Приговор № 136648665, 07.05.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/22837/23

Провадження №1-кп/523/566/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

07.05.2026

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

в присутності обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023162490001136 від 17.08.2023 щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, маючого низку захворювань (ВІЧ, гепатит «С», остеохондроз - зі слів обвинуваченого), маючого 2-группу інвалідності (підтверджується документально), зареєстрованого: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого: АДРЕСА_2 (оренда), раніше неодноразово судимого, останні рази:

- 21.02.2018р. Малиновським райсудом м. Одеси за ч.3 ст.185 КК України до 3р. 1міс. позбавлення волі, 12.06.2018р. звільнений по відбуттю строку покарання;

- 18.11.2019р. Київським райсудом м. Одеси за ч.1 ст.309 КК України до 2міс. арешту;

- 15.02.2021р. Малиновським райсудом м. Одеси за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 1р. 2міс. позбавлення волі;

- 02.12.2021р. Київським райсудом м. Одеси за ч.ч.2,3 ст.185 КК України до 3р. позбавлення волі, 29.07.2022р. звільнений по відбуттю строку покарання;

- 12.07.2023р. Малиновським райсудом м. Одеси за ч.1 ст.309 КК України до 2р. обмеження волі, відповідно до ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням на строк 2р.;

- 18.12.2023р. Київським райсудом м. Одеси за ч.4 ст.185 КК України до 5р. позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням на строк 3р.;

- 13.05.2024р. Малиновським райсудом м. Одеси за ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України до 5р. 6міс. позбавлення волі;

- 25.06.2024р. Київським райсудом м. Одеси за ч.4 ст.185 КК України до 5р. 6міс. позбавлення волі,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 достовірно знаючи про військову агресію збройних сил російської федерації та про те, що 24.02.2022р. Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» прийнято рішення про введення в Україні воєнного стану з 05год. 30хв. 24.02.2022р., строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку, будучи раніше засудженим та маючи не погашену судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та знову вчинив умисне, корисливе кримінальне правопорушення за наступних обставин.

16.08.2023р., приблизно о 20год. 00хв., ОСОБА_5 перебуваючи біля магазину «АТБ», розташованого по вул. Героїв оборони Одеси,24 у м. Одесі, маючи протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, визначив об`єктом свого злочинного посягання майно, яке належить ОСОБА_6 , а саме велосипед марки «Azimut» (26 дюймів), червоно-чорного кольору, який знаходився біля вхідних дверей магазину, реалізуючи який, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає та не може завадити їх реалізації, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, таємно викрав вищевказаний велосипед вартістю 7000грн. Після чого, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 7000грн.

Крім того, 07.10.2023р., приблизно о 13год. 00хв., ОСОБА_5 перебуваючи на 2-поверсі будинку №82, розташованого по вул. Семена Палія у м. Одесі, маючи протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, визначив об`єктом свого злочинного посягання майно, яке належить ОСОБА_7 , а саме велосипед марки «Merida», чорно-синього кольору, який знаходився у тамбурному приміщенні, реалізуючи який, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає та не може завадити їх реалізації, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, таємно викрав вказаний велосипед вартістю 9000грн. Після чого, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 9000грн.

Крім того, 06.11.2023р., приблизно о 16год. 40хв., ОСОБА_5 перебуваючи на 7-поверсі будинку №100, розташованого по вул. Семена Палія у м. Одесі, маючи протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, визначив об`єктом свого злочинного посягання майно, яке належить ОСОБА_8 , а саме велосипед марки «Crossbike», синього кольору, який знаходився в тамбурному приміщенні, реалізуючи який, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає та не може завадити їх реалізації, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, таємно викрав вказаний велосипед вартістю 5000грн. Після чого, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 5000грн.

В судовому засіданні, ОСОБА_5 повністю визнав свою вину за пред`явленим та викладеним в обвинувальному акті обвинуваченні, крім того, пояснив суду про час, місце, спосіб та мотиви скоєного ним при вказаному вище обставинах кримінального правопорушення, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у кримінальному провадженні та фактичні обставини скоєного ним кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, враховуючи, що прокурор та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини провадження та беручи до уваги, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, при цьому роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини проваджень в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин проваджень, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів кримінального провадження, що характеризують останнього.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення доведена повністю, та дії вказаної особи кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_5 , суд приймає до уваги характер і обставини вчинених кримінальних правопорушень, ступінь їх тяжкості, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Судом враховується особа ОСОБА_5 , який є особою раніше неодноразово судимою, вчинив аналогічні корисливі кримінальні правопорушення, вчинив кримінальні правопорушення, які відносяться до категорії тяжких злочинів, неодруженого, маючого низку захворювань (ВІЧ, гепатит «С», остеохондроз - зі слів обвинуваченого), маючого 2-группу інвалідності (підтверджено документально), маючого тимчасове місце проживання (оренда).

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , передбачені ст.66 КК України, суд визнає: щире каяття, повне визнання своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженні, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини цього кримінального провадження, беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який є особою раніше неодноразово судимою, вчинив аналогічні корисливі кримінальні правопорушення, вчинив кримінальні правопорушення, які відносяться до категорії тяжких злочинів, неодруженого, маючого низку захворювань (ВІЧ, гепатит «С», остеохондроз - зі слів обвинуваченого), маючого 2-группу інвалідності (підтверджено документально), маючого тимчасове місце проживання (оренда), враховуючи наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому -щире каяття, повне визнання своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, беручи до уваги суспільну небезпеку та характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, приймаючи до уваги заяви потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відповідно до яких, останні просять призначити покарання обвинуваченому відповідно до вимог Законодавства України і з цього приводу покладається на розсуд Суду, з метою запобігання вчиненню останнім нових кримінальних правопорушень та враховуючи системність вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, що розцінюється судом як небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення та тенденцію до продовження злочинної діяльності, суд приходить до висновку про те, що виправлення ОСОБА_5 та недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень, можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, із призначенням покарання у виді позбавлення волі, а також приймаючи до уваги вчинення ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення по даному кримінальному провадженню до часу ухвалення вироку Київського районного суду м. Одеси від 25.06.2024 року, суд із врахуванням вимог ч.4 ст.70 КК України, вважає необхідним за сукупністю кримінальних правопорушень, визначити остаточне покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі.

В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.4 ст.185 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі за вчинений злочин, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний Суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого кримінального правопорушення.

Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.

Щодо заявлених цивільних позовів потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальних збитків, суд вважає, що останні підлягають задоволенню, виходячи з наступних висновків.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з п.3 ч.1 ст.91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.

У п.7 ч.1 ст.368 КПК зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Як передбачено у ч.1 ст.1166 ЦК, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілими пред`являлися цивільні позови про стягнення з обвинуваченого матеріальних збитків, завданих вчиненням останнім кримінального правопорушення.

У ході судового розгляду, у учасників судового провадження не виникли сумніви в достовірності даних, указаних в цивільних позовах щодо завданої матеріальної шкоди, окрім того, в порядку ч.3 ст.358 КПК клопотань про виключення цих документів із числа доказів або призначення відповідної експертизи не заявлялось.

Відповідно, суд має можливості при ухваленні вироку згідно до вимог ст.368 КПК України вирішити питання щодо цивільного позову і прийняти відповідне процесуальне рішення з цього приводу.

Керуючись ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за вироком Київського районного суду м. Одеси від 25.06.2024р., визначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Запобіжний захід до набрання вироку законної сили відносно ОСОБА_5 залишити - тримання під вартою. Строк відбуття покарання рахувати з моменту набрання вироку законної сили, зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання, знаходження під вартою з 13.05.2024р. по день набрання вироку законної сили, у співвідношенні відповідності одного дня попереднього ув`язнення одному дню позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 9000гривень.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 5000гривень.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 7000гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд м. Одеси до Судової палати по кримінальних справах Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.

Копії вироку вручити під розписку учасникам судового засідання, а також надати іншим заінтересованим особам.

Суддя