Постановление суда № 136559276, 13.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про вжиття заходів забезпечення позову

13 травня 2026 року м. Київ № 320/62162/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в рамках адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Фещик Наталію Миколаївну звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов шляхом зупинення дії індивідуального акту - наказу Командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 03.11.2025 № 8/нод/ДСК в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення з нього коштів у розмірі 3235400,00 грн до завершення розгляду цієї справи судом та набрання рішенням суду законної сили.

Вказана заява була подана заявником засобами підсистеми Електронний суд 11.05.2026, та після її реєстрації в системі «Діловодство спеціалізованого суду», відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 12.05.2026, передана судді Шевченко А.В. для подальшого розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування цієї заяви заявник зазначає, що наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 03.11.2025 №8/нод/ДСК ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності. У зв`язку з притягненням позивача до повної матеріальної відповідальності, з грошового забезпечення позивача здійснюється утримання коштів у розмірі 20% від щомісячного грошового забезпечення відповідно до оспорюваного наказу.

Позивач вважає такий наказ протиправним у зв`язку з його невідповідністю чинному законодавству України та низкою порушень процедури службового розслідування, а тому звернувся із вказаною позовною заявою щодо його оскарження.

Про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує, що згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», а також самого Наказу стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.

Відтак вказує, що якщо не зупинити дію відповідного акта, то станом на момент ухвалення рішення у справі з позивача по факту може бути стягнута сума у розмірі 3 235 400,00 грн, а це є надмірним фінансовим тягарем на позивача. Більше того, вказує, що відповідні суми вже стягуються за місцем служби позивача, зокрема станом на день подання цієї заяви вже стягнуто 38447,51 грн.

Крім того зазначає про те, що навіть у разі позитивного рішення на користь позивача, порушені права тривалий час все одно не будуть відновлені, оскільки відповідач скористається своїм правом оскарження судового рішення, що призведе до значного відтягнення ефективного захисту прав військовослужбовця. Тому, в разі винесення позитивного рішення суду в інтересах позивача та набуття ним законної сили може виникнути ситуація, що по факту інтереси будуть порушені - адже сума стягнення вже може бути стягнутою.

Також заявник акцентує увагу на тому, що навіть якщо за результатами розгляду справи його позовні вимоги будуть задоволені, то відновлення його майнового становища, а саме повернення йому стягнутих коштів, може бути ускладнено або унеможливлено, у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування на цю мету в установі, в якій позивач на даний час проходить службу і яка відповідно здійснює утримання з його грошового забезпечення, відповідно може виникнути потреба у подані нового позову до суду про повернення стягнутих коштів.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз вищенаведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Слід зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Разом з тим, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

Із заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що 03.11.2025 Командувачем Сухопутних військ Збройних сил України прийнято наказ № 8/нод/ДСК «Про результати службового розслідування», згідно із яким, відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 1, частин першої, другої статті 3, пунктів першого, четвертого частини першої статті 6, частини першої статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підполковника ОСОБА_1 , який в період з 01.03.2022 по 11.08.2025 перебував на посаді командира військової частини НОМЕР_2 притягнути до повної матеріальної відповідальності у розмірі 3 235 400, 00 (три мільйона двісті триста п`ять чотириста) грн .

У свою чергу, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).

Отже, з огляду на те, що утримання з грошового забезпечення позивача сум матеріальної шкоди може відбутись до прийняття рішення судом, суд погоджується, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У той же час, суд зазначає, що заява не може бути забезпечена у спосіб, визначений заявником, а саме шляхом зупинення дії індивідуального акта - наказу Командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 03.11.2025 № 8/нод /ДСК в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення з нього коштів у розмірі 3235400,00 грн до завершення розгляду цієї справи судом та набрання рішенням суду законної сили, оскільки наведені заявником доводи про протиправність оскаржуваного підпункту наказу потребують з`ясування та перевірки їх доказами на стадії розгляду справи по суті та не можуть бути підставою для зупинення дії вказаного пункту наказу до набрання рішенням суду у даній справі законної сили, як заходів забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Водночас, вжиття таких заходів забезпечення як зупинення судом утримання сум матеріальної шкоди з місячного грошового забезпечення заявника не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що утримання із заявника в примусовому порядку шкоди на підставі пункту оскаржуваного наказу №8/нод/ДСК «Про результати службового розслідування» може істотно ускладнити поновлення порушених прав заявника в разі задоволення адміністративного позову, а тому вважає за доцільне забезпечити позов шляхом заборони Військовому інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут здійснювати утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 на підставі наказу №8/нод/ДСК «Про результати службового розслідування» у розмірі 3 235 400,00 грн до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог заявника та необхідність надання позивачеві тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити Військовому інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (ЄДРПОУ:24978555; місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 5/1) здійснювати утримання коштів на підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних сил України №8/нод/ДСК «Про результати службового розслідування» з грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) у розмірі 3 235 400,00 грн (три мільйони двісті тридцять п`ять тисяч чотириста гривень) до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Ухвалу в частині вжиття судом заходів забезпечення позову допустити до негайного виконання.

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Шевченко А.В.