Постановление суда № 136652790, 19.05.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/12232/25

Провадження № 1-кс/175/1248/26

У Х В А Л А

іменем України

19 травня 2026 року селище Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Слідчий суддя Дніпровського районного Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

в присутності підозрюваного ОСОБА_4 (дистанційно),

за участю адвоката ОСОБА_5 (дистанційно),

розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025042240000478 від 15.07.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ст.198, ч.1 ст.263, ч.2 ст.309 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в селищі Вожський, Удорського району, Республіки Комі, російської федерації, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 25.05.2017 засуджений Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за п.7 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України до 11 років позбавлення волі, звільнений у зв`язку з відбуттям строку покарання 17.03.2025;

- 11.04.2025 скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42020040000000537 за ч.1 ст.255-1КК України;

- 27.03.2026 скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026042220000113 до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за ч.4 ст.296, ч.1 ст.263, ч.5 ст.407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Суть питання, що вирішується, за чиєю ініціативою воно розглядається

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ст.198, ч.1 ст.263, ч.2 ст.309 КК України.

Покликаючись на існування ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), прокурор просив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, з визначенням розміру застави.

Позиція учасників у судовому засіданні

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, покликаючись на викладені у ньому обставини. Окрім того додав, що на переконання органу досудового розслідування, наразі існують ризики, передбачені ст. 177 КПК. Свою позицію та обґрунтованість підозри прокурор мотивував обставинами, зазначеними у клопотанні.

У судовому засіданні підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання, захисник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного, просив обрати неізоляційний запобіжний захід.

Положення закону, якими керувався слідчий суддя

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора (частини 3, 4 ст. 176 КПК).

Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують детектив та прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 (ч. 1 ст. 183 КПК).

Установлені слідчим суддею обставини, мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали

Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Щодо обґрунтованості підозри

Досудовим розслідуванням встановлено, що в провадженні СВ ВП № 2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12025042240000478 від 15.07.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ст.198, ч.1 ст.263, ч.2 ст.309 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється прокурорами Слобожанської окружної прокуратури.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи, що на всій території України на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан та що останній раз строк дії воєнного стану в Україні продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 №1/2026, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.01.2026 №4757-IX. Згідно з ним, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб до 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року, умисно вчинив кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.

Так, у невстановленому в ході досудового розслідування місці та в невстановлений в ході досудового розслідування час у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою незаконного збагачення. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 достовірно знаючи про наявність грошових коштів у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що належить потерпілій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення у невстановленому в ході досудового розслідування місці та час, але не пізніше 07:45 год. 14.07.2025 запропонував раніше знайомим йому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вступити у попередню змову, з метою вчинення таємного викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням до житла, вчиненому в умовах воєнного стану, на що останні надали свою добровільну згоду.

Так, 14.07.2025, приблизно о 07:45 год., ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , маючи спільний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, розуміючи наслідки своїх кримінально-протиправних дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення прибули на транспортному засобі- автомобілі MITSUBISHI LANCER з д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що належить потерпілій ОСОБА_8 . Переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, тобто вони є таємними для оточуючих, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 перелізли через огорожу, таким чином проникли на територію домоволодіння потерпілої ОСОБА_8 , а ОСОБА_7 в свою чергу, відповідно до розподілених ролей, залишився у автомобілі, припарко ванному поблизу будинку, спостерігаючи за прилеглою територією з метою попередження співучасників про появу сторонніх осіб, а також для забезпечення швидкого залишення місця вчинення кримінального правопорушення.

Далі, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи спільний з ОСОБА_7 умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, розуміючи наслідки своїх кримінально-протиправних дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, шляхом розбиття вікна проникли до спальної кімнати у вищевказаному будинку, звідки шляхом вільного доступу таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_8 : грошові кошти у сумі 40 000 гривень та 5 600 євро, що станом на 14.07.2025 відповідно до офіційного курсу НБУ становить 273 512,96 грн., а також золоті вироби, а саме: дві каблучки та хрестик, вартість яких не встановлена у зв`язку з відсутністю достатніх даних для проведення оцінки.

Після чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 з метою доведення спільного з ОСОБА_7 злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна до кінця, тримаючи при собі викрадене майно, перелізли через огорожу, тим самим залишили територію домоволодіння потерпілої ОСОБА_8 , після чого, сіли до автомобіля- MITSUBISHI LANCER з д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , та зникли в невстановленому в ході досудового розслідування напрямку, отримавши реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми діями ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 спричинив потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 40 000 гривень та 5 600 євро, що станом на 14.07.2025 відповідно до офіційного курсу НБУ становить 273 512,96 грн., що в загальній сумі становить 313 512,96 грн., (триста тринадцять тисяч п`ятсот дванадцять гривень дев`яносто шість копійок).

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.

Так, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, достовірно знаючи, що на всій території України на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан та що останній раз строк дії воєнного стану в Україні продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 №1/2026, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.01.2026 №4757-IX. Згідно з ним, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб до 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року, умисно, повторно вчинив кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.

Так, у невстановленому в ході досудового розслідування місці та в невстановлений в ході досудового розслідування час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з метою незаконного збагачення. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 , достовірно знаючи про наявність цінного майна у будинку за адресою: АДРЕСА_3 , що належить потерпілій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення у невстановленому в ході досудового розслідування місці та час, але не пізніше 22:10 год. 06.09.2025 запропонував раніше знайомим йому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вступити у попередню змову, з метою вчинення таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням до житла, вчиненому в умовах воєнного стану, на що останні надали свою добровільну згоду.

Так, 06.09.2025 в невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 22:10, ОСОБА_4 діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , маючи спільний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, розуміючи наслідки своїх кримінально-протиправних дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення прибули на транспортному засобі- автомобілі MITSUBISHI LANCER з д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , що належить потерпілій ОСОБА_10 , де переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, тобто вони є таємними для оточуючих, ОСОБА_4 з ОСОБА_11 перелізли через огорожу, таким чином проникли на територію домоволодіння, а ОСОБА_7 , відповідно до розподілених ролей, залишився в автомобілі, припаркованому, поблизу будинку, спостерігаючи за прилеглою територією з метою попередження ОСОБА_4 та ОСОБА_11 про появу сторонніх осіб, а також для забезпечення швидкого залишення місця вчинення кримінального правопорушення.

Далі, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи спільний з ОСОБА_7 умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, розуміючи наслідки своїх кримінально-протиправних дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів та в особистих інтересах, з метою незаконного збагачення, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, шляхом віджиму стулки вікна від рами, подолали запірний механізм, внаслідок чого безперешкодно проникли до спальної кімнати у вищевказаному будинку, звідки шляхом вільного доступу таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_10 : грошові кошти у сумі 200 доларів, що станом на 06.09.2025 відповідно до офіційного курсу НБУ становить 8 269,88 грн., мобільний телефон торгової марки «Xiaomi» лінійки «12 Lite» моделі «2203129GB Lite pink», вартістю 5 943,33 грн. та золоту каблучку, вартість якої не встановлена у зв`язку з відсутністю достатніх даних для проведення оцінки.

Після чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , з метою доведення спільного з ОСОБА_7 злочинного умислу до кінця, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, тримаючи при собі викрадене майно, перелізли через огорожу, тим самим залишив територію домоволодіння потерпілої ОСОБА_10 , після чого, сіли до автомобіля- MITSUBISHI LANCER з д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , та зникли в невстановленому в ході досудового розслідування напрямку, отримавши реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми діями ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_11 та ОСОБА_7 спричинив потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 14 213,21 грн., (чотирнадцять тисяч двісті тринадцять гривень двадцять одну копійку).

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.

08.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

13.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

Затримання ОСОБА_4 , в порядку ст.208 КПК України не здійснювалось.

Враховуючи те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185, ст.198, ч.1 ст.263, ч.2 ст.309 КК України підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю вагомих доказів, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений під час судового розгляду, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо кримінального правопорушення, що інкримінується останньому

Також слідчий суддя приймає до уваги правову позицію, викладену в рішенні ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.90 р., відповідно до якого «обгрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.

Щодо існування ризиків

Прокурор, наполягаючи на застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу, окрім обґрунтованості підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, покликався також на існування ризиків, які дають йому підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

На переконання слідчого судді, ризики, що дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи існування зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя виходив із такого.

Підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, крім того, ОСОБА_4 не має постійного місця роботи або навчання, стабільного джерела доходу, не зайнятий суспільно корисною діяльністю, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків та може сприяти вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Також, враховуючи, що Дніпропетровська область значно наближена до кордонів територія яких, визначена статусом тимчасово окупованою територію, останній може покинути території Дніпропетровської області та України.

З огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. А тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон не виключають такої можливості.

Зіставлення можливих для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його затримання, із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі, переконують слідчого суддю у тому, що ризики, передбачені у п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_4 є достатньо високими та не спростовані під час розгляду клопотання.

Мотиви суду щодо запобіжного заходу, який слід застосувати щодо підозрюваного та інші питання

Оскільки встановлено обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 4 ст. 185, ст.198, ч.1 ст.263, ч.2 ст.309 КК України та наявність декількох ризиків, то з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного є об`єктивно необхідним.

Прокурор просив застосувати відносно ОСОБА_4 найбільш суворий запобіжний захід тримання під вартою на 60 днів, покликаючись на обґрунтованість підозри та наявність ризиків. Прокурор вважав, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, передбачених КПК, не забезпечить виконання підозрюваним своїх обов`язків та не запобігатиме існуючим ризикам.

Як зазначалося раніше, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК).

На виконання вимог ст.ст. 177-178 КПК України, встановлено, що підозрюваний на обліку у лікарів не перебуває, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, раніше неодноразово судимий, підозрюваний не заручився авторитетом в суспільстві та з-поміж осіб, які б мали особливу довіру і забезпечили б його належну процесуальну поведінку.

Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.

Отже, зважаючи на положення п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, до ОСОБА_4 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи дане питання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред`явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у забезпеченні розслідування злочину у сфері службової діяльності, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання затриманого - з моменту затримання (частини 1, 2 ст. 197 КПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до тяжких, слідчий суддя вважає відповідно до ч.4 ст.182 КПК України доцільним визначити розмір застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Підстав для застосування положень ч.9 ст.194 КПК України слідчим суддею не встановлено.

Керуючись вимогами ст. ст. 132, 176 178, 183, 184, 194, 196, 206, 372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025042240000478 від 15.07.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ст.198, ч.1 ст.263, ч.2 ст.309 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк двадцять днів, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту оголошення ухвали - з 11 години 30 хвилин 19 травня 2026 року.

Строк дії ухвали до 07.06.2026 року до 11 години 30 хвилин.

Визначити суму застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень 00 коп., які необхідно внести на депозитний розрахунковий рахунок № UA158201720355229002000017442, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, код банку отримувача (МФО) 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2026 року у справі № 175/12232/25 (провадження №1-кс/175/1248/26) відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до спливу терміну тримання під вартою.

Одночасно із внесенням застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) за першим викликом з`являтися до слідчого, прокурора чи суду;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він мешкає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

3) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави, строк дії покладених на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків не може перевищувати двох місяців.

В задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.

У випадку невиконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених обов`язків, застава буде звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ст. 194 КПК України.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 19 травня 2026 року. У відповідності до положень ч.2 ст.376, ч.15 ст.615 КПК України в судовому засіданні проголошено резолютивну частину ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1