Решение № 136589340, 18.05.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2956/26

(2/199/3958/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

18.05.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі головуючого судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2026 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 12 червня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №7760255, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000 гривень, зобов`язавшись повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в порядку, строки та на умовах, визначених кредитним договором. В подальшому на підставі договору відступлення прав вимоги №108-МЛ від 29 липня 2024 року позивач набув право вимоги до відповідача як боржника за вищевказаним кредитним договором. Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 25729,66 гривень, з яких: 3676 гривень заборгованість за тілом кредиту, 21493,66 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом, 560 гривень заборгованість за комісією за видачу кредиту, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судові витрати.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 23 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою було задоволено клопотання представника позивача та витребувано додаткові докази у справі.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 12 червня 2023 року між ТОВ «Мілоан», як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір про споживчий кредит №7760255, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000 гривень строком на 105 днів, зобов`язавшись повернути кредит не пізніше 25 вересня 2023 року, сплативши 1,05 % протягом пільгового періоду та 3 % протягом поточного періоду від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, а також комісію за надання кредиту у розмірі 7 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, що становить 560 гривень. Викладені обставини підтверджуються копією договору про споживчий кредит з додатками, копією анкети-заяви на кредит, копією довідки про ідентифікацію та копією платіжного доручення.

Із матеріалів цивільної справи судом також встановлено, що на відміну від кредитодавця позичальник належним чином свої договірні зобов`язання за договором про споживчий кредит №7760255 від 12 червня 2023 року не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за цим кредитним договором у загальному розмірі 25729,66 гривень, з яких: 3676 гривень заборгованість за тілом кредиту, 21493,66 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом, 560 гривень заборгованість за комісією.

29 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан», як первісним кредитором, та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новим кредитором, укладено договір про відступлення прав вимоги №108-МЛ, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло належних ТОВ «Мілоан» прав вимоги за договором про споживчий кредит №7760255 від 12 червня 2023 року. Наведені обставини підтверджуються копією договору відступлення права вимоги та витягом з реєстру боржників.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями ст.3 ч.1 п.5 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч.ч.3-6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Нормою ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 3 ч.1 п.п.6, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Частинами 12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом положень ст.ст.512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за договором про споживчий кредит №7760255 від 12 червня 2023 року з урахуванням договору відступлення прав вимоги №108-МЛ від 29 липня 2024 року, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між ТОВ «Мілоан», як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, вказаного кредитного договору в електронній формі, яка відповідно до вимог законодавства прирівнюється до письмової форми правочину. За таких обставин вищевказаний кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам закону, чинного на момент його укладення, та є належною підставою для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків. Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» свої договірні зобов`язання виконало належним чином та в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі, визначеному договором. Натомість відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у встановлені договором строки кредитні кошти не повернув, проценти за користування кредитом та комісію у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість. Крім того, в ході розгляду справи підтверджено факт укладення між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» договору відступлення прав вимоги №108-МЛ від 29 липня 2024 року, який відповідає вимогам закону щодо форми, змісту та суб`єктного складу, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про перехід до позивача прав первісного кредитора за договором про споживчий кредит №7760255 від 12 червня 2023 року. Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру заявленої до стягнення заборгованості за процентами, суд враховує, що відповідно до умов кредитного договору строк кредитування становив 105 днів та закінчився 25 вересня 2023 року. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів пролонгації строку кредитування, укладення між сторонами додаткових угод щодо продовження строку користування кредитом чи погодження відповідачем подальшого нарахування процентів після закінчення строку дії договору. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що частина процентів була нарахована поза межами строку кредитування, визначеного договором, а тому такі нарахування не можуть бути покладені в основу судового рішення та не підлягають стягненню з відповідача. За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, комісією та процентами лише за період користування кредитом у межах строку кредитування, тобто станом на 25 вересня 2023 року включно у загальному розмірі 18741,97 гривень, тоді як у решті позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих після спливу строку кредитування, слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 1939,34 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5827,35 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 205, 207, 512-514, 516, 525, 526, 530, 601-612, 625, 626, 629, 639, 1054, 1055, 1077-1079, 1082 ЦК України, ст.ст.13, 18 Закону України «Про споживчий кредит», ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236; адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп.28) заборгованість за договором №7760255 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12 червня 2023 року станом на 25 вересня 2023 року в загальному розмірі 18741,97 гривень, з яких: 3676 гривень заборгованість за тілом кредиту, 14505,97 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом, 560 гривень заборгованість за комісією.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236; адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп.28) судовий збір в розмірі 1939,34 гривень, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 5827,35 гривень, а всього 7766,69 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко