Решение № 136603216, 11.05.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 11.05.2026Справа № 554/15934/25 Провадження № 2/554/1335/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.05.2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі: головуючого - судді Бугрія В.М., за участю секретаря Мазніченко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м. Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором та просив стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код за ЄДРПОУ: 431702980, адреса: 01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Алмазова Генерала, буд.13, оф.601) заборгованість за кредитним договором № 25.11.2020-010002002 від 25.11.2020 року в розмірі 21000,00 (двадцять одна тисяча гривень 00 коп.) та правову допомогу, судовий збір.

В обгрунтування позову зазначили, що між ТОВ "Споживчий Центр", правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ОСОБА_1 25.11.2020 року укладено кредитний договір № 25.11.2020-010002002. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 7000 грн., строком користування кредитом: 14 календарних днів з дати надання.

Графік платежів: сума кредиту у розмірі: 7000 грн. 00 коп. та проценти у розмірі: 1960 грн. 00 коп. сплачуються до 09.12.2020. Пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне максимального розміру.

Максимальний розмір процентів за договором (сумарно процентів "Економ" та процентів "Стандарт") становить 14000 грн. 00 коп. Після досягнення максимального розміру проценти не нараховуються. Фіксована процентна ставка "Економ" (далі ставка"Економ") 2 % за 1 (один) день/ днів користування кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків.

Проценти "Економ" розраховуються шляхом множення кредиту (залишку кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на ставку "Економ" та на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту протягом первинного та пролонгованого строків.

Фіксована процентна ставка "Стандарт" (далі ставка"Стандарт") 2,5 % за 1 (один) день/днів користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків. Проценти "Стандарт" розраховуються шляхом множення кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на ставку "Стандарт" та на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту після/в період закінчення первинного та/або пролонгованого строків. Графік платежів при пролонгації: сума кредиту у розмірі 7000 грн та проценти, розраховані відповідно до вищезазначених умов сплачуються в останній день пролонгованого строку.

Між ТОВ "Споживчий Центр" та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № 301121-1 від 30.11.2021. Так, відповідно до п. 2.3 зазначеного договору клієнт відступає право вимоги до боржника за кредитним договором факторові, внаслідок чого клієнт передає, а фактор одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 2.4 зазначеного договору факторингу, сторони домовилися, що право вимоги за кредитним договором вважається відступленим клієнтом факторові з моменту підписання сторонами реєстру прав вимог та скріплення його печатками сторін.

На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 25.11.2020-010002002 від 25.11.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

В свою чергу позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги за договором факторингу № 301121-1 від 30.11.2021, а також вимога про сплату заборгованості від 30.11.2021 року.

Отже, станом на дату подання даної позовної заяви позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 25.11.2020-010002002 від 25.11.2020 року, укладеним між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 .

Відповідно до кредитного договору № 25.11.2020-010002002 від 25.11.2020 року кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 7000 грн. Отже, кредитором виконано свої зобов`язання за договором в повному обсязі.

В свою чергу позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 29.10.2025 утворилась заборгованість у розмірі 21000 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7000 грн. та за відсотками 14000 грн., чим порушуються права та інтереси позивача.

Вказану заборгованість відповідачем до цього часу не погашено, що і стало підставою звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 11.10.2025 року було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

25.12.2025 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Скользнєва В.В., надала до суду письмовий відзив на позов, в якому вимоги позивача, викладені у позовній заяві, не визнає з наступних підстав: позивачем не додано копії самого кредитного договору, паспорт споживчого кредиту, в свою чергу, не є доказом погодження умов надання кредитних коштів .

Підтвердження укладення кредитного договору взагалі не містить електронного підпису відповідачки і складене одноособово кредитором. З цього слід зробити висновок, що наданий паспорт споживчого кредиту, так само як копія оферти та заявка на отримання кредиту є лише документами інформаційного характеру, якими обмінюються сторони перед укладенням кредитного договору. Самого ж тексту кредитного договору, який би відповідав вимогам ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» позивач не надав.

В матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу згідно договору. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданих відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів не є можливим.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Надані позивачем розрахунки кредитної заборгованості не підтверджені належними доказами, оскільки наявність або відсутність указаної позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.

Таким чином, за наявними розрахунками позивача без первинних документів неможливо перевірити зазначену позивачем суму заборгованості, як і неможливо перевірити сам факт надання кредитних коштів позичальникові у відповідному розмірі.

Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданих відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів не є можливим. У зв`язку із цим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

05.01.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якого вказував, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір у електронній формі шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) від 14.11.2020 р.; 2) подання відповідачем заявки кредитного договору № 14.11.2020-100002084 від 14.11.2020 р.; 3) надсилання відповідачем підтвердження укладання кредитного договору (акцепту) кредитного договору №14.11.2020-100002084 (кредитної лінії) від 14.11.2020 р.

Зі сторони ТОВ "Споживчий центр" документи, які складають кредитний договір підписувались за допомогою аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів електронного копіювання), а відповідачем за допомогою електронного підпису

одноразовим ідентифікатором, у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідач у відзиві стверджує, що «самого кредитного договору не надано».

Така позиція ігнорує особливості електронної форми договору, прямо передбаченої Законом України «Про електронну комерцію» та умовами оферти. Таким чином, твердження відповідача про відсутність договору є безпідставним.

Відсутність повної оплати за договором факторингу не свідчить про його недійсність, адже момент набуття права вимоги фактором пов`язана відповідно до положень договору з іншою подією підписанням сторонами реєстру боржників.

Відсутність оплати (або часткова оплата) за договором не свідчить те, що він є безоплатним всупереч положенням ч. 1 ст. 1077 ЦК України, однак це свідчить про встановлення сторонами порядку його виконання частинами, що не суперечить вимогам цивільного законодавства.

Також, ненадання платіжного чи розрахункового документу на підтвердження факту сплати позивачем визначеної договором факторингу №30112021-1 від 30.11.2021 р. плати за перехід права вимоги за спірним кредитним договором не свідчить про невиконання позивачем своїх обов`язків за договором. Крім того, дане питання не є предметом доказування у даній справі.

На переконання позивача, слід звернути увагу не на порядок розрахунків фактора та клієнта, а на саму суть договору, момент виникнення прав і обов`язків у його сторін.

Сторона позивача вкотре наголошує, що питання виконання договору факторингу стосуються фактора та клієнта і не є предметом доказування у даній справі. Недійсність даного договору судом не встановлена, як і не встановлена його фраудаторність.

Отже, невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, ані первинному кредитору, ані фактору, не звільняє останнього від виконання грошового зобов`язання.

Відтак, відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору та договору факторингу.

30.03.2026 року ухвалою суду витребувано у ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» належним чином оформлений кредитний договір №25.11.2020-010002002 від 25.11.2020 року.

22.04.2026 року від представника позивача надійшла заява, де вказано що вони не можуть надати копію кредитного договору, так як кредитний договір № 25.11.2020-010002002 від 25.11.2020 року був укладений в електронній формі, з дотриманням норм законодавства, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування» та Цивільного кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між ТОВ "Споживчий Центр", правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ОСОБА_1 25.11.2020 року укладено кредитний договір № 25.11.2020-010002002. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 7000 грн., строком користування кредитом: 14 календарних днів з дати надання.

Вказана заявка підписана ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором «7W457».

Згідно з пунктом 1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 25.11. 2020 року, за цим договором кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, та проценти за користування кредитом встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

У пункті 8.1 пропозиції зазначено, що цей договір набирає чинності з дати отримання кредитором у інформаційній системі кредитора від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитора на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації в інформаційній системі кредитора.

У цій пропозиції зазначено, що кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на сайті кредитора;

- заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрана ним на конкретних умовах та їх схвалення кредитором;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону вказаний при його ідентифікації на сайті .

Між ТОВ "Споживчий Центр" та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № 301121-1 від 30.11.2021. Так, відповідно до п. 2.3 зазначеного договору клієнт відступає право вимоги до боржника за кредитним договором факторові, внаслідок чого клієнт передає, а фактор одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до кредитного договору № 25.11.2020-010002002 від 25.11.2020 року кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 7000 грн. Отже, кредитором виконано свої зобов`язання за договором в повному обсязі.

В свою чергу позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 29.10.2025 утворилась заборгованість у розмірі 21000 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7000 грн. та за відсотками 14000 грн., чим порушуються права та інтереси позивача.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Звертаючись до суду з позовом, товариство посилалося на те, що між сторонами був укладений в електронній формі кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит, однак належним чином взяті на себе зобов`язання за цим договором не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви було долучено пропозицію про укладення кредитного договору (оферту); заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору; та повідомлення що заявку на видачу кредиту прийнято.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не виконала умови укладеного з ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору № 25.11.2020-010002002 від 25.11.2020 року про надання споживчого кредиту в розмірі 7000 грн., не повернула отриману у кредит суму, не сплатила нараховані за користування кредитом відсотки.

Посилання відповідача на те, що позивачем не додано копії кредитного договору, а паспорт споживчого кредиту не є доказом погодження умов кредитування, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Кредитний договір був укладений в електронній формі відповідно до вимог ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про споживче кредитування».

На підтвердження факту укладення договору позивачем долучено одноразовий ідентифікатор, який використовувався відповідачем під час акцепту оферти, копію паспорта споживчого кредиту, заявку на отримання кредиту, а також фотофіксацію відповідача, здійснену безпосередньо у фінансовій установі під час оформлення кредиту. Крім того, електронні документи містять електронний підпис відповідача, виконаний на планшеті у приміщенні кредитодавця, що підтверджує волевиявлення відповідача на укладення договору та погодження з його умовами.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом використання електронного підпису або одноразового ідентифікатора, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, твердження відповідача про відсутність належного підтвердження укладення кредитного договору є необґрунтованими. Також безпідставними є доводи щодо відсутності доказів перерахування коштів, оскільки надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують факт видачі кредитних коштів відповідачу, їх отримання останнім та погодження умов кредитування, що виключає сумніви щодо існування між сторонами кредитних правовідносин та розміру заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Тобто твердження представника відповідача, про відсутність належних та допустимих доказів укладення договору не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Порядок розподілу судових витрат визначений у статті 141 ЦПК України. Відповідно до частин першої та другої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оцінивши наведені докази, зокрема: договір про надання правничої допомоги № 07/24-НК від 02.07.2024, укладений між АО «ВЕРІТАС ЦЕНТР» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», додаткову угоду №17 від 03.04.2025 року, додаткову угоду №19 від 16.04.2025 року, звіт про виконану роботу відповідно до договору про надання правничої допомоги, суд вважає, що з урахуванням принципу співмірності та реальності надання послуг, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги адвоката, підлягають до часткового задоволення, а саме у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13,141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код за ЄДРПОУ: 431702980, адреса: 01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Алмазова Генерала, буд.13, оф.601) заборгованість за кредитним договором № 25.11.2020-010002002 від 25.11.2020 року в розмірі 21000,00 (двадцять одна тисяча гривень 00 коп.);

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 3000 грн. правової допомоги.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою на офіційному вебпорталі судової влади України: http://www.ok.pl.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 12 травня 2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ-43170298, адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд.13, оф.601.

Відповідач - ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 .

Суддя В.М.Бугрій