Решение № 136603822, 18.05.2026, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/1590/25 провадження № 2/694/318/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18.05.2026 року м.Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Смовж О.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Нікітішиної С.Б.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Дубового І.А.,

представника третьої особи - Шкапенко Л.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Звенигородської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

До Звенигородського районного суду Черкаської області 30.05.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач ставить питання про позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо його неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ОСОБА_2 не виконує батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України з 2013 року, не навідує сина, не піклується про життя та здоров`я, не цікавиться його фізичним, духовним, моральним розвитком, не забезпечує матеріально, не сплачує аліменти та не бере участі в утриманні дитини, фактично покинув дитину.

До 2019 року відповідач проживав в м. Звенигородка, а потім поїхав на постійне місце проживання до Рівненської області, Зарічнянського району, с. Перекалля. Стягнення аліментів здійснюється Зарічнянською виконавчою службою Рівненської області, відповідач має значний борг зі сплати аліментів, у зв`язку з чим позивач зверталася в судовому порядку та порушувала питання про стягнення пені за несвоєчасно виконані зобов`язання зі сплати аліментів.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.07.2025 після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду 06.11.2025 закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Дубовий І.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Позивач зазначила, що шлюб з відповідачем укладався в 2007 році, від шлюбу народився спільний син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також відповідач є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 21 лютого 2011 року шлюб за судовим рішенням розірвано, до 2013 року відповідач іноді цікавився життям дитини, працював в м. Києві, надавав матеріальну допомогу. З 2013 року спілкування припинилося, відповідач переїхав до Рівненської області, там утворив нову сім`ю. Під час спільного проживання упродовж 2007 по 2011 роки проявляв агресивну поведінку, вів аморальний спосіб життя, застосовував домашнє насилля, через що викликали поліцію. З лютого 2011 року відповідач має сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , проте свій обов`язок не виконує, має заборгованість у розмірі 85 024,00 грн, у зв`язку з чим зверталася до суду з позовом про стягнення пені за несплату аліментних зобов`язань. Окрім того, позивач зазначила, що упродовж 13 років мала цивільний шлюб з іншим чоловіком - ОСОБА_6 , з яким у 2024 році зареєструвала шлюб та мають спільну доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а окрім того через процедуру визнання батьківства ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відтак, чоловік позивачки ОСОБА_6 є батьком двох її дітей.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Звенигородської міської ради в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечувала, зазначила, що під час з`ясування обставин та підготовки висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав намагалися зв`язатися з ним телефонним зв`язком, що вдалося за допомогою одного з месенджерів, при цьому відповідач спочатку заперечував проти позбавлення його батьківських прав, а потім, почувши думку дитини - ОСОБА_4 , зазначив, що якщо дитина не бажає такого батька, то він з усім погоджується. Умови проживання дитини є належними.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про час та дату неодноразово повідомлявся належним чином за усіма відомими суду адресами, в тому числі в с. Перекалля Вараського району Рівненської області. Конверти із судовими повідомленнями повернулися до суду не врученими з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою.

Виходячи з листа Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Звенигородської міської ради від 05.06.2025 №12-3/153 в реєстрі територіальної громади виконавчого комітету Звенигородської міської ради відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 відсутні.

Згідно з відповіддю №1567774 від 14.07.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 з 13.03.2007 зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В силу ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності осіб, які беруть участь у справі, але не з`явилися в судове засідання без поважних причин, на підставі письмових документів.

Суд, вивчивши матеріали справи та подані сторонами докази, встановив наступне.

ОСОБА_9 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 03.05.2007, про що внесено актовий запис відділом державної реєстрації актів цивільного стану Звенигородського РУЮ в Черкаській області №58.

До укладення шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_5 , батьками якого записані позивач та відповідач, виходячи із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Також, в період спільного проживання в зареєстрованому шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 21.02.2011 шлюб між сторонами розірвано.

Згідно з рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 21.02.2011 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_10 залишився на повному утриманні матері - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_2 після 2013 року виїхав до Рівненської області, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, вимог закону не виконує, участі в утриманні сина не приймає, коштів не надає, з дитиною не спілкується. На квітень 2025 року заборгованість по аліментах становила 172 458,48 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 07.05.2025 №6236.

Позивачка ОСОБА_1 приймає активну участь у вихованні сина, піклується про нього, створила всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку, задовольняє гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Нею створені всі умови для проживання, виховання та утримання дитини, що підтвердила в судовому засіданні представник третьої особи - органу опіки та піклування Звенигородської міської ради. ОСОБА_10 навчається в Звенигородському ліцеї Звенигородської міської ради в 10-А класі, відповідно до характеристики є дисциплінованим, відповідальним учнем, бере участь в громадському житті школи, має товаришів.

Виходячи з довідки навчального закладу, ОСОБА_2 - батько дитини школу не відвідував жодного разу, не цікавився успіхами сина у навчанні, не спілкувався з педагогами школи, вихованням ОСОБА_4 займається мати - ОСОБА_1 .

Виходячи з витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_10 з 05.05.2017 зареєстрований та проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні з`ясовано думку дитини - ОСОБА_3 шляхом його опитування, та з пояснень останнього вбачається, що про батька дитина знає мало, спілкувався з ним один раз приблизно у 2015 році, але в силу віку майже не пам`ятає обставини зустрічі. Зазначив, що виховує його мати та ОСОБА_11 , стосунки в сім`ї родинні, теплі, вважає, що позбавлення прав як батька ОСОБА_2 відповідає його інтересам,оскільки іншого батька ніж ОСОБА_12 , він не знає, окрім того, незабаром він закінчить навчання в школі, планує вступати до певного вузу, доведеться складати документи, отримувати певні дозволи від батьків, у тому числі від біологічного батька, а спілкування з ним унеможливлено, оскільки упродовж всього часу він не цікавився життям рідного сина.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 27.08.2024 уклала шлюб з ОСОБА_6 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , а до цього, зі слів позивачки, упродовж 13 років тривав цивільний шлюб. Від шлюбу мають спільну дочку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Також, виходячи з витягу з актового запису 00057936161 від 24.04.2026 ОСОБА_6 шляхом подачі відповідної заяви, визнав батьківство щодо ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з чим внесено зміни до актового запису про народження дитини, де батьком записаний з 12.02.2023 ОСОБА_6 .

В судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_14 , яка є двоюрідною сестрою позивачки, та ОСОБА_15 , яка є сусідкою позивачки 19 років поспіль, зазначили, що відповідача бачили рідко, переважно в період спільного проживання з позивачкою з 2007 по 2011 роки, поводився аморально, про дітей не піклувався, вихованням ОСОБА_4 займалася мати, а з 2013 року приблизно, й ОСОБА_11 , з яким вона проживала в незареєстрованому шлюбі. Всі діти проживають разом, сім`я дружна. Зі слів позивачки знають, що матеріальної допомоги відповідач не надає, з дітьми не спілкується.

З наданого суду висновку про доцільність позбавлення батьківських прав від 03.11.2025 №949/01-27, підписаного головою міської ради Саєнком О., вбачається, що орган опіки та піклування Звенигородської міської ради Черкаської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

На вимогу суду представник третьої особи надала також витяг з протоколу №11 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 20.10.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_2 в телефонному режимі на гучному зв`язку повідомив про небажання спілкуватися із сином, не в змозі допомагати матеріально, на питання: чи погоджуєтеся Ви, що комісія надасть висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, відповів: ну, раз син не хоче зі мною спілкуватися, бачити мене, то я погоджуюся на те, щоб мене позбавили батьківських прав.

Виходячи з встановлених обставин та досліджених матеріалів, наявних у справі, пояснень свідків та неповнолітньої дитини, суд приходить до висновку, що з 2013 року та до цього часу відповідач життям сина ОСОБА_4 , якому на час розгляду справи є майже 17 років, не цікавився, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватися та приймати участь у вихованні дитини. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», що підтверджується висновком органу опіки та піклування Звенигородської міської ради Черкаської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно свого сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Приймаючи рішення у цій справі суд виходить з положень ч. 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 та ст. 180 Сімейного кодексу України кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей та несуть відповідальність за невиконання батьківських обов`язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України правовою підставою позбавлення батьківських прав матері, батька є ухилення їх від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно п.п.15, 16 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Савіни проти України» від 18.12.2008 ( заява №39948/06) право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини", N 46544/99, п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини", [GC], N 31871/96, п. 66, ЄС/7/72003-VIII).

Хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин ("Ньяоре проти Франції", N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу "Скоццарі та Дж`юнта проти Італії" [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

Враховуючи наявні у справі достатні та переконливі докази суд вважає, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не опікується ним в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан його здоров`я, хоча зобов`язаний це робити, тобто зухвало ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання та утримання дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем не заявлено клопотання про стягнення судових витрат на її користь.

Відтак судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.12,13,60,76-81,89,141,211,263-265,280-285, ч.1ст.354,430ЦПК України, ст.ст.150,152,155,164,165,166, 191 Сімейного кодексу України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Звенигородської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , рнокпп НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 05.03.2007 Звенигородським РВ УМВС України в Черкаській області, батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення проголошено 18 травня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , рнокпп НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_7 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_8 ).

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Звенигородської міської ради (код ЄДРПОУ 04060803, адреса: Черкаська область, м. Звенигородка, проспект Шевченка, 63, тел. 0474022060).

Суддя О.Ю.Смовж