Решение № 136647109, 19.05.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/696/26

Єдиний унікальний № 748/298/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді: Майбороди С.М.,

при секретарі: Пасько К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2026 року, згідно поштового відправлення, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача 26208,38 грн заборгованості за кредитним договором, 3028,00 грн сплаченого судового збору та 9200,00 грн витрат на професійну правову допомогу, мотивуючи позов тим, що 23.10.2019 р. між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір № 500823118 про надання кредиту в сумі 16428,49 грн, строк кредиту 36 місяці, відсоткова ставка 52% річних. Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання, щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 12.02.2021 р. становить 26208,38 грн. 22.02.2021 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК ФОРТ», а 23.02.2021 р. між ТОВ «ФК ФОРТ» та АТ «АЛЬФА-БАНК» укладено договір факторингу, за якими ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» отримало право грошової вимоги за кредитним договором від 23.10.2019, укладеним між відповідачем та АТ «АЛЬФА-БАНК». Заборгованість відповідачем в добровільному порядку не погашена.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09.02.2026 справу прийнято до провадження Чернігівського районного суду Чернігівської області та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 17.02.2026 справу призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02.03.2026 відповідачем надано відзив на позовну заяву, яким заперечувала проти задоволення позову, мотивуючи відзив тим, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, відповідача не повідомлено про заміну кредитора, надані до суду документи належним чином не засвідчені, позивачем надано витяги з додатків до договорів факторингу, що не дозволяє ідентифікувати їх як невід`ємну частину саме тих договорів факторингу, на які посилається позивач. Крім того, в розрахунках позивача допущено помилки, позивачем заявлено вимогу на 800 грн більше, ніж вказано у розрахунку заборгованості. Укладення ланцюга договорів факторингу свідчить про формальний характер переходу права вимоги. Також, вважає витрати на правничу допомогу документально не підтвердженими, оплата правничої допомоги датована червнем 2025 року, тоді як позов подано у січні 2026 року. Крім того, вказано, що позивачем пропущено строки позовної давності, які сплили 23.10.2022.

13.03.2026 позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якого просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вказує, що строки позовної давності ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» не пропущено, оскільки вони продовжувались на період дії карантину в Україні та на період воєнного стану. Договори факторингу були укладені на підставі чинного законодавства, Актами приймання передачі реєстру боржників та платіжними дорученнями про оплату за договорами факторингу підтверджуються факти виконання умов договорів факторингу від 22.02.2021 та від 23.02.2021. Надані позивачем виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості відповідача.

23.03.2026 відповідачем ОСОБА_1 надано заперечення на відповідь на відзив, яким наполягала на відмові у задоволенні позову та застосуванні наслідків спливу позовної давності, зазначила, що позивачем не надано доказів підписання одноразовим ідентифікатором відповідача Оферти та Акцепту. Позивачем не надано первинного документу про перерахування суми кредиту відповідачеві. У наданій позивачем виписці за операцією № 79876433 від 22.02.2021 зазначено : «Вхідний залишок 0,00 грн», що свідчить про відсутність заборгованості. Крім того, позивачем пропущено строки звернення до суду. Також позивачем допущено арифметичних суперечностей у розрахунку суми заборгованості, нарахування 800 грн штрафів є нікчемними, оскільки на період карантину боржник звільняється від сплати штрафів/неустойки. Позивач надав копії платіжних доручень № 35 та № 129 від 23.02.2021 на загальні суми понад 13 та 14 мільйонів гривень, проте, ці документи не містять жодного посилання на кредитний договір № 500823118. Копії документів не завірені належним чином. Витрати на професійну правничу допомогу є недоведеними.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явились, в поданих заявах просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності.

Суд визнав можливим проводити розгляд справи за відсутності нез`явившихся учасників.

Дослідивши обставини справи, судом встановлено наступне.

23.10.2019 ОСОБА_1 було підписано оферту на укладення Угоди про надання кредиту № 500823118, а також довідку про умови споживчого кредиту, за умовами яких узгоджено отримання «кредиту готівкою» в сумі 16428,49 грн на повернення заборгованості за кредитним договором № 592269956 від 09.02.2019, спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в «АТ «Альфа-Банк» . Процентна ставка 52.00 % річних, тип ставки фіксована, строк кредиту 36 місяців. (а.с. 6 зворот)

АТ «Альфа-Банк» цього ж дня підписано акцепт пропозиції на укладення Угоди про надання кредиту № 500823118 (а.с. 7).

