Постановление суда № 136675643, 20.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11640/26

У Х В А Л А

20 травня 2026 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бабенко Д.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 74% до 70% при перерахунку пенсії з 01.02.2023, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО109206 від 07.06.2024, виданої станом на 01.01.2023 рік;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з 74% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки, про розмір грошового забезпечення №ЮО109206 від 07.06.2024 виданої станом на 01.01.2023 та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2023 по день проведення перерахунку.

Ухвалою від 04.05.2026 суд залишив позовну заяву без руху, встановив позивачу десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними підставами для поновлення такого строку.

06 травня 2026 до суду від представника позивача надійшла заява, в якій представник просить поновити строк звернення до суду, з огляду на наступне.

Представник позивача вказує, що з огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях №8-рп/2013 і №9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України можна дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Крім цього, як зазначає представник позивача, згідно з частиною 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Представник позивача вказує, що системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Верховний Суд в постанові від 11.11.2021 у справі №260/611/21 зазначив, що «строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19 (постанова від 31 березня 2021 року), в якій Суд дійшов наступних висновків.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відтак, з дня проведення перерахунку пенсії, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо розміру грошової допомоги звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу відповіді на подану нею заяву.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як свідчать матеріали справи, позивачем заявлено вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 74% до 70% при перерахунку пенсії з 01.02.2023, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО109206 від 07.06.2024, виданої станом на 01.01.2023 рік.

Суд додатково звертає увагу, що перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023 проведено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 у справі №420/40670/24, яке набрало законної сили 29.04.2025. Крім цього, 03.06.2025 позивачу виданий виконавчий лист №420/40670/24.

Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 по справі №420/40670/24, проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023 з урахуванням основного розмір пенсії 70% грошового забезпечення 10.06.2025.

Отже, саме з моменту проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача 10.06.2025 та отримання позивачем відповідної пенсійної виплати у перерахованому розмірі, останній повинен був дізнатися про зміну відсоткового значення основного розміру пенсії з 74% до 70% грошового забезпечення та, відповідно, про можливе порушення своїх прав.

Суд зазначає, що оскаржувані позивачем дії безпосередньо пов`язані саме з проведеним перерахунком пенсії на виконання рішення суду у справі №420/40670/24, а тому позивачу об`єктивно було відомо про обставини такого перерахунку, його підстави та наслідки. Більше того, позивач був обізнаний про хід виконання вказаного судового рішення, зокрема, отримав 03.06.2025 виконавчий лист №420/40670/24, що свідчить про його активну участь у процедурі виконання судового рішення та виключає можливість необізнаності щодо проведення відповідачем відповідного перерахунку пенсії.

Суд зазначає, що з цим позовом позивач звернувся до суду лише 23.04.2026, тобто з тривалим пропуском 6-місячного строку з моменту коли позивач дізнався, або повинен був дізнатись про порушення своїх прав оскаржуваними діями відповідача.

Суд відхиляє посилання представника позивача на положення ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з огляду на таке.

Відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз наведеної норми свідчить, що її положення регулюють правовідносини щодо виплати вже нарахованих сум пенсії, тобто сум, право на отримання яких вже було визначено та обчислено уповноваженим органом, однак фактично не виплачено пенсіонеру.

Натомість, у межах цього спору, позивач оскаржує дії відповідача щодо визначення відсоткового значення основного розміру пенсії при її перерахунку, а саме зменшення основного розміру пенсії з 74% до 70% грошового забезпечення, та просить зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії. Отже, предметом спору є правомірність дій відповідача при здійсненні перерахунку пенсії та визначенні її складових, а не виплата вже нарахованих, але невиплачених сум пенсії.

За таких обставин спірні правовідносини не охоплюються регулюванням статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу не були нараховані спірні суми у тому розмірі, на виплату якого він претендує.

Відтак, до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.

Також, суд не вбачає наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки, згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, норми, зокрема, ст.87 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Проте, як убачається з поданої позовної заяви, суми пенсії не є нарахованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування цієї норми у спірних правовідносинах.

До того ж, суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №400/9796/23, яку в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, спірна доплата в сумі 2000 гривень, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», за період з 01.07.2021, не є складовою грошового забезпечення, тому до цих правовідносин положення статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не застосовуються.

За викладеного, суд не приймає доводи позивача про незастосування строку звернення до суду з цим позовом.

Отже, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Суд вказує, що особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, суд звертає увагу, що за висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Отже, залишення судом позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду передбачає оцінку наведених позивачем підстав пропуску строку звернення до суду на предмет їх поважності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.11.2022 у справі № 380/9929/21.

Відтак, суд дійшов висновку щодо визнання неповажними причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 лютого 2023 року до 23 жовтня 2025 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з 74% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки, про розмір грошового забезпечення №ЮО109206 від 07.06.2024 виданої станом на 01.01.2023 та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2023 по день проведення перерахунку.

Згідно з ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Зазначене кореспондується із приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, відповідно до яких позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

На підставі наведеного, позовна заява в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 лютого 2023 року до 23 жовтня 2025 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з 74% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки, про розмір грошового забезпечення №ЮО109206 від 07.06.2024 виданої станом на 01.01.2023 та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2023 по день проведення перерахунку, підлягає поверненню.

Керуючись ст. 120, 121-123, 160, 161, 169, 241-243, 248, 256 КАС України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 лютого 2023 року до 23 жовтня 2025 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з 74% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки, про розмір грошового забезпечення №ЮО109206 від 07.06.2024 виданої станом на 01.01.2023 та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2023 по день проведення перерахунку.

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про поновлення процесуального строку з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 лютого 2023 року до 23 жовтня 2025 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з 74% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки, про розмір грошового забезпечення №ЮО109206 від 07.06.2024 виданої станом на 01.01.2023 та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2023 по день проведення перерахунку.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 лютого 2023 року до 23 жовтня 2025 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з 74% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки, про розмір грошового забезпечення №ЮО109206 від 07.06.2024 виданої станом на 01.01.2023 та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.02.2023 по день проведення перерахунку - повернути позивачу без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Суддя Дмитро БАБЕНКО