Решение № 136599663, 18.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року справа №520/679/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп. НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування» від 29.07.2022 року №159, у частині притягнення молодшого сержанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, невиплати молодшому сержанту ОСОБА_1 премії за липень 2022 року та направлення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення молодшим сержантом ОСОБА_1 до органу досудового розслідування;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити молодшому сержанту ОСОБА_1 премію за липень 2022 року, яка не була виплачена на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування» від 29.07.2022 року №159.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він проходить військову службу по мобілізації у складі військової частини НОМЕР_2 на посаді "старший стрілець 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ". Вих. Військової частини НОМЕР_2 від 01.09.2022 № 1102 відповідач відмовив позивачу в ознайомленні його з копією результатів службового розслідування, у тому числі із наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 2022 року «Про результати службового розслідування», на підставі якого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, не було виплачено премію за липень 2022 року та направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до органу досудового розслідування, що позивач вважає протиправним позаяк відповідачем не було узято до уваги поганий стан здоров`я позивача, який не дозволяв виконувати свої службові обов`язки. Процедура, порядок та умови проведення службового розслідування у відношенні позивача були порушені у частині об`єктивності та неупередженості. На підставі оскаржуваного наказу відповідачем позивача було позбавлено премії за липень 2022 року, що відповідачем не заперечується та відповідно не підлягає доказуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) від 16.01.2023 відкрито провадження в адміністративній справі.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.

Вказана адміністративна справа надійшла до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Тітова О.М.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 прийнято до розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу. Розгляд і вирішення справи вирішено здійснювати одноособовим складом суду в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Копія вказаної ухвали надіслана сторонам по справі, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач, на адресу суду, відзив на позовну заяву не надав.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 07.10.2024 по 11.10.2024 перебував на навчанні, з 28.10.2024 по 05.11.2024, з 23.12.2024 по 15.01.2025, з 28.04.2025 по 02.05.2025, з 14.07.2025 по 28.07.2025 перебував у відпустці, 01.08.2025 перебував на навчанні, з 04.08.2025 по 05.08.2025, з 10.11.2025 по 14.11.2025 та з 22.12.2025 по 13.01.2026 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач на час виникнення спірних правовідносин проходив військову службу по мобілізації у складі військової частини НОМЕР_2 на посаді "старший стрілець 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ".

Із Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.07.2022 № 159 вбачається наступне: "службовим розслідуванням проведеним на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.07.2022 року № 133 Про призначення службового розслідування заступником командира військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення молодшим лейтенантом ОСОБА_3 , було проведено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов, що сприяли відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненому в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, а також встановлення ступеня вини старшого стрільця 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_4 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

В результаті службового розслідування встановлено факт відмови виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці та виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою, самоусунення від виконання службових обв`язків, а також створено передумови до погіршення боєздатності підрозділу, в якому проходить службу та підвищення службового навантаження на товаришів по службі молодшим сержантом ОСОБА_5 :

Таким чином, молодший сержант ОСОБА_6 допустив вчинення правопорушення під час проходження військової служби.

Факт допущеного молодшим сержантом ОСОБА_5 правопорушення, підтверджується рапортом командиром 3 стрілецької роти: капітаном ОСОБА_7 , поясненнями начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_8 , поясненнями начальника групи планування військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_9 .

Бездіяльність молодшого сержанта ОСОБА_10 у вигляді відмови виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці та виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, самоусунення від виконання службових обов?язків призвело до настання наслідків у вигляді порушення останнім порядку проходження громадянами України військової служби, а також створено передумови до погіршення боєздатності підрозділу, в якому він проходить службу та підвищення службового навантаження на товаришів по службі.

Своїми діями молодший сержант ОСОБА_11 порушив:

- п.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до якого на військовослужбовця покладено обов?язок додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, не допускати самому і стримувати товаришів по службі від негідних вчинків, зміцнювати військове товариство.

- п.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якого військовослужбовці зобов?язані свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок.

- п.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, який зобов?язаний виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Поряд з цим, у зв`язку із тим, що молодший сержант ОСОБА_6 відмовився виконати наказ начальника, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, в його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України.

Причиною допущеного правопорушення молодшого сержанта ОСОБА_4 являється особиста недисциплінованість військовослужбовця. Умовами, що сприяли вчиненню правопорушення зазначеним військовослужбовцем є недостатня робота з особовим складом командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 капітана ОСОБА_12 .

Заперечень заяв та клопотань під час проведення службового розслідування не надходило.

В зв`язку із зазначеним, з метою недопущення подібних випадків в подальшому, а також притягнення винних до відповідальності, наказую:

1. Службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28.07.2022 року № 155 вважати завершеним.

2. За порушення вимог п. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 11, п. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яке виявилось у недодержані законодавства України, допустив сам і не стримував товаришів по службі від негідних вчинків, не сумлінно виконував службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, відмовився виконати наказ начальника, вчинене в умовах воєнного стану та відповідно до окремого доручення Міністерства Оборони України №219 від 23.06.2022 п. 9.7, щодо відмови виконувати бойовий наказ (розпорядження), старшого стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_4 щодо якого проводилось розслідування щодо факту відмови виконати наказ начальника, вчинена в умовах, воєнного стану чи в бойовій обстановці та накласти дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА".

3. За недостатню роботу з підлеглим особовим складом командиру 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 капітану ОСОБА_13 нагадати про обов?язки військової служби.

4. Заступнику командира військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення молодшому лейтенанту ОСОБА_14 , в зв?язку з тим, що під час службового розслідування з?ясовано, що правопорушення старшого стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_4 містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України, організувати направлення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до відповідного органу досудового розслідування з метою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

5. Помічнику командира військової частини НОМЕР_2 з фінансової економічної роботи - начальник служби сержанту ОСОБА_15 : відповідно частини 5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, не виплачувати старшому стрільцю з стрілецького відділення І стрілецького взводу З стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 молодшому сержанту ОСОБА_16 премію за липень 2022 року за недодержання законодавства України, допустив сам і не стримував товаришів по службі від негідних вчинків, не сумлінно виконував службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань, поручених йому за посадою, відмовився виконати наказ начальника, вчинене в умовах воєнного стану.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 .

7. Наказ довести до особового складу в частині, що його стосується.".

Не погодившись із оскаржуваним наказом, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Порядок проходження служби військовослужбовцями регулюють Конституція України, Закони України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1192 № 2233-XII, Про оборону України від 06.12.1991 № 1932-XII, Про Збройні сили України 06.12.1991 № 1934-XII, Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію 21.12.1993 № 3543-XII, інші закони України, та? ? прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

Згідно статті 65 Конституції України, статтею 17 Закону України «Про оборону України», статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», статті 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 28 Статуту єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (статті 29, 31 Статуту). Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою (стаття 30 Статуту). Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення (стаття 35 Статуту). Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно (стаття 37 Статуту).

Згідно статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців обов`язки, зокрема, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою.

Статтею 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Законом України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України від 24.03.1999 № 551- XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), відповідно до вимог статей 1, 4 якого військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, і зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів. Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності (стаття 6 Дисциплінарного статуту). У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення зокрема: в) сувора догана.

Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 у справі № 816/70/16 зазначив, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває в площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення.

Наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що позивач у справі від виконання вказаного бойового наказу позивач відмовився.

Вказані обставини свідчать, що позивач, відмовившись від виконання бойового наказу, не виконав свої обов`язки, передбачені статтями 11,16 Статуту, статтею 4 Дисциплінарного статуту та вчинив непокору, тому застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани ґрунтується на приписах закону.

Суд не погоджується з доводами позивача про наявність поважних причин для відмови від виконання бойового наказу через стан здоров`я.

Матеріали справи не містять висновку щодо непридатності позивача до військової служби на вказаній посаді, тому вказані позивачем обставини не є поважними підставами відмови від виконання бойового наказу.

Водночас стаття 12 Статуту передбачає, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Оскільки про неможливість виконати бойовий наказ через стан здоров`я позивач не повідомив безпосереднього командира рапортом, як-то передбачено вказаною нормою суд погоджується з висновком службового розслідування про безпідставність відмови від виконання бойового наказу.

Порядок проведення службового розслідування передбачена статтями 84-88 Дисциплінарного статуту та Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони від 21.11.2017 №608 (далі Порядок №608).

Так, статтею 84 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Згідно статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Пунктом 1 розділу 11 Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань.

Відповідно до положень пункту 2 розділу 1 Порядку №608 службове розслідування комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу 11 Порядку №608 передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Згідно пункту 3 розділу 111 Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктом 3 розділу ІV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

знати підстави проведення службового розслідування;

бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування;

відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;

давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;

з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень;

порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;

висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;

ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);

оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Положення Порядку №608 не містять прямої норми про повідомлення військовослужбовця про призначення службового розслідування, проте враховуючи приписи пункт 3 розділу ІV Порядку №608, які визначають права військовослужбовця, відповідач зобов`язаний був повідомити позивача щодо призначеного службового розслідування.

У межах службового розслідування позивачем було надано письмові пояснення.

Так, згідно пункту 2 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані).

Отже отримання пояснень від військовослужбовців, щодо яких проводиться службове розслідування, є правом, а не обов`язком особи, яка таке розслідування проводить.

Відповідно до вимог пункту 1 розділу ІV Порядку №608 суд зазначає, що згідно вказаного пункту особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Розділом V Порядку №608 встановлені вимоги до оформлення результатів службового розслідування, а саме:

пункт 1: за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

пункт 2: у вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

пункт 3: в описовій частині акта службового розслідування зазначаються:

посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;

неправомірні дії військовослужбовця;

зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є);

вина військовослужбовця;

причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;

вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;

причини та умови, що сприяли правопорушенню;

заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Щодо доводів позивача про те, що особа, яка проводила службове розслідування передчасно, упереджено та завчасно вказав на причетність позивача до кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 КК України, то згідно статті 85 Дисциплінарного кодексу якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Отже виявлення ознак кримінального правопорушення здійснюється при проведенні службового розслідування, тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що службовим розслідуванням підтверджено порушення позивачем статей 11,16 Статуту та статтю 4 Дисциплінарного статуту, а тому наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 29.07.2022 №159 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани прийнятий на законних підставах і скасуванню не підлягає.

Позовна вимога в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію за липень 2022 року також задоволенню не підлягає, адже у наказі від 29.07.2022 №159 підставою для не виплати позивачу щомісячної премії вказано частину 5 розділу ХV1 Порядку №260, яким передбачено, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у разі невиходу на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення, а також у разі скоєння у військовій частині злочинів - за місяць, у якому сталася подія.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Усі інші аргументи вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволення позовної заяви.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп. НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов