Решение № 136565607, 14.05.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/12668/25

Провадження №2/524/721/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судових засідань Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі позивач, ТОВ «Кошельок») звернулось до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ) 27181,30 грн заборгованості за кредитним договором, 2422,40 грн сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 січня 2022 року ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2983407049-598528 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого остання отримала 8500,00 грн на її банківську карту.

ТОВ «Кошельок» свої зобов`язання виконало у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 8500,00 грн, а остання свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 27181,30 грн, з яких: 8500,00 грн заборгованість за основним боргом, 18681,30 грн за нарахованими та несплаченими відсотками.

Ухвалою від 01 жовтня 2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука відкрив провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі його представника.

Відповідач у судове засідання не з`явилася. ЇЇ представник адвокат Ходіна Н. В. надала суду відзив на позовну заяву, у якому просила задовольнити частково позовні вимоги, стягнувши з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 10351,30 грн, з яких 8500,00 грн тіло кредиту, 1851,30 грн відсотки. Зазначила, що вимоги позивача про стягнення суми відсотків, які нараховані після закінчення строку кредитування є необґрунтованими. Позичальником включені до умов кредитного договору несправедливі умови, які полягають у тому, що фінансова установа в незалежності від того, чи споживач здійснить погашення заборгованості за кредитним договором, може в односторонньому порядку, без повідомлення споживача продовжити дію такого договору для подальшого нарахування та стягнення відсотків, що вносить істотний дисбаланс до договірних правовідносин та ставить споживача в несправедливе становище. Відповідач вказує, що позивач не долучив до матеріалів справи доказів на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами, а також доказів, що електронний підпис (ідентифікатор) належить саме відповідачу. Окрім цього, відповідач не погоджується з вимогою про стягнення з нього витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, оскільки в матеріалах справи відсутній ордер чи інший документ, який підтверджує повноваження адвоката, який надав правову допомогу позивачу. Крім цього, матеріали справи не містять квитанції про оплату послуг з надання правової допомоги.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон № 675-VIII) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

За правилами частини дванадцятої статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону № 675-VIII, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі з використанням КЕП, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Суд установив, що 28 січня 2022 року ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2983407049-598528 у формі електронного документа.

Згідно з умовами кредитного договору № 2983407049 позичальнику надається кредит у сумі 8500,00 грн строком на 22 дні («Лояльний період»).

Проценти за користування кредитом 1851,30 грн, які нараховуються за ставкою 0,99 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.3.2 договору). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.3.3).

Зобов`язання щодо повернення основної суми переносять на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти в розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним (пункти 3.8-3.9 Договору).

Позивач свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти у сумі 8500,00 грн на картковий рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією про проведення оплати від 24 травня 2024 року, що підтверджується довідкою АТ «Таскомбанк» № 26848/47.1 від 09 липня 2025 року та повідомленням ТОВ «ТАС Лінк», з яких вбачається що 28 січня 2022 року на картковий рахунок НОМЕР_1 було перераховано 8500,00 грн, опис замовлення «видача кредитних коштів, договір № 2983407049-598528.

Окрім того, на виконання ухвали суду від 01 жовтня 2025 року АТ КБ «Приватбанк» надав виписку по рахунку ОСОБА_1 за період із 27 січня 2022 року по 29 січня 2022 року, з якої вбачається, що 28 січня 2022 року на рахунок останньої були зараховані кошти у розмірі 13000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2983407049-598528 від 28 січня 2022 року заборгованість відповідача становить 27181,30 грн, з яких: 8500,00 грн заборгованість за основним боргом, 18681,30 грн за нарахованими та несплаченими відсотками.

Приписами частини першої статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язань або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне. Матеріали справи містять всі належні та допустимі докази, які підтверджують факт укладання договору, а договір, укладений в електронній формі з використанням КЕП, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Доказів звернення до суду з позовом про визнання недійсним цього договору відповідач не надала, у той час коли згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Докази звернення до правоохоронних органів із заявою про шахрайство з боку ТОВ «Кошельок» або заволодіння його персональними даними іншою особою суду не надано.

Отже, надаючи добровільно свої персональні дані (прізвище, ім`я, по батькові, фінансовий номер телефону, електронну адресу, дату народження, дані паспорту, РНОКПП), відповідач засвідчив свій намір на укладення кредитного договору.

Суд не може погодитися з доводами відповідача щодо нарахування відсотків поза межами дії договору, оскільки зі змісту положень кредитного договору вбачається можливість продовження строку його дії, але не більше ніж на 90 днів від дати закінчення «Лояльного періоду». З доданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача не вбачається порушення наведеного строку.

Беручи до уваги досліджені докази, суд вбачає наявність підстав для задоволення позову, а саме вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача 27181,30 грн заборгованості за договором № 2983407049-598528 від 28 січня 2022 року, яких: 8500,00 грн заборгованість за основним боргом, 18681,30 грн за нарахованими та несплаченими відсотками.

Щодо доводів відповідача про неспівмірність розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, суд вважає необхідним зазначити наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частинах четвертій шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу представник позивача надав наступні документи: договір про надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2025 року, укладеним між ТОВ «Кошельок» та АБ «Герман Гурський та партнери», додатком до договору про надання правничої (правової) допомоги від 11 серпня 2025 року, а також копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5506.

Водночас суд враховує викладені у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18 висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, за якими: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо».

Виходячи з принципу співмірності (який, включає у себе, зокрема такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт), суд вважає за можливе обмежити належний до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначивши його у сумі 3000,00 грн.

Окрім того, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати щодо сплати 2422,40 грн судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» 27181 (двадцять сім тисяч сто вісімдесят одна) грн 30 коп. заборгованості за договором № 2983407049-598528 від 28 січня 2022 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору, а також 3000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття відповідної постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», ЄДРПОУ: 40842831, місцезнаходження: вул. Антонова, буд. 8А, с. Чайки, Києво-Святошинський р-н, Київська обл.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т. М. Ковальчук