Також, 23.10.2019 ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту та Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх сукупних послуг (а.с. 6,7 зворот).

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 у період з 24.10.2019 по 22.02.2021 користувалась кредитними коштами. Станом на 22.02.2021 року відбулось згортання активу у зв`язку з продажем згідно договору факторингу № 1 «ФК ФОРТ» від 22.02.2021 (а.с. 24,25).

Також судом встановлено, що 22.02.2021 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК ФОРТ» було укладено договір факторингу № 1, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1-1 до договору (а.с. 9-13).

Згідно п. 2.3 договору факторингу, право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання цього договору. В день підписання цього договору сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру боржників, за формою встановленою в додатку № 2 до цього договору.

Згідно п. 4.2 договору фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 14235001 грн, шляхом перерахування на рахунок Клієнта, відкритого в АТ «Альфа-Банк», до 23.02.2021.

Згідно копії платіжного доручення № 35 від 23.02.2021 ТОВ «ФК ФОРТ» сплатило АТ «Альфа-Банк» 14235001,00 грн за право вимоги згідно Договору факторингу № 1 від 22.02.2021 (а.с. 14 зворот).

За матеріалами справи, а саме копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 22.02.2021 до Договору факторингу № 1 у відповідності та на виконання договору факторингу № 1 від 22.02.2021, Клієнт передав, а Фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в додатку № 1-1 до договору, а також реєстр боржників клієнта на компакт-диску, складений за формою згідно із додатком № 1-2 до договору (а.с. 14).

Згідно Витягу з додатку до договору факторингу № 1 від 22.02.2021 АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК ФОРТ» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 500823118 від 23.10.2019 в сумі 26208,38 (а.с. 22).

23.02.2021 між ТОВ «ФК ФОРТ» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» був укладений договір факторингу № 01-23-02/21 за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1-1 до договору (а.с. 15-19).

Згідно з п. 2.3 договору факторингу, право вимоги вважається відступленим фактору з моменту підписання цього договору. В день підписання цього договору сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру боржників, за формою встановленою в додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 14235001,00 грн, шляхом перерахування на рахунок Клієнта, відкритого в АТ «ПУМБ» до 09.03.2021.

Згідно копії платіжного доручення № 129 від 23.02.2021 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило ТОВ «ФК ФОРТ» 13235000,00 грн за право вимоги згідно Договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 (а.с. 21).

За матеріалами справи, а саме копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 23.02.2021 до Договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021, Клієнт передав, а Фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в додатку № 1-1 до договору, а також реєстр боржників клієнта на компакт-диску, складений за формою згідно із додатком № 1-2 до договору (а.с. 20 зворот).

Згідно Витягу з додатку до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 ТОВ «ФК ФОРТ» відступило ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 кредитним договором № 500823118 від 23.10.2019 в сумі 26208,38 (а.с. 23).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено що 23.10.2019 ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг і цього ж дня підписала анкету-заяву на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», яка підписана відповідачкою власноручним підписом (а.с. 8).

23.10.2019 ОСОБА_1 було підписано власноручним підписом оферту на укладення Угоди про надання кредиту № 500823118, а також паспорт споживчого кредиту та Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту (а.с. 6, 6зворот, 7 зворот).

АТ «Альфа-Банк» цього ж дня підписано акцепт пропозиції на укладення Угоди про надання кредиту № 500823118 (а.с. 7).

У вказаному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом розмір і тип процентної ставки.

Підписавши Анкету-заяву від 23.10.2019 та умови кредитування відповідачка підтвердила, що погодилась з умовами отримання кредитних коштів. Банк взяті на себе зобов`язання за договором виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси, проте в порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконала.

Додатком № 1 до Угоди про надання кредиту № 500823118 від 23.10.2019 є графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, який містить особистий підпис позичальника (а.с. 7 зворот).

Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, користувалася ними та протягом тривалого періоду часу частково виконувала зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою, які було надано позивачем до суду (а.с. 24-26).

Наведена обставина підтверджується і даними, наявними в розрахунку заборгованості, за якими відповідач у рахунок погашення боргу за кредитом загалом сплатила 1989,91 грн, а в рахунок погашення заборгованості (а.с. 26).

Верховний Суд у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 дійшов висновку, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Свої зобов`язання за укладеним договором ОСОБА_1 належним чином не виконувала, у результаті чого виникла заборгованість. ОСОБА_1 не надано суду належних і допустимих доказів на спростування факту укладення Угоди про надання кредиту № 500823118 від 23.10.2019.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості внаслідок неналежного виконання обов`язків за кредитним договором у ОСОБА_1 виникла заборгованість у загальному розмірі 26208,38 грн.

При цьому суд враховує, що відповідачкою не надано належні докази, які спростовували б розрахунок заборгованості, не довела відсутність заборгованості за наданими їй кредитним коштами, а також не надано будь-яких відомостей щодо погашень боргу у більшому розмірі, ніж зазначено позивачем і не наведено свого розрахунку.

Суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є саме первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що при укладенні кредитного договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Отже, надана позивачем виписка по рахунку за кредитною карткою відповідачки підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Окрім цього, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідачки грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем. У суду відсутні підстави ставити під сумнів надані позивачем документи на підтвердження укладення договору щодо отримання кредитних коштів та договорів факторингу.

Суд вважає доведеною обставину отримання відповідачкою грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором і взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачені в договорах строки грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернула, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, оскільки відповідачка не в повній мірі виконувала умови договору, сплачуючи частково заборгованість за кредитом.

Судом також враховано, що відповідно до положень ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 року у справі №761/1543/20, від 23.02.2022, у постанові від 19.01.2022 року у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 року у справі №554/8549/15-ц.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» надало належні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «ЕЛІТ-ФІНАНС», а саме:

договір факторингу № 1 від 22.02.2021, укладений між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК ФОРТ» (а.с. 9-13);

акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 22.02.2021 до Договору факторингу № 1 від 22.02.2021 (а.с. 14);

витяг з додатку до договору факторингу № 1 від 22.02.2021, Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (а.с.22);

платіжне доручення № 35 від 23.02.2021, за яким ТОВ «ФК ФОРТ» сплатило АТ «Альфа-Банк» плату згідно Договору факторингу № 1 від 22.02.2021 (а.с. 14 зворот).

договір факторингу № 01-23-02/21, укладений між ТОВ «ФК «ФОРТ» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» 23.02.2021 (а.с.15-19);

акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 23.02.2021 до Договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 (а.с.20);

платіжне доручення № 129 від 23.02.021, за яким ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило ТОВ «ФК «ФОРТ» плату згідно договору факторингу 01-23-02/21 від 23.02.2021 (а.с.21).

Отже, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Так, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що АТ «Альфа-Банк» свої зобов`язання за кредитним договором від 23.10.2019 виконало в повному обсязі та надало відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за вказаним кредитним договором, яка і підлягає стягненню.

Відповідачем не надано суду будь-яких належних і допустимих доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним договором чи підтверджували погашення заборгованості на рахунок первісного кредитора чи його правонаступника, а тому такий розрахунок підтверджує розмір наявної заборгованості перед позивачем.

Крім того, суд враховує, що Товариство є не банківською (фінансовою) установою, та відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність» та звернулось до суду з позовом з урахуванням наданих первісним кредитором документів.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором і взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачені в договорі строки грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернула, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка не була сплачена не первісному кредитору, ні його правонаступнику.

Також суд враховує, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» після укладення договору факторингу додаткові нарахування за кредитним договором не здійснювало.

Розмір заборгованості, який просить стягнути позивач з відповідачки на свою користь становить той розмір заборгованості, який зазначений в реєстрі боржників, що є додатком до договорів факторингу та підтверджений у матеріалах справи розрахунком заборгованості який узгоджується з умовами кредитного договору, графіком погашення заборгованості .

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним договором чи підтверджували погашення заборгованості на рахунок первісного кредитора чи його правонаступника, а тому такий розрахунок береться судом до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем в частині заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками.

Разом з тим, судом встановлено, що заборгованість відповідача складається з : 15849,68 грн заборгованість по тілу кредиту, 9558,70 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, 800,00 грн- штраф за прострочку платежів (400 грн нараховано 24.02.2020, та 400 грн нараховано 24.03.2020).

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Паспортом споживчого кредиту передбачено, що за кожне прострочення платежу, що триває від 1 до 4 днів штраф 100 грн, за кожне прострочення платежу, що триває 5 днів та більше штраф 300 грн (а.с.6).

Проте, пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19» установлено з 12.03.2020 до 03.04.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином карантин тривав з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов`язань за договорами позики змінились. Зокрема, боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені.

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що неустойка та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 12.03.2020 і на період дії карантину та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (на відміну від мораторію, який передбачає лише відстрочення).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 400,00 грн штрафу, який нарахований 24.03.2020, є необґрунтованою та не відповідає приписам пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тому задоволенню не підлягає.

Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.. Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати"). Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".. У пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричини коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенні, території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеку" і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено, і який діє на час ухвалення судового рішення.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відтак, строк позовної давності на час звернення з даним позовом до суду позивачем не пропущено, з урахуванням чого суд відмовляє у застосуванні строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 141 ЦПК України визначений порядок розподілу витрат між сторонами. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За матеріалами справи, 03.07.2024 між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І. був укладений договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 (а.с. 27-28). За змістом договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов`язався надати клієнту послуги захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду судом будь-якої інстанції справ, у якій клієнт є учасником (п. 1.1 договору). Вартість послуг адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого адвокатом часу на надання послуг становить 2000 грн. Конкретні суми до оплати наводяться у акті приймання-передачі наданих послуг, надісланим адвокатом та погодженим з клієнтом (п. 3.1 договору).

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 4 від 02.06.2025 (а.с. 29) адвокат Литвиненко О.І. надала наступні послуги за договором від 03.07.2024 у справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості: надання первинної консультації замовнику у справі - 0,5 год. вартістю 1000 грн; правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та ЄСПЛ - 2 год. вартістю 4000 грн; підготовка та подання позовної заяви - 2,1 год. вартістю 4200 грн.

10.06.2025 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило на рахунок адвоката Литвиненко О.І. 9200 грн в рахунок оплати правової допомоги на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 03.07.2024, що підтверджується копією платіжної інструкції № 2732 від 10.06.2025 (а.с. 31).

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи. За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивач, як доказ понесення товариством витрат на послуги адвоката, подав до суду копію договору про надання правничої допомоги від 03.07.2024, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2025 та копію платіжної інструкції від 10.06.2025.

Суд враховує, що вказані документи не підтверджують факту надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом цієї справи, а лише вказують на те, що між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І. існують договірні відносини щодо надання товариству юридичних послуг.

Так, 03.07.2024 між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І. укладено договір про надання правничої допомоги. Водночас зі змісту цього договору неможливо встановити, що адвокат зобов`язалася надавати позивачу правничі послуги саме у справі № 748/298/26 за позовом ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Крім цього, п. 1.1 договору передбачено, що адвокат надає послуги клієнту під час розгляду справи судом будь-якої інстанції. Тобто, його умовами визначено, що адвокат надає товариству правничі послуги лише під час судового розгляду, що передбачає наявність відповідної цивільної справи у провадженні суду. Надання товариству адвокатом консультаційних послуг або надання послуг зі складання процесуальних документів (позовної заяви тощо) до звернення до суду умовами договору не передбачено.

Суд зважає на те, що позовна заява підписана особисто директором ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» Наваренком В.Г. (а.с. 2-4) та подана засобами поштового зв`язку саме товариством, про що свідчить печатний відбиток адреси позивача на поштовому конверті (а.с. 32).

У платіжній інструкції від 10.06.2025 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», сплачуючи адвокату Литвиненко О.І. 9200 грн, у призначенні платежу зазначило: «Оплата згідно договору № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03 липня 2024 року». Відповідних посилань на те, що проведено оплату наданих адвокатських послуг саме у справі, де відповідачем є Майстренко К.Ю., платіжний документ не містить. З цим позовом до суду ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулось 29.01.2026.

Зважаючи на наведені обставини, суд дійшов висновку, що у тексті договору та платіжній інструкції відсутні належні посилання на те, що правничу допомогу надано адвокатом позивачу саме у цій справі та на стадії її підготовки до розгляду (складались процесуальні документи). Інших доказів, які б свідчили про пов`язаність договору про надання правничої допомоги від 03.07.2024, та відповідно й сплачених позивачем грошових коштів із розглядом цієї справи, матеріали справи не містять. Зазначення у акті приймання-передачі наданих послуг опису робіт, здійснених адвокатом, таким доказом бути не може. Вказані обставини свідчать про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами доводів про понесені на правову допомогу у цій справі витрати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про відшкодування понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 26208,38 грн. Судом стягнуто 25808,38 грн, тобто позовні вимоги задоволені на 98,47% (25808,38 х 100 : 26208,38). За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3277 грн 08 коп. (3328,00 х 98,47% : 100).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265,268,274 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 23.10.2019 № 500823118 у розмірі 25808 (двадцять п`ять тисяч вісімсот вісім) грн 38 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» сплачений судовий збір у розмірі 3277,08 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», ІКЮО 40340222, адреса : пл. Солом`янська, 2, м. Київ.

Відповідач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_1 .

Суддя С. М. Майборода