Решение № 136662633, 19.05.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/5149/25

Провадження № 2/644/1628/26

19.05.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

За участю секретаря судового засідання Кандиби О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, -

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача, Борисенко І.А., 12.06.2025 року звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно заборгованість станом на 01.05.2025 року, що складається: із заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.03.2018 року по 30.04.2025 року в розмірі 51079 гривень 20 копійок, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.07.2023 року по 30.04.2025 року в розмірі 646 гривень 80 копійок, за постачання гарячої води за період з 01.03.2018 року по 30.04.2025 року в розмірі 2610 гривень 40 копійок, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.07.2023 року по 30.04.2025 року в розмірі 374 гривні 88 копійок, за технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання за період з 01.02.2023 року по 30.04.2025 року в розмірі 924 гривні 18 копійок, за технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем постачання гарячої води за період з 01.02.2023 року по 30.04.2025 року в розмірі 307 гривень 26 копійок, 3 % річних в сумі 1538,19 грн, інфляційних витрат в сумі 3758,52 грн., а також суму судових витрат у вигляді судового збору в сумі 3028,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача вказує, що відповідачі є споживачами послуг, які надаються КП «Харківські теплові мережі», отримують та користуються послугами опалення та гарячого водопостачання, але за отримані послуги в повному обсязі не сплачують, що привело до утворення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що КП «Харківські теплові мережі» як теплопостачальна організація надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків м. Харкова, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182.

Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.

З 1 грудня 2021 року на підставі частини 5 статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-УПІ у багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальним договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП Харківські теплові мережі в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 31 жовтня 2021 року (далі - Індивідуальні договори).

11.11.2025 року ОСОБА_1 подано відгук, у якому зазначала, що не заперечує проти існування заборгованості за послуги з централізованого опалення. Заборгованості з постачання гарячої води у неї немає, оскільки в квартирі встановлені лічильники і з лютого 2022 року в квартирі ніхто не мешкає, отже гарячою водою не користується. Що вбачається з довідок про отримання послуги з постачання гарячої води, що додаються до позову. Також не згодна з вимогами про стягнення інфляційних витрат та 3% річних. Вказувала, що вона є внутрішньо переміщеною особою, її син разом із дружиною та двома малолітніми дітьми перебуває як біженець у Республіці Польща з липня 2022 року. Просила застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності.

14.11.2025 року представником позивача Борисенко І.А. подано відповідь на відзив.

Щодо строку позовної давності представник позивача зазначала, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями) у період з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020р. встановлений карантин на всій території України.

Постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392, від 22 липня 2020 р. № 641, від 9 грудня 2020 р. № 1236 (із змінами і доповненнями) встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 карантин продовжений на всій території України з 22 травня 2020 р. до 30 червня 2023 р.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX внесено зміни дозаконодавчих актів, зокрема розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодоповнено пунктами 12 такого змісту:"12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності за період з 12 березня 2017 року закінчувався 12 березня 2020р., а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, то період заборгованості з 12 березня 2017 року по 23.02.2022 року не виходить за строки позовної давності.

Вищезазначене підтверджується судовою практикою, а саме: - постановою Східного апеляційного господарського суду по справі № 922/4463/21; - постановою Східного апеляційного господарського суду по справі № 922/2638/21. - рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова по справі 552/9267/22. - постановою Харківського апеляційного суду по справі № 643/3182/21 від 18.09.2023р.; - постановою Харківського апеляційного суду по справах № 641/2102/23; №638/1714/23; № 638/1247/23.

Законом України від 15.03.2022 року №2120 -1Х «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: « У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії». Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-1Х від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), введено воєнний стан з 24 лютого 2022року, дія якого неодноразово продовжувалася. Після 04 вересня почали діяти строки позовної давності на підставі Закону України №4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу щодо поновлення перебігу позовної давності. Враховуючи, що позивачем позовну заяву подано 12.06.2025 року, в період дії зупинки строків давності, то строк звернення до суду не пропущений.

Щодо нарахувань інфляційних витрат та 3 % річних зазначала, що Відповідно до положень ст.257 ЦК України, для стягнення індексу інфляції та 3% річних застосовується загальний строк позовної давності 3 роки.

Застосування індексу інфляції за прострочення зобов`язання виплатити суму боргу, відповідно до ч.2. ст.625 ЦК України, передбачено обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу, за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів. При визначенні інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р., і Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007 року. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078).

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01- 06/928/2012).

Інфляційні втрати та 3 % річних нараховані відповідачам за період до 23.02.2022р. , тому вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Таким чином позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» є правомірними та підтримуються позивачем у повному обсязі.

25.03.2026 та 29.04.2026 року представником позивача Борисенко І.А. подавались заяви про уточнення позовних вимог.

19.05.2026 року представником позивача Борисенко І.А. подано заяву про уточнення позовних вимог з урахуванням сплачених коштів. З урахуванням заяви просили стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.03.2018 року по 30.04.2025 року в розмірі 27651 гривня 40 копійок, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.07.2023 року по 30.04.2025 року в розмірі 558 гривень 60 копійок, 3 % річних в сумі 1538,19 грн, інфляційних витрат в сумі 3758,52 грн.

