Решение № 136551095, 14.05.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/956/26

Провадження № 2/466/1751/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м.Львова в складі:

головуючої-судді Білінської Г.Б.

секретаря Ханас С.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Осадець М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції про стягнення коштів у сумі 34000 грн. сплаченого штрафу згідно постанови №430 від 07.05.2025 року по справі про адмінправопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та стягнення судового збору.

Позов обґрунтував тим, що 07.05.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 виніс постанову №340 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн. На підставі заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.06.2025 року, 05.06. 2025 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби у м.Львові ЗМУМЮ було відкрито виконавче провадження №78281661 з примусового виконання вищевказаної постанови № 340 виданої 07.05.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення з позивача ОСОБА_1 в користь держави штрафу в розмірі 34000,00 грн. та накладено арешт на його банківські рахунки. Державним виконавцем стягнено та перераховано суму штрафу та судового збору в розмірі 37400 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 30.09.2025 року у справі №380\12417\25 за позовом ОСОБА_1 скасовано постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №340 від 07.05.2025 року. Рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили 06.10.2025 року.

18.12.2025 року позивач звернувся до виконавчої служби із заявою про повернення стягнутої суми штрафу в розмірі 34000 грн та 3400 грн стягнутого виконавчого збору, але йому було відмовлено, у звязку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав зазначених у позові та наданих пояснень.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судові засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та дату розгляду справи, відзив на позов не подавав.

Представник відповідача Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові у судових засіданнях позовні вимоги не визнала, просила в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , майора ОСОБА_2 №340 від 07.05.2025 р притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП з накладенням 17000 грн. штрафу. Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, кваліфікуючою ознакою якого є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Осадець М.О. відкрито виконавче провадження ВП 78281661 від 05.06.2025 на підставі постанови №340 від 07.05.2025 р, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Осадець М.О., закінчено виконавче провадження з примусового виконання постанови №340 від 07.05.2025 та стягнуто з ОСОБА_1 штраф в розмірі 34000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 30.09.2025 року позов задоволено, а постанову №340 від 07.05.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000,00 грн

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбаченихст. 11 ЦК України).

Позивач обґрунтував вимогу про стягнення суми адміністративного штрафу тим, що суд в адміністративній справі скасував постанову про застосування цього штрафу та закрив провадження.

Так, сплачена до Державного бюджету України суму адміністративного штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), суд може стягнути на користь платника згідно зі ст. 1212 ЦК України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави, враховуючи таке.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч.ч. 1,2ст. 326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2ст. 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1ст. 167 ЦК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч. 1ст. 170 ЦК України).

Суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі адміністративний суд визнав протиправною та скасував, можна стягнути на користь платника згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставно утримувану. На такі правовідносини не поширюються приписи ЦК України про відшкодування шкоди та Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до Державного та місцевих бюджетів України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду постановою від 8 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 (провадження № 12-36гс22). ВП ВС зауважила, що на момент сплати товариством адміністративно-господарського штрафу була юридична підстава для такого платежу чинна постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що товариство сплатило кошти помилково. Також з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що воно сплатило штраф надміру, тобто в розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала. Порядок № 787 застосовний до випадків повернення помилково чи надміру зарахованих коштів до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку товариство внесло до бюджету, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється. Також немає підстав застосовувати до спірних правовідносин приписи ЦК України про відшкодування шкоди. На ці правовідносини поширюються приписи ст. 1212 ЦК України.

Отже, держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (ст. 174 ЦК України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету.

Звідси, відповідач визначений вірно, а заперечення щодо цього суд відхиляє.

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (ч. 2ст. 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абз. 2 ч. 3ст.17 ЦК України).

Разом з тим, суд вважає, що після скасування судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі ст. 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (окрім вищезазначеної постанови ВП ВС, постанови: від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (постанова у Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.

Суд зазначає, що кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16. Згідно з цим висновком законодавство не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 відповідної постанови).

Оскільки доказів повернення позивачу грошових коштів в розмірі 34 000 грн. матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, керуючись положеннями ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судовий збір у сумі 3400 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.23,1176ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст.ст.12, 19, 81, 82, 89, 133, 141, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути із Державного бюджету України (за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 безпідставно набуті кошти у сумі 34 000,00 грн. (тридцять чотири тисячі гривень) сплаченого штрафу згідно постанови №340 від 07.05.2025 року по справі про адмінправопорушення за ч.3 ст.210-1 КупАП.

Стягнути з Державного бюджету України (за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору у сумі 3400,00 грн. ( три тисячі чотириста гривень ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_3 : АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ;

Відповідач 2: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м.Львові Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції: м.Львів, вул.Котлярська, 6, код ЄДРПОУ: 35009321.

Суддя Г. Б. Білінська