Решение № 136657730, 30.04.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 522/16053/25-Е

Провадження № 2/496/1424/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Сурженко К.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 885897394 від 06.08.2023 року у розмірі 100295 грн 31 к. та понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн 40 к. та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 06.08.2023 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 885897394 у формі електронного документа з використанням електронного підпису та персонального ідентифікатора DAUT-9224. Відповідачка на офіційному сайті Товариства www.moneyveo.ua ознайомилась з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого відповідачка подала відповідну заяву, в якій вказала свої персональні дані та номер банківської картки для перерахунку коштів. Приймаючи умови кредитного договору, відповідачка підтвердила, що повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало відповідачці кредит в сумі 19900,00 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача НОМЕР_1 . Відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження дії договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 257 від 07.11.2023 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки.

31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 31.07.2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки.

04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.

Станом на дату звернення позивача до суду та відповідно до реєстру боржників, заборгованість відповідачки по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 100295 грн 31 к., з яких: 19457 грн 71 к. заборгованість по тілу кредиту; 80837 грн 60 к. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Крім судового збору у розмірі 2422,40 грн позивач просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

У зв`язку з прийняттям прав грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позовної заяви просив справу розглянути за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явились, а її представник подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та без участі відповідачки. Також представник відповідачки в заяві частково визнав позовні вимоги, а саме заборгованість по тілу кредиту в розмірі 19457 грн 71 к. та проценти в розмірі 50% від наданого кредиту в розмірі 9500 грн. Представник відповідачки просив зменшити суму відшкодування коштів на правову допомогу у зв`язку із не складністю справи.

Приймаючи до уваги заяви сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 06.08.2023 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 885897394 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з використанням персонального ідентифікатора DAUT-9224. Відповідачка на офіційному сайті Товариства www.moneyveo.ua ознайомилась з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого відповідачка подала відповідну заяву, в якій вказала свої персональні дані та номер банківської картки для перерахунку коштів. Приймаючи умови кредитного договору, відповідачка підтвердила, що повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил. Відповідно до умов договору: п. 2.1 кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у виді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту 19900 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом; п. 2.6 кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (цільовий кредит); п. 7.1 рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду користування 05.09.2023 року, а саме протягом 30 календарних днів; п. 7.3 кінцева дата повернення (виплати) кредиту 05.09.2028 року; п. 11.1 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання; п. 8.3.1 За період від дати видачі кредиту до 05.09.2023 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 3,650 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,010 відсотків від суми кредиту за кожний день користування; п. 8.3.2 у разі, якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 05.09.2023 року проценти нараховуються за ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків в день; п. 8.4 після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних (а.с. 11 зв.-13).

На виконання переддоговірних обов`язків 06.08.2023 року позичальника було ознайомлено з паспортом споживчого кредиту продукту «Смарт», в якому відображені основні умови платежів за кредитом та умови кредитування та які підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором та відповідають умовам договору (а.с. 11).

Вказаний Договір та паспорт споживчого кредиту укладені з використанням інформаційно-комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом направлення через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатора DAUT-9224.

На підтвердження виконання умов договору надано копію платіжного доручення від 06.08.2023 року, відповідно до якої зазначено, що було успішно перераховано кошти в сумі 19900,00 грн на платіжну картку клієнта 4149-62ХХ-ХХХХ-3618 (а.с. 49).

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 28.01.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260126/113557-БТ, на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту НОМЕР_2 . 06.08.2023 року на карту № НОМЕР_2 зараховані кошти у розмірі 19900 грн (143-144).

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням кредитних договорів регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша стаття З Закону України «Про електронну комерцію»).

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене вище, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі N 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Аналізуючи положення вищевказаного законодавства, вбачається, що з урахуванням особливостей договору кредитної лінії № 885897394 від 06.08.2023 року, його було укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З розрахунку заборгованості за договором № 885897394 від 06.08.2023 року, виконаного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що заборгованість відповідачки станом на 07.11.2023 року складає 51008 грн 91 к., в тому числі 19457 грн 71 к. сума кредиту; 31551 грн 20 к. нараховані проценти (а.с. 30).

З розрахунку заборгованості за договором № 885897394 від 06.08.2023 року, виконаного ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що заборгованість відповідачки станом на 31.07.2024 року складає 100295 грн 31 к., в тому числі 19457 грн 71 к. сума кредиту; 80837 грн 60 к. нараховані проценти (а.с. 29).

З розрахунку заборгованості за договором № 885897394 від 06.08.2023 року, виконаного ТОВ Юніт Капітал» вбачається, що заборгованість, станом на 25.06.2025 року (включно) складає 100295 грн 31 к., в тому числі 19457 грн 71 к. сума кредиту; 80837 грн 60 к. нараховані проценти (а.с. 28).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статте 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. Відповідно до п. 2.1 договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені в відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 42-43).

