Постановление суда № 136568062, 14.05.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2739/26

2-з/703/7/26

УХВАЛА

14 травня 2026 року м. Сміла

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Агро-Носачів», Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агромай», треті особи Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович, приватний нотаріус Звенигородського нотаріального округу Черкаської області Білоус Василь Пантелеймонович про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, скасування реєстраційного запису,

у с т а н о в и в :

01.05.2026 позивач через представника, адвоката Демиденка А.І. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Агро-Носачів», Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агромай», треті особи Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович, приватний нотаріус Звенигородського нотаріального округу Черкаської області Білоус Василь Пантелеймонович.

Предметом позову є визнання недійсним як фраудаторного, договору купівлі-продажу статутного капіталу Фермерського господарства «Агро-Носачів», що укладений 13.04.2024 між ОСОБА_2 як відчужувачем та ОСОБА_3 як набувачем, посвідчений приватним нотаріусом Звенигородського нотаріального округу Черкаської області Білоусом В.П. (запис в реєстрі під №888), а також застосування наслідків недійсності правочину, скасування реєстраційного запису про право власності.

12.05.2026 позивачем через представника, адвоката Демиденка А.І. повторно подана заява про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві ОСОБА_3 , будь-яким іншим посадовим особам Фермерського господарства «Агро-Носачів», вчиняти дії щодо відчуження, продажу, дарування передачі в заставу, інше обтяження 100% статутного капіталу вказаного фермерського господарства та пов`язані з цією часткою корпоративні права; заборони держреєстратору, нотаріусу, іншим органам державної реєстрації вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які зміни, що пов`язані зі зміною складу учасників (засновників), розміру статутного капіталу або керівника фермерського господарства «Агро-Носачів»; заборони ФГ «Агро-Носачів» в особі його керівника ОСОБА_3 вчиняти дії щодо відчуження майна вказаного фермерського господарства (земельних ділянок, техніки, будівель) що складає його цілісний майновий комплекс.

Заява обґрунтована тим, що ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 04.05.2026 відкрите провадження в справі №703/2739/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Агро-Носачів», Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агромай», треті особи Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович, приватний нотаріус Звенигородського нотаріального округу Черкаської області Білоус Василь Пантелеймонович про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, скасування реєстраційного запису, а в разі прийняття судом рішення на користь позивача, необхідно уникнути ситуації, коли виконати відповідне рішення буде неможливо.

При розгляді заяви суд керується наступним.

Згідно з частинами першою-другою статті 149 ЦПК Україні суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Забезпечення позову - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18).

Під час оцінки зазначеної співмірності, необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року №753/22860/17).

Заявляючи клопотання про забезпечення позову, позивач посилається на існування обґрунтованих підстав для вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони вчинення одним із відповідачів дій, що полягають в розпорядженні статутним капіталом, рухомим та нерухомим майном фермерського господарства, а також вчинення уповноваженими органами реєстраційних дій щодо суб`єкта господарювання.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії.

Отже, суд при з`ясуванні підстав для забезпечення позову повинен об`єктивно оцінювати можливість настання несприятливих наслідків, пов`язаних з виконанням судового рішення.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав заявника не встановлений.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

На підтвердження доводів, що містяться в заяві про забезпечення позову, позивачем додаткових документів не подано.

З додатків до позовної заяви вбачається, що відповідач в справі, ОСОБА_3 станом на 24.04.2026 зареєстрований засновником та кінцевим бенефіціарним власником ФГ «Агро-Носачів» з прямим вирішальним впливом, володіє 100% статутного капіталу фермерського господарства. Вказані відомості підтверджуються витягом із ЄДРПОУ.

Позивач заявляє про вжиття заходів забезпечення позову у зв`язку із наявністю судового рішення, що набрало законної сили та яким із іншої сторони спірного правочину, ОСОБА_2 на його (позивача) користь стягнуто заборгованість.

На переконання суду, вказана обставина суперечить змістові інституту забезпечення позову, оскільки метою відповідного заходу, судячи із доводів позивача, є забезпечення виконання судового рішення щодо іншого спору між тими ж сторонами.

Крім того, судом приймається до уваги, що ухвалою в даній справі від 04.05.2026 позивачеві ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на статутний капітал ФГ «Агро-Носачів».

Згідно із постановою ВС від 19.02.2021 в справі №643/12369/19 арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна; заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Верховний Суд звернув увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

З огляду на викладене суд констатує, що позивачеві ОСОБА_1 вже було відмовлено в задоволенні тотожного за змістом заходу забезпечення позову.

Щодо вимоги заяви про накладення заборони ФГ «Агро-Носачів» розпоряджатися майном юридичної особи (земельними ділянками, іншим нерухомим та рухомим майном), суд зазначає, що ні заява про забезпечення позову, ні позовна заява із додатками не містить жодної вказівки на індивідуально-визначені ознаки відповідного майна, що унеможливлює накладення на нього обтяження.

Отже в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150-153, 258, 260, 261, 353 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

В задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення.

Суддя І.В.Овсієнко