Постановление суда № 136551232, 15.05.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2370/26

УХВАЛА

"15" травня 2026 р. Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Булкат М. С., ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Вознесенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Вознесенський відділ управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області із заявою, в якій просить встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04 січня 1984 року, в якому ім`я заявниці зазначено як « ОСОБА_2 »

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч.3 ст. 315 ЦПК України, справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Аналогічне зазначено і у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де також вказано, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином незастережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об`єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи. Разом з тим суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

З заяви вбачається, що заявник покликається на ч. 2 ст. 315 ЦПК, в той же час просить встановити факт, а саме розбіжності в написанні імені в паспорті та свідоцтві про народження. Разом з тим, суд звертає увагу, що належність імені підтверджується документами, що посвідчують особу. Таким чином, такі вимоги зводяться до встановлення належності свідоцтва про народження та паспорта одній особі, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 ЦПК України, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають. Так само й не підлягає встановленню факт про відповідність надання імені українським традиціям, оскільки традиції не тягнуть за собою виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. Слідування традиціям - це усвідомлене або звичне відтворення елементів культури (звичаїв, обрядів, цінностей, вірувань), які передаються від покоління до покоління, збереження зв`язку з минулим, що регулює суспільні стосунки та формує національну чи сімейну ідентичність.

Враховуючи вищевикладене, слід відмовити у відкритті провадження оскільки у вказаній справі, оскільки питання, порушене заявником, не підлягає розгляду у порядку окремого провадження.

Роз`яснити заявнику його право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Керуючись ст. 293, 294, 315, 353 ЦПК України, -

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Вознесенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Вознесенський відділ управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М. С. Булкат