказану підставу пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, як поважну, з огляду на наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду, у постанові від 20.11.2019 у справі №9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачається можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Подібні висновки виклав Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №420/1782/23, де вказав, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.02.2024 у справі №140/9165/23.

В даному випадку суд враховує, що позивач діяв через свого представника, а не самостійно, тому призов на військову службу не є причиною, що унеможливлювала вчасне звернення до суду.

Доказів же "обмеження волі" з 06.01.2026, як зазначає позивач, суду не надано.

Жодних підстав такої неможливості позивач не зазначив у заяві про поновлення строків та не надав відповідних доказів, як і не зазначив обставин, які були чи об`єктивно є непереборними, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду, в заяві про поновлення строку звернення до суду представником позивача не наведено та не підтверджено відповідними та належними доказами.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов`язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що викладені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не доводять поважності підстав такого пропуску.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на викладене, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом поза межами встановленого строку, наведені у заяві підстави поважності причин пропуску строку звернення до суду не підтверджують неможливість звернутися до суду з даним позовом у встановлений строк, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

Підсумовуючи вищевикладене, позивачем не усунено недоліків позовної заяви у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, позовна заява підлягає поверненню.

Згідно з положеннями ч. 5, 6, 8 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 169, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про витребування доказів - відмовити.

У задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Біленський О.О.