Решение № 136656624, 19.05.2026, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/2055/24

Провадження № 2/943/472/2026

19 травня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.

при секретарі Пирка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Буську цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з означеним позовом. Мотивує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 09.07.2023 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 04.07.2023-100002287. Даний договір укладений в електронній формі згідно Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 09.07.2023, строком на 70 днів. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.3% за 1 (один) день. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 15% від суми Кредиту та дорівнює 1200 грн. 00 коп. Розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір. Відповідно до Договору від 09.07.2023 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 8 000,00 грн. строком на 70 днів, ОСОБА_1 09.07.2023 отримано кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн, чим позивачем свої зобов`язання по даному договору виконано. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, добровільно кредитні кошти не повертає, у зв`язку з чим, станом на 16.09.2023, утворилась заборгованість у розмірі 16 480,01 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000,00 грн., по процентам в розмірі 7 280,01 грн та комісія 1 200,00 грн. Представник позивача просить стягнути заборгованість з відповідача на користь позивача в примусовому порядку та стягнути суму сплаченого судового збору.

Буським районним судом 05 листопада 2025 року в даній справі ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою цього ж суду від 18 листопада 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення суду від 05.11.2025 року, справу призначено до нового розгляду в загальному позовному провадженні.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання останнього про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить такі задоволити. Також представником подано відповідь на відзив, пояснення по суті позову.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала письмове клопотання про проведення даного засідання у її відсутності, проти позовних вимог заперечує, про що подала відзив на позов, з мотивів, викладених у такому, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Також подала письмове клопотання про визнання поданих позивачем доказів недопустимими, неналежними та недостовірними.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У пункті 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 09.07.2023 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 04.07.2023-100002287.

Такий укладений в електронній формі за допомогою електронного підпису, згідно ЗУ «Про електронну комерцію».

Позичальником під час укладення кредитного № 04.07.2023-100002287 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

На номер телефону відповідачки ОСОБА_2 НОМЕР_1 (такий самий номер зазначений відповідачкою у відзиві на позов) 09.07.2023 року о 02.50 год було доставлено СМС повідомлення з текстом «Код Швидко Гроші: А659».

ОСОБА_1 09.07.2023 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8 000,00 грн, отже акцептовано умови Договору.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 09.07.2023, строком на 70 днів.

Відповідно до умов кредитного договору № 04.07.2023-100002287 від 09.07.2023 р Позичальнику надається Кредит на наступних умовах :

1. Дата надання/видачі кредиту - 09/07/2023;

2. Сума Кредиту: 8000 грн. 00 коп.

3. Строк, на який надається Кредит - 70 днів з дати його надання.

4. Дата повернення (виплати) кредиту - 16.09.2023;

5. Період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі "черговий період").

6. Продовження строку, на який надається кредит, не передбачене. У Позичальника та Кредитодавця відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту.

7. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.3% за 1 (один) день користування Кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

8. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 15% від суми Кредиту та дорівнює 1200 грн. 00 коп. Розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір

Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-9818.

Відповідно до Договору від 09.07.2023 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 8 000,00 грн. строком на 70 днів, ОСОБА_1 09.07.2023 отримано кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн.

По факту щодо отримання коштів та перерахування таких на рахунок відповідачки, сторонами було заявлено письмові клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Буського районного суду від 29.01.2026 року задоволено такі клопотання сторін, витребувано письмові докази.

Згідно листа АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-13101 від 09.04.2026 року, на ім`я ОСОБА_3 банком було емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 . Як вбачається з додатку до листа, інформації про рух коштів по даній картці за період з 04.07.2023 року по 09.07.2023 року, а саме 09.07.2013 року на вказану вище карту було зараховано кошти в розмірі 8000,00 гривень.

Отже позикодавцем свої зобов`язання за кредитним договором виконано, надано відповідачці кредитні кошти.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 16.09.2023 рому має заборгованість у розмірі 16 480,01 грн., що складається з:

- заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000,00 грн.,

- процентам в розмірі 7 280,01 грн.,

- комісія 1 200,00 грн.

При цьому, відсотки за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії договору та за процентною ставкою, передбаченою умовами договору.

Суд звертає увагу на те, що ні кредитний договір, ні окремі його умови недійсними в судовому порядку не визнавалися, а відтак є чинними та обов`язковими до виконання.

Відповідачка, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів та сплати заборгованості в повному обсязі, не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості, а також не надала свого розрахунку із зазначенням іншого розміру заборгованості.

Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.07.2018 року у справі № 753/7883/15, доводи сторони про необгрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не подала власного розрахунку.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі викладеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення боргу за кредитом в розмірі 15280,01 грн (тіло кредиту та відсотки), підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов`язання.

Той факт, що відповідачка заперечує отримання нею кредитних коштів, суд сприймає критично, оскільки такий спростований письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, які логічні та послідовні.

Також суд критично ставиться до тверджень відповідачки щодо недоведеності позивачем факту отримання саме нею кредитних коштів, оскільки у кредитному договорі зазначене її дівоче прізвище ОСОБА_4 .

Так, у кредитному договорі вказано номер телефону та номер банківської карти, які належать відповідачці ОСОБА_5 , даний факт також підтверджений відповідачкою в судовому засіданні. Посилання відповідачки, що інша, невідома їй особа, шахрайським способом, отримала її особисті (персональні) дані та використавши такі, подала заявку та отримала кредитні кошти, суд також сприймає критично, оскільки відповідачкою не подано жодних доказів на підтвердження такого факту, зокрема, що вона зверталася у правоохоронні органи з відповідною заявою про заволодіння невідомою особою її персональними даними та шахрайських дій щодо отримання кредитних коштів.

Інші клопотання та заперечення відповідачки, зокрема щодо непідтвердження повноважень представників позивача відповідними довіреностями, такі не впливають на предмет позову чи спростовують позовні вимоги.

Щодо поданого клопотання відповідачки про недопустимість, неналежність, недостовірність поданих позивачем доказів, суд зазначає, що виключно суду надано право оцінки доказів, допустимості та належності таких, яким суд надає оцінку на стадії ухвалення судового рішення.

Так, відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України - у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02. 2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відтак, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернула, тому позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача 15280,01 грн з яких: основного боргу в розмірі 8000,00 грн та 7280,01 грн процентів підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

15.03.2020 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 61, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 10561 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Представником позивача до позову не додано до розрахунку доказів, що комісія нарахована за неналежне виконання зобов`язань за договором, що мало місце до періоду дії воєнного стану, тому вимога в частині стягнення комісії в розмірі 1200,00 грн з відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовна заява задоволена частково, суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 2246,01 гривень (15280,01:16480,01х2422,40)

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 18, 89, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 554, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за Кредитним договором № 04.07.2023 - 100002287 від 09.07.2023 у розмірі 15280,01 гривень та 2246,01 гривень судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Б. М. Журибіда