Постановление суда № 136603376, 14.05.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 14.05.2026Справа № 554/9097/25 Провадження № 1-кс/554/5881/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року м. Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , слідчої ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 22024170000000141 від 09.07.2024 року,

в с т а н о в и л а:

Адвокат ОСОБА_7 , діючи в інтересах ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 25.06.2025 року на ноутбук марки «Lenovo», модель «80QQ», s/n PFOBR8ZA; мобільний телефон марки «Samsung» модель «Galaxy A55», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ; грошові кошти в розмірі 15150 Євро, номіналом 100 Євро (148 купюр), 50 Євро (3 купюри), 20 Євро (8 купюр), 10 Євро (3 купюри), 5 Євро (2 купюри).

В обґрунтування клопотання зазначив, що в межах кримінального провадження № 22024170000000141 від 09.07.2024 року за місцем проживання ОСОБА_6 було проведено обшук, під час якого вилучено ноутбук, мобільний телефон та грошові кошти в сумі 15150 Євро, на які ухвалою слідчого судді накладено арешт. Вважає такий арешт необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки дозвіл на відшукання та вилучення грошових коштів ухвалою слідчого судді не надавався, а тому вилучивши їх слідчий вийшов за межі наданих повноважень. Також зазначив, що прокурором безпідставно порушено питання про арешт вилучених грошових коштів з метою забезпечення можливої конфіскації майна, так як ОСОБА_6 не має процесуального статусу підозрюваної, а є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Крім того, адвокат зазначив, що спірні кошти мають законне джерело походження, а саме - вони отримані внаслідок продажу 28.03.2023 року квартири АДРЕСА_1 , за 1035900 грн. Станом на день укладення угоди зазначена сума складала близько 33 тисячі Євро згідно офіційного курсу НБУ. Крім того, 13.05.2024 року ОСОБА_6 продала належну їй частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 за 642040 грн, що станом на день укладення угоди складало близько 15 тисяч Євро згідно офіційного курсу НБУ. Водночас, на переконання адвоката, сторона обвинувачення не надала доказів протиправного походження коштів чи їх зв`язку з обставинами кримінального провадження.

Зокрема, представник власниці майна послався на те, що якщо кошти отримано протиправним шляхом, то з урахуванням обставин кримінального провадження їх мало бути отримано внаслідок виконання договору. Враховуючи діяльність суб`єктів господарювання, розрахунки мали бути здійснені в безготівковій формі на рахунок ТОВ «ВК-ТЕХНОРЕСУРС» та в подальшому зняті з відповідного рахунку і отримані ОСОБА_6 . Водночас, довідками з Укрексімбанку, де відповідне Товариство має відкритий рахунок, встановлено, що за період з 01.01.2022 по 27.08.2025 включно грошові кошти в іноземних валютах з рахунку компанії не видавались, а в національній валюті видавались, що також виключає факт незаконного походження коштів за місцем проживання ОСОБА_6 . Разом з тим, на думку адвоката, під час звернення до суду з клопотанням про арешт майна сторона обвинувачення не надала жодних доказів того, що власниця отримала кошти готівкою від будь-яких осіб, які мають відношення до подій, викладених в матеріалах кримінального провадження. Тому адвокат вважав, що арешт на майно ОСОБА_6 було накладено необґрунтовано.

Щодо вилученої комп`ютерної техніки та мобільного телефону зазначив, що органом досудового розслідування не доведено необхідності подальшого утримання вказаного майна, оскільки з моменту його вилучення минуло десять місяців, тому відповідні експертні дослідження вже мають бути проведені. Крім того, необхідна органу досудового розслідування інформація, що міститься на технічних пристроях ОСОБА_6 , може бути скопійована.

07.05.2026 року до суду надійшли доповнення адвоката ОСОБА_3 до поданого клопотання про скасування арешту майна, в якій він зазначив, що в засобах масової інформації наявні відомості про ініціювання досудового розслідування щодо співробітників УСБУ в Полтавській області та інших осіб. Зокрема, на сайті «Інтернет-видання Полтавщина» за посиланням: https://poltava.to/news/86122/ міститься стаття від 27.04.2026 року під назвою «У Полтаві НАБУ та САП затримали на хабарі у $110 тисяч начальника слідчого відділу обласного СБУ та його підлеглого», зі змісту якої вбачається: «Слідством встановлено, що вказані службові особи за посередництва адвоката вимагали від власника підприємства 110 тис. дол. США. Натомість вони обіцяли забезпечити укладення угоди про визнання винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.111-1 КК України (здійснення господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, а саме постачання в рф обладнання через підставні фірми в Казахстані)».

Крім того, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті «Інтернет-видання Полтавщина» міститься стаття від 30.04.2026 року, у якій зазначено: «Нагадаємо, НАБУ та САП повідомили про підозру начальнику слідчого відділу УСБУ в Полтавській області, його підлеглому та адвокату-посереднику. Їх викрили «на гарячому» під час отримання другої частини хабаря у розмірі $55 тисяч».

Зазначені відомості, на переконання власника майна, можуть свідчити про необ`єктивність досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024170000000141 від 09.07.2024 року та недоведеність стороною обвинувачення незаконного походження коштів ОСОБА_6 .

Також адвокат наголосив на тому, що ОСОБА_6 з 15.09.2022 року не мала трудових відносин з ТОВ «ВК-ТЕХНОРЕСУРС», оскільки Наказом №132 від 15.09.2022 року її було звільнено з посади за власним бажанням, що, на його думку, підтверджує позицію власниці майна щодо законності перебування у неї коштів та законності джерела їх походження.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 підтримав клопотання, просив його задовольнити з викладених у ньому підстав.

Прокурор ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що питання обґрунтованості застосованого щодо майна ОСОБА_6 арешту вже неодноразово перевірялося слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Полтави та колегією суддів Полтавського апеляційного суду, в результаті чого не було встановлено підстав уважати, що арешт накладено необґрунтовано. Посилання адвоката ОСОБА_3 на те, що НАБУ та САП здійснюється досудове розслідування за підозрою посадових осіб УСБУ в Полтавській області в іншому кримінальному провадженні, вважав безпідставними, оскільки ці обставини є безвідносними до даного кримінального провадження. Тому клопотання адвоката ОСОБА_3 вважав необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, а також матеріали наданого слідчої ОСОБА_5 кримінального провадження № 22024170000000141 від 09.07.2024 року, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Встановлено, що слідчим відділом Управління Служби Безпеки України в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024170000000141 від 09.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, за фактом вчинення громадянами України з числа службових осіб ТОВ «ВК-Техноресурс» умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди України, шляхом передачі матеріальних ресурсів (частини парових турбін) представникам держави-агресора через треті країни.

В рамках даного кримінального провадження, 20.06.2025 року в період часу з 07 год. 15 хв. до 09 год 00 хв. старшим слідчим в ОВС слідчого відділу УСБУ в Полтавській області ОСОБА_8 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 19.06.2025 року, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , в результаті якого було виявлено та вилучено: ноутбук марки «Lenovo», модель «80QQ», s\n PF0BR8ZA, в якому містяться документи в електронному вигляді щодо реалізації продукції за межі України; телефон марки «Samsung», модель «Galaxy A55», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ; грошові кошти в розмірі 15 150 Євро (виявлені в спальній кімнаті в дорожній сумці).

Постановою слідчого від 20.06.2025 року вилучене майно визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 22024170000000141 від 09.07.2024 року.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 25.06.2025 року було накладено арешт на майно ОСОБА_6 , яке було вилучено 20.06.2025 року під час обшуку за місцем проживання останньої за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: ноутбук марки «Lenovo», модель «80QQ», s\n PF0BR8ZA; телефон марки «Samsung», модель «Galaxy A55», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ; грошові кошти в розмірі 15 150 Євро, номіналом 100 Євро (148 купюр), 50 Євро (3 купюри), 20 Євро (8 купюр), 10 Євро (3 купюри), 5 Євро (2 купюри), - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Як слідує зі змісту ухвали слідчого судді, метою арешту майна було забезпечення збереження речових доказів, а також запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі та відчуження.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 09.09.2025 року ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 25.06.2025 року залишено без змін.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 04.03.2026 року відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна.

Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч.1 ст.16 КПК України).

Арешт майна у відповідності до положень статті 131 КПК України є заходом забезпечення кримінального провадження та застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів (п.1 ч.2 ст.170 КПК України), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами в розумінні статті 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Абзацом 2 частини 1 статті 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За результатом розгляду даного клопотання таких підстав для скасування арешту майна під час досудового розслідування слідчим суддею не встановлено.

Так, доводи адвоката про те, що слідчий під час проведення обшуку вийшов за межі наданого ухвалою слідчого судді дозволу, оскільки останньою не було прямо надано дозволу на відшукання та вилучення грошових коштів, слідчим суддею відхиляються, оскільки ця обставина не свідчить про незаконність їх вилучення (таке майно відповідно до положень ч.7 ст.236, ч.ч.1, 2 ст.167, ч.2 ст.168 КПК України наділяється статусом тимчасово вилученого до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом), не виключає можливості накладення на них арешту за наявності підстав, визначених статтею 170 КПК України, і не є підставою для скасування арешту майна відповідно до положень статті 174 КПК України.