28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року (а.с. 43).

31.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2021 року (а.с. 43 зв.-44).

31.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року (а.с. 44 зв.).

31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2023 року (а.с. 44 зв.).

31.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2024 року (а.с. 45).

Згідно Акту зірки від 31.12.2021 року взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 року зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 257 від 07.11.2023 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року було зараховано суму фінансування на відступлення прав вимоги за реєстром прав вимоги № 257 у сумі 4171063,03 грн (а.с. 40).

31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) укладено договір факторингу № 31/0724-01. Відповідно до п. 2.1 договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 38-39).

Згідно копії Реєстру Боржників № 1 від 31.07.2024 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , за договором № 885897394. Розмір заборгованості складає 100295 грн 31 к., в тому числі 19457 грн 71 к. сума кредиту; 80837 грн 60 к. нараховані проценти (а.с. 37).

Відповідно до платіжної інструкції № 7075 від 05.08.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило ТОВ «Таліон Плюс» грошові кошти в сумі 2712261,67 грн, згідно Реєстру Боржників № 1 від 31.07.2024 року (а.с. 36).

04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого, Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені в відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 34-35).

Згідно копії акту прийому-передачі реєстру боржників та Реєстру Боржників до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , за договором № 885897394. Розмір заборгованості складає 100295 грн 31 к., в тому числі 19457 грн 71 к. сума кредиту; 80837 грн 60 к. нараховані проценти (а.с. 32-33).

Відповідно до платіжних інструкцій: № 483 від 25.06.2025 року, сума 810635,54 грн; № 467 від 10.06.2025 року, сума 1000000,00 грн; № 468 від 10.06.2025 року, сума 1000000,00 грн; № 469 від 11.06.2025 року, сума 1000000,00 грн; № 470 від 11.06.2025 року, сума 1000000,00 грн; № 478 від 19.06.2025 року, сума 1000000,00 грн; № 479 від 19.06.2025 року, сума 1000000,00 грн ТОВ «Юніт Капітал» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зазначені грошові кошти, згідно договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року (а.с. 31-32 зв.).

А тому позивач є правонаступником до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками за користування кредитом суд приходить до такого висновку.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Позивач вказує, що відповідно до розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості прострочених платежів по процентах відповідачки становить 80837 грн 60 к.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України, «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі №664/1261/16-ц (провадження №61-25248св18), від 27.01.2020 у справі №754/6091/18 (провадження №61-11473св19), від 07.10.2020 у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 (провадження №61-1416св20).

Згідно з умовами кредитного договору № 885897394 від 06.08.2023 року, базова процентна ставка становить 766,50%, а після закінчення дисконтного періоду становить 1087,70% (а.с. 11), що на переконання суду є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 №7-рп/2013).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (п.п. 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2. п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

З огляду на наведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру 50% від суми позики (19900 грн), а саме: до 9950 грн.

На підставі викладеного позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 29407 грн 71 к., з яких: 19457 грн 71 к. заборгованість за тілом кредиту; 9950 грн заборгованість за процентами.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України).

Щодо витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі жовтня статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, суд зважає на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 05.06.2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» укладено договір № 05/06/25-01 про надання правничої допомоги та додаткова угода № 25770738345 від 05.06.2025 року, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а.с. 26-27).

З витягу акту приймання-передачі наданих послуг від 25.06.2025 року, адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» надані такі послуги: складання позовної заяви 5000 грн; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника 1000 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації 500 грн; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації 500 грн. Сума наданих послуг склала 7000 грн (а.с. 25).

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат ТОВ «Юніт Капітал» на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданою послугою); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 3000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 18770 від 11.07.2025 року (а.с. 9), позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2422 грн 40 к., а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідачки підлягає стягненню сума судового збору, пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 710 грн 27 к. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 29407 грн 71 к. х 2422 грн 40 к./100295 грн 31 к.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст. ст. 207, 509, 525, 526, 536, 628, 634, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, що розташоване за адресою: вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, м. Київ, 01024) заборгованість за договором про споживчий кредит № 885897394 від 06.08.2023 року у розмірі 29407 грн 71 к., з яких: 19457 грн 71 к. заборгованість за тілом кредиту; 9950 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, що розташоване за адресою: вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, м. Київ, 01024) судовий збір у розмірі 710 грн 27 к. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту через Біляївський районний суд Одеської області.

Повний текст рішення складено 30 квітня 2026 року.

Суддя Л.О. Пендюра