№ 136659545, 01.05.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/5486/25

Провадження № 2-адр/456/1/26

РІШЕННЯ

іменем України

(додаткове)

01 травня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Шрамка Р. Т.

з участю секретаря: Сімонова-Мацигіна А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справ №456/5486/25 за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Моршинської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

встановив:

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 квітня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову від 15 вересня 2025 Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Моршинської міської ради про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , ідн.код. НОМЕР_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ст. 152 КУпАП закрито.

15 квітня 2026 року на адресу суду від представника позивача адвоката Кошової М.С., надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просить стягнути з з Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Моршинської міської ради за рахунок міського бюджету шляхом стягнення з Виконавчого комітету Моршинської міської ради (код ЄДРПОУ 26361497, 82482, Львівська обл., м.Моршин, вул.І.Франка, 15 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правову допомогув сумі 21000 (двадцять одну тисячу) грн. 00 коп...

22 квітня 2026 року представник Виконавчого комітету Моршинської міської ради надав заперечення проти задоволення заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, в якому просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до розумного та співмірного розміру, а саме до 2000-3000 грн., або відмовити у їх стягненні повністю.

Суд, дослідивши матеріали заяви, повно та всебічно з`ясувавши обставини в адміністративній справі, вважає, що заява підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Станом на день ухвалення рішення у даній адміністративній справі в матеріалах справи були відсутні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, тому питання про відшкодування правової допомоги судом не було вирішене.

Статтею 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1, ч.2 , ч.3 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, представником позивача до суду надано: ордер, свідоцтво, договір №30/09/2025-1а про надання правничої допомоги від 30.09.2025, звіт від 13.02.2026 про виконання договору про надання правничої допомоги №30/09/2025 від 30.09.2025, рахунок фактура 30/09/2025 від 13.02.2026, платіжна інструкція №1.529859615.1 від 13.02.2026 на суму 8400 грн., інформаційне повідомлення про зарахування коштів №@2PL138879 від 13.02.2026, звіт від 13.02.2026 про виконання договору про надання правничої допомоги №30/09/2025 від 30.09.2025, рахунок фактура 30/09/2025 від 13.02.2026, платіжна інструкція №1.529817493.1 від 13.02.2026 на суму 4200 грн., інформаційне повідомлення про зарахування коштів №@2PL142830 від 13.02.2026, звіт від 07.04.2026 про виконання договору про надання правничої допомоги №30/09/2025 від 30.09.2025, рахунок фактура 07/04/2026 від 07.04.2026, платіжна інструкція №2.611162199.1 від 09.04.2026 на суму 4200 грн., звіт від 07.04.2026 про виконання договору про надання правничої допомоги №30/09/2025 від 30.09.2025, рахунок фактура 30/03/2025 від 30.03.2026, платіжна інструкція №1.596143183.1 від 30.03.2026 на суму 5000 грн., інформаційне повідомлення про зарахування коштів №@2PL254306 від 30.03.2026,

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний висновок наведено і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року по справі № 420/13511/22, адміністративне провадження № К/990/21319/23.

За положеннями ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Частинами 1 і 2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п.131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі № 910/12876/19).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамист.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п.п.133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Окрім цього, згідно зі ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Звідси, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами.

Отже, надані суду матеріали доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу саме в розглядуваній справі.

Щодо оцінки заявлених до відшкодування адвокатських витрат (їх складу та вартості) суд вважає їх завищеними, оскільки розглядувана справа стосується оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.

Окрім цього, відповідач заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

Суд враховує, що навіть у разі неподання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд відповідно до вимог ч.9 ст.139 КАС має перевірити, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.2023р. у справі № 826/7778/17.

Оцінюючи в сукупності викладене, враховуючи доводи відповідача, суд вважає в розглядуваному випадку позивачем не підтверджено понесення витрат на правові послуги в розглядуваній справі у заявленому розмірі.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді підготовки та подання адміністративного позову, відповіді на відзив, участь адвоката в судових засіданнях.

Враховуючи складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для особи, яка є стороною по справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 16, 72-79, 132-143, 241-251 КАС України суд, -

вирішив:

Заяву задоволити частково.

Стягнути з Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Моршинської міської ради за рахунок міського бюджету шляхом стягнення з Виконавчого комітету Моршинської міської ради (код ЄДРПОУ 26361497, 82482, Львівська обл., м.Моршин, вул.І.Франка, 15 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правову допомогув сумі 9000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп..

В задоволенні решти вимог заяви про стягнення витрат на професійну правову допомогу в сумі 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 06.05.2026р.

Суддя Р. Т. Шрамко