Посилання представника власниці майна на те, що прокурор, звертаючись із клопотанням про арешт майна, посилався на необхідність забезпечення можливої конфіскації майна, тоді як ОСОБА_6 не має статусу підозрюваної, що виключає можливість застосування арешту майна з такою метою, слідчим суддею оцінюються критично, з огляду на те, що як убачається зі змісту ухвали слідчого судді від 25.06.2025 року, арешт на спірне майно було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України. Водночас забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні є самостійною правовою підставою для арешту майна, яка не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Доводи адвоката щодо відсутності доказів незаконного походження вилучених за місцем проживання ОСОБА_6 грошових коштів та їх отримання від осіб, пов`язаних із обставинами кримінального провадження, фактично зводяться до оцінки достатності доказів сторони обвинувачення, що є предметом дослідження під час досудового розслідування та судового розгляду по суті, а не на стадії вирішення питання про скасування арешту майна в порядку статті 174 КПК України. Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема надавати оцінку доказам з точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Тобто, питання встановлення законності джерела погодження коштів підлягає оцінці в ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження по суті. Разом із цим, ураховуючи обставини, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні і потребують доказування, стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав уважати, що вказані грошові кошти могли бути такими, що одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них.

Не заслуговують на увагу і посилання представника власниці майна, викладені у доповненнях до клопотання про скасування арешту майна, щодо здійснення НАБУ та САП досудового розслідування щодо окремих співробітників УСБУ в Полтавській області в рамках іншого кримінального провадження, припущень щодо необ`єктивності слідчого у кримінальному провадженні, оскільки вказані обставини стосуються іншого кримінального провадження, жодним чином не пов`язані з обставинами даного кримінального провадження та предметом розгляду цього клопотання. Вказані обставини не свідчать про незаконність чи необґрунтованість накладення арешту на вилучене за місцем мешкання ОСОБА_6 майно в межах кримінального провадження № 22024170000000141 від 09.07.2024 року та не мають юридичного значення для вирішення даного клопотання про скасування арешт майна.

Також слідчий суддя враховує, що питання обґрунтованості застосованого арешту щодо належного ОСОБА_6 майна було предметом апеляційного перегляду Полтавського апеляційного суду, в результаті якого апеляційну скаргу представника власниці майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 було залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 25.06.2025 року про арешт майна - без змін. При цьому, оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення слідчого судді прийнято у відповідності до вимог ст.170-173 КПК України, оскільки вказане майно має ознаки речового доказу, відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, та може бути використане як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому такий арешт, накладений з метою збереження речових доказів, є виправданим. Вилучене під час обшуку майно, на яке слідчим суддею накладено арешт відповідає ознакам речових доказів, оскільки таке майно може містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення експертиз.

Отже, беручи до уваги викладене, слідчим суддею не встановлено підстав уважати, що арешт на вилучене за результатом обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 майно накладено необґрунтовано, оскільки стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав уважати, що це майно, в тому числі технічні пристрої - ноутбук та мобільний телефон, є доказом злочину та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, спірні грошові кошти могли бути такими, що одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, тобто, це майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та у розумінні вказаної норми закону є речовими доказами у кримінальному провадженні № 22024170000000141 від 09.07.2024 року. Тому арешт на зазначене майно накладено обґрунтовано, з метою забезпечення збереження речових доказів, що узгоджується з вимогами п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

Разом із цим, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, в його межах здійснюються необхідні органу досудового розслідування слідчі (розшукові) та процесуальні дії, спрямовані на встановлення обставин кримінального правопорушення, у тому числі перевіряються обставини походження вилучених у ОСОБА_6 грошових коштів, тому слідчий суддя не вбачає підстав вважати, що потреба у подальшому застосуванні щодо вилученого майна арешту наразі минула.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги, що спірне майно має статус речових доказів у кримінальному провадженні, арешт на нього накладено обґрунтовано, з метою забезпечення збереження речових доказів, а орган досудового розслідування має необхідність у збереженні застосованого арешту в цілях кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що скасування арешту на даному етапі може негативно вплинути на хід досудового розслідування, призвести до втрати речових доказів, тому подальше утримання спірного майна під арештом на даний час є доцільним і виправданим.

На підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що адвокатом не доведено, що арешт на спірне майно накладено необґрунтовано і що потреба в його подальшому застосуванні на даний час відпала, а тому приходить до висновку, що в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна слід відмовити за передчасністю.

Керуючись ст.ст.174, 372 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и л а:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 22024170000000141 від 09.07.2024 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 18 травня 2026 року о 10 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_1