Постановление суда № 136649654, 18.05.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4465/26

Провадження №2-з/367/83/2026

УХВАЛА

Іменем України

18 травня 2026 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кухленко Д.С., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Замашнюк Ірини Вікторівни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМВ «АРБУДПРОМ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати, компенсації втрати частини доходів, компенсацію за невикористану відпустку, маральну шкоду, -

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМВ «АРБУДПРОМ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати, компенсації втрати частини доходів, компенсацію за невикористану відпустку, маральну шкоду.

18.05.2026 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Замашнюк Ірини Вікторівни про забезпечення позову, в якій просить суд, накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ» (ЄДРПОУ 45828991) та знаходяться на всіх рахунках, відкритих у банківських установах України, у межах суми позову 283 639,50 гривень.

Заяву про забезпечення позову мотивують тим, що конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Вказано, що згідно витягу з Опендатабот фінансові показники ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ» дохід за 2025 рік складає 18 444 800,00 гривень, чистий прибуток 2 778 400,00 гривень. Таким чином, вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки Відповідача на суму заявлених позовних вимог є співмірним з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності вимог Позивача щодо забезпечення позову. Отже, сума грошових зобов`язань ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ» перед ОСОБА_1 у розмірі 283 639,50 гривень є значною для Позивача та потребує забезпечення позову за таких підстав.

На даний момент ОСОБА_1 стало відомо, що Відповідач, ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ», має намір закрити рахунки та відчужити майно. Отримавши позовну заяву, Відповідач не вживає жодних заходів для мирного врегулювання спору, не з`являється на виклик Суду (28.04.2026 року). ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ» в особі директора ОСОБА_2 не лише грубо порушило норми трудового законодавства України, а й діяв свідомо, послідовно та недобросовісно з метою незаконного припинення трудових відносин із Позивачем та діє з метою ухилення від виконання обов`язків роботодавця.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2-х днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами статті 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ч.3 ЦПК України).

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

В заяві про забезпечення позову вказано, що Позивач з метою захисту своїх прав вимушена звертатися до суду з метою стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, компенсації за не використану відпустку, моральної шкоди.

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення коштів у розмірі 283 639,50 гривень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

За змістом позовної заяви вбачається, що позивач вважає необхідним стягнути з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, компенсації за не використану відпустку, моральної шкоди всього у розмірі 283 639,50 гривень.

В заяві про забезпечення позову, заявник просить накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ» та знаходяться на всіх рахунках, відкритих у банківських установах України.

У свою чергу, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки, банківську скриньку боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських установах або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником (постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18).

Не зазначення заявником чіткої інформації про конкретні рахунки, що належать ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ», та в яких саме банківських установах, не дозволяє визначити порядок виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову має бути чіткою для її виконання, зокрема, щодо кола виконавців такої ухвали (банківських установ).

Разом з тим, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі, предметом якої є стягнення з відповідача коштів у розмірі 283 639,50 грн, що є безпосередньою метою забезпечення позову як інституту цивільного процесуального законодавства.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тому обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співрозмірним із предметом спору.

Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не обґрунтовано наведено припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі та, як вбачається з матеріалів справи, призвести до порушення прав та законних інтересів позивача, враховуючи те, що вид забезпечення позову запропонований позивачем у заяві про забезпечення позову, суд вважає неспівмірним із заявленими позивачем позовними вимогами, суд прийшов до висновку, що вказана заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 151, 152, 153, 259, 260 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Замашнюк Ірини Вікторівни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМВ «АРБУДПРОМ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати, компенсації втрати частини доходів, компенсацію за невикористану відпустку, маральну шкоду залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reestr.court.gov.ua.

Суддя: Д.С. Кухленко