Постановление суда № 136652848, 15.05.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/6739/26

провадження № 2-з/201/79/2026

У Х В А Л А

15 травня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Антонюк О.А., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви

В С Т А Н О В И В:

До Соборного районного суду міста Дніпра 11 травня 2026 року надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

В заяві про забезпечення позову заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав, проводити будь-які дії реєстраційні дії, пов`язані з проведенням державної реєстрації (перереєстрації) нерухомого майна та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та встановлення заборони на відчуження, заборони суб`єктам державної реєстрації визначеним ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в тому числі, державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації щодо юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» стосовно часток у статутних капіталах Товариств до набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 02 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб який був зареєстрований Краматорським міським відділом реєстрації державної реєстраці актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Харків), про що зроблено відповідний актовий запис № 36.

25 травня 2024 року Позивач змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 , видане Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 25 травня 2024 року, актовий запис № 22.

Шлюб між було розірвано заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2025 року, рішення набрало законної сили 04.11.2025 року.

В період спільного мешкання подружжям придбано спільне майно:

приміщення (група приміщень), група нежитлових приміщень № 7 (лікувально- діагностичний центр загальною площею 327,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2776778853080;

земельна ділянка площею 0.184 га, кадастровий номер 1424284600:02:000:0397 номер запису про право власності: 45844234;

квартира АДРЕСА_2 ;

паркувальне місце поз. № 27 містобудівного ансамблю "Крутогірний" - комплекс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у підвальному приміщенні № 106 паркувальне місце № 27 загальною площею 29,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

квартира АДРЕСА_4 ,

1/2 частка квартири АДРЕСА_5 ;

нерухоме майно, яке розташоване у Чорногорії;

нерухоме майно, яке розташоване у Королівстві Іспанія;

нерухоме майно, яке розташоване в Домініканській Республіці

корпоративні права: частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ МЕД» код ЄДРПОУ: 38058261, місцезнаходження: 36039, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Дмитрієва Миколи, буд. 6;

Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕЙН», код ЄДРПОУ: 25325140, місцезнаходження: 84109, Донецька обл., м. Слов`янськ, пр. Полярний, буд. 6;

Споживчого товариства «ПРОМТОРГЕКСПОРТ» код ЄДРПОУ: 30952667, місцезнаходження: 84112, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Калініна, буд. 64;

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗОПЛАСТ» код ЄДРПОУ: 30013244, місцезнаходження 84112, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Вчительська, буд. 64;

частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР ЮЖ-УКРМЕДТЕХ», код ЄДРПОУ: 33507541, місцезнаходження: 65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буди. 22;

Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕМС МЕДИКА УКРАЇНА», код ЄДРПОУ: 36553369, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Капушанська буд. 24;

Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕМС МЕДИКА ЧЕРВОНОГРАД», код ЄДРПОУ: 37983864, місцезнаходження: 80100, Львівська обл., м. Шептицький, вул. Івасюка. буд. 2;

Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕМО МЕДИКА ТЕРНОПІЛЬ», код ЄДРПОУ: 38201575, місцезнаходження: 46006, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, буд. 58;

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВАДІАГНОСТИКА», код ЄДРПОУ: 44917292, місцезнаходження: 65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 2А.

Стверджує, що у зв`язку із можливою недобросовісною поведінкою відповідача, а саме уникнення поділу вказаного майна, відповідач може вчинити дії щодо відчуження даного майна, що значно утруднить виконання рішення суду у майбутньому.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цією заявою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд, проаналізувавши матеріали заяви, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Представник позивача зазначає, що предметом майбутнього позову буде поділ майна та визнання права власності на частку всього майна, яке було набуто подружжям під час зареєстрованого шлюбу, до складу якого входить нерухоме майно та частки в статутному капіталі.

Нерухоме майно, яке буде предметом поділу зазначено: приміщення (група приміщень), група нежитлових приміщень № 7, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0.184 га, кадастровий номер 1424284600:02:000:0397 номер запису про право власності: 45844234; квартира АДРЕСА_2 ; паркувальне місце поз. № 27 містобудівного ансамблю " ІНФОРМАЦІЯ_2 " - комплекс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у підвальному приміщенні № 106, паркувальне місце № 27, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , що розташований у будинку АДРЕСА_7 , 1/2 частка квартири АДРЕСА_5 ; нерухоме майно, яке розташоване у Чорногорії; нерухоме майно, яке розташоване у Королівстві Іспанія; нерухоме майно, яке розташоване в Домініканській Республіці.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Оскільки представником позивача суду надано вартість майна лише у АДРЕСА_7 , а інші об`єкти нерухомого майна суду оцінки не надано, а тому суд позбавлений можливості виконати вимоги статті 30 ЦПК України, для визначення підсудності.

Отже, підсудність у даній справі будуть застосовуватися загальні правила підсудності справи.

Як вбачається із заяви відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Краматорського району Донецької області.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звертаючись до суду з даною заявою заявником порушено порядок подання заяви про забезпечення позову, передбачений ст. 152 ЦПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів належності нерухомого майна відповідачу, яке знаходиться за кордоном, які будуть також предметом позову. До матеріалів справи також не додано оцінок вартості даного майна. Не надано доказів, що відповідач є власником часток у статутних капіталах зазначених Товариств на підставі чого визначено розміри часток у статутних капіталах Товариств.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Верховний Суд у Постанові від 05.02.2020 року у справі № 490/3925/19 сформулював правову позицію про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказала, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Частиною першою ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд з`ясовує наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу, розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду".

Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення заборони відчуження, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову до подачу позовної заяви та надані докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки в заяві не обґрунтовано необхідність забезпечення позову саме таким шляхом, крім того не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі не вжиття цих заходів забезпечення позову, окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози відчуження майна на користь третіх осіб, а лише містяться посилання на імовірність такої можливості, а надана заява про звернення до поліції не свідчить про те, що відповідач планує недобросовісні дії щодо майна та не надано інформації чи була надана відповідь на дану заяву чи внесено відомості до ЄДРДР, що за своєю суттю є суб`єктивним припущенням сторони заявника, також до заяви не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вище зазначеного, тобто з наведеного витікає, що заява немотивована та до неї не додані додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві, а також заява не відповідає вимоги ст. 152 ЦПК України.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Потенційна можливість вчинення відповідачем дій про які зазначено у заяві, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Також не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеної вище заяви, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, передбачених законом підстав для задоволення заяви нема.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ч. 1, 2 ст. 149, п. 1 ч. 1 ст. 150, 152, 153, 260-261, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Ухвала набрала законної сили 15 травня 2026 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.А. Антонюк