В судове засідання представник позивача Борисенко І.А. не з`явилась, подала суду заяву про підтримання позовних вимог і про розгляд справи за її відсутності, в разі неявки відповідача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 проти розгляду справи за її відсутності не заперечувала, вимоги позову з урахуванням уточнень від 19.05.2026 року визнала. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлявся.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За даними Реєстру територіальної громади м. Харкова відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV (діяв до 01.05.2019 року) що споживач, серед іншого, зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з вимогами абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (абз. 2 ч. 1 ст. 9 Закону №2189-VIII).

Відповідно до ст. 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання віднесені до комунальних.

Відповідно до п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги. Плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії, або затверджених нормативів (норм) споживання.

З 01.12.2021 року на підставі ч.5 ст.13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. №2189-VIII у багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП «ХТМ» в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua від 31.10.2021 року.

Відповідно до п.4 Індивідуальних договорів фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.

За п. 5 Індивідуальних договорів Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу.

п.51,52 Індивідуальних договорів передбачено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний період.

Відповідачі, порушуючи свої зобов`язання, не сплачували за отримані послуги, що призвело до утворення заборгованості.

На підтвердження заборгованості позивачем надано відомість про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу за особовим рахунком 20, відкритим за адресою: АДРЕСА_1 , з якої вбачається, що за період з 01 березня 2018 року по 30 квітня 2025 року оплата за послуги проводилась нерегулярно та не в повному обсязі. Розмір нарахувань за вказаний період за послугу з постачання теплової енергії становить 27651,40 грн.

Також надано відомість про нарахування та оплату за абонентське обслуговування по послузі з постачання гарячої води та теплової енергії за особовим рахунком 20, відкритим за адресою: АДРЕСА_1 , з якої вбачається що за період з 01 липня 2022 року по 30 квітня 2025 року оплата за послуги не проводилась. Розмір нарахувань за вказаний період за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії становить 558,80 грн.

Щодо заяви відповідачки про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд застосовує позовну давність за заявою відповідача.

Окрім того, суд зазначає що у Цивільному кодексі визначено два види строків позовної давності: загальний і спеціальний (ст.ст. 257, 258 ЦК).

Згідно із законом від 30.03.2020 №540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п.12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст. ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У п.12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції закону №540-IX перелічені всі статті цього кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

В останнє, Кабінет Міністрів України постановою від 23.12.2022 р. № 1423 вніс зміни, зокрема, до Постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.04.2023р. Також, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-1Х від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), введено воєнний стан з 24 лютого 2022року, дія якого неодноразово продовжувалася. Після 04 вересня 2025 року почали діяти строки позовної давності на підставі Закону України №4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу щодо поновлення перебігу позовної давності. Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності за період з 12 березня 2017 року закінчувався 12 березня 2020р., а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, та на період військового стану до 03 вересня 2025 року цей строк був зупинений, позовну заяву подано 12.06.2025 року, тому період заборгованості з 12 березня 2017 року по 23.02.2022 року не виходить за строки позовної давності.

З огляду на викладене, позовна заява підлягає задоволенню та з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 березня 2018 року по 30 квітня 2025 року у розмірі 27651,40 гривня.

Приймаючи до уваги, що відповідачі, будучи зобов`язаним своєчасно сплачувати плату за отриманні послуги, в односторонньому порядку припинили виконувати взяті на себе зобов`язання, не погашають заборгованість добровільно, суд задовольняє позов, та стягує з відповідачів на користь КП «ХТМ» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, за абонентське обслуговування по послузі з постачання теплової енергії, в розмірі 28210,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. З відомості нарахування інфляційних витрат та 3 % річних вбачається, що інфляційні витрати склали 3758,52 гривень, 3% річних за аналогічний період 1538,19 гривень, тобто всього 5296,71 гривень. Розрахунок наданий з урахуванням прострочки сплати суми заборгованості за останні три роки, будь-яких заперечень з приводу наведеного розрахунку відповідачами не надавалось, оплата заборгованості проводилась не в повному обсязі, тому суд вважає, що вимоги в частині стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі, згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в сумі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 95, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 150, 162 ЖК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , солідарно, на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», що розташовано за адресою: 61037, м.Харків, вулиця Мефодіївська, 11, р/р НОМЕР_1 , в Філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» м. Харкова, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119, заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.03.2018 року по 30.04.2025 року в розмірі 27651 гривня 40 копійок, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.07.2023 року по 30.04.2025 року в розмірі 558 гривень 60 копійок, 3 % річних в сумі 1538,19 грн, інфляційних витрат в сумі 3758,52 грн, а всього 33506 (тридцять три тисячі п`ятсот шість) гривень 71 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», що розташовано за адресою: 61037, м.Харків, вулиця Мефодіївська, 11, р/р НОМЕР_1 , в Філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» м. Харкова, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119, понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. по 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Головуючий: суддя О.В. Бугера