Решение № 136594682, 18.05.2026, Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Провадження № 2/510/684/26

Справа № 510/2424/25

18 травня 2026 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.,

за участю секретаря Фурсової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

встановив:

Представник позивача звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 09 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75345147 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).

За даним договором відповідачу надано грошові кошти в розмірі 3300 грн., узгоджені умови про порядок та графік повернення позики, сплати відсотків та інше.

Відповідач в свою чергу, зобов`язалась повернути грошові кошти, сплатити проценти в строки та на умовах, визначених договором.

Згідно проведеного платежу № 20db2f2a-63c8-4feb-9a7d-9c9bfe5042de від 09 серпня 2021 року, на картковий рахунок позикодавця ОСОБА_1 , який вказаний у договорі, здійснено переказ коштів у розмірі 3300 грн.

Так, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало умови договору позики, надавши грошові кошти відповідачу, а остання не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання з повернення коштів, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 10720 грн. 71 коп., яка складається з заборгованості за тілом позики - 3300 грн. та 7420 грн. 71 коп. заборгованості за процентами.

Заборгованість в добровільному порядку відповідачем не погашена.

21 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2112.

31 березня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 310323-ФМ.

Таким чином, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 75345147 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09 серпня 2021 року.

З огляду на вищенаведене, представник позивача з зазначених підстав звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. та 4500 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, наполягала на задоволенні позовних вимог, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце його проведення сповіщалась належним чином, про причини неявки не повідомила. Відзив у встановлений судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги неодноразове неприбуття у судові засідання належним чином повідомленого відповідача, задля недопущення порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності відповідача, за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Дійсно, як встановлено судом, 09 серпня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 дійшли згоди з укладення договору позики № 75345147 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відповідно до умов якого останній надано грошові кошти (позику) у сумі 3300 грн. (п. 2.1 Договору), на строк 23 дні (п. 2.2 Договору), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми позики (п. 1 Договору).

Водночас, сторонами погоджені умови про фіксовану базову процентну ставку 1,99 % (п. 2.3 Договору), а відповідача ознайомлено із правилами надання грошових коштів у позику, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальною річною процентною ставкою за договором про споживчий кредит, паспортом споживчого кредиту, який містить: інформацію та контактні дані про кредитодавця, інформацію та контактні дані кредитного посередника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти.

Пунктом 6.5 правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.

Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, що визначено ч. 1 ст. 638 ЦК України.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Таким чином, 09 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» був укладений договір позики № 75345147 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).

Згідно витребуваної інформації у АТ «ПриватБанк», 09 серпня 2021 року на емітовану відповідачу картку перераховані кошти у розмірі 3300 грн.

Так, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання умов договору та відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, надало грошові кошти відповідачу у користування, на умовах встановлених договором, а відповідач в свою чергу зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Таким чином ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином виконало свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 .

Однак, з причини неналежного виконання умов договору у відповідача сформувалась заборгованість, яка станом на 30 листопада 2021 року становить 10720 грн. 71 коп. та складається з: заборгованості за тілом позики 3300 грн.; заборгованості за процентами 7420 грн. 71 коп.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

21 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2112, предметом якого є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах заборгованості.

Згідно акту приймання-передачі реєстру заборгованостей від 21 грудня 2021 року, складеного сторонами вищевказаного договору та витягу з реєстру прав вимог №4, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» прийняло від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» право вимоги за договором позики № 75345147 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09 серпня 2021 року, відносно боржника ОСОБА_1 на заборгованість у розмірі 10720 грн. 71 коп., яка складається з: заборгованості за тілом позики 3300 грн.; заборгованості за процентами 7420 грн. 71 коп.

31 березня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та позивачем укладено договір факторингу № 310323-ФМ, предметом якого є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах заборгованості.

Згідно акту прийому-передачі реєстру заборгованостей від 31 березня 2023 року, складеного сторонами вищевказаного договору та витягу з реєстру боржників, ТОВ «Фінпром Маркет» прийняло від ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право вимоги за договором позики № 75345147 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09 серпня 2021 року, відносно боржника ОСОБА_1 на заборгованість у розмірі 10720 грн. 71 коп., яка складається з: заборгованості за тілом позики 3300 грн.; заборгованості за процентами 7420 грн. 71 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Так, судом встановлено, що ТОВ «Фінпром Маркет» у відповідності до ст. 512 ЦК України, набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Фінансова компанія управління активами», включно і до ОСОБА_1 за договором позики № 75345147 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09 серпня 2021 року.

Частиною 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Позивачем доведено, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 75345147 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09 серпня 2021 року, станом на 30 листопада 2021 року становить 10720 грн. 71 коп., що підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

Разом із тим, заявлена заборгованість відповідачем не спростована, контр розрахунку не надано, як і не надано доказів її сплати як первісному кредитору так і факторам.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких входять витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача під час пред`явлення позову до суду, було сплачено судовий збір у належному розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 579944048.1 від 25 листопада 2025 року.

Отже, з урахуванням задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору підлягає 2422,40 грн.

Щодо вирішення питання про витрати, пов`язані із правничою допомогою.

За положеннями ст. ст. 133, 137 ЦПК України, учасник справи має право на відшкодування лише професійної правової допомоги, наданої адвокатом.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг правничої допомоги. Так, на підтвердження понесених позивачем витрат у справі надано договір № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року, який містить опис робіт, а загальна вартість наданих послуг за договором складає 4500 грн., що підтверджується витягом з акту № 3-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року, складеного 06 жовтня 2025 року.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України, можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази відносно витрат на професійну правову допомогу в розмірі 4500 грн., відповідають критерію розумної необхідності таких витрат та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місцезнаходження за адресою: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, ЄДРПОУ 43311346, рах. № НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) заборгованість за договором позики № 75345147 від 09 серпня 2021 року в розмірі 10 720 (десять тисяч сімсот двадцять) грн. 71 коп., яка складається з: заборгованості за тілом позики 3 300 (три тисячі триста) грн.; заборгованості за процентами 7 420 (сім тисяч чотириста двадцять) грн. 71 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місцезнаходження за адресою: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, ЄДРПОУ 43311346, рах. № НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова