Постановление суда № 136559062, 15.05.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

"15" травня 2026 р. справа №300/9201/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Болехівської міської ради Івано-Франківської області до Державної екологічної інспекції Карпатського округу про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Яцинин Іван Васильович в інтересах Болехівської міської ради Івано-Франківської області 22.12.2025 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Карпатського округу, в якому просить суд: визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції Карпатського округу щодо проведення заходу державного нагляду та проведення розрахунку розміру шкоди заподіяної навколишньому середовищу та зобов`язати відповідача утриматися від подальшого вчинення дій, не у спосіб визначений законодавством, спрямованих на здійснення державного нагляду (контролю).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими статтею 262 КАС України.

У зв`язку з відрахуванням судді Боршовського Т.І. зі штату Івано-Франківського окружного адміністративного суду, проведено повторний автоматизований розподіл даної судової справи між суддями.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді Скільському І.І.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 прийнято до провадження адміністративну справу, розгляд справи розпочато з початку за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши питання про закриття провадження у справі, оцінивши зміст позову та матеріали справи, зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У контексті з наведеним суд звертає увагу, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Так, згідно частини 1 статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" №1264-XII від 25.06.1991 до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: г) пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; л) здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.

Відповідно до пп. 14 п. 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України від 13.04.2011 № 454/2011, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку підприємства, установи та організації, їх об`єкти нерухомого майна, виробничі потужності та технічне обладнання під час здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та з метою здійснення розрахунку розміру шкоди, збитків і втрат, завданих навколишньому природному середовищу та природним ресурсам держави внаслідок виникнення аварій, надзвичайних ситуацій, військової агресії, військових, терористичних або інших злочинних дій.

Тобто, чинним законодавством відповідачу надано право та повноваження здійснювати розрахунок завданих збитків.

Суд зазначає, що предметом спору в даній справі є дії відповідача, що полягають у проведенні заходу державного нагляду (контролю) на території Болехівської міської ради Калуського району Івано-Франківської області та проведення розрахунку розміру шкоди заподіяної навколишньому середовищу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. У зв`язку з чим, не погодилася із позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, незгода з діями, що полягають у проведенні заходу державного нагляду (контролю), можуть бути підставою для оцінки наслідків або результатів перевірки (припису, постанови, рішення про анулювання ліцензії, інших санкцій) або ж скасування санкцій, пов`язаних із недопуском до проведення перевірки, правомірності такого недопуску. Оскарження самих лише дій не призводить до реального захисту прав суб`єкта перевірки, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Відтак, правомірність дій з призначення та проведення перевірки може бути оцінено судом при вирішенні спору за позовом суб`єкта господарювання про оскарження розпорядчих документів, рішень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №826/4278/14, від 20.02.2018 у справі № 803/1130/17 та від 15.07.2019 у справі №820/11047/15 та від 22.10.2024 по справі №380/7526/22.

За таких обставин, враховуючи наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду суд зазначає, що оскарження дії, що полягають у проведенні заходу державного нагляду (контролю) без оскарження розпорядчих документів, рішень, прийнятих за результатами проведеної перевірки не порушують прав, свобод або інтересів позивача, що в силу положень частини 1 статті 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що оскаржуваний розрахунок розміру шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, направлено позивачу як додаток до претензії №68/25.

Складені та затверджені відповідачем акти, протоколи, відомості обліку пнів незаконно зрубаних дерев, розрахунок розміру шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу незаконною рубкою дерев за своєю суттю є способом документації підрозділів Державної екологічної інспекції України та її територіальних органів проведеного заходу державного нагляду та матеріальної фіксації інформації щодо результатів обліку та вимірювання кількісних і якісних характеристик знищення дерев зелених насаджень.

Отже, такі акти, протоколи, розрахунки розміру шкоди є документами інформаційного характеру й самі собою не створюють жодних правових наслідків для позивача, не містять приписів зобов`язального характеру щодо позивача, не покладають на нього жодних обов`язків, не створюють інших наслідків, які б мали реальний вплив на його права.

Тобто, оскаржуваний розрахунок розміру шкоди не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 19 КАС України, не породжує для позивача обов`язкових юридичних наслідків, а тому не може порушувати його права чи інтереси та не може бути предметом оскарження у судах будь-якої юрисдикції, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення інспекції до господарського суду з відповідним позовом про стягнення суми шкоди.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постанові від 20.03.2019 у справі №810/5854/14 та правовій позиції Верховного Суду у постановах від 29.04.2020 у справі №819/838/16, від 23.10.2019 у справі №804/6165/16, від 03.12.2021 у справі №820/7180/16.

Відтак, для вирішення даного спору не можна використати способи захисту, передбачені в адміністративному судочинстві.

Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, визначеній в постанові від 11.04.2018 в справі №820/583/16 (К/9901/7053/18), поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Виходячи із вищевикладеного, провадження у справі за позовом Болехівської міської ради Івано-Франківської області до Державної екологічної інспекції Карпатського округу про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення дій підлягає закриттю.

На підставі наведеного, керуючись статтями 47, 189, 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

провадження у адміністративній справі №300/9201/25 за позовом Болехівської міської ради Івано-Франківської області до Державної екологічної інспекції Карпатського округу про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення дій - закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.