Решение № 136649410, 13.05.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1802/25

Провадження № 2/355/135/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 травня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю:

за участю секретарів судового засідання Старенької С. М., Бережної Ю. О., Верби Ю. О., Білоног В О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (надалі також позивач, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», кредитор) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідачка, ОСОБА_1 , клієнт).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.08.2019 між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (надалі також банк, АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22036000145271 (надалі також договір № 22036000145271 від 22.08.2019, кредитний договір, договір).

Відповідно до кредитного договору, який складається з публічної частини договору, яким є універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі УДБО), розміщений на офіційному веб-сайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей кредитний договір, що разом становлять єдиний кредитний договір, банк зобов`язується надати клієнту грошові кошти (далі кредит) у тимчасове платне користування, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому договором.

З виписки по особовому рахунку відповідачки вбачається, що АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок клієнта.

15.12.2021 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» було укладено договір факторингу №15/12/21, відповідно до якого ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло право нового кредитора (права грошової вимоги) до відповідачки за кредитним договором.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги відповідачка не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», ні на рахунки попереднього кредитора.

За доводами позовної заяви, відповідачка має заборгованість за договором №22036000145271 від 22.08.2019 у розмірі 24179,12 грн, із яких: заборгованість по тілу кредиту - 13724,59 грн; заборгованість по відсотках - 0,15 грн; заборгованість по комісії - 10454,38 грн, яку позивач просить стягнути із відповідачки його користь.

Також позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь інфляційні втрати у розмірі 485,62 грн та 3% річних у розмірі 80,09 грн.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення з відповідачки судові витрати, що складаються із суми 2422,40 грн сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, що складаються із суми 2422,40 грн сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідачка процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористалася, заперечень проти позову не подала,в судові засідання не з`явилася. Жодних клопотань та/або заяв від відповідачки не надходило.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

25 серпня 2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», за підписом представника позивача, адвоката Кеню Дениса Васильовича (а.с. 2-8).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 23.09.2025 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 21.10.2025 (а.с. 55-56).

У позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи позивач не заперечує (а.с. 8).

З огляду на зазначене клопотання, в судові засідання представник позивача не з`явився. Про дати, час і місце судового розгляду позивач повідомлявся належним чином.

Про дати, час і місце судового розгляду відповідачка повідомлялася належним чином, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення із судовою повісткою відповідачці повернулись до суду із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» (проставленими 30.12.2025 та 02.04.2026), що відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, щодо судового засідання на 13.05.2026 відповідачка отримала повістку особисто в приміщенні суду, що відповідно до пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України є належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

В судові засідання відповідачка не з`явилася, про причини неявки не повідомила, клопотань не надходило.

Судові засідання у цій справі відкладалися, в тому числі, з огляду на неявку відповідачки та надання їй можливості висловити заперечення проти позову та/або свою позицію стосовно заявленого позову. Детальний процесуальний рух у цій справі зазначений в ухвалах, що оформлені окремими процесуальними документами.

Додатково відповідачка викликалася до суду шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

У зв`язку із неявкою відповідачки, яка була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 13.05.2026 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 22.08.2019 між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22036000145271 (а.с. 40(зворот). Договір підписано особистим підписом відповідачки.

Як слідує із умов договору, який складається з публічної частини договору, яким є універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (надалі також УДБО), що розміщений на офіційному веб-сайті банку: https://creditdnepr.com.ua/, та індивідуальної частини, якою є власне кредитний договір, що разом становлять єдиний кредитний договір, банк зобов`язується надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за договором у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору сума кредиту становить 16083,65 грн; строк кредитування 24 місяці; кінцева дата повернення кредиту: 22.08.2021; цільове призначення: на споживчі потреби; щомісячна комісія за обслуговування кредиту: 7 % від суми кредиту; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість у розмірі: 0,001% річних; на прострочену заборгованість за кредитом: 56,0% річних.

Згідно з п. 1.4. договору кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта: НОМЕР_1 , відкритий у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

З виписки по особовому рахунку за період з 22.08.2019 по 14.12.2021 (а.с. 11-25) вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами, погашала заборгованість за кредитним договором тощо.

Виписка по особовому рахунку містить інформацію про всі операції за рахунком, з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції.

З розрахунку заборгованості (а.с. 46) вбачається, що відповідачка частково сплачувала заборгованість за договором, що відображено в графах, зокрема, «Погашення кредиту», «Погашення простроченої заборгованості». Станом на 14.12.2021, за наданим позивачем розрахунком, відповідачка має заборгованість у розмірі 24179,12 грн, із яких: заборгованість по тілу кредиту - 13724,59 грн; заборгованість по відсотках - 0,15 грн; заборгованість по комісії - 10454,38 грн.

15 грудня 2021 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 15/12/21 (а.с. 28-31), що скріплений підписами та печатками сторін.

Відповідно до умов означеного договору факторингу АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (клієнт) передає (відступає) ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» (фактор) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» приймає належні банку права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (п. 1.1. договору факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021).

Згідно із п. 6.2.2 договору факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021 перехід до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в з моменту набрання чинності означеним договором факторингу та підписання акту приймання-передачі прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

15 грудня 2021 року АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» підписали акти прийому-передачі реєстру боржників та прав вимоги за договором факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021 (а.с. 35-36), що скріплені підписами та печатками сторін.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021 (а.с. 26) ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 22036000145271 від 22.08.2019 в розмірі 24179,12 грн, із яких: заборгованість по тілу кредиту - 13724,59 грн; заборгованість по відсотках - 0,15 грн; заборгованість по комісії - 10454,38 грн.

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано даних та належних і допустимих доказів, що свідчать про погашення заборгованості за кредитним договором або про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Позивач вважає, що відповідачкою порушені умови договору № 22036000145271 від 22.08.2019, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

Щодо змісту кредитного договору, а також правового регулювання питань стягнення заборгованості за кредитним договором, що складаються із сум основного боргу та процентів за користування кредитними коштами, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час триває.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстатті 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України)

Вирішуючи питання підставності стягнення комісії, як складової заборгованості за кредитним договором, суд застосовує такі норми права та висновки Верховного Суду.

За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зроблено правовий висновок: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (надалі також Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

Щодо правового регулювання питання відступлення прав вимоги за кредитним договором на умовах факторингу.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідачка - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Як слідує із статей 280, 281 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідачка належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідачка не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідачка не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.

Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості клієнта (відповідачки) внаслідок неповернення суми кредиту, несплати процентів річних та суми комісії, а також стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у порядку ст. 625 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідачку - спростувати розмір існуючої заборгованості.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що 22.08.2019 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22036000145271, який відповідачка підписала власноручно.

На підставі договору відповідачці ОСОБА_1 відкрито рахунок та перераховано кредит у сумі 16083,65 грн.

Суд дійшов висновку, що при укладенні кредитного договору його сторонами було погоджено усі істотні умови для цього різновиду договору.

Відповідачка після відкриття рахунку за умовами укладеного з АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» договору здійснила дії щодо проведення його активації.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає обґрунтованими доводи позовної заяви, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши кредитні кошти на умовах, передбачених договором, для чого за зверненнями відповідачки відкрив рахунок, а відповідачка фактично отримувала електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати кредитні кошти для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідачка мала безперервний доступ до власне рахунку.

Відповідачка не спростувала факт отримання кредитних коштів.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 користувалася наданими їй кредитними коштами, сплачувала відсотки за користування кредитом, здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором.

Доказів повного погашення заборгованості відповідачки за кредитним договором матеріали цієї справи не містять.

Отже, суд доходить до переконання, що відповідачкою порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідачка не здійснила розрахунок за кредитним договором у строки, визначені його умовами.

Суд вважає доведеними обставини переходу прав вимоги за кредитним договором до позивача. Відповідачка заперечень щодо означених обставин не подала.

За доводами позивача, за наслідками не виконання відповідачкою умов кредитного договору у неї утворилась заборгованість, яка становить 24179,12 грн, із яких: заборгованість по тілу кредиту - 13724,59 грн; заборгованість по відсотках - 0,15 грн; заборгованість по комісії - 10454,38 грн.

Відповідачка не заперечила проти означеної заборгованості, контррозрахунку такої заборгованості відповідачка не надала.

Відтак, з огляду на твердження та аргументи сторін, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини цієї справи, суд доходить висновку, що із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу (за тілом кредиту) в розмірі 13724,59 грн та заборгованість за відсотками в розмірі - 0,15 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією в розмірі 10454,38 грн суд зазначає та виснує таке.

Як встановлено судом, умовами кредитного договору передбачена комісія за обслуговування кредиту, розмір якої кредитним договором встановлений у певний строк.

При цьому, позивачем не надано суду доказів надання таких послуг банком споживачу (відповідачці), а також доказів погодження АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» переліку таких послуг зі споживачем ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору.

В розділі IV цього судового рішення викладені нормативне обґрунтування та позиції Верховного Суду щодо можливості/підставності нарахування та стягнення кредитором сум комісії за кредитним договором.

З матеріалів цієї справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги кредитодавця (позивача), пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням; кредитодавцем у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування); позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем (відповідачкою) при укладенні кредитного договору.

Відтак, суд доходить висновку про нікчемність відповідних положень кредитного договору щодо сплати позичальником (відповідачкою) додаткових платежів у вигляді сум комісії.

З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією в розмірі 10454,38 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того, суд зауважує, що відповідачка прострочила виконання грошового зобов`язання, що нею не спростовано, відтак, наявні підстави для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 625 ЦК України щодо нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних на суму боргу за період прострочення з 15.12.2021 до 23.02.2022 (введення воєнного стану), що відповідає пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у розмірі 485,62 грн - інфляційні втрати та 80,09 грн - 3% річних.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку обґрунтування, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.

За результатами, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, дійшов до переконання, що позов підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 22036000145271 від 22.08.2019 на загальну суму 14290,45 грн, із яких: заборгованість по тілу кредиту - 13724,59 грн; заборгованість по відсотках - 0,15 грн, 485,62 грн - інфляційні втрати та 80,09 грн - 3% річних.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме стягнення 10454,38 грн заборгованості за комісією слід відмовити, оскільки такі вимоги, з огляду на вищевикладені висновки суду, є необґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 2422,40 грн (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією № 13197 від 15.08.2025 (а.с. 1).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1431,64 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (14290,45 грн х 100 % : 24179,12 грн = 59,10 %. 2422,40 грн х 59,10 % = 1431,64 грн ).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які просить стягнути позивач із відповідачки, суд зазначає та виснує таке.

В обґрунтування підставності та розміру понесених позивачем ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, позивачем подано копії таких документів: договору №43453613 про надання правової допомоги від 02.01.2025, укладеного між ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» та адвокатом Кеню Д. В.; додаткової угоди №22036000145271 до договору №43453613 про надання правової допомоги від 02.01.2025; акту №22036000145271 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 15.08.2025, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Кеню Д. В., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості від 15.08.2025 (а.с. 10, 27, 32-34).

Суд доходить висновку, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача його представником надано всі необхідні докази.

Відповідачка ні заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, ні обґрунтувань щодо неспівмірності таких витрат не подала.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19), обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відтак, зважаючи на відсутність вчинення відповідачкою дій, спрямованих на заперечення проти вимог позивача відносно відшкодування витрат на правову допомогу, суд позбавлений процесуальної можливості розглянути питання щодо зменшення та/або неспівмірності заявлених вимог про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а тому з відповідачки слід стягнути витрати на правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 1773,00 грн (3000,00 грн х 59,10 %).

До ухвалення рішення у справі ні позивач, ні відповідачка не повідомили суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших судових витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).

Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 280-281, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором №22036000145271 від 22.08.2019 на загальну суму 14290,45 грн (чотирнадцять тисяч двісті дев`яносто гривень 45 копійок), із яких: заборгованість по тілу кредиту - 13724,59 грн; заборгованість по відсотках - 0,15 грн, 485,62 грн - інфляційні втрати та 80,09 грн - 3% річних.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме стягнення 10454,38 грн заборгованості за комісією, - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1431,64 грн (одна тисяча чотириста тридцять одна гривня 64 копійки) та 1773,00 грн (одна тисяча сімсот сімдесят три гривні 00 копійок) витрат на правничу допомогу.

Відповідачці направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідачки, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 18.05.2026.

Дані відносно позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС»

код ЄДРПОУ 43453613

банківські реквізити: НОМЕР_2 у АТ «СЕНС БАНК», код банку (МФО) 300346

місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, місто Київ, 04112.

Дані відносно відповідачки:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП: НОМЕР_3

АДРЕСА_1 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА