Решение № 136598147, 18.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5886/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання АДРЕСА_2 ) до Комісії Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. вул. Академіка Корольова, 9, м. Одеса, 65114), третя особа Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2Д, м. Одеса, 65022) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом через систему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 до Комісії Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, третя особа Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якій просить:

- визнати протиправною відмову комісії Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в складанні акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду оформлену листом від 13.02.2026 року № 17.0105/231;

- зобов`язати комісію Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2026 року щодо складання та видачі акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є військовозобов`язаним та має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з наданням соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі дідусю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою його проживання та не отримує за це компенсацію.

За висновком ЛКК від 31.10.2025 року дідусю ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги, а саме: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. ОСОБА_2 має ІІ групу інвалідності, загальне захворювання, безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 951479. Дружина ОСОБА_2 ОСОБА_3 має ІІ групу інвалідності, загальне захворювання, безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду мсек серії 12 ААГ № 950270.

При цьому, у ОСОБА_2 та у ОСОБА_3 є син ОСОБА_4 батько позивача, який є старшим викладачем кафедри озброєння бойових машин та вогневої підготовки факультету підготовки спеціалістів Десантно-штурмових військ та морської піхоти Військової академії (м. Одеса), підполковником та проходить військову службу.

Для підтвердження факту здійснення позивачем постійного догляду за дідусем 23.01.2026 року, останнім до Департаменту праці та соціальної політики направлено заяву разом із додатками на 27 аркушах щодо складання та видачі Акту про встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) за своїм дідусем ОСОБА_2 .

Вказана заява разом із додатками розглянута комісією Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

13.02.2026 року позивач на електронну адресу отримав лист від 13.02.2026 року № 17.0105/231 про те, що матеріали справи розглянуті Київською районною комісією із встановлення факту здійснення особою постійного догляду в м. Одесі (протокол № 1 від 11.06.2026 року).

Між тим, позивачу відмовлено в складанні акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, у зв`язку з тим, що медичні документи оформлені неналежним чином, що порушує вимоги п. 9 Додатку 5 до Порядку проведення призову громадян, на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 № 560,

Позивач наголошує на тому, що відсутність акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8) стане підставою в подальшому для відмови уповноваженим органом у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі, враховуючи внесені зміни в КАС України, а саме частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Представник відповідача - Київської районної комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду, подав до суду відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що порядком №560 визначено, що одним з документів, який підтверджує право на відстрочку є довідка пре те, що члени сім`ї першого ступеня споріднення потребують постійного догляду.

Проте, в наданих ОСОБА_1 документах відсутні медичні документи, які б підтверджували що ОСОБА_4 , член сім`ї першого ступеня споріднення, потребує постійного догляду.

Відповідач вказує, що в разі ненадання військовозобов`язаним документів, визначених у Підпунктах 9 і 14 додатка 5 до Порядку (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8), або подання не в повному обсязі, а також незазначення у заяві відомостей про військовозобов`язаного, передбачених у абз.1 п. 61 Порядку, комісія може залишити без розгляду документи щодо встановлення ОСОБА_5 постійного догляду факту здійснення відповідним військовозобов`язаним постійного догляду за особами, зазначеними y п. 9 і 14 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що письмово повідомляється військовозобов`язаний.

У зв`язку з тим, що у наданій ОСОБА_1 довідці ЛКК відсутній висновок про потребу ОСОБА_4 в постійному догляді, як це вимагає Закон та Порядок №560, то пакет документів вважається поданим не в повному обсязі.

Також, відповідачем до відзиву надано копію протоколу засідання Київської районної комісії із встанолвення факту здійснення особою постійного догляду в м. Одеса № 1 від 11.02.2026 року.

3 огляду на зазначене, Комісією відмовлено позивачу в складанні акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .

23.01.2026 року позивач звернувся до Департаменту праці та соціальної політики із заявою, в якій просив відповідно до п. 61 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, скласти та видати йому Акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) за ОСОБА_2 (дідусем позивача), ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є інвалідом II групи.

До вказаної заяви були надані наступні документи, а саме: копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; витяг з реєстру ТГ № 2025/015940310 ОСОБА_1 ; електронний ВОД ОСОБА_1 сформований з Резерв+; копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_3 ; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 НОМЕР_2 ; копія довідки до акту огляду мсек ОСОБА_3 12 ААГ № 950270; копія висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації № 2022/869; копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ; копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 ; копія довідки про внесення відомостей до ЄДДР ОСОБА_2 № 990403/2022; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 НОМЕР_3 ; копія довідки до акту огляду мсек ОСОБА_2 12 ААГ № 951479; копія індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1500 ОСОБА_2 від 15.04.2024; копія висновку ЛКК 280/3 пр. 117 від 31.10.2025 року (безстроково); копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 з ОСОБА_7 ; копія посвідчення офіцера НОМЕР_4 ОСОБА_4 ; копія довідки № 1819 від 12.06.2025 року додаток 6; копія довідки від 25.11.2025 № 1/53/1552; копія посвідчення НОМЕР_5 ; копія довідки ЛКК № 12/5. пр. 5 щодо неможливості здійснювати постійний сторонній догляд; копія витягу із наказу МОУ від 14.09.2025 року №1208.

За наслідками розгляду поданої заяви Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради листом №17.0105/231 від 13.02.2026 року повідомило позивача, що матеріали справи були розглянуті Київською районною комісією із встановлення факту здійснення особою постійного догляду в м. Одесі (протокол № 1 від 11.02.2026 року).

Проте, у зв`язку з тим що медичні документи оформлені неналежним чином, що порушує вимоги п.9 Додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, ОСОБА_1 відмовлено в складанні акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Копію протоколу засідання Київської районної комісії із встанолвення факту здійснення особою постійного догляду в м. Одеса № 1 від 11.02.2026 року, на якій миститься посилання у листом №17.0105/231 від 13.02.2026 року відповідачем надана до відзиву.

Пунктом 1.2 вказаного протоколу вирішено відмовити у складанні Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду 1 особі згідно з додатком 3, а саме ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю наданих документів.

Позивач, вважаючи протиправною відмову комісії Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в складанні акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, оформлену листом від 13.02.2026 року № 17.0105/231, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Частиною 7 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Правовідносини, які пов`язані з процедурою надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення регулюються Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМ України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно з п. 61 Порядку №560 військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у п. 9 і 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім`я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якою здійснюється догляд.

У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов`язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).

Військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у п. 9 і 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов`язаним постійного догляду за особами, зазначеними у п. 9 і 14 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду здійснює розгляд заяви протягом десяти календарних днів з дати її подання.

До складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше ніж п`ять осіб.

Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:

відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов`язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;

перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов`язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.

За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов`язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Судом встановлено, що з метою оформлення необхідних документів для отримання відстрочки, позивач звернувся до відповідача із заявою від 23.01.2026 року про видачу акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, надавши, на думку заявника необхідний та достатній перелік документів.

В той же час, відповідно до листа Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради №17.0105/231 від 13.02.2026 року, наданого у відповідь на заяву позивача, зазначено, що надані позивачем медичні документи оформлені неналежним чином, у зв`язку з чим відмовлено у складанні акту.

Водночас, відповідачем до відзиву надано копію протоколу засідання Київської районної комісії із встанолвення факту здійснення особою постійного догляду в м. Одеса № 1 від 11.02.2026 року, пунктом 1.2 якого вирішено відмовити у складанні Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду 1 особі згідно з додатком 3, а саме ОСОБА_1 у зв`язку з невідповідністю наданих документів

Таким чином, суд вважає, що у вказаній відмові не зазначено, які саме медичні документи, надані позивачем, оформлені неналежним чином, з посиланням на норми діючого законодавства, що неможливо вважати мотивованою відмовою суб`єкта владних повноважень.

Позивач зазначив, що він надав необхідні документи, які на його думку є достатніми для складання акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Між тим, питання тлумачення та застосовування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте Суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування національного законодавства наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду (п.41 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Будченко проти України», рішення у справі «Скордіно проти Італії».

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія.

Суд вважає, що відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів його прийняття позбавляє взагалі можливості позивача навести аргументи щодо його неправомірності. Акт індивідуальної дії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості. Проте саме невідповідність акту індивідуальної дії вимогам обґрунтованості та вмотивованості призводить до його протиправності. Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду (від 04.12.2018 року по справі №821/1173/17, від 09.07.2019 року у справі №140/2093/18).

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява №37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21.

Крім того, в постанові від 22.07.2019 по справі №815/2985/18 Верховного Суду наявні висновки, які є сталою судовою практикою щодо вимог до актів індивідуальної дії. В постанові зазначено, що Суд вважає за доцільне наголосити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладне, суд вважає, що відмова Київської районної комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду в м. Одеса в складанні акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду оформлена протоколом № 1 від 11.02.2026 року не відповідає критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відтак є протиправною та підлягає скасванню.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, як на підставу відмови у складанні акту, на те що у наданій ОСОБА_1 довідці ЛКК відсутній висновок про потребу ОСОБА_4 в постійному догляді, оскільки вказані підстави не були зазначені ані в протоколі комісії, ані в оскаржуваній позивачем відмові. Предметом перевірки судом легетімності, законності та обгрутованності є саме прийняте відповідачем рішення.

За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, у відповідності до приписів пункту 61 Порядку №560.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд вважає, що по даній справі підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

Частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних в суді можливостей.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.1997 року №4-зп зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох норм, які по-різному регулюють спірне питання повинні застосовуватися положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що ч.9 ст.18 КАС України, якою визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), прийнята пізніше ніж абз.1 ч.10 ст.243 КАС України, суд застосовує норму, яка прийнята пізніше.

Оскільки ухвалою суду при відкритті провадженні вирішено здійснити розгляд справи та її формування та зберігання в електронній формі суд викладає рішення в електронній формі.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 241-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Комісії Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. вул. Академіка Корольова, 9, м. Одеса, 65114), третя особа Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2Д, м. Одеса, 65022, код ЄДРПОУ 36290160) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської районної комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду в м. Одеса в складанні акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, оформлене протоколом № 1 від 11.02.2026 року.

Зобов`язати Київську районну комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду в м. Одеса повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.01.2026 року щодо складання та видачі акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду).

Стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва